Рішення № 128521233, 17.06.2025, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1034/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Желтухін О.В., в порядку самопредставництва, посвідчення №9513 від

18.10.2024, наказ №1291-ОС від 18.10.2024;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" (с-ще Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДРЕЙД КОМПАНІ" (м.Харків)

про стягнення 499 584,10грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДРЕЙД КОМПАНІ" 499 584,10грн неустойки по договору №77 від 04.03.2022, з яких: 283 304,00грн штрафу та 216 280,10грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на поставку відповідачем товару, яка не відповідає п.2.2. договору в частині якості, а також порушення строків поставки товару, у зв`язку з чим відповідачем заявлено до стягнення штраф та пеню, які нараховані на підставі п.п.7.3-7.4. договору.

Ухвалою суду від 14.10.2024 позовну заяву залишено без руху. Рекомендовано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом уточнення вимог прохальної частини позовної заяви та надання додаткових письмових пояснень в обґрунтування підсудності даного спору Господарському суду Житомирської області.

24.10.2024 надійшла заява про усунення недоліків від 21.10.2024 за №02/8682, у якій позивач надав додаткові обґрунтування щодо підсудності спору Господарському суду Житомирської області та зазначив, що погодженим сторонами місцем виконання за спірним договором є склад в місці знаходження покупця: вул. Дружби Народів, 1, смт. Новогуйвинське, Житомирський район, Житомирська область. При цьому, особливістю даного договору, яка зумовлює неможливість його виконання в іншому місці є те, що продукція, яка поставляється за договором використовується покупцем відповідно до умов Державних контрактів на виконання робіт за державними оборонними замовленнями, укладеними з Міністерством оборони України для ремонту виробів спеціального призначення. Іншою особливістю спірного договору є обов`язкове залучення до проходження вхідного контролю якості продукції, фахівців представництва МО України, що функціонує на території підприємства. З огляду на те, що виконання зобов`язань за договором, з урахуванням його умов та особливостей можливе лише у місцезнаходженні позивача, а також те, що відповідачем не поставлено продукцію визначену умовами договору, тому даний спір на переконання позивача підлягає розгляду Господарським судом Житомирської області (а.с.96-98).

Ухвалою суду від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.12.2024.

Ухвалою суду від 02.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 26.01.2025 (включно), та відкладено підготовче засідання на 13.01.2025.

Ухвалою суду від 13.01.2025 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено підготовче засідання на 03.02.2025.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано докази, які підтверджують направлення в передбаченому п.2.5. та 11.11. договору, на електронну адресу відповідача актів вхідного контролю; у актах вхідного контролю відсутня інформація щодо невідповідності переданої продукції вимогам відповідним ТУ, ГОСТ, технічної документації, стандартів тощо, яким не відповідає продукція, що не дає підстав стверджувати, що вказані вимоги порушені. Також зазначає, що договором та актами цивільного законодавства України не встановлено розмір неустойки у вигляді штрафу у розмірі 35% від вартості продукції неналежної якості, і як наслідок, нарахування позивачем штрафу у розмірі 209895,00грн є безпідставним (а.с.131-137).

Ухвалою суду від 03.02.2025 відкладено підготовче засідання на 03.03.2025.

У зв`язку з тим, що 03.03.2025 у Житомирській області з 11год.44хв. до 12год. 07хв. була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі №906/1034/24 не відбулось; ухвалою суд від 03.03.2025 призначено підготовче засідання на 18.03.2025.

18.03.2025 позивач на спростування доводів відповідача, викладених у відзиві, надав докази направлення копій акті вхідного контролю на електронну адресу sestakovaleksаndr920@gmail.com (а.с.172-180).

Ухвалою суду від 18.03.2025 відкладено підготовче засідання на 15.04.2025.

