Постанова № 12849732, 12.10.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2010 р. справа № 2а-4435/08/1370

14 год. 43 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.;

судді Потабенко В.А.;

судді Сакалоша В.М.,

за участю: секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представника позивача Демідюка В.В.;

прокурора Коваль Р.Р.;

представник відповідача 1 не зявився;

представник відповідача 2 не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова до Приватного підприємства «Солітон», Дочірнього підприємства «Львівська зерноторгова компанія», за участю прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, про застосування наслідків визнання господарського зобовязання недійсним, -

в с т а н о в и в :

Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова (далі ДПІ у Сихівському районі м. Львова) звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Солітон»(далі ПП «Солітон»), Дочірнього підприємства «Львівська зерноторгова компанія»(далі ДП «Львівська зерноторгова компанія»), в якому просить суд визнати недійсним господарське зобовязання між ПП «Солітон»та ДП «Львівська зерноторгова компанія»від 28.03.2008 року на загальну суму 44591643 грн. 34 коп. та застосувати наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України (далі ГК України), а саме стягнути з ПП «Солітон»на користь ДП «Львівська зерноторгова компанія»все одержане за господарським зобовязанням від 28.03.2008 року, а з ДП «Львівська зерноторгова компанія»на користь Державного бюджету все одержане від ПП «Солітон»за господарським зобовязанням від 28.03.2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарське зобовязання між ПП «Солітон»та ДП «Львівська зерноторгова компанія»від 28.03.2008 року на загальну суму 44591643 грн. 34 коп. суперечить інтересам держави та суспільства. В позовній заяві позивач зазначає, що в процесі позапланової перевірки ПП «Солітон»ДПІ у Сихівському районі м. Львова встановлено, що між відповідачами 28.03.2008 року виникло господарське зобовязання на загальну суму 44591643 грн. 34 коп., яке підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за період з 18.03.2008 року по 28.03.2008 року. За наслідками вказаного господарського зобовязання у ПП «Солітон»виник податковий кредит, який задекларований ним у податковій декларації за березень 2008 року. При цьому, позаплановою невиїзною перевіркою ДП «Львівська зерноторгова компанія»встановлено, що останньої податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2008 року до ДПІ у Сихівському районі м. Львова не подано та до складу податкових зобовязань за березень 2008 року не включено податок на додану вартість за господарським зобовязанням від 28.03.2008 року на суму 7341940 грн. 56 коп. Додатково, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що в процесі проведення перевірок ПП «Солітон»та ДП «Львівська зерноторгова компанія»органами державної податкової служби встановлено, що ПП «Солітон»включило до податкового кредиту суму податку на додану вартість за господарським зобовязанням від 28.03.2008 року у розмірі 7431940 грн. 56 коп., однак всупереч п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ДП «Львівська зерноторгова компанія» вказану вище суму податку на додану вартість не включило до податкового зобовязання та не сплатило до державного бюджету податку на додану вартість, що свідчить про умисел ДП «Львівська зерноторгова компанія» на ухилення від сплати податку, що і зумовило звернення до суду із вказаним вище адміністративним позовом.

03.03.2010 року прокуратура Львівської області, відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 60, 61 КАС України, вступила у справу в інтересах держави в особі ДПІ у Сихівському районі Львівської області.

В уточненнях до позовної заяви від 13.10.2008 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова зазначає, що недійсність (нікчемність) укладеного між відповідачами правочину встановлено вироком Сихівського районного суду м. Львова від 15.05.2009 року у кримінальній справі № 141-2334. Позивач вважає, що умисно не включивши до складу податкового зобовязання суму податку на додану вартість, і в подальшому не сплативши її, ДП «Львівська зерноторгова компанія»заподіяло шкоду інтересам держави, а ПП «Солітон»заподіяло шкоди інтересам держави безпідставно сформованим податковим кредитом з ПДВ.

При цьому, про неможливість проведення господарських операцій між вказаними субєктами господарювання свідчить відсутність у відповідачів основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, як необхідних елементів провадження господарської діяльності щодо поставки товарів (робіт, послуг). Наведене свідчить про безпідставне формування ДП «Львівська зерноторгова компанія»та валових витрат ПП «Солітон»з метою мінімізації податкових зобовязань та ухилення від оподаткування. У звязку з викладеним вище, просить суд застосувати юридичні наслідки, передбачені ст. 208 ГК України, а саме стягнути з ПП «Солітон»на користь Державного бюджету все одержане за господарським зобовязанням від ДП «Львівська зерноторгова компанія»на загальну суму 44591643 грн. 34 коп., яке підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за період з 18.03.2008 року по 28.03.2008 року та податковими накладними; стягнути з ДП «Львівська зерноторгова компанія»на користь Державного бюджету все одержане за господарським зобовязанням від ПП «Солітон»на загальну суму 44591643 грн. 34 коп., яке підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за період з 18.03.2008 року по 28.03.2008 року та податковими накладними.

