Рішення № 128500499, 30.06.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2025 р. справа № 300/3279/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Куций Олександр Степанович, до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання зарахувати стаж за період роботи з 14.10.1992 по 31.05.1998, та призначити пенсію по віку з урахуванням стажу, з 12.02.2025, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, заявник, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Куций Олександр Степанович (надалі по тексту також - представник позивача, адвокат Куций О.О.), звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - третя особа, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №0916300015883 від 20.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу роботу в Приватному підприємстві "Берта" з 14.10.1992 по 31.05.1998 та призначити і виплачувати з 12.02.2025 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.

Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправні, на переконання позивача, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу періоду роботи з 14.10.1992 по 31.05.1998, та призначенні пенсії за віком з 12.02.2025 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з досягненням пенсійного віку, ОСОБА_1 12.02.2025 звернувся за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також Закон №1058-IV). За результатами розгляду заяви позивача від 12.02.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 20.02.2025 за №091630015883 про відмову у призначенні пенсії (надалі по тексту також оскаржуване рішення, спірне рішення), у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. Згідно коментованого рішення страховий стаж становить 27 років 10 місяців 22 дні, а за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.

Як стверджує адвокат Куций О.О., позивач усно звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, оскільки згідно записів трудової книжки, страховий стаж останнього складає 38 років, а у спірному рішенні страховий стаж останнього визначено 27 років 10 місяців 22 дні. За доводами ОСОБА_1 , останньому не зараховано страховий стаж роботи з 14.10.1992 по 31.05.1998 в Приватному підприємстві "Берта", оскільки дані про сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 14.10.1992 по 31.12.1996 не збережені, а з 01.01.1997 відсутні дані про сплату підприємством страхових внесків.

Аргументуючи необхідність врахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивач зазначив про те, що сплата страхових внесків є обов`язковою умовою для зарахування страхового стажу лише з 01.01.2004, тобто з часу набрання чинності Законом №1058-IV. Статтею 24 Закону 1058-IV унормовано, що страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом. ОСОБА_1 вважає, що до даних правовідносин підлягає застосуванню статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (надалі по тексту також Закон №1788-ХІІ), за якою основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. З огляду на наявність у трудовій книжці позивача відповідних записів про період роботи останнього з 14.10.1992 по 31.05.1998 в Приватному підприємстві "Берта", ОСОБА_1 просить врахувати такий період до його страхового стажу та призначити пенсію за віком, і, як наслідок задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.05.2025 відкрив провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України). Одночасно судом витребувано у сторін додаткові (письмові) докази, необхідні для належного розгляду справи (а.с.20-21).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, ГУ ПФУ у Львівській області засобами електронної комунікації скерувало на адресу суду відзив від 30.05.2025 за №1300-5803-9/72815 на позовну заяву, реєстрацію якого здійснено судом 02.06.2025 за вх.№14899/25 (а.с.25-63). У поданому відзиві відповідач не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на таке.

Так, за поданими позивачем документами, до страхового стажу останнього зараховано всі періоди роботи, окрім періоду роботи в Приватному підприємстві "Берта" з 14.10.1992 по 08.07.2003, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, в якій відсутній код підприємства згідно з ЄДРПОУ (постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 за №118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України"). Окрім вказаного, згідно довідки від 21.03.2023 за №0900-0604-5/12371 виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з 01.01.1997 по 08.07.2003 Приватне підприємство "Берта" не нараховувало страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, з огляду на відсутність у позивача на час звернення за призначенням пенсії відповідного страхового стажу в розмірі 30 років, рішення №0916300015883 від 20.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком є правомірним та не підлягає скасуванню. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа також скористалась правом на подання пояснень від 29.05.2025 за №0900-0803-8/28079, які зареєстровано судом 02.06.2025 за вх.№14961/25 (а.с.64-139). ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зазначено, що відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.

Відповідно до статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. За змістом статті 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються, зокрема, виконавчими органами Пенсійного фонду для, серед іншого, підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом.

