Рішення № 128522351, 13.05.2025, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 травня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/92/25

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул.Героїв Майдану, 12 (8 поверх), м. Хмельницький

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Європа", бул. Данила Галицького, 12/76, м. Тернопіль

про стягнення пені у розмірі 68 000,00 грн.

За участю учасників судового процесу:

від позивача: Біловус Н.С. представниця.

Судові процедури.

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Південно-Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Європа" про стягнення пені у розмірі 68 000,00 грн.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025, для розгляду справи №921/92/25 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.02.2025 відкрито провадження у справі №921/92/25 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 25.03.2025.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 25.03.2025.

Протокольною ухвалою суду від 25.03.2025 підготовче засідання відкладено на 15.04.2025.

Ухвалою суду від 15.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/92/25 до судового розгляду по суті на 29.04.2025.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 29.04.2025 розпочато розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою суду від 29.04.2025 підготовче засідання відкладено на 13.05.2025.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача, вступне та заключне слово.

Після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд 13.05.2025 оголосив скорочене рішення (вступна та резолютивна частини).

Аргументи сторін.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставину несплати відповідачем у визначені Законом України "Про захист економічної конкуренції" строки суми штрафу, накладеного на Товариство обмеженою відповідальністю "Плюс Європа" рішенням адміністративної колегії Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.05.2024 №72/42-р/к у справі №72/28-23.

За невиконання відповідачем рішення адміністративної колегії, позивачем нарахована пеня в розмірі 68 000,00 грн.

В якості правових підстав позову позивач зазначає, зокрема ст. ст. 56, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задоволити.

Заперечення відповідача.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, на підставі статей 120, 121 ГПК України - ухвалами суду, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення з позначкою "Судова повістка", про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи).

Так, ухвали суду направлені відповідачу за адресою: бул. Данила Галицького, 12/76, м. Тернопіль (зазначена у позовній заяві) та відповідає витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформований Господарським судом Тернопільської області (відповідь №1151258 від 26.02.2025).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, положення статті 13 ГПК України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, та те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами на подання відзиву, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, сторони не позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду щодо даної справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Фактичні обставини, встановлені судом.

24 травня 2024 року адміністративна колегія Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справи №72/28-23 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Європа" прийняла рішення №72/42-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Пунктом 1 резолютивної частини рішення адміністративної колегії, визнано, Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюс Європа" вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів з ідентифікатором UA-2018-04-27-001677-а по закупівлі робіт із предметом "будівництво системи аерації на Тернопільському ставі (на ділянці довжиною 180 метрів від причалу до Наставної церкви. Черга 3)", які проводились Управлінням житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради.

Згідно пункту 2 резолютивної частини вказаного рішення за вчинення порушення, що зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, відповідно до частини п"ятої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюс Європа" штраф у розмірі 68 000,00 грн, який підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

29.05.2024 відділенням супровідним листом №72-02/1098е направлено ТОВ "Плюс Європа" копію рішення №72/42-р/к від 24.05.2024.

Вказаний лист повернувся на адресу відділення з відміткою "за закінченням терміном зберігання", про що свідчить довідка Укрпошти про причини повернення /досилання від 05.07.2024.

Як вказує позивач, на підставі статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відділення оприлюднило інформацію про прийняте рішення в газеті Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр" від 31.07.2024 №154 (7814).

Отже, датою вручення рішення відповідачу вважається 10.08.2024.

Позивач зазначає, що двомісячний строк, протягом якого відповідач зобов"язаний був сплатити штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розпочався 10.08.2024 та закінчився 10.10.2024.

У зазначений строк Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюс Європа" штраф не сплатив.

17 жовтня 2024 року видано наказ голови Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/26/ю у справі № 72/28-23 про примусове виконання рішення щодо стягнення з ТОВ "Плюс-Європа" (бульвар Данила Галицького, 12/ 76, місто Тернопіль, код ЄДРПОУ 36585685) штрафу у розмірі 68 000, 00 грн.

Вказаний наказ Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/26/ю у справі № 72/28-23 надіслано на виконання до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного МУ Міністерства юстиції.

Як стверджує позивач, штраф накладений рішенням Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.05.2024 №72/42-р/к у справі №72/28-23, відповідачем не сплачено, що призвело прострочення його сплати, у зв`язку з чим позивачем нарахована пеня в сумі 132 600,00 грн.

Проте, оскільки сума нарахованої пені не може перевищувати розмір штрафу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 68 000,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України".

Норми права, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Як зазначено частиною 1 статті 25 Господарського кодексу України держава підтримує конкуренцію як змагання між суб`єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб`єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб`єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства розглядаються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у порядку, встановленому законом (стаття 257 Господарського кодексу України).

Відповдіно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції (стаття 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів (стаття 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв`язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції (стаття 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

З метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, клопотання, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення несплаченої у добровільному порядку пені (стаття 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначено Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Означений нормативно-правовий акт спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Як визначено у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Статтею 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання.

Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності) (стаття 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно частини першої статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу (стаття 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Статтею 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зокрема антиконкурентні узгоджені дії.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об`єднання, суб`єктів господарювання юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб`єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб`єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Як слідує із матеріалів справи, 24 травня 2024 року адміністративна колегія Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справи №72/28-23 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Європа" прийняла рішення №72/42-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Пунктом 1 резолютивної частини рішення адміністративної колегії, визнано, Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюс Європа" вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів з ідентифікатором UA-2018-04-27-001677-а по закупівлі робіт із предметом "будівництво системи аерації на Тернопільському ставі (на ділянці довжиною 180 метрів від причалу до Наставної церкви. Черга 3)", які проводились Управлінням житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради.

Згідно пункту 2 резолютивної частини вказаного рішення за вчинення порушення, що зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, відповідно до частини п"ятої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюс Європа" штраф у розмірі 68 000,00 грн, який підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.

Аналогічне положення містить стаття 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

Порядок вручення рішення передбачений частиною 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема, рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

29.05.2024 відділенням супровідним листом №72-02/1098е направлено ТОВ "Плюс Європа" копію рішення №72/42-р/к від 24.05.2024.

Вказаний лист повернувся на адресу відділення з відміткою "за закінченням терміном зберігання", про що свідчить довідка Укрпошти про причини повернення /досилання від 05.07.2024.

Статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

На підставі статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції, відділення оприлюднило інформацію про прийняте рішення в газеті Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр" від 31.07.2024 №154 (7814).

Отже, датою вручення рішення відповідачу є 10.08.2024.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Цей строк не може бути відновлено.

Двомісячний строк сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розпочався 10.08.2024, а закінчився 10.10.2024.

У зазначений строк відповідач штраф не сплатив.

Частинами 8, 9 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що у разі якщо протягом строку, встановленого абзацом першим частини третьої цієї статті, рішення органу Антимонопольного комітету України не виконується, Голова Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України видає наказ про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу. Наказ Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, є виконавчим документом, який пред`являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом.

Аналогічне положення містить пункт 19-1 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

17 жовтня 2024 року видано наказ голови Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/26/ю у справі № 72/28-23 про примусове виконання рішення щодо стягнення з ТОВ "Плюс-Європа" (бульвар Данила Галицького, 12/ 76, місто Тернопіль, код ЄДРПОУ 36585685) штрафу у розмірі 68 000, 00 грн.

Вказаний наказ Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/26/ю у справі № 72/28-23 надіслано на виконання до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного МУ Міністерства юстиції.

Як визначено частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Рішення № 72/28-23 у судовому порядку відповідачем не оскаржувалося.

Отже, рішення №72/28-23 є чинним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", є обов`язковими до виконання.

Згідно частини п"ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

У зв`язку із несплатою відповідачем у повному розмірі штрафу у визначений відділенням строк, останнім визначено та нараховано в період 10.10.2024 по 17.02.2025 пеню у розмірі 68 000,00 грн.

Загальна кількість днів прострочення сплати штрафу відповідачем становить 130 днів.

Розмір пені за один день, згідно вказаної формули у ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" становить 68 000,00 грн (сума штрафу) х 1,5% = 1020,00 грн.

Отже, сума пені за 130 днів прострочення сплати штрафу складає 1020,00 грн х 130 днів = 132 600,00 грн.

У свою чергу, за приписами частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу (68 000,00 грн), накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Отже, розмір пені становить 68 000,00 гривень.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що нарахування пені здійснено правильно, у зв`язку з чим пеня у розмірі 68 000,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 13 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що Протягом п`яти днів з дня сплати штрафу та пені суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу, пені.

Доказів оплати пені на суму 68 000, 00 грн відповідачем суду не надано.

Судом враховується, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей Закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності. Названий Закон не регулює цивільно-правові відносини (позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №911/9/19 від 11.11.2019).

Крім того, нарахована пеня у спірних правовідносинах є способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані територіальним відділенням АМК на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/4585/19, від 17.12.2020 у справі №910/1548/19).

Також необхідно враховувати, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування) (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/20661/16, від 22.01.2019 у справі 915/304/18).

Частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вказано, що у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.

Частиною 14 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Отже, викладені обставини у їх сукупності свідчать про законність і обґрунтованість позову, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 68 000,00 грн, підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та неспростовані відповідачем.

Висновок суду.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, згідно статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Суд наголошує, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Як передбачено частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Суд звертає увагу на те, що позовна заява подана за допомогою підсистеми "Електронний суд".

Зважаючи на це, при зверненні до суду із позовною заявою позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Вказана сума визначена з урахуванням коефіцієнту пониження розміру ставки судового збору (3028,00 грн за майнову вимогу (стягнення у розмірі 68 000,00 грн) х 0,8).

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом судового збору в сумі 2422,40 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2422,40 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 46, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 2422,40 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-Європа", бул. Данила Галицького, 12/ 76, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 36585685 в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ 37971775, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок UA098999980313070106000022775, код класифікації доходів бюджету - 21081100 (символ звітності 106) - 68 000, 00 грн пені.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-Європа", бул. Данила Галицького, 12/76, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 36585685) на користь Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України, вул.Героїв Майдану, 12 (8 поверх), м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 21312821 - 2422,40 грн судового збору.

5. Видати накази стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256-257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати:

- до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України: позивачу,

- рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення: відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Плюс Європа", бул. Данила Галицького, 12/76, м. Тернопіль.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "30" червня 2025 року.

Суддя Я.Я. Боровець