Ухвала суду № 12850282, 18.01.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2010 р.справа № 3/633/08-АП Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Кожана М.П.

          суддів:                     Проценко О.А. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання:          Ганноченку А.О.

за участю представників сторін:

від позивача          - представник не з’явився

від відповідача-1- представник не з’явився

від відповідача-2 - представник не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 22 січня 2009р. у справі №3/633/08-АП

за позовом: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя, м.Запоріжжя

до: 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “Гебо”, м.Запоріжжя

2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптима ЛТД”, м.Запоріжжя

про: стягнення в доход держави сум, одержаних за нікчемним правочином, -

встановила:

У жовтні 2008року позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом, у якому просив стягнути з ТОВ «Оптима ЛТД»в доход держави грошові кошти у сумі 164375,70грн. (вартість товару відповідно до умов правочину) одержані за правочинами між ТОВ «НВП «Гебо»та ТОВ «Оптима ЛТД», який був вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, тобто є нікчемним в силу закону, а саме ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України; витребувати у ТОВ «НВП «Гебо»копії оскаржуваних договорів №27/09-3 від 27.09.2005р., №05/12-10 від 05.12.2005р., №26/01-2 від 26.01.2006р. та документи, що підтверджують виконання даного договору, а саме: видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийому товару та докази оплати.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 22 січня 2009р. у справі №3/633/08-АП в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Дана постанова мотивована тим, що оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК України. Встановлені частиною 1 статті 208 ГК України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 22 січня 2009р. у справі №3/633/08-АП; позовні вимоги ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Суд належним чином повідомив позивача та відповідача-1 про дату, час і місце слухання справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи.

На адресу суду повернувся конверт з повісткою, що направлявся судом на адресу Відповідача-2 із відміткою пошти «за сплином строку зберігання», тому в силу ст. 37 КАС України повістка вважається врученою.

Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя проведена виїзна планова перевірка TOB "НВП "Гебо" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2005 року по 31.03.2008 року, про що було складено акт перевірки № 82/23-2/31983790 від 07.07.2008 року.

При проведенні перевірки було встановлено, що TOB "НВП "Гебо" мало господарські взаємовідносини з TOB "Оптима ЛТД", а саме між відповідачем-1 та відповідачем-2 по справі, укладено господарські зобов'язання, які оформлені наступними договорами:

договір № 27/09-3 від 27.09.2005 року; продавець - TOB "Оптима ЛТД", покупець - TOB "НВП "Гебо"; предмет договору - купівля-продаж товарів згідно специфікації-1 (панель захисту ПЗКБ - 400, панель ТСА - 160, панель TP - 160, НКУ та ЩС); загальна вартість договору - 74 389, 80 грн. (в т. ч. ПДВ). Сплата за товар здійснювалась в безготівковій формі протягом 3-х днів;

договір № 05/12-10 від 05.12.2005 року; продавець - TOB "Оптима ЛТД", покупець - TOB "НВП "Гебо"; предмет договору - купівля-продаж товару згідно специфікації-1 (панель кранова ТСД-160); загальна вартість договору - 75 500, 00 грн. (в т.ч. ПДВ). Сплата за товар здійснювалася в безготівковій формі протягом 3-х днів;

договір № 26/01-2 від 26.01.2006 року; продавець - TOB "Оптима ЛТД", покупець - TOB "НВП "Гебо"; предмет договору - купівля-продаж товару згідно специфікації-1 (панель ТСД-160, панель захисту); загальна вартість договору - 14 485, 90 грн. (в т.ч. ПДВ). Сплата за товар здійснювалася в безготівковій формі протягом 3-х днів.

Відповідно оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 по К-ту рахунку 631 значиться отримання продукції від TOB "Оптима ЛТД" на адресу TOB "НВП "Гебо" у 4 кварталі 2005 року на суму 149 889, 80 грн. (у т. ч. ПДВ), у 1 кварталі 2006 року на суму 14 485, 90 грн. (у т. ч. ПДВ).

Відповідачем-1 отримано від постачальника (відповідача-2) електрообладнання (панелі кранові, панелі реверсів, НКУ та ЩС ін.) на загальну суму 164 375, 70 грн., в тому числі податок на додану вартість 27 395, 95 грн., а саме: 4 квартал 2005 року -149 889, 80 грн., у т. ч. ПДВ 24 981, 63 грн., 1 квартал 2006 року - 14 485, 90 грн., у т.ч. ПДВ 2 414, 32 грн. Отримання товару підтверджується видатковими накладними:

- № 526 від 16.11.2005 року (договір № 27/09-3 від 27.09.2005 року) на загальну суму 74 389, 80 грн.;

- № 2812 від 28.12.2005 року (договір № 05/12-10 від 05.12.2005 року) на загальну суму 75 500, 00 грн.;

- № 2806 від 28.02.2006р. (договір № 26/01-2 від 26.01.2006 року) на загальну суму 14 485, 90 грн. Передплата за товар від відповідача-1 постачальнику відповідачу-2 здійснена у 3 кварталі 2005 року у розмірі 11 956, 00 грн. Станом на 31.12.2005 року кредиторська заборгованість по TOB "Оптима ЛТД" складає 10 500, 00 грн. У 4 кварталі 2005 року сплата за товар здійснена у розмірі 127 433, 80 грн. (у т. ч. ПДВ), у 1 кварталі 2006 року - у розмірі 24 985, 90 грн. (у т. ч. ПДВ).