З огляду на те, що визначальним фактором у зарахуванні періоду до страхового стажу є підтвердження сплати страхових внесків, а за спірний період такі відомості відсутні, оскаржуване рішення є правомірним, як наслідок, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представник позивача адвокат Куций О.О. скерував через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему відповідь на відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 04.06.2025", яку зареєстровано в суді 04.06.2025 за вх.№15241/25 (а.с.141-146). У поданій відповіді представник позивача заперечив проти аргументів та доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зважаючи на наступні підстави і міркування.

Однією із причин не зарахування позивачу роботи в Приватному підприємстві "Берта" з 01.01.1997 є відсутність сплати внесків згідно даних персоніфікованого обліку. Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Персоніфікований облік був запроваджений з 01.10.1998, в той час, як у своїй позовній заяві ОСОБА_1 просив зарахувати роботу у період з 14.10.1992 по 31.05.1998. Крім того, слід звернути увагу і на правову позицію Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.03.2019 по справі № 688/947/17, відповідно до якої заборгованість підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Сплата страхових внесків є обов`язковою умовою для зарахування особі страхового стажу лише з 01.01.2004 з часу набрання чинності Закону №1058-IV. Таким чином, ГУ ПФУ у Львівській області під час розгляду заяви про призначення пенсії за віком безпідставно не врахувало до страхового стажу позивача період роботи з 14.10.1992 по 31.05.1998 в Приватному підприємстві "Берта", оскільки до заяви долучені всі документи, які підтверджували зайнятість на роботі у вищевказаному підприємстві. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзиви на позовну заяву, додаткові пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 12.02.2025 звернувся до Відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (а.с.91-92).

До означеної заяви позивачем долучено копії документів, що засвідчують набутий останнім стаж, необхідний для призначення пенсії (а.с.93).

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за принципом екстериторіальності, прийняло рішення №091630015883 від 20.02.2025 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком (а.с.97).

Як слідує зі змісту коментованого рішення, вік заявника на дату звернення становить 61 рік 09 місяців 25 днів, необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV становить 30 років, натомість страховий стаж ОСОБА_1 склав 27 років 10 місяців. Згідно вказаного рішення за доданими документами до заяви до страхового стажу зараховано всі періоди (а.с.97).

Розрахунком стажу (Форма РС-право), складеного під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії, засвідчується, що страховий стаж заявника склав 27 років 10 місяців 22 дні.

Попри наявну у рішенні №091630015883 від 20.02.2025 інформацію про зарахування всіх періодів роботи ОСОБА_1 до страхового стажу, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що до страхового стажу останнього зараховано всі періоди роботи, окрім періоду роботи в Приватному підприємстві "Берта" з 14.10.1992 по 08.07.2003, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, в якій відсутній код підприємства згідно з ЄДРПОУ (постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 за №118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України"). Окрім вказаного, згідно довідки від 21.03.2023 за №0900-0604-5/12371 виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з 01.01.1997 по 08.07.2003 Приватне підприємство "Берта" не нараховувало страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Суд звертає увагу на те, що рішення №091630015883 від 20.02.2025 не містить такої мотивації неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Приватному підприємстві "Берта" з 14.10.1992 по 08.07.2003.

Позивачем до заяви від 12.02.2025 долучено, серед іншого, копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.08.1985 (а.с.119-128), згідно якої останній:

- з 14.10.1992 прийнятий на посаду директора Приватного підприємства "Берта" Галицького районної державної адміністрації (запис №13);

- з 08.07.2003 звільнений з роботи за власним бажанням (запис №14).

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №0916300015883 від 20.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частини 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також Закон №1058-IV).

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком, 2) пенсія по інвалідності, 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина 1 статті 9 Закону №1058-IV).

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV.

За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV).

Вимогами частини 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно наявної в матеріалах пенсійної справи позивача копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 09.01.1997, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 12.02.2025, останньому виповнилось необхідних 60 років (а.с.99-103).

