Рішення № 12851974, 07.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/32307.12.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КЕЗЗБШ»

простягнення 259 930, 20 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Комаришин Н.С. –представник за довіреністю від 15.10.2010 року; Від відповідача:не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КЕЗЗБШ»про стягнення заборгованості у розмірі 259 930, 20 грн., з підстав порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2010 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 25.10.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 25.10.2010 року подав витребувані ухвалою суду докази та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 25.10.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 01.10.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2010 року відкладено розгляд справи на 08.11.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2010 року заявив клопотання про витребування від станції відправлення Ямниця Львів товарно-транспортних накладних, у зв’язку з неможливістю самостійно надати вказані докази.

Представник відповідача у судове засідання 08.11.2010 року не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 08.11.2001 року судом було витребувано додаткові докази у станції відправлення Ямниця Львів та відкладено розгляд справи на 23.11.2010 року.

Представник відповідача у судове засідання 23.11.2010 року не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 23.11.2010 року подав докази по справі, а також заявив клопотання про продовження строку вирішення спору та витребування додаткових доказів у ДТГО «Південно-Західна залізниця». Так, згідно з поданим листом ДТГО «Львівська залізниця»дорожня відомість з відмітками та розпискою вантажоодержувача про видачу вантажу по даному перевезенню знаходиться у ДТГО «Південно-Західна залізниця».

Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п’ятнадцять днів.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане позивачем клопотання про продовження строку вирішення спору.

Частиною 1 статті 38 ГПК України встановлено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 ГПК України у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 року зобов’язано ДТГО «Південно-Західна залізниця» надати суду відомості щодо отримання товару вантажоодержувачем, уповноважено представника позивача на отримання даних відомостей та відкладено розгляд справи до 07.12.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.12.2010 року подав докази витребувані ухвалою суду, підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 07.12.2010 року не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 11434073.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

22.06.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Івано-Франківськцемент»(надалі –продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КЕЗЗБШ»(далі - покупець) був укладений договір про продаж продукції № 199/10-09 ВН (надалі - договір), відповідно якого продавець зобов’язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали, а покупець зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 2.1 договору асортимент, кількість та терміни відвантаження кожної окремої партії товару визначає покупець разом з продавцем шляхом подання і прийняття до виконання письмових заявок (при відвантаженні залізницею) чи видачі довіреності (при поставці на умовах «самовивозу»).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач надав позивачеві заявки на відвантаження цементу, вантажоодержувачем якого зазначений ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал».

За твердженням позивача, у період липня 2009 року по серпень 2010 року він здійснив поставку відповідачеві товару на загальну суму 2450863, 80 грн., що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Згідно із п. 4.1 договору форма розрахунків: попередня оплата готівкою або по перерахунку. До окремих поставок за умови попереднього погодження з продавцем можливе відтермінування оплати товару до 14-ти календарних днів з моменту відвантаження.

Відповідач здійснив частковий розрахунок за поставлений товар на загальну суму 2190933, 60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 259930, 20 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із накладних, доданих позивачем до позовної заяви у якості доказу передання відповідачеві товару, зазначені накладні не містять відтиску печатки та підпису уповноваженої особи відповідача про отримання товару.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи не можуть бути належними доказами передання відповідачеві товару передбаченого договором про продаж продукції № 199/10-09 ВН від 22.06.2009 року.

Водночас в матеріалах справи містяться квитанції про приймання вантажу, відповідно до яких вбачається, що залізницею був прийнятий вантаж до перевезення, що підтверджується штемпелем залізниці на квитанціях про приймання вантажу.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Статуту залізниць України передбачено, що для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію.

Згідно із п. 2.2 договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару перевізнику.

Отже, право власності на товар відповідач набув з дати вказаної на штемпелі залізниці в квитанціях про приймання вантажу.

Як зазначалося вище до окремих поставок за умови попереднього погодження з продавцем можливе відтермінування оплати товару до 14-ти календарних днів з моменту відвантаження (п. 4.1 договору). При поставці товару на умовах відтермінування платежу ціна товару та час її дії встановлюється сторонами шляхом підписання додатків до договору (п. 3.1 договору).

Позивач доказів підписання додатків до договору, щодо погодження ціни товару не надав.

Однак, в матеріалах справи наявні дорожні відомості, відповідно до яких вбачається, що вантаж було подано залізницею під вивантаження засобами одержувача (відтиск штемпелю в графі «вивантаження залізницею або подача під вивантаження засобами одержувача»). Отже, вантаж був отриманий вантажоодержувачем Крім того, товар було частково оплачено, що свідчить про погодження ціни.

В силу ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач доказів повного розрахунку за отриманий товар суду не надав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного та з огляду на те, що відповідач заборгованість за отриманий товар у розмірі 259 930, 200 грн. не погасив, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 662, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КЕЗЗБШ» (03680, м. Київ, пр.-т Відрадний, 52; код ЄДРПОУ 36308764) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» (77422, Івано-Франківська область, Тисменицький р-н, с. Ямниця; код ЄДРПОУ 00292988) заборгованість у розмірі 259 930 (двісті п’ятдесят дев’ять тисяч дев’ятсот тридцять) грн. 20 коп., 2 599 (дві тисячі п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 30 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 14.12.2010 року