Розрахунки між підприємствами приводились у безготівковій формі.

Станом на 31.03.2006 року по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" кредиторська (дебіторська) заборгованість перед TOB "Оптима ЛТД" відсутня.

У ході проведення планової виїзної документальної перевірки TOB "НВП "Гебо" до сектору контролю за відшкодуванням відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя направлено службову № 158 від 04.06.2008 року, щодо надання загальних відомостей по TOB "Оптима ЛТД" за грудень 2005 року.

Згідно отриманої відповіді № 44 від 24.06.2008р. повідомлено, що підприємство ТОВ «Оптима ЛТД»за юридичною адресою не знаходиться. Останню декларацію з податку на прибуток до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя надало 09.11.2004р. за 3 квартали 2004 року. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 22.03.2006р. У зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, можливість провести зустрічну перевірку ТОВ "Оптима ЛТД" відсутня.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 22 січня 2009р. у справі №3/633/08-АП в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, заміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладення між TOB "НВП "Гебо" та TOB «Оптима ЛТД" господарських зобов'язань, які оформлені договорами № 27/09-3 від 27.09.05року, № 05/12-10 від 05.12.2005 року, № 26/01-2 від 26.01.2006 року, та їх виконання не заперечується сторонами і підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 1 ст. 174 цього ж Кодексу, господарські зобов'язання можуть виникати: «… з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;"

Частиною другою ст. 202 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно "Службової №44 від 24.06.2008р." ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя підприємство TOB "Оптима ЛТД" за юридичною адресою не знаходиться. Останню декларацію з податку на прибуток до ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя надало 09.11.2004р. за 3 квартали 2004 року. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 22.03.2006р. У зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, можливість провести зустрічну перевірку TOB "Оптима ЛТД" відсутня.

За таких обставин колегія суддів вважає, що діяльність TOB "Оптима ЛТД", складовою частиною якої, є також укладання та виконання господарських договорів (зобов'язань), була направлена на отримання прибутку особами, що не бажали легалізувати свою діяльність та сплачувати податки відповідно до правових та моральних засад, визначених законодавством України.

Несплата податків TOB "Оптима ЛТД" з 3 кварталу 2004 року, з урахуванням того, що господарські відносини цього підприємства з TOB "НВП "Гебо" відбулися після вересня 2005 року, є діями, що суперечать як інтересам держави, так і інтересам суспільства.

Таким чином, господарське зобов'язання між TOB "НВП "Гебо" та TOB "Оптима ЛТД", які оформлені договорами № 27/09-3 від 27.09.2005 року, № 05/12-10 від 05.12.2005 року, № 26/01-2 від 26.01.2006 року, укладене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності наміру у TOB "Оптима ЛТД".

Частиною 1 статті 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

До угод, що підпадають під ознаки ч.1 ст.207, ч.1 ст.208 ГК України, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів.

Норми ч.1 ст.207, ч.1 ст.208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно ж до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин суд вважає доведеним, що господарське зобов'язання між ТОВ "НВП "Гебо" та TOB "Оптима ЛТД", яке оформлене договорами № 27/09-3 від 27.09.2005 року, № 05/12-10 від 05.12.2005 року, № 26/01-2 від 26.01.2006 року є нікчемним правочином.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин порушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його лати контрагентами до бюджету.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК.

Встановлені частиною 1 статті 208 ГК України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через рік з дня порушення суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки господарські зобов’язання, оформлені вказаним договорами відбувались з вересня 2005року по січень 2006року, а позов щодо стягнення адміністративно- господарських санкцій подано до суду 10 жовтня 2008року, тобто із пропуском встановленого ст.. 250 ГК України строк, в задоволенні позову слід відмовити.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України в постановах від 26.06.2007р. по аналогічним справам.

Посилання позивача на строки позовної давності, встановлені Цивільним кодексом України, не можуть застосовуватись до спірних відносин, оскільки позов заявлено в порядку адміністративного судочинства щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій відповідно до положень Господарського кодексу України, яким встановлено інші строки позовної давності щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.208 ГК України у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Судом встановлено наявність наміру на укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства саме у TOB "Оптима ЛТД".

Таким чином, відповідно до положень ч.1 ст.208 ГК України за рішенням суду має стягуватись в доход держави одержане за вказаними правочинами іншою стороною –TOB "НВП "Гебо". Отримане TOB "Оптима ЛТД" повинно бути повернено другій стороні –ТОВ "НВП "Гебо".

Як встановлено судом TOB "НВП "Гебо" за вказаними правочинами отримано електрообладнання (панелі кранові, панелі реверсів, НКУ та ЩС ін.), а не грошові кошти.

Проте, позивач, на порушення вимог ч.1 ст.208 ГК України просить суд стягнути з TOB "Оптима ЛТД" грошові кошти в доход держави на загальну суму 164 375, 70 грн.

Таким чином позовні вимоги не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами, рішення суду прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими по справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.1.ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від 22 січня 2009р. у справі №3/633/08-АП –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 22 січня 2009р. у справі №3/633/08-АП - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Ухвала виготовлена у повному обсязі 06.10.2010р.

Головуючий:                                                            М.П. Кожан

          Суддя:                                                            О.А. Проценко

          Суддя:                                                            Л.П. Туркіна