Вказане також засвідчується відомостями з рішення ГУ ПФУ у Львівській області за №091630015883 від 20.02.2025 (а.с.97).

З огляду на зміст вищевказаних положень, пенсійний вік позивача становить 60 років, а відтак відповідно до статті 26 Закону №1058-IV необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить 30 років.

ОСОБА_1 12.02.2025 звернувся до Відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (а.с.91-92).

До означеної заяви позивачем долучено копії документів, що засвідчують набутий останнім стаж, необхідний для призначення пенсії (а.с.93).

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за принципом екстериторіальності, прийняло рішення №091630015883 від 20.02.2025 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком (а.с.97).

Як слідує зі змісту коментованого рішення, вік заявника на дату звернення становить 61 рік 09 місяців 25 днів, необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV становить 30 років, натомість страховий стаж ОСОБА_1 склав 27 років 10 місяців. Згідно вказаного рішення за доданими документами до заяви до страхового стажу зараховано всі періоди (а.с.97).

Розрахунком стажу (Форма РС-право), складеного під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії, засвідчується, що страховий стаж заявника склав 27 років 10 місяців 22 дні.

Попри наявну у рішенні №091630015883 від 20.02.2025 інформацію про зарахування всіх періодів роботи ОСОБА_1 до страхового стажу, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що до страхового стажу останнього зараховано всі періоди роботи, окрім періоду роботи в Приватному підприємстві "Берта" з 14.10.1992 по 08.07.2003, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, в якій відсутній код підприємства згідно з ЄДРПОУ (постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 за №118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України"). Окрім вказаного, згідно довідки від 21.03.2023 за №0900-0604-5/12371 виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з 01.01.1997 по 08.07.2003 Приватне підприємство "Берта" не нараховувало страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Суд звертає увагу на те, що рішення №091630015883 від 20.02.2025 не містить такої мотивації неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Приватному підприємстві "Берта" з 14.10.1992 по 08.07.2003.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Так, у ОСОБА_1 наявна трудова книжка серії НОМЕР_1 від 19.08.1985 (а.с.119-128), згідно якої останній:

- з 14.10.1992 прийнятий на посаду директора Приватного підприємства "Берта" Галицького районної державної адміністрації (запис №13);

- з 08.07.2003 звільнений з роботи за власним бажанням (запис №14).

Як слідує зі змісту розрахунку стажу (Форми РС-право), до страхового стажу позивача зараховано періоди згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.08.1985, страховий стаж склав 27 років 10 місяців 22 дні (а.с.98).

В свою чергу, коментований розрахунок стажу (Форми РС-право) (а.с.98) попри зміст оскаржуваного рішення №091630015883 від 20.02.2025, не містить відомостей про врахування до страхового стажу заявника періоду роботи останнього з 14.10.1992 по 08.07.2003 на посаді директора Приватного підприємства "Берта".

Разом з тим, у межах адміністративного позову ОСОБА_1 не заявляє вимогу про зарахування до страхового стажу періоду з 01.06.1998 по 08.07.2003, у зв`язку з чим цей період не є предметом спору між сторонами, а відтак суд не досліджує обставини та підстави його неврахування при розгляді цієї справи.

Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо відмови у зарахуванні стажу та призначенні пенсії за віком, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004, до цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (надалі по тексту також Закон №1788-ХІІ).

Згідно частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за приписами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 56 Закону №1788-ХІІ визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Так, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 3 Закону №1788-ХІІ у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин, право на трудову пенсію мали особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, до набрання чинності 01.01.2004 Законом №1058-IV, періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто відповідно до статті 3 та 56 Закону №1788-ХІІ на підставі трудової книжки, диплому про період стаціонарного навчання, військового квитка та інших документів, які підтверджують періоди роботи, а з 01.01.2004 - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку пропорційно до сплати страхових внесків.

Пунктами 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 за №794 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування" доручено пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 року впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.

