Постанова № 12852412, 01.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2010                                                                                           № 8/295

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явились

від відповідача -Розвадовський С. А. – представник за дорученням № 648 від 21.09.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Музею книги і друкарства України

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.08.2010

у справі № 8/295 ( .....)

за позовом                               Приватного підприємства «Компанія «Технологія розвитку»

до                                                   Музею книги і друкарства України

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про                                                   спонукання до виконання певних дій та стягнення 249117,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання прийнятими виконаних робіт згідно Акту № 2 приймання виконаних підрядних робіт від 12.11.2008 року на загальну суму 124144 грн., зобов’язання відповідача підписати зазначений акт та стягнення з відповідача 159579 грн. основного боргу, 47311 грн. пені, 34385,17 грн. збитків від інфляції та 7842,11 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.08.2010 року, повний текст якого підписаний 13.09.2010 року, у справі № 8/295 позов задоволено повністю, а саме:

- відповідача зобов'язано прийняти виконані позивачем роботи за договором підряду №2 на виконання капітального ремонту від 22.05.2008 року;

- визнано підписаним між позивачем та відповідачем акт №2 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року на суму 124144,00 грн.

- з відповідача стягнуто 85 грн. державного мита;

- з відповідач стягнуто 159579 основного боргу, 29127 пені, 34385,17 грн. інфляційних збитків, 7842,11 грн. трьох відсотків річних, 2309,33 грн. витрат на сплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому, матеріали справи не містять будь–яких доказів звернення позивача до суду із заявою про зменшення розміру заявленої до стягнення пені з 47 311 грн. до 29 127 грн.

Отже, незважаючи на те, що в рішенні суду першої інстанції зазначено про повне задоволення позовних вимог, суд першої інстанції фактично позовні вимоги задовольнив частково.

Рішення суду ґрунтується на тому, що обов’язок відповідача прийняти виконані позивачем роботи та оплатити відповідний акт в сумі 124144 грн. передбачений умовами договору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Музей книги і друкарства України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.08.2010 року у справі №8/295 та прийняти нове, яким частково задовольнити позовні вимоги позивача, а саме залишити кредиторську заборгованість в сумі 35345 грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що спірне рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що його належним чином не було повідомлено про судове засідання, яке відбулось 26.08.2010.

Крім того, відповідач зазначив, що суд першої інстанції неправомірно відмовив йому у задоволення клопотання про призначення судової будівельно – технічної експертизи.

Ухвалою від 07.10.2010 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Калатай Н. Ф., судді Пашкіна С. А., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Музею книги і друкарства України прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням голови суду № 01–23/1/2 від 09.11.2010 справу № 8/295передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Зеленіна В.О., Синиці О.Ф.

Розпорядженням голови суду № 01–23/1/18 від 30.11.2010 справу № 8/295 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Баранця О.М.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а спірне рішення – без змін.

В судовому засіданні 10.11.2010 року представник відповідач звернувся до суду із усним клопотанням про призначення судової будівельно - технічної експертизи та зазначив, що вказане клопотання заявлялось ним під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив.

В задоволенні вказано клопотання відмовляється з підстав, які будуть викладені нижче.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

22.05.2008 року позивач та відповідач уклали договір підряду на виконання капітального ремонту № 2 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач зобов’язується забезпечити виконання капітальних ремонтних робіт згідно дефектного акту та кошторисної документації.

Відповідно до п. 1.2 Договору він укладений за результатами проведених відкритих торгів згідно Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 274 від 28.03.2008 року «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти», що затверджено протоколом № 11 від 13.05.2008 року та надіслано повідомлення № 280 від 13.05.2008 року.

Пунктом 2.1 Договору сторонами погоджено, що очікувана вартість робіт визначена кошторисною документацією та твердою договірною ціною і складає 639879 грн. без ПДВ.

Згідно п. 2.3 Договору договірна ціна змінюється за згодою сторін при внесенні змін в процесі робіт, виду використовуваних будівельних матеріалів та ін., що викликає зміну обсягів робіт та вартість їх виконання.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на замовлення відповідача СДО служба «Київдержекспертиза» було проведено державну експертизу кошторисної документації за Договором, після отримання висновків якої сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 14.11.2008 року до Договору, якою внесено зміни до п. 2.1 Договору та викладено його а наступній редакції: «Вартість робіт за Договором зменшена на 98397 грн. без ПДВ і складає 550482 грн. без ПДВ».

Як слідує з умов Договору, приймання передача виконаних робіт, оформлюється актами здачі–прийомки виконаних робіт.

Позивачем (а.с.26-30 т.1) та відповідачем (а.43-47 т.1) до матеріалів справи долучено копії акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 року № 1 (типова форма № КБ-2в) на загальну суму 550 482 грн.

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу 515047,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи випискою з банківського рахунку позивача (а.с.70 т.1) та відповідачем не заперечується.