14.04.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення у яких зазначено, що надані позивачем скріншоти з електронної пошти на підтвердження факту направлення відповідачу акті вхідного контрою, з електронної пошти, яка відсутня в договорі, як спосіб обміну документами є неналежним та недопустимим доказом, оскільки такі акти направлені не ідентифікованою та не уповноваженою особою, без скріплення його електронним цифровим підписом, відтак електронне повідомлення не породжує для відповідача жодних зобов`язань (а.с.190-193).

Ухвалою суду від 15.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1034/25 до судового розгляду по суті на 20.05.2025.

12.05.2025 позивач подав до суду клопотання від 09.05.2025 №02/1314 про розгляд справи у закритому судовому засіданні (а.с.198-199).

20.05.2025 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, яке мотивоване тим, що невчасне виконання зобов`язань по договору не завдало збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин. При цьому саме ТОВ "Житомирський бронетанковий завод" неналежно виконав умови договору, що в свою чергу призвело та унеможливило належне виконання ТОВ "ФІДРЕЙД КОМПАНІ" взятих на себе договірних зобов`язань (а.с.203-205).

Ухвалою суду від 20.05.2025 постановлено клопотання представника позивача про розгляд справи в закритому судовому засіданні №02/1314 від 09.05.2025 задовольнити; справу №906/1034/24 розглядати в закритому судовому засіданні; відкласти розгляд справи по суті на 17.06.2025.

Представник позивача у судовому засіданні 17.06.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.03.2022 між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод", правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" (далі - покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІДРЕЙД КОМПАНІ" (далі - постачальник/відповідач) укладено договір №77 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях (далі - продукція), на умовах та в строки, передбачені договором.

Згідно з п.1.2. договору, постачальник гарантує, що стосовно продукції відсутні права третіх осіб, пов`язаних з її наймом, знаходженням у власності, заставі, користуванні, а також з інтелектуальною власністю, тощо. Інші вимоги до продукції визначаються у специфікації.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що продукція, яка поставляється за Договором використовується покупцем на виконання договорів, державних контрактів, укладених з Міністерством оборони України на 2022 рік для проведення відповідного ремонту військової техніки. Номер та дата державного контракту зазначається у відповідній специфікації на закупку продукції і є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.2. договору, якість, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, чинним стандартам (ТУ, ГОСТ, технічною документацією) для даного виду продукції. Постачальник гарантує, що продукція яка є предметом поставки за договором, придатна для використання за призначенням та повністю відповідає умовам договору, щодо якості та номенклатурі.

Якість продукції, що є предметом договору, перевіряється відділом технічного контролю покупця, результати перевірки оформлюються актом вхідного контролю на кожну партію продукції (п.2.4. договору).

Умовами п. 2.5. договору сторони погодили, що у разі виявлення недоліків під час приймання продукції по якості, номенклатурі, комплектності, умовам договору, постачальник повинен провести заміну продукції, що не відповідає умовам договору упродовж 15 календарних днів з дня отримання акту вхідного контролю. Доказом отримання постачальником акту вхідного контролю є направлення його на електронну адресу постачальника. Витрати по заміні продукції здійснюються власними силами та за власний рахунок постачальника, в тому числі витрати пов`язані з транспортуванням продукції.

Положеннями п.3.1. договору передбачено, що поставка продукції здійснюється силами та за рахунок постачальника, можливо через перевізника на склад в місці знаходження покупця (або на інших умовах, обговорених сторонами), в строки/терміни встановлені сторонами у відповідній специфікації. Датою виконання постачальником зобов`язань, щодо строків поставки продукції, є дата підписання сторонами акту приймання-передачі на продукцію, що визнана придатною для подальшого використання за призначенням на підставі акту вхідного контролю.

Відповідно до п.3.3. договору передача продукції від постачальника покупцю здійснюється з оформленням акту приймання-передачі в двох примірниках (додаток №3 до договору). На підставі акту вхідного контролю партія продукції, що відповідає заявленій якості, зазначається в акті приймання-передачі, як така, що прийнята покупцем. Продукція, що за результатами вхідного контролю визнана такою, що не відповідає умовам договору в частині якості, зазначається в акті приймання-передачі окремо та вважається не поставленою.