Згідно приписів статті 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 (надалі по тексту також - Порядок №637) регламентовано, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу правового регулювання, визначеного приписами пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, суд погоджується із твердженням позивача, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Однак, суд зазначає, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, а перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-ІV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

За змістом статті 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VI (надалі по тексту також Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (частина 5 та 6 статті 20 Закону №1058-IV).

Як слідує із приписів частини 12 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

При цьому, у частині 10 статті 20 Закону №1058-IV зазначено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Так, в первинній редакції Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 09.07.2003, мало місце наступне правове регулювання.

По-перше, страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону (підпункт "а" пункту 1 частини 1 статті 14 Закону №1058-IV).

По-друге, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків (частина 1 статті 20 Закону №1058-IV).

По-третє, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12 і 15 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2 статті 20 Закону №1058-IV);

По-четверте, страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1-4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань (частина 6 статті 20 Закону №1058-IV).

По-п`яте, органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках (частина 1 статті 21 Закону №1058-IV).

По-шосте, персональна облікова картка застрахованої особи повинна містити відомості в частині: відображення страхового стажу, заробітної плати (доходу) та розміру сплачених страхових внесків; розміру страхового внеску до Пенсійного фонду за відповідний місяць; суми сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду за відповідний місяць; суми заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць(пункт 2 частини 2 статті 21 Закону №1058-IV).

По-сьоме, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок; страховий стаж обчислюється в місяцях (частини 1 і 3 статті 24 Закону №1058-IV).

В свою чергу, з 05.07.1991 у первинній редакції Закон України "Про пенсійне забезпечення ", спірні правовідносини врегульовано наступним чином.

По-перше, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України (підпункт а частини 1 статті 3 Закону №1788-XII).

По-друге, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (частини 1, 2, пункт "а" частини 3 статті 56 Закону №1788-XII).

По-третє, у заробіток для обчислення пенсій включаються всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески (частина 1 статті 66 Закону №1788-XII).

У вказаний період дів пункт "б" частини 1 статті 110 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також КЗпП України), за змістом якого при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці, зокрема, розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що у випадку несплати підприємством страхових внесків до органу пенсійного фонду відповідальність за таку несплату несе саме підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа, оскільки саме на страхувальника покладено обов`язок здійснювати відрахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи та їх перерахунок до відповідного фонду, а відтак саме роботодавець є тією особою, яка згідно закону повинна сплачувати страхові внески.

Повертаючись до фактичних обставин справи суд зазначає, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.08.1985 (а.с.119-128) ОСОБА_2 з 14.10.1992 прийнятий на посаду директора Приватного підприємства "Берта" Галицького районної державної адміністрації (запис №13), з 08.07.2003 звільнений з роботи за власним бажанням (запис №14). Коментовані записи засвідчено бухгалтером ОСОБА_3 .

Частиною 2 статті 14 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 за №887-XII (надалі по тексту також Закон №887-XII) найняття (призначення, обрання) керівника підприємства є правом власника (власників) майна підприємства і реалізується безпосередньо або через уповноважені ним органи.

Приписами частин 1, 2 статті Закону №887-XII визначалося, що керівник підприємства наймається (призначається) власником або обирається власниками майна.

При найнятті (призначенні, обранні) власником або уповноваженим ним органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт (договір, угода), в якому визначаються права, строки найняття, обов`язки і відповідальність керівника підприємства перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом (договором, угодою) та законодавством України.

Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом до компетенції інших органів управління даного підприємства. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.

В той же час, частинами 1, 3 і 5 статті 65 Господарського кодексу України в редакції від 16.01.2003 за №436-IV (надалі по тексту також ГК України №436-IV) визначалося:

- управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу;

- для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства;

- керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно наявного в матеріалах пенсійної справи трудового договору між працівником і фізичною особою від 04.02.2007, ОСОБА_4 , як підприємець, який використовує найману працю з одного боку та ОСОБА_1 , як працівник з другого боку, уклали між собою трудовий договір з 09.02.2007, за яким останній зобов`язаний виконувати роботу менеджера (а.с.109-111).

Матеріали адміністративної справи не містять будь-яких інших трудових договорів між позивачем ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Берта", зокрема за період з 14.10.1992 по 08.07.2003, де останній працював на посаді директора.

Є очевидним, що в період з 14.10.1992 по 08.07.2003 Приватне підприємство "Берта", очолюване ОСОБА_1 , у відношенні до того ж самого позивача, в розумінні КЗпП України, ГК України №436-IV, Закону №887-XII, було "власником або уповноваженим ним органом", "власником підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган", "власником підприємства", "власником" та "роботодавцем".

У контексті порушеного у даній справі питання, сторонам доцільно врахувати положення, які мають визначальний вплив на правову оцінку спірних правовідносин.

Так, адміністративно-господарські функції (обов`язки) - це обов`язки з управління або розпорядження майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо); такими повноваження в повному обсязі в першу чергу наділені керівники підприємства;

організаційно-розпорядчі функції (обов`язки) - це обов`язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності; такі функції виконують в повному обсязі в першу керівник підприємства.

В зв`язку із наведеним, суд зазначає, що позивач в першу чергу як директор був посадовою особою, яка займала посаду, пов`язану із повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції в частині правильності і повноти обліку, нарахування та сплати страхових внесків із заробітної плати всіх застрахованих осіб, які перебували в трудових відносинах із підприємством.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за принципом екстериторіальності, прийняло рішення №091630015883 від 20.02.2025 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком (а.с.97).

Як слідує зі змісту коментованого рішення, вік заявника на дату звернення становить 61 рік 09 місяців 25 днів, необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV становить 30 років, натомість страховий стаж ОСОБА_1 склав 27 років 10 місяців. Згідно вказаного рішення за доданими документами до заяви до страхового стажу зараховано всі періоди (а.с.97).

Розрахунком стажу (Форма РС-право), складеного під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії, засвідчується, що страховий стаж заявника склав 27 років 10 місяців 22 дні.

Попри наявну у рішенні №091630015883 від 20.02.2025 інформацію про зарахування всіх періодів роботи ОСОБА_1 до страхового стажу, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що до страхового стажу останнього зараховано всі періоди роботи, окрім періоду роботи в Приватному підприємстві "Берта" з 14.10.1992 по 08.07.2003, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, в якій відсутній код підприємства згідно з ЄДРПОУ (постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 за №118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України"). Окрім вказаного, згідно довідки від 21.03.2023 за №0900-0604-5/12371 виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з 01.01.1997 по 08.07.2003 Приватне підприємство "Берта" не нараховувало страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21.03.2023 за №0900-0604-5/12371 (а.с.136):

- за період з 13.10.1992 по 31.12.1996 дані про сплату страхових внесків/збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не збережені;

- за періоди з 01.01.1997 по 08.07.2003 не нараховувало страхові внески/збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Разом з тим, у межах адміністративного позову ОСОБА_1 не заявляє вимогу про зарахування до страхового стажу періоду з 01.06.1998 по 08.07.2003, у зв`язку з чим цей період не є предметом спору між сторонами, а відтак суд не досліджує обставини та підстави його неврахування при розгляді цієї справи.

На переконання суду, той факт, що "за період з 13.10.1992 по 31.12.1996 дані про сплату страхових внесків/збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не збережені" не можуть достеменно свідчити про не сплату таких внесків, а відтак не може бути підставою для відмови позивачу у зарахування до страхового стажу періоду з 14.10.1992 по 31.12.1996.

Таким чином, відповідач за такий період (з 14.10.1992 по 31.12.1996) не довів належними та допустимими доказами обставину не сплату страхових внесків за період роботи ОСОБА_1 в Приватному підприємстві "Берта". У зв`язку з цим, недоведені такого факту, який ґрунтуються на сумнівах суб`єкта владних повноважень, не можуть вважатися правовою підставою не зарахування згаданого періоду роботи до страхового стажу позивача.

Разом з тим, на переконання суду, чітке підтвердження з баз обліку суб`єктів господарювання в органах Пенсійного фонду України та індивідуальних відомостях про застраховану особу щодо "не нараховування страхових внесків" (за періоди з 01.01.1997 по 08.07.2003) є тим доказом, який засвідчує обставину не сплати страхових внесків за такий період роботи ОСОБА_1 в Приватному підприємстві "Берта", незважаючи на те, що позивач протягом усього спірного періоду був директором підприємства, а відтак відповідальною особою за нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи, в тому числі самому собі.

Беручи до уваги викладене, та те, що саме в спірному випадку право на зарахування страхового стажу є залежним від сплати страхових внесків, суд дійшов висновку про відсутності правових підстав для зарахування ОСОБА_1 до його страхового стажу періоду роботи на посаді директора в Приватному підприємстві "Берта" з 01.01.1997 по 31.05.1998.

Також ГУ ПФУ у Львівській області у відзиві на позовну заяву вказує на те, що підставою для неврахування спірного періоду до страхового стажу ОСОБА_1 слугувала обставина засвідчення запису про звільнення печаткою, в якій відсутній код підприємства згідно з ЄДРПОУ (постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 за №118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України").

Надаючи оцінку таким мотивам відмови ГУ ПФУ у Львівській області у врахуванні до стразового стажу позивача спірного періоду роботи, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а, відповідно до статті 62 Закону №1788-XII - основним документом, що підтверджує стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Так, у ОСОБА_1 наявна трудова книжка серії НОМЕР_1 від 19.08.1985 (а.с.119-128), згідно якої останній:

- з 14.10.1992 прийнятий на посаду директора Приватного підприємства "Берта" Галицького районної державної адміністрації (запис №13);

- з 08.07.2003 звільнений з роботи за власним бажанням (запис №14).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 1993 року за №538 (втратила чинність з 01 січня 1996 року) затверджено Положення про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України (надалі по тексту також Положення №538) відповідно до якого державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України (надалі по тексту також - Державний реєстр) - це автоматизований банк даних для забезпечення єдиного державного обліку всіх господарюючих суб`єктів, на які поширюється Закон України "Про державну статистику" і що є юридичними або фізичними особами (підприємцями) і підлягають відповідно до чинного законодавства державній реєстрації.

Згідно з пункту 5 вказаного Положення №538 державний реєстр складається з інформаційного фонду, до якого входять, зокрема, ідентифікаційний код господарюючого суб`єкта, який є єдиним для всього інформаційного простору України.

При цьому зобов`язано всі господарюючі суб`єкти, на які поширюється закон України "Про державну статистику", до 1 жовтня 1993 року подати відповідному органу статистики (Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя) заповнену реєстраційну картку для включення даних про них до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України.

У подальшому, з метою забезпечення єдиного державного обліку підприємств та організацій усіх форм власності 22 січня 1996 року постановою Кабінету Міністрів України №118 (чинна станом на час розгляду справи) затверджено Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, який введено в дію з 1 січня 1996 року (надалі по тексту також Положення №118), згідно з яким Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України - це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про підприємства та організації всіх форм власності, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо).

Відповідно до пункту 3 Положення №118 до Державного реєстру включаються дані про юридичні особи, а також їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території України і провадять свою діяльність на підставі законодавства України.

Згідно з пунктом 15 Положення №118 у разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому встановлюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування.

Пунктом 16 Положення №118 встановлено, що використання ідентифікаційного коду з Державного реєстру є обов`язковим для всіх видів звітних та облікових документів, які використовуються за межами суб`єктів господарської діяльності. Звітні та облікові документи, в яких відсутній ідентифікаційний код з Державного реєстру, вважаються недійсними, їх використання тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

При цьому, Положенням №118 Міністерству статистики доручено забезпечити формування бази даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на основі Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України із збереженням присвоєних суб`єктам господарської діяльності ідентифікаційних кодів.

Водночас, з 1 січня 2004 року набрав чинності Господарський кодекс України відповідно до частини сьомої статті 58 якого встановлювалось, що на печатках і штампах суб`єкта господарювання повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб`єкта включено до державного реєстру суб`єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянина-підприємця.

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд доходить висновку, що створений з 1993 року Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України, а в подальшому Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України мали на меті забезпечення єдиного державного обліку всіх господарюючих суб`єктів, забезпечення єдиних принципів ідентифікації суб`єктів господарської діяльності, накопичення статистичної інформації.

Водночас з 2004 року законодавцем було встановлено вимогу щодо обов`язкового зазначення на печатках і штампах суб`єктів господарювання відомостей про код ЄДРПОУ.

У період роботи ОСОБА_1 в Приватному підприємстві "Берта" з 14.10.1992 по 08.07.2003 законодавцем не ставились вимоги щодо обов`язкового зазначення ідентифікаційного коду на печатці підприємства.

Разом з тим, відсутність коду ЄДРПОУ на печатці не може бути єдиною підставою для вилучення спірного періоду зі стажу, який дає право на призначення пенсії.

Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23.

Таким чином, підлягає врахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 14.10.1992 по 31.12.1996 на посаді директора Приватного підприємства "Берта" Галицького районної державної адміністрації.

За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Згідно наявної в матеріалах пенсійної справи позивача копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 09.01.1997, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 12.02.2025, останньому виповнилось необхідних 60 років (а.с.99-103).

Також загальний страховий стаж ОСОБА_1 згідно розрахунку стажу (Форма РС-право), складеного під час вирішення питання про призначення пенсії позивачу за віком становить 27 років 10 місяців і 22 дні (а.с.98).

Загальна тривалість періодів роботи позивача, які підлягають зарахуванню до страхового стажу становить 4 роки, 2 місяці, 17 днів (з 14.10.1992 по 31.12.1996). Додавши їх до вже врахованого стажу (27 років 10 місяців і 22 днів), слід зазначити, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складе 32 роки, 1 місяць, 9 днів, і такий є достатнім для призначення останній пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Підсумовуючи, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №0916300015883 від 20.02.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, та періоду, що підлягає захисту, суд керується такими мотивами.

В адміністративному позові ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №0916300015883 від 20.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу роботу в Приватному підприємстві "Берта" з 14.10.1992 по 31.05.1998 та призначити і виплачувати з 12.02.2025 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту також Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Із вказаного слідує, що після реєстрації заяви позивача, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на призначення пенсії за віком в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про що вірно зазначено ОСОБА_1 у позовній заяві.

Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункт 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV).

Згідно наявної в матеріалах пенсійної справи позивача копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 09.01.1997, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 12.02.2025, останньому виповнилось необхідних 60 років (а.с.99-103).

Тобто, у даному випадку позивач звернулася до органу пенсійного забезпечення із заявою про призначення пенсії у встановлений трьох місячний термін з дня досягнення пенсійного віку, що свідчить про можливість для призначення пенсії за віком саме з дня звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 12.02.2025.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).

У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №0916300015883 від 20.02.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.10.1992 по 31.12.1996 на посаді директора Приватного підприємства "Берта" Галицького районної державної адміністрації;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 12.02.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1211,20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція АТ КБ "ПриватБанк" №9372-1504-0092-8997 від 10.03.2025 (а.с.7).

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 968,96 гривень, що пропорційно становить 80 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №0916300015883 від 20.02.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.10.1992 по 31.12.1996 на посаді директора Приватного підприємства "Берта".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 12.02.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13814885) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору 968,96 гривень (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) АДРЕСА_1 ;

представник позивача Куций Олександр Степанович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , Доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 03.02.2025 за №017/04.3/1058), адреса робочого місця: АДРЕСА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13814885), вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016;

третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Чуприна О.В.