Рішення № 12851518, 13.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.10 р.                     Справа № 17/205                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:

за позовом: Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт», м. Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстайм», м. Маріуполь

про стягнення 649’634,53 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Тиріна М.П. – довіреність

від відповідача: Чахир І.Е. – довіреність (у судове засідання 13.12.2010р. не з’явилась)

                    Державне підприємство «Маріупольський морський торгівельний порт», м. Маріуполь звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстайм», м. Маріуполь про стягнення 590’685,45 грн., з яких: 550’384,73 грн. – сума основного боргу, 13’317,12грн. - пеня, 3’062,53грн. – інфляційні, 2’500,32грн. – 3% річних, 21’420,75грн. – штраф.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір № 04-6/166/12 від 28.12.2009р., рахунки, акт звірки розрахунків станом на 01.10.10р. та інші документи.

В якості правової підстави позову посилається на ст. 193 Господарського кодексу України, ст..509, 526, 530 Цивільного кодексу України.

          01.11.2010р. позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача 649’634,53 грн., з яких: 565’677,78 грн. – основна заборгованість, 22’114,331 грн. – пеня, 19’112,51 грн. – інфляційні, 4’203,00грн. – 3% річних, 38’526,93грн. – штраф. Збільшення розміру позовних вимог судом прийнято, у зв’язку з чим у подальшому справа розглядається в межах суми 649’634,53 грн..

Відповідач надав відзив (а.с.123-124), у якому позов визнав частково, а саме: суму основної заборгованості у розмірі 565’677,78 грн., пеню у розмірі 22’114,31грн., інфляційні – 19’112,51грн. та 3% у розмірі – 4’203,00грн., в іншій частині проти позову заперечував, нарахування штрафу у розмірі 38’526,93грн. вважає необґрунтованим.

Ухвалою від 16.11.2010р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів за клопотанням відповідача.

16.11.2010р. відповідач надав клопотання, у якому звернувся до суду з проханням залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніон вуглегазодобича».

У задоволені клопотання судом відмовлено через те, що рішення у справі не вплине на права та обов’язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон вуглегазодобича».

У судовому засіданні 29.11.2010р. була оголошена перерва до 13.12.2010р. – 14.00год.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив:

28 грудня 2009р. між сторонами був укладений договір № 04-6/166/12 (далі – «Договір») (а.с.11-22). Відповідно до якого, Експедитор доручає, а Порт приймає на себе обов’язки по перевалці з залізничного та автомобільного транспорту на морські судна, експортних та транзитних навалювальних вантажів Експедитора, а Експедитор зобов’язується оплатити виконання Портом роботи та надані послуги.

Вартість послуг та робіт Порта розраховується за діючими в Порту правилами та ставками, які встановлені на дату надання послуг з урахуванням подорожуючих факторів. В разі зміни цін Постановами або рішеннями Уряду України по перегляду вартості робіт та послуг портів, Порт про це письмово інформує Експедитора (п.п.4.1 п.4 Договору).

Підпункт 4.2 п.4 Договору встановлює, що датою виконання робіт є, зокрема, дата складання коносаменту.

Оплата послуг Порта проводиться по виставленому Портом рахунку з додаванням підтверджуючих документів. При цьому рахунок виставляється всією сумою впродовж 5-ти банківських днів після закінчення надання послуг Портом по кількості вантажу, вказаному у перевізному документі, (зокрема, коносаменті). Оплата рахунків Порта проводиться впродовж 10-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку з доданими підтверджуючими документами (при умові відсутності заперечень по розрахункам Порта) (п.п.4.4, 4.6 п.4 Договору, відповідно).

Відповідно до п.п.4.7 п.4 Договору, при наявності у Експедитора вмотивованих заперечень проти якоїсь частини висунутих платежів, він зобов’язаний безспірну суму сплатити у порядку, передбаченому у п.4.6, а по спірним питанням надати порту обґрунтовані мотиви відмови у письмовому вигляді не пізніше, зокрема, 5-ти днів з моменту отримання рахунку (при розрахунках за українських резидентів). У разі не надходження вмотивованих заперечень Експедитора впродовж вищезазначеного строку, претензії експедитора по виставленим рахункам, Портом не приймаються та рахунки вважаються цілком акцептованими Експедитором.

Підпункт 5.6 п.5 Договору встановлює відповідальність Експедитора, зокрема, у разі затримки платежів понад встановлених цим договором строків Експедитор сплачує Порту суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежів, 3% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожен прострочений день, відповідно до п.п.5.6.6 Договору.

Так, у червні – серпні 2010р. позивачем були здійснені роботи та надані послуги відповідачу, що підтверджується коносаментами, відомостями приймання вантажу, відомостями рахунками, на підставі чого позивачем були виставлені рахунки на загальну суму 565’677,78грн., які відповідач не сплатив у встановлені строки, що призвело до утворення заборгованості на суму 565’677,78грн. та настання правових наслідків встановлених договором або законом.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, станом на 01.10.2010р., заборгованість становить 565’677,78грн..

          Відповідно до п.п.5.6.6 п.5.6 Договору та ст.ст.549, 625 Цивільного кодексу України позивачем була нарахована додатково пеня, 3 % річних та інфляційні.

Зважаючи на те, що:

-          зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

-          згідно ст. 193 Господарського Кодексу («ГК») України зобов’язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не припустима;

-          до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

-          відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

-          доказів оплати заборгованості відповідач суду не надав;

-          статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;

-          боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст..625 ЦК України);

-          у разі порушення зобов’язання (невиконання або неналежного виконання), боржник повинен передати кредиторові неустойку (штраф, пеня), якою є, зокрема, - грошова сума, встановлена у договорі (ст.549 ЦК України);

-          статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;

-          згідно ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором;

-          приписи ч.6 ст. 232 ГК України передбачають, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано;

-          платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»);

-          за змістом ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій у випадку порушення грошового зобов'язання перед державним підприємством або прострочено строки повернення грошових коштів, наданих з Державного бюджету України, тощо, але в будь-якому випадку дана норма передбачає умову застосування визначеної санкції – «якщо інше не передбачено законом чи договором»;

-          сторонами у договорі у п.п.5.6.6 п.5.6 передбачено відповідальність за порушення зобов'язань, що виключає можливість застосування санкції у вигляді штрафу, передбаченої законом. Відтак, нарахування та вимагання сплатити штраф у розмірі 38’526,93 грн. є необґрунтованим;

-          інфляційні, річні та пеня нараховані позивачем у відповідності до норм діючого законодавства та умов договору;

-          судом також враховано, що відповідач у відзиві визнав основну суму заборгованості у розмірі 565’677,78 грн., пеню у розмірі 22’114,31грн., інфляційні – 19’112,51грн., 3% у розмірі – 4’203,00грн. Це визнання не порушенням діючого законодавства та/чи прав інших осіб. Відтак – приймається судом;

-          статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,

господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстайм» (87510, м. Маріуполь Донецької області, пл.. Морвокзалу, 10; код ЄДРПОУ 31190981) на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» (87510, м. Маріуполь Донецької області, пр. Адмірала Луніна, 99; код ЄДРПОУ 01125755) основну суму заборгованості у розмірі 565’677,78 грн., пеню у розмірі 22’114,31грн., інфляційні – 19’112,51грн., 3% у розмірі – 4’203,00грн.; 6’111,08грн.– на відшкодування витрат по сплаті державного мита; 222,00 грн. – на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Суддя                               

(повний текст рішення оформлений та підписаний 14.12.2010р.)