Постанова № 12852371, 07.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2010                                                                                           № 14/138-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Джулая Ю.В.,

від відповідача – Ковальський М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільне підприємство у формі ТОВ "Транс-Груп"

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.09.2010

у справі № 14/138-10 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Укіо Банк Лізинг"

до                                                   Спільне підприємство у формі ТОВ "Транс-Груп"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 244027,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укіо Банк Лізинг” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Груп” про стягнення 134685,76 грн. заборгованості, 6519,64 грн. пені, 98300,96 грн. штрафу, 4521,15 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.09.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Груп” (ідентифікаційний код 31256942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укіо Банк Лізинг” (ідентифікаційний код 34003114) 134685 (сто тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят п’ять) грн. 76 (сімдесят шість) коп. заборгованості, 6518 (шість тисяч п’ятсот вісімнадцять) грн. 78 (сімдесят вісім) коп. пені, 4521 (чотири тисячі п’ятсот двадцять одна) грн. 15 (п’ятнадцять) коп. збитків та судові витрати 1457 (одна тисяча чотириста п’ятдесят сім) грн. 26 (двадцять шість) коп. державного мита і 141 (сто сорок одна) грн. 60 (шістдесят) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмовлено в задоволенні інших позовних вимог.

Відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Укіо Банк Лізинг” про вжиття заходів до забезпечення позову, викладеній у позовній заяві № 01-05/07 від 02.07.2010 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд частково скасувати рішення господарського суду Київської області від 10.09.2010 року у справі № 14/138-10, в частині відмови у стягненні з відповідача 98300,96 грн. штрафу та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 10.09.2010 року у справі № 14/138-10 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 року прийнято апеляційні скарги до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 23.11.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.

В судовому засіданні 23.11.2010 року оголошено перерву до 07.12.2010 року.

Представником позивача подано письмові пояснення по справі, в яких останній просить частково скасувати рішення господарського суду Київської області від 10.09.2010 року у справі № 14/138-10, в частині відмови у стягненні з відповідача 98300,96 грн. штрафу та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справі та було вірно встановлено судом першої інстанції, 20.05.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № KL 0804110, згідно умов розділу „Спеціальні умови фінансування” договору предметом договору лізингу є сідловий тягач Renault Magnum, 2008 р.в., новий, ціна майна за договором лізингу 806304,46 грн., продавцем якого є компанія Renault Trucks S.A.S. (Франція).

Згідно підпункту 3 пункту Б розділу „Спеціальні умови фінансування” договору лізингодавець здійснює поетапне авансування продавця майна, за поставлене в майбутньому майно: 15 % вартості сплачується при розміщенні заказу, 85 % перед відвантаженням з заводу.

Відповідно до п. В розділу „Спеціальні умови фінансування” вартість майна за договором складає 828074,68 грн. або 105267,50 євро, сума фінансування – 89477,37 євро, адміністративний платіж 9675,65 грн., початковий внесок –15790,13 євро, строк лізингу –60 місяців, кількість платежів на рік –12, відсотки –12, 50 %, подорожчання за рік – 5,40 %, строк платежів – з 09.06.2008 року.

Згідно умов п. 1.1. договору лізингодавець, відповідно до заявки лізингоодержувача, набуває (купує) у продавця майно, вказане лізингоодержувачем і надає лізингоодержувачу право на час строку лізингу володіти і користуватися ним в порядку цього договору та на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобов’язується оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів. Після завершення строку лізингу, при виконанні лізингоодержувачем всіх умов цього договору, майно передається у власність лізингоодержувачу.

Відповідно до п. 1.2. договору майно, передане лізингоодержувачу на умовах даного договору є власністю лізингодавця впродовж всього строку дії договору.

Згідно п. 2.2. договору лізингоодержувач зобов’язується в строк, встановлений Спеціальними умовами фінансування і вказаний в попередньому графіку платежів, оплатити лізингодавцю початковий внесок та виконати інші вимоги, передбачені Спеціальними умовами фінансування, а також оплатити адміністративний платіж протягом 10 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що лізингоодержувач повинен оплачувати лізингодавцю лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок, вказаний лізингодавцем у розділі 14 цього договору. Якщо в уточненому графіку платежів є формула розрахунку платежів, то лізингоодержувач на дату оплати самостійно розраховує суми, які підлягають оплаті, відповідно до наведеної формули і оплачує їх. Усі необхідні платежі за договором повинні бути сплачені в повному обсязі на дату, вказану в уточненому графіку платежів, якщо платіж буде оплачений частково, то такий платіж буде вважатися неоплаченим.

