Рішення № 12852269, 07.12.2010, Господарський суд Чернігівської області

07.12.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                 тел. 698166

просп. Миру , 20                                                  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?07? грудня 2010 року справа № 7/139

Суддя Н.О. Скорик, розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю ?Десса?

65098, м. Одеса, Малиновський р-н, 2-а Застава, вул. Привозна, 1

Відповідач : Відкрите акціонерне товариство ?Черінігвське Хімволокно?

14011, м. Чернігів, вул. Щорса,78

Про стягнення 19919,79 грн. Представники сторін:

Від позивача : не з?явився

Від відповідача : Шестак О.О. –дов. № 3994-0107 від 29.12.2009 р.

Суть спору:

Подано позов про стягнення 12000 грн. боргу по неоплаті вартості послуг, виконаних згідно договору № Д638ДУ/0131 від 06.06.2008 р., 2277,29 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, 4742,17 грн. інфляційних, 896,33 грн. 3% річних.

Відповідач в відзиві на позов та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково –в сумі основного боргу. Відповідач зазначає, що свої зобов’язання по договору № Д638ДУ/01301 від 06.06.2008 р. підприємство намагалося виконувати вчасно на належним чином. Відповідач також посилається на те, що внаслідок зменшення замовлень споживачів на продукцію підприємства, спричинене світовою фінансовою кризою, виникла необхідність зупинення виробництва, що в свою чергу, спричинило фінансові ускладнення. В доказ вищезазначеного, відповідач надає наказ № 885 від 23.12.2008 р. ВАТ ?Чернігівське Хімволокно? про роботу підприємства у січні 2009 р, а також висновок експерта Чернігівської регіональної торгово –промислової палати від 15.05.2009 р.

Позивач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 01820937.

Позивач в клопотанні № 815/1-2 від 01.12.2010 р. зазначив про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд

                                                            Встановив:

          Відповідно до ст.. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Між сторонами 06.06.2008 р. укладено договір № Д638ДУ/0131, відповідно до умов якого позивач зобов?язувався прийняти і провести гумування товару, а відповідач прийняти товар згідно специфікації –встановлення покриття валів –каландровий вал 242*235*1782, кресл. 31338К0-00.СБ в кількості 20 шт. по ціні 2160,45 грн. за 1 шт. (без ПДВ). Загальна сума 43209 грн.(без ПДВ).

          Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.. 525 Цивільного кодексу України).

          Позивачем виконано свої зобов?язання по договору. Відповідно до видаткової накладної № РНБ –001193 від 17.09.2008 р. позивачем передано відповідачу 10 од. товару –вал каландровий 242*235*1782*2380*75 ВосстТ РЗ 31338К0-00.СБ на загальну суму 25925,40 грн. (з ПДВ), що також підтверджується актом приймання –здачі робіт від 17.09.2008 р..

          Пунктом 2.2. договору сторони обумовили умови оплати: 50% передплата, 50% - протягом 15 банківських днів після відвантаження товару відповідачем.

          Відповідач частково виконав свої зобов’язання по оплаті послуг в сумі 13925,40 грн. з порушенням строків оплати, що підтверджується платіжними дорученнями № 5881 від 28.07.2009 р. на суму 4925,40 грн., № 5885 від 07.11.2008 р. на суму 5000 грн., № 1577 від 01.12.2008 р. на суму 4000 грн.

          На момент подачі позову до суду заборгованість відповідача склала 12000 грн.

          Відповідач не надав доказів сплати 12000 грн. заборгованості, позов в цій частині визнав.

          Відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

          За таких обставин, вимоги позивача по стягненню 12000 грн. боргу є правомірними, підтверджуються матеріалами справи, визнані відповідачем і підлягають задоволенню, сума 12000 грн. боргу – стягненню.

          Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

          Пунктом 5.1. договору передбачено, що при порушенні строку поставки або оплати винна сторона сплачує потерпілій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невідвантаженої (неоплаченої) продукції за кожен день прострочення.

          Позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення 2277,29 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання в період з 09.10.2008 р. по 09.04.2009 р.

          Статтею 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

          Строк позовної давності по стягненню пені за визначений позивачем період пропущено.

          Відповідачем в відзиві на позов заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

          Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          За таких обставин, вимоги позивача по стягненню 2277,29 пені за прострочення виконання грошового зобов’язання в період з 09.10.2008 р. по 09.04.2009 р. задоволенню не підлягають, в позові в цій частині вимог повинно бути відмовлено.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення 4742,17 грн. інфляційних за період з 09.10.2008 р. по 05.11.2010 р. та 896,33 грн. 3% річних за період з 09.10.2008 р. по 05.11.2010 р.

          Відповідач не надав доказів сплати даних сум.

          Таким чином, вимоги позивача по стягненню 4742,17 грн. інфляційних та 896,33 грн. 3% річних є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

          Судові витрати покладаються на сторін згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          Керуючись ст.ст.258,267,525,526,549,550,611,625 Цивільного кодексу України, ст.. ст.. 49, 78, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги задовольнити частково.

          1. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства ?Чернігівське Хімволокно?, м. Чернігів, вул. Щорса,78 (р. 2600210268001 в ЗАТ ?Альфа - Банк? м. Київ, МФО 300346, код 00204048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Десса?, м. Одеса, 2-а Застава, вул. Привозна,1 (р. 26001228297001 в Південне ГРУ Приватбанку в м. Одесі, МФО 328704, код 25052179) 12000 грн. боргу, 4742,17 грн. інфляційних, 896,33 грн. річних, 176,39 державного мита, 209,01 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду у судах.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          2. В решті позову відмовити.

          Суддя                                                                                           Н.О. Скорик

          Повне рішення складено 09.12.2010 р.

          Суддя                                                                       Н.О. Скорик