На продукцію, що за результатами проходження вхідного контролю визнана такою, що не відповідає умовам договору в частині якості (непридатного для подальшого використання за призначенням), сторонами складається акт повернення продукції.

На продукцію, що за результатами проходження вхідного контролю (п.2.4. договору) визнана придатною для подальшого використання за призначенням, постачальник упродовж 5 робочих днів з моменту оформлення сторонами акту приймання-передачі продукції складає та передає покупцю видаткову накладну. Право власності на продукцію переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на кожну окрему партію продукції, але не раніше дати складання покупцем акту вхідного контролю на кожну окрему партію продукції.

У разі поставки постачальником продукції такої, що не відповідає умовам договору в частині якості/номенклатури, визнаною такою, що є непридатною для подальшого використання за призначенням, постачальник проводить заміну неякісної продукції та/або усунення недоліків продукції в порядку, передбаченому п. 2.5. договору (п.3.4. договору).

Згідно з п.6.1. договору, постачальник зобов`язаний поставити продукцію, яка є предметом договору, в строки та на умовах визначених договором, а також інших документів, які є його невід`ємною частиною.

Передача продукції неналежної якості, не у встановленій кількості спричиняє правові наслідки, передбачені договором (п.6.2. договору).

Відповідно до п.11.5. даний договір набуває чинності з момент у його підписання сторонами і діє до 31.12.2022. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору (п.11.5. договору).

На виконання умов п.1.1., п.2.1., п.3.1., п.4.1. та п.4.3. договору між покупцем і постачальником укладено ряд специфікацій, в яких сторони окрім іншого визначено найменування продукції, кількість та терміни поставки, а саме:

- специфiкацiя №21 вiд 18.08.2022 на поставку товару на загальну суму 161 400,00грн. Термiн поставки продукції - упродовж 10 днiв, з моменту пiдписання специфікації (до 28.08.2022 (включно)).

- специфiкацiя №24 вiд 09.08.2022 на поставку товару, на загальну суну 207 000,00грн. Термін поставки продукції - упродовж 15 днiв з моменту підписання специфікації (до 06.09.2022 (включно));

- специфікацiя №29 вiд 10.10.2022 на поставку товару на загальну суму 915 000,00грн. Термін поставки продукції - упродовж 10 календарних днiв, з моменту підписання специфікації (до 20.10.2022 (включно)).

- специфiкацiя №30 від 18.10.2022 на поставку товару на загальну суну 400 000,00грн. Термін поставки продукції - упродовж 10 календарних днiв, з моменту підписання специфікації (до 28.10.2022 (включно)).

- специфiкацiя №37 вiд 22.11.2022 на поставку товару на загальну суму 89 500,00грн. Термін поставки продукції - упродовж 5 робочих днiв, з моменту підписання специфікації (до 29.11.2022 (включно)).

- специфiкацiя №39 вiд 16.12.2022 на поставку товару на загальну суну 251400,00гривень. Термін поставки продукцiї - упродовж 5 робочих днiв, з моменту підписання специфікації (до 23.12.2022 (включно)).

На виконання умов договору та укладених сторонами специфікацій № 21, № 24, № 29, №30, № 37, № 39, окрім іншого, постачальником здійснено поставку наступної продукції:

- по акту приймання передачi продукції №38 від 12.08.2022;

- по акту приймання передачi продукції №59 від 13.10.2022;

- по акту приймання передачі продукції №62 від 31.10.2022;

- по акту приймання передачi продукції №64 від 31.10.2022;

- по акту приймання передачi продукції №65 від 02.11.2022;

- по акту приймання передачі продукції №68 від 10.11.2022;

- по акту приймання передачі продукції №69 від 14.11.2022;

- по акту приймання передачi продукції №69-1 від 18.11.2022;

- по акту приймання передачі продукції №73 від 14.12.2022;

- по акту приймання передачі продукції №78 від 23.12.2022.