Пунктом 3.9. договору передбачено, що сума всіх платежів лізингоодержувача на користь лізингодавця є ціною даного договору. Ціна даного договору вказана в уточненому графіку платежів і встановлена в умовних одиницях та виражена в гривнях. Платіж на дату його оплати обчислюється за формулою: УО х К х (С\К), де К- офіційний курс гривні по відношенню до УО, встановлений НБУ на дату укладення цього договору лізингу, С- офіційний курс гривні по відношенню до УО на дату платежу, „х” знак множення, „/”- знак ділення. Оплата проводиться в гривнях та на умовах, передбачених в уточненому графіку платежів. Ціна даного договору може змінюватися на підставах і в порядку, передбаченому даним договором. Датою платежу є дата, вказана в уточненому графіку платежів.

Примітка 1: У випадку, коли лізингодержувач не оплатив платіж у вказану дату (повністю або частково) та коли результат ділення курсу гривні щодо УО, встановленого НБУ на дату фактичного виконання оплати платежу, на курс гривні щодо УО, встановленого НБУ на дату платежу, вказану в уточненому графіку платежів більше одиниці, то показник С означає офіційний курс гривні по відношенню до УО на фактичну дату виконання оплати простроченого платежу. Положення даної примітки застосовується і до нарахування пені та штрафів.

Згідно п. 4.2. договору передача лізингодавцем майна лізингоодержувачу у фінансовий лізинг оформляється шляхом складання акта прийому-передачі майна, який повинен підтверджувати якість, комплектність, справність майна і його відповідність техніко-економічним показникам і умовам договору. Лізингоодержувач зобов’язаний на власний ризик і за власний рахунок оглянути предмет лізингу. Акт прийому-передачі майна складається у трьох екземплярах і підписується продавцем та лізингоодержувачем та лізингодавцем. У випадку, якщо по договору придбання майна майно приймає лізингодавець, то акт прийому-передачі майна підписує лізингодавець та лізингоодержувач. Лізингоодержувач набуває право на користування та володіння предметом лізингу після підписання уточненого графіку платежів.

Згідно п. 11.1. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання і підлягає виконанню лізингодавцем з моменту внесення лізингоодержувачем початкового внеску та/або адміністративного платежу, а також виконання лізингоодержувачем інших зобов’язань, вказаних у Спеціальних умовах фінансування, і діє до моменту повної оплати лізингодавцю лізингових платежів по уточненому графіку платежів і, якщо такі є, інших боргів (пеня, штрафи, суми компенсацій, які передбачені в даному договорі) та передачі лізингоодержувачу права власності на предмет лізингу, тобто до повного виконання сторонами своїх обов’язків.

Відповідно до п. 11.5. договору цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, лізингодавцем, якщо лізингоодержувач істотно порушив цей договір або істотно порушує інший укладений між сторонами договір фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього договору. Розірвання договору відбувається шляхом направлення лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору за 10 календарних днів до дати розірвання. Зокрема, згідно з п. 11.5.3 договору істотним порушенням вважається прострочення лізингоодержувачем більше одного місяця оплати хоча б одного лізингового платежу або більш ніж на один місяць запізнення з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого за цим договором.

Пунктом 11.6. договору передбачено, що коли лізингоодержувач істотно порушує даний договір, то лізингодавець має право вимагати, щоб лізингоодержувач через певний час, але не пізніше 15 робочих днів, усунув вчинене порушення, якщо це можливо за даних обставин. Коли є підстава розірвати цей договір, то лізингодавець має право вимагати, від лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи), які залишилися до кінця строку лізингу або розірвати договір. Після розірвання даного договору лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу, заплатити лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, неоплачену вартість предмету лізингу на дату розірвання договору та штраф у розмірі 15 відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу. Також лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача покрити всі витрати, які були пов’язані з розривом договору. Лізингоодержувач повинен повернути лізингодавцю предмет лізингу в такому стані, в якому одержував його, беручи до уваги нормальний знос. Коли лізингоодержувач не прибув, щоб передати предмет лізингу, то лізингодавець має право узяти його одноособово.

Згідно з частиною 2 ст.1 Закону України від 16.12.97 № 723/97 “Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Матеріали справи свідчать, що 23.07.2008 року між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі предмету лізингу, згідно якого лізингодавець передав у користування та володіння, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу згідно специфікації з наведеними характеристиками: сідловий тягач Renault Magnum, 2008 р.в., новий, серійний номер VF617GKA000012572, кількістю 1 шт.