Отже, несплаченими за Актом № 1 залишились роботи на суму 35435 грн., що відповідачем не заперечується.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що окрім акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 року № 1 жодний акт обома сторонами не підписувався.

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, окрім 35 435 грн. за Актом № 1, просить стягнути з відповідача також основний борг в сумі 124 144 грн., посилаючись на те, що на зазначену суму ним за Договором було виконано додаткові роботи, виконання яких зафіксовано актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року № 2 (а.с.21-25 т.1), який позивач направляв відповідачу для підписання з протоколом–доповідною (а.с.18 т.1), проте відповідач вказаний акт не підписав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 124144 грн. виходив з наступного:

- згідно п.6 додатку 7 Тендерної документації на закупівлю капітального ремонту, затвердженої Головою тендерного комітету Музею книги і друкарства України, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятись від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника –переможця процедури закупівлі та не повинні змінюватись після підписання договору про закупівлю, крім випадків необхідності проведення додаткових робіт, не включених у початковий проект, але які стали необхідними для виконання проекту і технічно та економічно пов’язані між собою;

- до дати виконання робіт (12.11.2008р.) згідно акту №2 приймання виконаних підрядником робіт за листопад 2008р. між позивачем та відповідачем не були узгоджені зміни вартості робіт та ціни матеріалів;

- відповідачем, під час виконання робіт за Договором, було замовлено проведення експертизи підприємством «Київдержекспертиза», висновком якої рекомендовано на затвердження кошторисну вартість меншу, ніж затверджена умовами Договору;

- проте, згідно умов Договору (п.7.3), жодна з сторін не має права передати іншим особам виконання своїх договірних зобов’язань без письмової згоди іншої сторони, а також Договором не передбачено права відповідача проводити експертизи та змінювати вартість робіт за Договором самостійно;

- враховуючи, що позивач звертався до відповідача з проханням підписати акт №2 на суму 124144,00 грн. за виконані за Договором роботи, а відповідач цього не зробив, і, враховуючи, що обов’язок замовника (відповідача) прийняти виконані позивачем роботи та оплатити відповідний акт в сумі 124144,00 грн. передбачений умовами Договору, позов підлягає задоволенню.

Проте, з такими висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

При укладенні Договору сторони погодили, що очікувана вартість робіт складає 639879 грн. без ПДВ (п. 2.1).

Згідно п. 2.3 Договору договірна ціна змінюється за згодою сторін при внесенні змін в процесі робіт, виду використовуваних будівельних матеріалів та ін., що викликає зміну обсягів робіт та вартість їх виконання.

Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як слідує з матеріалів справи, сторони, шляхом укладення 14.11.2008 року Додаткової угоди № 1, змінили ціну робіт, визначивши її на рівні 550482 грн.

В подальшому, при укладенні додаткових угод № 2, № 3 та № 4 сторонами було підтверджено, що загальна вартість виконаних позивачем за умовами Договору робіт становить саме 550482 грн.

При цьому, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що наданий ним акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року № 2 (т. 1 а.с. 21-25) датований 12.11.2008 року, в той час як сам позивач, укладаючи 14.11.2008 року Додаткову угоду № 1, а в подальшому 29.12.2008 року додаткову угоду № 2, № 3 та 04.06.2009 року додаткову угоду № 3, погодився з тим, що загальна вартість виконаних за Договором робіт становить саме 550482 грн., а отже, не має правових підстав змінювати в односторонньому порядку вартість робіт за Договором.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з помилкового висновку про правомірність вимог позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 124144,00 грн. за виконані за Договором роботи, безпідставно задовольнив зазначені позовні вимоги, а відтак, рішення суду в цій частині підлягає зміні – в задоволенні вказаних вимог відмовляється.

Щодо стягнення основного боргу в сумі 35435 грн. слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що відповідач авансує позивача в розмірі 30 % від суми Договору, що становить 191963,70 грн. для придбання будівельних матеріалів.

Відповідно до п. 2.4 Договору відповідач до 20 числа наступного за звітним місяцем, проводить розрахунок з позивачем за виконаний об’єм робіт.

Згідно п. 4.4 Договору остаточний розрахунок здійснюється з позивачем на протязі 5 – ти днів після підписання відповідачем акту здачі – прийомки виконаних робіт по заключному етапу робіт.

Проте, Додатковою угодою № 2 від 29.12.2008 року до Договору (а.с.89 т.1) сторони передбачили, що в зв’язку із відсутністю фінансування в 2008 році (оплати), оплата по Договору буде проводитись в 2009 році після затвердження річних кошторисних призначень на загальну суму 35435 грн. без ПДВ.

Отже, укладення вказаної додаткової угоди сторони змінили термін розрахунку за спірні роботи, визначивши що роботи мають бути оплачені у 2009 році і обумовивши їх оплату затвердженням річних кошторисних призначень на загальну суму 35435 грн. без ПДВ.