Відповідно до п.2.4 договору комісією покупця, із залученням представника філії 1285 ВП МОУ, проведено перевiрку якості поставленої постачальником продукції.

За результатами перевірки комісією покупця складено акти вхідного контролю:

- акт №1700 вхідного контролю вiд 19.08.2022, відповідно до якого насоси паливні (бронзовий) 765-08-сб488 в кількості 9 штук, якi надійшли на ДП "Житомирський бронетанковий завод" по акту приймання-передачі продукцiї №38 від 12.08.2022 відповідають умовам договору №77 вiд 04.03.2022 та вважаються прийнятими покупцем.

За актом прихованихнедоліків №13 від 25.08.2022 встановлено, що насос паливний (бронзовий) 765-08-сб488 в кількості 3шт. мають приховані недоліки та відносяться до браку (а.с.54).

- акт №2426 вхiдного контролю вiд 15.10.2022, відповідно до якого продукцiя, яка надiйшла на ДП "Житомирський бронетанковий завод" по акту приймання-передачі продукції № 59 від 13.10.2022 - відповідає умовам договору, окрім 3 штук, якi є браком, не вiдповiдають умовам договору №77 вiд 04.03.2022, вважаються не прийнятим за якiстю покупцем та підлягають поверненню по акту повернення продукції постачальнику (а.с.55);

- акт №2631 вхiдного контролю вiд 03.11.2022, вiдповiдно до якого продукцiя, яка надiйшла на ДП "Житомирський бронетанковий завод" по акту приймання-передачі продукції №62 від 31.10.2022 - придатна для подальшого використання за призначенням та вважається прийнятою покупцем, окрім 2 штук, якi е браком, не вiдповiдають умовам договору №77 від 04.03.2022, вважаються не прийнятим за якiстю покупцем та підлягає поверненню по акту повернення продукції постачальнику (а.с.56);

- акт №2632 вхiдного контролю вiд 03.11.2022, вiдповiдно до якого продукцiя, яка надiйшла на ДП "Житомирський бронетанковий завод" по акту приймання-передачі продукції № 64 вiд 31.10.2022 - придатна для подальшого використання за призначенням та вважається прийнятою покупцем, окрім 1 штуки, якi е браком, не відповiдає умовам договору №77 вiд 04.03.2022, вважається не прийнятою за якiстю покупцем та підлягає поверненню по акту повернення продукції постачальнику (а.с.57);

- акт №2694 вхiдного контролю вiд 08.11.2022, вiдповiдно до якого продукцiя, яка надiйшла на ДП "Житомирський бронетанковий завод" по акту приймання-передачі продукції № 65 вiд 02.11.2022 - придатна для подальшого використання за призначенням та вважається прийнятою Покупцем, окрім 2 штук, якi є браком, не вiдповiдають умовам договору №77 вiд 04.03.2022, вважаються не прийнятими за якiстю покупцем та підлягають поверненню по акту повернення продукції постачальнику (а.с.58);

- акт №2804 вхiдного контролю вiд 21.11.2022, вiдповiдно до якого продукцiя, яка надійшла на ДП "Житомирський бронетанковий завод" по акту приймання-передачі продукції № 68 вiд 10.11.2022 - придатна для подальшого використання за призначенням та вважається прийнятою покупцем, окрім 2 штук, якi є браком, не відповідають умовам Договору №77 від 04.03.2022, вважаються не прийнятими за якiстю покупцем та підлягають поверненню по акту повернення продукції постачальнику (а.с.59);

- акт №2812 вхiдного контролю вiд 21.11.2022, вiдповiдно до якого продукцiя, яка надiйшла на ДП "Житомирський бронетанковий завод" по акту приймання-передачі продукції №69 від 14.11.2022 - придатна для подальшого використання за призначенням та вважаються прийнятою покупцем, окрім 3 штук, якi є браком, не вiдповiдають умовам договору №77 вiд 04.03.2022, вважаються не прийнятими за якiстю покупцем та підлягають поверненню по акту повернення продукції постачальнику (а.с.60);

