Постанова № 12852356, 16.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2010                                                                                           № 23/352

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

Від позивача: Шупик О.А. (дов. №223 від 01.12.2009);

Від відповідача: 1. Салівонова Я.Я. (дов. б/н від 16.11.2010);

2. Салівонова Я.Я. (дов. б/н від 25.01.2010);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.09.2010

у справі № 23/352 ( .....)

за позовом                               Закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Лара"

                                                  ТОВ "АПЕ ЛТД"

про                                                   стягнення 581638,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 14.09.2010 року у справі №23/352 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ЗАТ «АСК «Інго Україна» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 14.09.2010 року у справі №23/352 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕ ЛТД».

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, скаржник наголошує, що в описовій частині оскаржуваного рішення не вказано про подачу позивачем 11.03.2010 заяви про уточнення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - 2 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою від 18.10.2010 розгляд справи було призначено на 16.11.2010.

В судове засідання представники сторін з’явилися, представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідачів заперечив проти доводів, які викладені в апеляційні скарзі.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м.Києва звернулося з позовом ЗАТ «АСК «Інго Україна» до ТОВ «Лара»про стягнення 581638,40 грн. - збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відшкодував (виплатив страхове відшкодування) застрахованій особі збитки, завдані їй у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 22 грудня 2007 року на перехресті вул. Комінтерну та вул. Саксаганського у м. Києві в результаті порушення правил дорожнього руху працівником відповідача -1. Посилаючись на статті 993, 1172, 1187, 1192 Цивільного кодексу України та статтю 27 Закону України “Про страхування” позивач просив стягнути в порядку регресу з відповідача - 1 майнових збитків у розмірі 581638,40 грн.

Відповідачем -1 подано відзив на позовну заяву, у якому він заявив клопотання про заміну відповідача на належного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “АПЕ ЛТД”, оскільки між ТОВ «Лара» і ТОВ «АПЕ ЛТД» укладено Договір оренди транспортного засобу та відповідно до ст. ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України, ТОВ “АПЕ ЛТД” зобов’язане відшкодувати завдані його працівником збитки.

Ухвалою від 22.12.2009 Господарський суд м. Києва залучив ТОВ «АПЕ ЛТД» до участі у справі у якості другого відповідача.

11.03.2010 позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути 581638,40 грн. – суму збитків та судові витрати з відповідача -2 (том 2 а.с. 1,2).

В подальшому, 16.03.2010 позивач подав до Господарського суду м.Києва заяву, в якій просив не брати до уваги та вважати не поданою заяву про уточнення позовних вимог від 11.03.2010.

Колегія суддів не підтримує позицію суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог з наступних підстав:

Між ЗАТ «АСК «Інго Україна» та Рощенком Дмитром Петровичем було укладено Договір страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів у формі Полісу №250522020 від 06.04.2007 року та адендум №1 від 07.11.2007 року, відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль Mercedes-Benz (державний реєстраційний номер АА0074ЕІ).

22.12.2007 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась на перехресті вул. Комінтерну та вул. Саксаганського у м. Києві, автомобіль Mercedes-Benz (державний реєстраційний номер АА0074ЕІ) отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою виданою ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві.

Автомобіль Mercedes-Benz отримав пошкодження внаслідок порушення водієм порушення водієм автомобіля Toyota (державний реєстраційний номер АА2825МІ) Зейналовим Масмудом Вадимом Огли, пункту 8.10 Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.04.2008 року у справі № 3-9322/08р.

Для встановлення характеру та розміру шкоди заподіяної власнику автомобіля Mercedes-Benz (державний реєстраційний номер АА0074ЕІ), позивач замовив проведення автотоварознавчого дослідження Фізичній особі-підприємцю Кузьменко О.Г., відповідно до звіту №0002/1 від 25.01.2008 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mercedes-Benz (державний реєстраційний номер АА0074ЕІ), після його пошкодження у вказаній вище дорожньо-транспортній пригоді становить 886814,56 грн.

