Постанова № 12852383, 07.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2010 № 31/166

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Баранця О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -не зявився;

від відповідача не зявився.

від третьої особи не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.06.2010

у справі № 31/166 ( .....)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Овертранс"

до Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

третя особа позивача

третя особа відповідача ТОВ "ІВК-ІМПОРТ"

про стягнення 21031,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.06.2010 року позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (02125, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Овертранс» (81100, Львівська обл., м. Пустомити, вул. Грушевського, 23, код ЄДРПОУ 30626867; адреса для кореспонденції: 79053, м. Львів, а/с 412) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - суму основної заборгованості у розмірі 19 796 (девятнадцять тисяч сімсот девяносто шість) грн. 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 950 (девятсот пятдесят) грн. 22 коп., 3% річних у розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 74 коп., витрати на оплату державного мита у розмірі 210 (двісті десять) грн., витрати на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. У решті вимог позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення господарського суду м. Києва від 02.06.2010 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивачем було надано копію сфальсифікованого (підробленого) свідоцтва про сплату єдиного податку серія С № 881466 від 08. травня 2009 року, в якому не відповідають дійсності номер свідоцтва, види діяльності, місце здійснення діяльності, дата його видачі та заповнення самої копії не відповідає Наказу Державної податкової адміністрації України від 28.12.2001 року № 521.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В засідання суду, призначене на 23.11.2010 року позивач, відповідач та третя особа повноважних представників не направили хоча належним чином був повідомлені про час та місце судового засідання, у звязку з чим розгляд справи будо відкладено на 07.12.2010 року.

Від представника позивача надійшла телеграма, в якій останній просить розглядати справу без його участі.

Враховуючи, що ухвала від 07.12.2010 року відправлена відповідачу та третій особі за поштовою адресою вказаною в позовній заяві та в апеляційній скарзі колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без останніх за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 14 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Овертранс» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений Договір-заявка № 14/10/01 про здійснення міжнародного транспортного перевезення вантажу експедитора (далі Договір), відповідно до умов якого позивач, як перевізник, взяв на себе зобовязання по перевезенню вантажу експедитора за маршрутом Soltau (Німеччина) м. Київ (Україна) власним автомобілем Volvo FH, реєстраційний номер НОМЕР_2, водій ОСОБА_2, а відповідач, як замовник, зобовязався оплатити за перевезення 1600,00 євро по курсу НБУ на день прибуття вантажу шляхом безготівкового розрахунку протягом 5-ти днів з моменту доставки вантажу.

На виконання взятих на себе зобовязань за Договором позивач 15.10.2009 року. подав під завантаження транспорт державний номер НОМЕР_2, здійснив завантаження вантаж, та виконав перевезення вантажу за маршрутом, обумовленим сторонами у Договорі, про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна CRM А№142337 від 05.10.2009 року з відмітками вантажовідправника, митних органів та вантажоотримувача, а також Попередня декларація № 100000014/9/215025 із відмітками митних органів.

З метою отримання оплати за надані послуги з перевезення вантажу позивач виставив відповідачу рахунок № 1057-14/10/01 від 20.10.2009 року та надав акт № 1057-14/10/01 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.10.2009 року на суму 19796,26 грн. і оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної CRM А№142337 від 05.10.2009 року з відмітками вантажоодержувача про отримання вантажу без зауважень.

Ні відповіді, ні оплати від відповідача позивачем не було отримано. Доказів зворотнього від відповідача не поступило до матеріалів справи. 02 грудня 2009 року позивач повторно направив на адресу відповідача вищезгадані документи, які були повернуті позивачу у звязку з закінченням терміну їх зберігання у поштовому відділенні. Всі спроби позивача звязатися з відповідачем та передати йому документи для здійснення оплати за надані послуги з перевезення залишися без реагування.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену ціну.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим до виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення взятих на себе зобовязань за Договором, відповідач не здійснив своєчасної та повної оплати за надані послуги з перевезення вантажу. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 19796,26 грн. = 1665 євро х 1188,9646 (1600 євро за перевезення вантажу згідно Договору, 65 євро за оформлення вантажу згідно квитанції на оплату від 16.10.2009 року, 1188,9646 курс євро у грн.).

До матеріалів справи залучено виписку із реєстру зданих книг МДП перевізником (книжка міжнародних дорожніх перевезень серія РХ-№ 62459981) якою безумовно підтверджується фактичне завершення операції МДП та доставку вантажу до митниці за місцем призначення покупця 20.10.2009 року. Саме в той же день був виписаний рахунок № 1057-14/10/01 на підприємця ОСОБА_1 та оформлено Акт здачі - прийняття послуг та податкова накладна за порядковим номером № 3520. Згаданими доказами посвідчується дата оприбуткування товарів одержаних в оплату поставки та посвідчується дата одержання послуг наданих позивачем (за касовим методом відповідно до ЗУ «Про податок на додану вартість»).

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем не було здійснено оплату за надані послуги у строки, встановлені у Договорі, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення на його користь основної суми боргу у розмірі 19796,26 грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що вимоги позивача про нарахування збитків від інфляції та 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобовязань за Договором, та надані позивачем документи, які свідчать про неодноразові намагання позивача звязатися з відповідачем але мета не була досягнута то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач прийняв не всі залежні від нього заходи тому витрати, понесені у звязку з використанням курєрської служби для доставки документів відповідачу у розмірі 132,00 грн. є ризик позивача і є такими, що не входять до судових витрат та не підлягають відшкодуванню.

Відповідачем не надано доказів фальсифікації (підробки) документів поданих позивачем.

Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та цілком законного висновку що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 02.06.2010 року у справі № 31/166.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 02.06.2010 року у справі № 31/166 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 31/166 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам та третій особі.

Головуючий суддя

Судді

08.12.10 (відправлено)