- акт №2982 вхiдного контролю вiд 02.12.2022, вiдповiдно до якого продукцiя, яка надiйшла на ДП "Житомирський бронетанковий завод" по акту приймання-передачі продукції № 69-1 вiд 18.11.2022 - придатна для подальшого використання за призначенням та вважається прийнятою покупцем, окрім 3 штук, якi є браком, не вiдповiдають умовам договору №77 вiд 04.03.2022, вважаються не прийнятими за якiстю покупцем та підлягають поверненню по акту повернення продукція постачальнику (а.с.61);

- акт №3260 вхiдного контролю вiд 23.12.2022, вiдповiдно до якого продукцiя, яка надiйшла на ДП "Житомирський бронетанковий завод" по акту приймання-передачі продукції №73 вiд 14.12.2022 - придатна для подальшого використання за призначенням та вважається прийнятою покупцем, окрiм 3 штук, якi є браком, не відповідають умовам договору №77 вiд 04.03.2022, вважаються не прийнятими за якiстю покупцем та підлягають поверненню по акту повернення продукції постачальнику (а.с.62);

- акт №3413 вхiдного контролю вiд 29.12.2022, вiдповiдно до якого продукцiя, яка надiйшла на ДП "Житомирський бронетанковий завод" по акту приймання-передачі продукції №78 вiд 23.12.2022 - придатна для подальшого використання за призначенням та вважається прийнятою покупцем, окрiм 6 штук, якi є браком, не відповідають умовам договору №77 вiд 04.03.2022, вважаються не прийнятими за якiстю покупцем та підлягають поверненню по акту повернення продукції постачальнику (а.с.63).

Таким чином, за доводами позивача, в порушення положень специфікацій та умов договору №77 від 04.03.2022, відповідачем було поставлено продукцію, яка має приховані недоліки та не відповідає умовам договору, та не виконано зобов`язання в частині поставки редуктору обігріву 765-08-сб147 у кількості 3 шт. на суму 161 400,00грн, автомат тиску АДУ 2-С в кількості 7 шт. на суму 128 100,00грн, комплект виробу ГО-27 в кількості 5 шт. на суму 400 000,00грн.

Враховуючи порушення постачальником договірних зобов`язань з поставки продукції, яка не відповідає умовам п.2.2. договору в частинi якостi, на виконання п.9.1 договору на адресу ТзОВ "ФIДРЕЙД КОМПАНI" направлено вимогу №02/2058 вiд 10.07.2023 про виконання умов договору в частинi поставки продукції та сплати штрафник санкцій протягом 7 днів з моменту отримання вимоги (а.с.73-78).

Однак відповідач відповіді на претензію не надав, штрафні санкції за поставку неякісної продукції та порушення строків поставки не сплатив.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №77 від 04.03.2022 стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення 209 895,00грн штрафу за поставку неякісної продукції, 73 409,00грн штрафу за порушення строків поставки та 216 280,10грн пені за порушення строків поставки .

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як було встановлено судом, за умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору №77 від 04.03.2022 постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти й оплатити продукцію - у кількості, якості й асортименті, зазначених специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Між ДП "Житомирський бронетанковий завод" та ТОВ "ФIДРЕЙД КОМПАНI" підписано та погоджено ряд специфікацій, зокрема, - специфiкацiя №21 вiд 18.08.2022, №24 вiд 09.08.2022, №29 вiд 10.10.2022, №30 від 18.10.2022, №37 вiд 22.11.2022, №39 вiд 16.12.2022, якими визначено найменування, кількість та ціну продукції.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Абзацом 3 п.3.3 договору сторонами узгоджено, що на продукцію, що за результатами проходження вхідного контролю (п.2.4. договору) визнана придатною для подальшого використання за призначенням, постачальник упродовж 5 робочих днів з моменту оформлення сторонами акту приймання-передачі продукції складає та передає покупцю видаткову накладну. Право власності на продукцію переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на кожну окрему партію продукції, але не раніше дати складання покупцем акту вхідного контролю на кожну окрему партію продукції.

