Постанова № 12852349, 13.12.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2010 року Справа № 14/184-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Головка В.Г. (доповідач)

суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Ревковій Г.О.

прокурор: Барчук А.Б., посвідчення №78 від 18.05.2010

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреності від 11.01.2010

від відповідача: ОСОБА_3, підприємець

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2010р. у справі №14/184-10

за позовом прокурора м.Вільногірська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вільногірської міської ради, 51700, м. Вільногірськ, вул. Варена,15

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, 51700, АДРЕСА_1

про стягнення 4210,66грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2010р. у справі №14/184-10 (суддя Панна С.П.) позов прокурора м. Вільногірська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вільногірської міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 4210,66грн. задоволено.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, посилаючись на наступне:

- суд не прийняв до уваги той факт, що згідно ст.2 Закону України „Про плату за землю” плата за землю складається з двох видів платежів: чи з земельного податку, чи з орендної плати. При цьому підставою для сплати орендної плати є договір оренди, якщо договору немає, то сплачується земельний податок, розмір якого встановлюється податковими органами, які згідно ч.3 ст.14 вищезазначеного закону направляють письмові повідомлення. По даній справі таких повідомлень на адресу відповідача не надходило, а отже зобовязання сплатити земельний податок у відповідача відсутнє, тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив не задовольняти апеляційну скаргу в повному обсязі.

Прокурор відзив на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні підтримав доводи позивача.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 як фізична особа-підприємець у 2003р. звернувся до Вільногірської міської ради про продаж земельної ділянки площею 0,0477га, на якій знаходиться магазин “Струмок”, що належить відповідачу на праві власності.

Рішенням міської ради від 25.12.2003р. був затверджений перелік земельних ділянок, що підлягали продажу в 2004р., у тому числі земельна ділянка по вул.Промисловій,12б площею 0,0477га, на якій розташований магазин “Струмок”, а в травні 2004р. міською радою прийнято рішення про продаж ОСОБА_3 зазначеної земельної ділянки для комерційного використання та обслуговування магазину за ціною 9936,74грн.

ОСОБА_3 відмовився укладати договір купівлі-продажу за такою ціною, що стало підставою для скасування міською радою рішення від 27.05.2004р. про продаж земельної ділянки по АДРЕСА_2

З таким рішенням не погодився ОСОБА_3 і звернувся з позовом до суду. Відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 15.01.2009р. позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Вільногірської міської ради та виконавчого комітету міської ради про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Враховуючи, що ОСОБА_3 як фізична особа-підприємець не вносив плату за земельну ділянку площею 477кв. м, яка розташована в м. Вільногірську по АДРЕСА_2, рішенням виконкому Вільногірської міської ради від 17.02.2010р. №56 було створено комісію визначення розмірів та відшкодування збитків власникам землі.

За результатами роботи комісії було складено акт визначення збитків, завданих Вільногірськой міській раді внаслідок неодержання від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 доходу за користування земельною ділянкою загальною площею 447кв.м, розташованої в АДРЕСА_2, який затверджено рішенням виконкому міської ради від 17.03.2010р.

У звязку з тим, що ОСОБА_3 в добровільному порядку не сплатив збитки за користування земельною ділянкою прокурор звернувся з позовом до суду.

Згідно ст.2 Закону України “Про плату за землю” використання земель в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

За ст.156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

За п.2 зазначеного Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісії оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради №110 від 17.03.2010 року затверджений акт визначення збитків, завданих Вільногірській міській раді від неодержаного доходу за користування земельною ділянкою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на суму 4210,66грн.

Копія рішення була надіслана ОСОБА_3, якому запропоновано сплатити заборгованість в добровільному порядку

На час розгляду справи збитки, визначені актом, відповідачем не сплачено, рішення виконкому Вільногірської міської ради в установленому порядку не оскаржено, тому суд правомірно дійшов до висновку щодо відшкодування збитків.

Разом з тим, суд не звернув увагу на заперечення відповідача щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Прокурор звернувся з позовом в червні 2010р. про стягнення збитків за період з лютого 2007р. по лютий 2010р., що виходить за межі трирічного строку.

Отже резолютивну частину рішення суду слід змінити, позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача за період з червня 2007 по лютий 2010р. збитки за ставкою 3% від нормативної грошової оцінки землі в сумі (107,98х7міс.2007р.+1329,11-2008р.+1530,88-2009р.+270,86х2міс.2010р.) 3886,71грн.

В решті позову слід відмовити.

Судові витрати покласти на відповідача, з вини якого виник спір, тобто в решті рішення суду слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на відсутність договору оренди та вимог податкової інспекції щодо сплати земельного податку не приймаються до уваги, оскільки відповідно до чинного законодавства використання землі в Україні є платним.

Враховуючи викладене, абзац перший та другий резолютивної частини рішення господарського суду слід змінити відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду від 1.10.2010р. щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 4210,66грн.

Керуючись ст.99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Резолютивну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2010 року по справі №14/184-10 змінити, виклавши перший та другий абзац рішення в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Вільногірської міської ради (код 21929734) збитки в сумі 3886,71грн.

В решті позову відмовити.”

Наказ господарського суду від 1.10.2010р. у справі №№14/184-10 щодо стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 4210,66грн. збитків визнати таким, що не підлягає виконанню.

В решті рішення суду залишити без змін.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий В.Г.Головко

Судді А.О.Логвиненко

Т.Г.Стрелець