Враховуючи, що докази того, що у 2009 році кошторисні призначення на загальну суму 35435 грн. без ПДВ затверджені не були, в матеріалах справи відсутні, з урахуванням правил ст. 254 ЦК України, згідно яким строк, визначений роком, закінчується в останній день такого року, колегія суддів дійшла висновку, що спірні роботи мали бути оплачені відповідачем в строк до 31.12.20009 року, а відтак, починаючи із 01.01.2010 року, відповідач вважається таким, що прострочив позивачу платіж в сумі 35453,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт наявності у відповідача заборгованості за виконані за умовами Договору роботи в сумі 35435грн. належним чином доведений і відповідачем не заперечується, а відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в цій частині.

Щодо вимог про стягнення пені, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.5 Договору за несвоєчасну оплату виконаних обсягів капітальних ремонтних робіт, що сталися з вини відповідача, відповідач сплачує пеню в розм0,05% від неоплаченого платежу за кожен день прострочки на розрахунковий рахунок позивача.

Як слідує з розрахунку позивача, пеню за Актом № 1 за період з 13.08.2008 року по 18.06.2010 року він нараховує виходячи із розміру 0,05%, що на думку колегії суддів є неправомірним з огляду на наступне.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За таких обставин, враховуючи, що, як було встановлено вище, прострочення платежу в сумі 35453,00 грн. почалось з 01.01.2010 року, нарахування пені слід проводити виходячи подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.01.2010 року по 18.06.2010 року.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду з урахуванням заявленого до стягнення позивачем періоду її нарахування в сумі 3347,39 грн. Відповідно, рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та збитків від інфляції слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи обставини, які викладені вище, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в та збитків від інфляції підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 460,17 грн. Відповідно, рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають збитки від інфляції в сумі 1320,90 грн. Відповідно, рішення суду в цій частині підлягає зміні.

З огляду на досліджені обставини справи, позовні вимоги позивача про визнання прийнятими виконаних робіт згідно Акту № 2 приймання виконаних підрядних робіт від 12.11.2008 року на загальну суму 124144 грн. та про зобов’язання відповідача підписати зазначений акт задоволенню не підлягають.

З огляду на підстави часткового задоволення майнових вимог позивача, колегія суддів не вбачає потреби в проведенні судової будівельно-технічної експертизи, висновки якої, враховуючи підстави, якими позивач обґрунтовує її призначення, не вплинуть на вирішення спору сторін по суті. В задоволенні клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи відмовляється.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки, викладені у рішенні господарського суду міста Києва від 26.08.2010 року у справі № 8/295, не відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга Музею книги і друкарства України підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, стягненню з відповідач на користь позивача підлягає основний борг в сумі 35435 грн., пеня в сумі 3347,39 грн., збитки від інфляції в сумі 1320,90 грн. та 3 % річних в сумі 460,17 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 встановлені ставки державного мита в таких розмірах:

- із позовних заяв, що подаються до господарських судів, із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови – 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (підпункт “а”, “г” пункту 2 зазначеної статті).

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі і сплачено при цьому 1197,17 грн.

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги позивача про:

- визнання прийнятими виконаних робіт згідно Акту № 2 приймання виконаних підрядних робіт від 12.11.2008 року на загальну суму 124144 грн. та зобов’язання відповідача підписати зазначений акт;

- стягнення з відповідача 190369,82 грн.,

витрати відповідача на державне мито за подачу апеляційної скарги щодо цих вимог, а саме 42,50 грн. за немайнові вимоги та 951,85 грн. (50% від 1903,70 грн.) слід покласти на позивача. Решта із сплачених відповідачем витрат за подачу апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Музею книги і друкарства України на рішення господарського суду міста Києва від 26.08.2010 року у справі № 8/295 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.08.2010 року у справі № 8/295 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 26.08.2010 року у справі № 8/295 в наступній редакції:

          « 1. Позов задовольнити частково.

           2. Стягнути з Музею книги і друкарства України (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 21, корп. 9, 10, ідентифікаційний код 32071439) на користь Приватного підприємства «Компанія «Технологія розвитку» (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 8-А, ідентифікаційний код 34046933) основний борг в сумі 35435 (тридцять п’ять тисяч чотириста тридцять п’ять) грн., пеню в сумі 3347 (три тисячі триста сорок сім) грн. 39 коп., збитки від інфляції в сумі 1320 (одну тисячу триста двадцять) грн. 90 коп., 3 % річних в сумі 460 (чотириста шістдесят) грн. 17 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 405 (чотириста п’ять) грн. 63 коп. та 19 (дев’ятнадцять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

           3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.»

4. Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «Технологія розвитку» (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 8-А, ідентифікаційний код 34046933) на користь Музею книги і друкарства України (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 21, корп. 9, 10, ідентифікаційний код 32071439) 994 (дев’ятсот дев’яносто чотири) грн. 35 коп. витрат за подачу апеляційної скарги

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 8/295.

Головуючий суддя                                                                      

Судді