Тобто, умовами договору передбачено, що у разі визнання придатною для подальшого використання продукції, постачальник (відповідач) продовж 5 робочих днів з моменту оформлення сторонами акту приймання-передачі продукції складає та передає покупцю видаткову накладну.

Як свідчать матеріали справи, на підставі специфікації №29 від 10.10.2022 відповідач поставив позивачу продукцію - автомат тиску АДУ 2-С у загальній кількості 43 шт, що підтверджується видатковими накладними №РН-327 від 10.11.2022, №РН-329 від 19.11.2022, №РН-333 від 30.11.2022, №РН-335 від 05.12.2022, №РН-340 від 23.12.2022, №РН-343 від 29.12.2022 (а.с.65-72).

Доказів поставки автомата тиску АДУ 2-С в кількості 7 штук на загальну суму 128100,00грн на підставі специфікації №29 від 10.10.2022 матеріали справи не містять.

Також в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем редукторів обiгрiву 765-08-сб147 в кiлькостi 3 штук, на загальну суму 161 400,00грн на підставі специфiкацiї №21 вiд 18.08.2022 та комплектів виробу ГО-27 у кількості 5 штук на загальну суну 400 000,00грн на підставі специфікації №30 від 18.10.2022.

Крім того, судом встановлено, що умовами п.2.4 договору, сторони погодили, що якість продукції, що є предметом договору, перевіряється відділом технічного контролю покупця, результати перевірки оформлюються актом вхідного контролю на кожну партію продукції.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем під час приймання продукції було виявлено, що частину автоматів тиску АДУ 2-С визнано непридатною до подальшого використання за призначенням та підлягало поверненню постачальнику для заміни про що складено відповідні акти вхідного контролю № №2426 вiд 15.10.2022, №2631 вiд 03.11.2022, №2632 вiд 03.11.2022, №2694 вiд 08.11.2022, №2804 вiд 21.11.2022, №2812 вiд 21.11.2022, №2982 вiд 02.12.2022, №3260 вiд 23.12.2022, №3413вiд 29.12.2022, які в порядку визначеному п.2.5. договору були направлені на електронну адресу постачальника, яка зазначена у договорі (а.с.175-180).

Посилання відповідача на необґрунтованість нарахування позивачем штрафних санкцій у зв`язку з невиконанням позивачем положень п.2.5. договору в частині належного повідомлення відповідача про складені акти вхідного контролю спростовуються вищевикладеним.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Слід зазначити, що невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань однією із сторін договору закономірно має своїм наслідком порушення як майнових, так і немайнових інтересів іншої сторони за договором.

У спірних правовідносинах невиконання відповідачем як постачальником умов договору з поставки товару належної якості та у повному обсязі, як наслідок, порушує майнові права та інтереси позивача. Тобто порушене право позивача полягає у позбавленні позивача можливості реалізувати право на отримання продукції за договором.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, на підтвердження виконання ним зобов`язання за специфікацію №21 до договору в частині поставки редукторів обiгрiву 765-08-сб147 в кiлькостi 3 штук, за специфікацією №29 в частині поставки автомата тиску АДУ 2-С в кількості 7 штук, за специфікацією №30 в частині поставки комплектів виробу ГО-27 у кількості 5 штук, та зобов`язання в частині поставки продукції належної якості, а в матеріалах справи такі докази відсутні, суд дійшов висновку, що позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з постачальника на підставі п.7.3. договору пені та штрафу за порушення строків поставки та на підставі п.7.4. штрафу за поставку товару неналежної якості.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Щодо стягнення з відповідача 216 280,10грн пені за період прострочення поставки.

Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, зокрема, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1 та 2 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи, що ТОВ "ЖБТЗ" відноситься до суб`єктів господарювання державного сектора економіки та внесено до Реєстру (перелік) суб`єктів господарювання державного сектору економіки (державних підприємств, їх об`єднань, дочірніх підприємств та господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків), що підтверджується інформацією на офіційному сайті Фонду державного майна України, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача за порушення строків виконання зобов`язання щодо поставки продукції пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що дані розрахунок є арифметично вірним та здійснений у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 216280,00грн пені підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 73 409,00грн 7% штрафу згідно з п.7.3. договору та 209 895,00грн 35% штрафу згідно з п.7.4. договору.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

У інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі 910/12876/19, у постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17 та від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17.

Як вже зазначалося вище, ч. 2 ст. 231 ГК України передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Також у п.7.3. договору №77 від 04.03.2022 сторони домовилися про те, що за порушення строків поставки продукції, заміни продукції понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми невиконаного зобов`язання.

У разі, якщо продукція, що виявилась неякісною за результатами акту вхідного контролю, перевірялась на предмет відповідності із застосуванням стендових випробувань, постачальник сплачує штраф у розмірі 35% від вартості Продукції неналежної якості із застосуванням стендових випробувань (п.7.4. договору).

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлено до одночасного стягнення з відповідача суму пені та суми штрафів.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 7% штрафу згідно з п.7.3. договору та 35% штрафу згідно з п.7.4. договору, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки продукції більше ніж на 30 календарних днів, а також поставка відповідачем продукції неналежної якості, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 73 409,00грн 7% штрафу на підставі п.7.3. договору та 209 895,00грн 35% штрафу на підставі п.7.4. договору.

Суд вважає безпідставними аргументи відповідача проте, що з протоколу розбіжностей до договору №77 від 04.03.2022 вбачається, що п.7.4. договору змінено і останній має редакцію, в якій штраф у розмірі 35% за поставку товару неналежної якості, яка перевірялась із застосуванням стендових випробувань, відсутній, оскільки договір підписаний та скріплений печатками сторін та в ньому наявний пункт про сплату штрафу у разі поставки товару неналежної якості.

Щодо зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі №918/289/19, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (пункт 8.28).

Отже, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру нарахованих штрафу та пені на 50% відсотків і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.86 ГПК України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарський процесуальний кодекс України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу ретельно досліджені судом, проте є такими, що не спростовують наведених висновків суду.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та положення чинного законодавства у сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача 249 792,05грн, з яких: 108 140,05грн пені, 36 704,50грн 7% штрафу за порушення строків поставки товару та 104 947,50грн штрафу за поставку товару неналежної якості.

В інший частині позовних вимог щодо стягнення 108 140,05грн пені, 36 704,50грн 7% штрафу за порушення строків поставки товару та 104 947,50грн штрафу за поставку товару неналежної якості суд відмовляє.

За статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

При цьому, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача в сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не був зменшений.

Таким чином, суд покладає на відповідача відшкодування судових витрат по сплаті судового збору, що понесені позивачем при подачі позову в сумі 7 493,76грн

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені та штрафу на 50%, відповідно до 108 140,05грн пені, 36704,50грн 7% штрафу за порушення строків поставки товару та 104947,50грн штрафу за поставку товару неналежної якості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДРЕЙД КОМПАНІ" (вул.Сумська, 128, м.Харків, 61023, код ЄДРПОУ: 44646841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирський бронетанковий завод (вул. Дружби народів, 1, с-ще Новогуйвинське, Житомирський район, Житомирська область, 12441, код ЄДРПОУ 07620094)

- 108 140,05грн пені;

- 36 704,50грн 7% штрафу за порушення строків поставки товару;

- 104 947,50грн штрафу за поставку товару неналежної якості;

- 7 493,76грн судового збору.

4. В позові відмовити в частині стягнення 108 140,05грн пені, 36 704,50грн 7% штрафу за порушення строків поставки товару та 104947,50грн штрафу за поставку товару неналежної якості.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 30.06.25

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1- у справу;

23- сторонам через "Електронний суд"