23.07.2008 року між позивачем та відповідачем було підписано уточнений графік платежів за договором, згідно умов якого вартість майна за договором складає 797718,77 грн. або 104580,38 євро, сума фінансування – 88296,37 євро, початковий внесок – 16284,01 євро, строк лізингу – 60 місяців, відсотки – 12,50 %, подорожчання за рік – 5,56 %, строк платежів –з 30.08.2008 року по 23.07.2013 року.

Статтею 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” визначено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2009 року позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору № KL 0804110 від 20.05.2008 року, згідно умов якої сторони домовились викласти п. 3.9. договору у наступній редакції: „Сума всіх платежів лізингоодержувача на користь лізингодавця є ціною договору. Ціна договору вказана в уточненому графіку платежів і встановлена в умовних одиницях (УО), та виражена в гривнях. Платіж на дату його оплати обчислюється (з урахуванням Примітки 1 та 2) за формулою: УО х К х (С/К), де К – офіційний курс гривні по відношенню до УО, встановлений НБУ на дату укладення договору лізингу, С – офіційний курс гривні по відношенню до УО на дату платежу. Якщо значення, що утворилось в результаті ділення показника С на показник К, менше одиниці, то результат такого ділення прирівнюється до одиниці. Оплата проводиться в гривнях та на умовах передбачених в уточненому графіку платежів. Ціна даного договору може змінюватися на підставах і в порядку, передбаченому даним договором. Датою платежу є дата, вказана в уточненому графіку платежів.

Примітка 1: У випадку, коли лізингодержувач не оплатив платіж у вказану дату (повністю або частково) та коли результат ділення курсу гривні щодо УО, встановленого НБУ на дату фактичного виконання оплати платежу, на курс гривні щодо УО, встановленого НБУ на дату платежу, вказану в уточненому графіку платежів більше одиниці, то показник С означає офіційний курс гривні по відношенню до УО на фактичну дату виконання оплати простроченого платежу з урахуванням примітки 2. Положення примітки застосовується і до нарахування пені та штрафів.

Примітка 2: У випадку, коли позитивний результат віднімання офіційного курсу гривні по відношенню до УО, встановленим НБУ на дату платежу, від максимального курсу купівлі УО за гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку на дату платежу більше або дорівнює 0,1 %, то на вибір лізингодавця показник С буде означати максимальний курс купівлі УО за гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку на дату платежу або на дату фактичної оплати простроченого платежу у разі такого прострочення. Якщо значення, що утворилось в результаті ділення показника С на показник К, менше одиниці, то результат такого ділення прирівнюється до одиниці”.

Пункт 10.2. договору викладено у наступній редакції: „За несвоєчасне виконання зобов’язань, передбачених пунктами 2.4., 2.6., 3.1., 3.2. і 6.4. договору, лізингодержувач зобов’язується виплатити пеню у розмірі 0,5 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати. Нарахування пені починається на наступний день після закінчення строку і закінчується після оплати лізингоодержувачем відповідних сум, не враховуючи день оплати цих сум. Лізингоодержувач самостійно розраховує суму пені відповідно до положень цього договору. Оплата пені не звільняє лізингоодержувача від виконання основного зобов’язання. Сторони домовились, що за договором УО прирівнюється до євро.”

Згідно п. 8 додаткової угоди № 1 до договору лізингоодержувач зобов’язаний у термін до 30.07.2009 року сплатити на користь лізингодавця заборгованість по відсотках та пеню, які станом на 26.07.2009 року складають: відсотки – 1417,44 УО, пеня – 465,03 УО, всього – 1882,47 УО, проте сума пені, відповідно до умов договору лізингу, щоденно зростає, та має уточнюватись на дату фактичної оплати. Зазначена сума заборгованості по пені вказана в УО і оплачується в порядку п. 3.9. договору лізингу.

26.07.2009 р. сторонами було підписано додаток № 1 до додаткової угоди № 1 до договору - Уточнений графік сплати лізингових платежів № 2 від 26.07.2009 р. за договором фінансового лізингу № KL 0804110 від 20.05.2008 року.

13.01.2010 року між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до договору № KL 0804110 від 20.05.2008 року, згідно умов якої сторони домовились викласти примітку 2 п. 3.9. договору у наступній редакції: „У випадку, коли позитивний результат віднімання офіційного курсу гривні по відношенню до УО, встановленим НБУ на дату платежу, від максимального курсу купівлі УО за гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку на дату платежу більше або дорівнює 0, 1, то на вибір лізингодавця показник С буде означати максимальний курс купівлі УО за гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку на дату платежу або на дату фактичної оплати простроченого платежу у разі такого прострочення. Якщо значення, що утворилось в результаті ділення показника С на показник К, менше одиниці, то результат такого ділення прирівнюється до одиниці”.