Відповідно до платіжних доручень №1539 від 13.02.2008 року та №2320 від 12.03.2008 страховиком (позивачем), згідно із Договору страхування, було перераховано на користь страхувальника ( Рощенка Д.П.) страхове відшкодування в розмірі 581638,40 грн. Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи Страховим актом №1001/06/2760/2101 від 13.05.2008 року та Страховим актом акту №215-02/08 від 09.02.2008.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В ч.2 ст. 1187 ЦК України зазначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В свою чергу, відповідно до Договору оренди транспортного засобу від 21.12.2007 року та Акту передачі-приймання транспортного засобу та документації укладених між ТОВ «Лара» та ТОВ «АПЕ ЛТД», володільцем автомобіля Toyota (державний реєстраційний номер АА2825МІ) є Товариство з обмеженою відповідальністю “АПЕ ЛТД”.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівниками під час виконання ними трудових обов’язків (ст. 1172 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що винна у скоєнні ДТП особа працює у ТОВ «АПЕ ЛТД» (відповідач – 2) і на момент створення Дорожньо-транспортної пригоди виконувала свої трудові обов’язки, в зв’язку з чим, позивач має право на відшкодування завданих йому збитків за рахунок відповідача -2, а не за рахунок відповідача-1.

Однак, незрозумілим є висновок місцевого господарського суду про те, що суд не має правових підстав змінювати позовні вимоги, оскільки це залежить виключно від волевиявлення позивача.

Так, ухвалою від 22.12.2009 Господарський суд м. Києва залучив ТОВ «АПЕ ЛТД» до участі у справі у якості другого відповідача.

Відповідно до приписів ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

У п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» (зі змінами та доповненнями, станом на 27.03.2009) зазначається, що питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги, - на відміну від третьої особи на стороні відповідача, за рахунок якої такі вимоги ніколи не задовольняються.

Залучення до участі у справі іншого відповідача або залучення до участі у справі як співвідповідачів інших осіб здійснюється господарським судом за клопотанням сторони, а також із власної ініціативи. Якщо суд залучає іншого відповідача з власної ініціативи, згоди сторін не вимагається. ГПК України не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача. При вирішенні питання про задоволення клопотання щодо залучення до участі у справі іншого відповідача слід виходити з підстав клопотання та їх обґрунтованості.

Господарський суд також має право з власної ініціативи залучити до участі у справі іншого відповідача (відповідачів) без згоди позивача.

Відповідно до частини першої статті 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Згода позивача чи інших учасників процесу на таке залучення, здійснене за ініціативою господарського суду, не потрібна, а тому й за відсутності такої згоди господарський суд вправі продовжити розгляд справи по суті. Згода позивача є необхідною лише для заміни первісного відповідача належним відповідачем (частина третя тієї ж статті ГПК). Аналогічна позиція міститься у п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року».

Відповідно до норм ст. 84 ГПК України якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.

В свою чергу, чинним законодавством не передбачено, що у разі залучення іншого відповідача позивач має звернутися із заявою про зміну позовних вимог саме до залученого іншого відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Рішення Господарського суду м.Києва від 14.09.2010 року у справі №23/352 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі до відповідача -2, які є доведеними матеріалами справи, оскільки судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, та відмовою у позові до відповідача - 1.

          Відповідно до ст..49 України ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача, при задоволенні позову – на відповідача.

          Керуючись ст..ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на рішення Господарського суду м.Києва від 14.09.2010 року у справі №23/352 задовольнити.

                    2. Рішення Господарського суду м.Києва від 14.09.2010 року у справі №23/352 скасувати.

          Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕ ЛТД»(03067, м. Київ, вул. Гарматна,2/1, ідентифікаційний код 21622941) на користь Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул.Воровського,33, код ЄДРПОУ 16285602) 581638,40 грн. – збитків, 5816,39 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання позовної заяви та 2908,20 грн. - державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Лара» в позові відмовити.

Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.

          3. Матеріали справи №23/352 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді