Постанова № 12852423, 07.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2010                                                                                           № 6/416

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача: Романець І.В., довіреність № 305 від 27.10.10р.,

відповідача: Хасанов А.М., довіреність № 1 від 28.12.09р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.09.2010

у справі № 6/416 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна компанія»

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»

про                                                   стягнення 10076,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.09.2010 року у справі 6/416 позов задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна компанія» 8729,50 грн. пені, 1347,11 грн. трьох відсотків річних, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна компанія» в дохід Державного бюджету 1,23 грн. недоплаченого державного мита.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2010 року у справі №6/416 повністю і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. А саме, по-перше, в оспорюваному рішенні суду не зазначено, які саме обставини суд вважає доведеними належним чином, по-друге, в судовому рішенні відсутні посилання на встановлення факту відсутності між позивачем та відповідачем будь-яких інших господарських відносин, за якими б мали здійснюватись поставки товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.12.2010 року.

07.12.2010 року в судове засідання з’явились представникі сторін.

Представник позивача надав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому спростовує наведені в ній доводи та просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» без задоволення, а спірне рішення від 27.09.2010 року – без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмового відзиву позивача на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна компанія»(постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»(покупцем) було укладено договір поставки № 180909 (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору, постачальник зобов’язується передати у власність покупцеві продукцію, сировину для харчової промисловості (продукцію), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити продукцію.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що продукція вважається переданою покупцеві з моменту її фактичної передачі йому разом з необхідними супровідними документами та підписання покупцем відповідного документу про прийняття цієї продукції.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її часткове співвідношення визначається сторонами шляхом підписання Специфікації (й), що є невід’ємною частиною даного Договору (пункт 2.1. Договору).

Загальна вартість продукції за цим Договором складається із вартості всіх партій продукції поставлених за цим договором. Ціна за продукцію встановлюється за домовленістю сторін у Специфікаціях (ії) до договору. Розрахунки за фактична кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 30 календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію (п.3.2.). Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку покупця (розділ 4 Договору).

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що продукція передається покупцеві на умовах «франко-склад» Покупця м. Житомир, вул. Щорса, 67.

Відповідно до п.9.2. Договору, порушенням Договору є його невиконання є його невиконання або неналежне виконання, тобто, виконання з порушенням умов, визначених цим Договором.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вернувся до суду з позовними вимогами до відповідача, про стягнення штрафних санкцій та 3 % річних, мотивуючи свої вимоги тим, що ТОВ “Ренесанс Кепітал Інвест” сплатило за поставлену продукцію кошти з порушенням строку, передбаченого договором.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ст.. 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені законом або договором, зокрема сплата неустойки, що передбачена п 3 ч 1 ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три процент річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “Промислова інвестиційна компанія” дійсно поставило відповідачу продукцію, а ТОВ “Ренесанс Кепітал Інвест” прийняло зазначену продукцію, та оплатило її.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що ані видаткові накладні, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, ані рахунки-фактури на підставі яких були виписані видаткові накладні, ні доручення на отримання продукції, та навіть виписки з особового рахунку щодо оплати продукції відповідачем не містять жодного посилання на договір поставки від 18.09.2009 року, № 180909.

Відповідач в апеляційній скарзі заперечує, що дані товари були поставлені ТОВ “Промислова інвестиційна компанія” згідно договору від 18.09.2009 року № 180909.

Як встановлено п. 2 ч. 1 ст.. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позов – це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Позов складається із трьох елементів: предмет, підстава та зміст.

Так, відповідно до позовної заяви, підставою для звернення ТОВ “Промислова Інвестиційна компанія” до господарського суду про стягнення пені та 3 % річних було саме не належне виконання умов договору.

Оскільки з наданих сторонами доказів, що містяться в матеріалах справи, не слідує, що товар був поставлений відповідачу на підставі договору від 18.09.2009 року № 180909, то судова колегія вважає позовні вимоги щодо стягнення пені та 3% річних за порушення строку оплати товару необґрунтованими та безпідставними.

Матеріали справи не містять клопотання заінтересованої сторони щодо зміни підстав позову або клопотання щодо виходу за межі позовних вимог.

Таким чином, господарський суд м. Києва, задовольняючи позовні вимоги, вийшов за їх межі, оскільки стягнення пені та 3 % річних за прострочення оплати відповідачем продукції саме за договором, не є підставою, згідно якої позивач мав звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції ТОВ Промислова інвестиційна компанія” не доведено свої позовні вимоги в повному обсязі, а тому вони не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з’ясував обставини справи та не дав їм належної правової оцінки, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі, та є підставою для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс Кепітал Інвест” задовольнити повністю.

Рішення господарського суду м. Києва від 27.09.2010 року у справі № 6\416 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова інвестиційна компанія” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс Кепітал Інвест” про стягнення 10076, 61 грн. скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю “Промислова інвестиційна компанія” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс Кепітал Інвест” про стягнення 10 076, 61 грн відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова інвестиційна компанія” ( поштова адреса 49027, м. Дніпропетровськ, вул. Д. Донського 17\1, юридична адреса 49000, м. Дніпропетровськ, Лоцманський Узвіз 1, код ЄДРПОУ 32688569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс Кепітал Інвест” (01014, м. Київ, пров. Мічуріна 3\2 А, код ЄДРПОУ 34047146) 51 грн. державного мита.

Зобов’язати господарський суд м. Києва видати відповідний наказ.

Справу № 6/416 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

09.12.10 (відправлено)