Згідно п. 5 додаткової угоди № 2 до договору сторони домовились, що за внесення змін до договору лізингу лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця адміністративний платіж в розмірі 1017,41 грн., який лізингоодержувач зобов’язується сплатити до 30.01.2010 року.

Відповідно до п. 6 додаткової угоди № 2 до договору лізингодержувач зобов’язаний у термін до 30.01.2010 року сплатити на користь лізингодавця заборгованість по внесках за частину майна, відсотках та пеню, які станом на 13.01.2010 року складають: внески за частину майна – 1663,55 УО, відсотки – 1889,98 УО, пеня – 717,42 УО, всього – 4270,95 УО, проте сума пені, відповідно до умов договору лізингу, щоденно зростає, та має уточнюватись на дату фактичної оплати. Зазначена сума заборгованості по пені вказана в УО і оплачується в порядку п. 3.9. договору лізингу.

Пунктом 7 додаткової угоди № 2 передбачено, що у випадку невиконання умов п. 5 та/або п. 6 додаткової угоди, лізингодавець має право достроково розірвати дану додаткову угоду шляхом направлення письмового повідомлення на адресу лізингоодержувача. В такому випадку додаткова угода вважається достроково розірваною з моменту відправлення такого повідомлення, а лізингодавець залишає за собою право застосовувати до лізингоодержувача всі наслідки, передбачені договором лізингу на випадок порушення лізингодержувачем своїх зобов’язань.

13.01.2010 року сторонами було підписано додаток № 1 до додаткової угоди № 2 до договору - Уточнений графік сплати лізингових платежів № 3 від 13.01.2010 року за договором фінансового лізингу № KL 0804110 від 20.05.2008 року.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 цього ж кодексу до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з врахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 759 цього ж кодексу передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування з плату на певний строк.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною першою ст. 16 цього ж закону передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У процесі розгляду справи судом першої інстанції правомірно встановлено, що за період дії договору відповідач свої зобов’язання за договором не виконував належним чином та у строки, встановлені уточненим графіком платежів № 3 від 13.01.2010 року, лізингові платежі протягом січня-червня 2010 року не сплачував, чим істотно порушив умови договору, оскільки більше одного місяця не оплачував лізингові платежі, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з лізингових платежів за договором фінансового лізингу № KL 0804110 від 20.05.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, 02.06.2010 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 05/06 від 02.06.2010 року про розірвання договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 02.06.2010 року та фіскальним чеком № 5064 від 02.06.2010 року. Згідно зазначеного повідомлення позивач повідомив відповідача про розірвання договору з 12.06.2010 року., вимагав не пізніше 14.06.2010 року повернути позивачу сідловий тягач Renault Magnum 460.19 ТНТ 1100-EURO5, 2008 р.в., номер шасі VF617GKA000012572, державний реєстраційний номер АА0758НО та просив сплатити йому 114466,74 грн. основного боргу, 37563,45 грн. пені, 661677,45 грн. неоплаченої вартості предмету лізингу та штраф у розмірі 15 % від несплаченої вартості предмета лізингу, що складає 99251,62 грн. в термін до 12.06.2010 року.

Однак, відповідач у визначені позивачем у повідомленні про розірвання договору строки заборгованість не сплатив, предмет лізингу позивачу добровільно не повернув.

18.06.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. на підставі ст. 87 Закону України „Про нотаріат” та ст. 7 Закону „Про фінансовий лізинг” вчинено виконавчий напис № 1275 про повернення відповідачем на користь позивача предмета фінансового лізингу: сідловий тягач Renault Magnum 460.19 ТНТ 1100-EURO5, 2008 р.в., номер шасі VF617GKA000012572, державний реєстраційний номер АА0758НО, вартістю 452115,15 грн. Позивачем за вчинення зазначеного виконавчого напису було сплачено 4521,15 грн., що підтверджується написом на виконавчому написі та банківською випискою з рахунку позивача за 25.06.2010 року.

29.06.2010 р. сторонами було підписано акт повернення предмета лізингу, згідно якого відповідач повернув позивачу предмет лізингу: сідловий тягач Renault Magnum 460.19 ТНТ 1100-EURO5, 2008 р.в., номер шасі VF617GKA000012572, державний реєстраційний номер АА0758НО.

Однією із позовних вимог позивача є його вимога про стягнення з відповідача на свою користь 134685,76 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів та відсотків за договором.

Оскільки, у встановлений договором строк та станом на момент розгляду справи судом першої інстанції відповідач не виконав у повному обсязі свій обов’язок щодо сплати лізингових платежів та відсотків за користування предметом лізингу і його заборгованість за період з січня 2010 року по травень 2010 року перед позивачем складає 134685,76 грн., що підтверджується договором фінансового лізингу № KL 0804110 від 20.05.2008 року, додатковою угодою № 1 від 26.07.2009 року до договору, додатковою угодою № 2 від 13.01.2010 року, уточненими графіками сплати лізингових платежів до договору, додатком до позовної заяви –розрахунком основного боргу, довідкою № 01-01/07 від 02.07.2010 року, платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку позивача, наявними в матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів та відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 134685,76 грн. за договором фінансового лізингу № KL 0804110 від 20.05.2008 року (в редакції додаткових угод до договору) є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов’язань, передбачених пунктами 2.4., 2.6., 3.1., 3.2. і 6.4. договору, лізингодержувач зобов’язується виплатити пеню у розмірі 0, 5 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати. Нарахування пені починається на наступний день після закінчення строку і закінчується після оплати лізингоодержувачем відповідних сум, не враховуючи день оплати цих сум. Лізингоодержувач самостійно розраховує суму пені відповідно до положень цього договору. Оплата пені не звільняє лізингоодержувача від виконання основного зобов’язання.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів перевіривши вірність розрахунку зробленого судом першої інстанції, згідно якого розмір загальний розмір пені за договором фінансового лізингу № KL 0804110 від 20.05.2008 року становить 6518,78 грн. становить, вважає останній цілком обґрунтованим та правомірним.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Пунктом 11.6. договору встановлено, що після розірвання даного договору Лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу, заплатити лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, неоплачену вартість предмету лізингу на дату розірвання договору та штраф у розмірі 15 відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу.

Згідно з положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягнення із відповідача на користь позивача штрафу за договором у розмірі 98300,96 грн. (Постанова Вищого господарського суду України від 12.07.2007 року у справі № 13/710-06).

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку позивач направив відповідачу повідомлення № 05/06 від 02.06.2010 року про розірвання договору, у зв’язку із несвоєчасною сплатою лізингових платежів, отже підставою для нарахування штрафу є невиконання саме грошового зобов’язання з оплати платежів за договором фінансового лізингу № KL 0804110 від 20.05.2008 року.

Оскільки в даній справі розірвання договору та стягнення платежів сталося через несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов’язань, то Господарський суд Київської області правильно зазначив, що таке зобов’язання повинно забезпечуватися пенею.

На підставі частини 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на те, що вимога позивача про одночасне стягнення і пені, і штрафу суперечить положенням зазначеної вище статті, місцевим господарським судом правильно відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу.

Відповідно до ч. 5. ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінений або розірваний у зв’язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв’язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 11.6. договору лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача покрити всі витрати, які були пов’язані з розривом договору. Лізингоодержувач повинен повернути лізингодавцю предмет лізингу в такому стані, в якому одержував його, беручи до уваги нормальний знос.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків щодо своєчасної сплати лізингових платежів та своєчасного повернення предмету лізингу за договором, позивач був змушений звернутись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О. В. для вчинення у відповідності до Закону України „Про нотаріат”, Закону України „Про фінансовий лізинг” виконавчого напису, що був вчинений 18.06.2010 року та на вчинення якого позивачем було понесено витрати у розмірі 4521,15 грн., що підтверджується договором фінансового лізингу № KL 0804110 від 20.05.2008 року, повідомленням № 05/06 від 02.06.2010 року про розірвання договору, виконавчим написом, вчиненим 18.06.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1277, випискою з банківського рахунку позивача за 25.06.2010 року, та іншими документами, наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача збитків, понесених ним у зв’язку із оплатою витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса, у розмірі 4521,15 грн. внаслідок порушення його прав на своєчасне повернення предмету лізингу та своєчасну сплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу № KL 0804110 від 20.05.2008 року є законними і обґрунтованими, відповідно правомірно задоволені судом першої інстанції у повному обсязі.

Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та цілком законного висновку що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області від 10.09.2010 року у справі № 14/138-10.

Доводи наведені сторонами в апеляційних скаргах колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 10.09.2010 року у справі № 14/138-10 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

          2. Справу № 14/138-10 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

08.12.10 (відправлено)