У додаткових поясненнях представник позивача повідомив суд про те, що постановою Господарського суду Одеської області від 25.07.2008 року ДП «Львівська зерноторгова компанія»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2008 року, касаційну скаргу ДПІ у Сихівському районі м. Львова задоволено, постанову Господарського суду Одеської області скасовано. Крім того, у ПП «Солітон»у 2008 році числився всього 1 (один) найманий працівник, що свідчить про неможливість відповідачем виконати оспорюване господарське зобовязання. Представник позивача вважає, що наведенні факти є доказом недійсності господарського зобовязання.

ПП «Солітон»подано до суду заперечення на позовну заяву від 03.11.2008 року № 3/11-1в, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення відповідач обґрунтовує відсутністю правових підстав для визнання недійсним господарського зобовязання. Стверджує, що неподання звітності контрагентом за договором не може бути підставою визнання договору недійсним. Укладаючи у березні 2008 року договір ПП «Солітон»не зобовязане знати про відображення його контрагентом господарської операції в податковій звітності. Крім того, згідно з інформацією з реєстру «Дані про платників податку на додану вартість», станом на 03.11.2008 року ДП «Львівська зерноторгова компанія»зареєстроване як платник податку на додану вартість. Отже, станом на момент укладання та виконання оспорюваного договору ДП «Львівська зерноторгова компанія»діяло, як зареєстрований платник податків, який подав до ДПІ у Сихівському районі м. Львова податкову звітність. За таких обставин, ПП «Солітон» вважає, що не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності його щодо цього. Додатково пояснив, що платники податків відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його проведення до бюджету. Таким чином, саме по собі неподання податкової звітності контрагентом за договором не є підставою визнання недійсним господарського зобовязання.

У додаткових запереченнях та поясненнях на позовну заяву від 25.11.2008 року № 25/11-2 та від 21.04.2010 року, представник ПП «Солітон»пояснив суду, що станом на момент звернення позивача до суду, господарська операція є повністю завершена. Відповідачі виконали свої зобовязання, а саме ДП «Львівська зерноторгова компанія»поставило товари, що підтверджується накладними на передачу товару, а ПП «Солітон»сплатило грошові кошти за товар. Крім того, в обґрунтування своїх заперечень додатково зазначає, що в довідці ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 25.07.2008 року № 254/23-009 «Про результат виїзної позапланової перевірки ПП «Солітон»з питань правових відносин з ДП «Львівська зерноторгова компанія»за період з 01.01.2008 року по 31.05.2008 року»підтверджено як факт поставки товарів, так і відсутність заборгованості ПП «Солітон»за отримані товари. Щодо документів, які стосуються спірної господарської операції між відповідачами, зазначає, що ПП «Солітон»позбавлене можливості надати такі, у звязку з їх вилученням прокуратурою Львівської області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та уточненнях до неї. Додатково пояснив, що при укладенні оспорюваного правочину та виконанні господарського зобовязання, відповідачі не могли не усвідомлювати його протиправність та його суперечність інтересам держави і суспільства та прагнули настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків, що тягне за собою збитки Державного бюджету. Вважає, що одним з доказів спрямованості умислу відповідача на приховування від оподаткування прибутків та доходів є здійснення ДП «Львівська зерноторгова компанія»ліквідаційної процедури у звязку з банкрутством вказаного вище підприємства. Крім того, відповідачами не доведено факт поставки товару, його перевезення та зберігання, а отже факт реального виконання правочину, що відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є підставою для складання податкової накладної та однією із умов чинності правочину, передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог представник позивача стверджує, що на ознаки нікчемного правочину можуть вказувати, зокрема обізнаність керівників, засновників, повязаних осіб про нікчемність, удаваність укладених правочинів та системність такої діяльності субєкта господарювання та його контрагентів; відсутність документації, яка підтверджує надання послуги; відсутність використання наданої послуги у господарській діяльності. Крім того, ухилення від сплати податків, зборів, інших обовязкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків тощо), так і шляхом приховування обєктів оподаткування, а також шляхом заниження обєктів оподаткування та іншими способами. При цьому, неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням обєктів оподаткування. Враховуючи викладене вище, просить суд задоволити позов в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та зазначених представником позивача. Додатково зазначив, що діями відповідачів порушено фінансово-економічні інтереси держави, її бюджетної системи, вимог Законів України «Про систему оподаткування» та «Про податок на додану вартість». Зазначає, що при укладенні договору, відповідачі не могли не усвідомлювати його протиправність та суперечність інтересам держави та суспільства. Крім того, вважає, що оспорюване господарське зобовязання не відповідає вимогам закону та вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є нікчемним, у звязку з чим існують підстави для застосування наслідків визнання господарського зобовязання недійсним.

ПП «Солітон»явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, хоча належним чином було повідомлене про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомило, а тому, суд ухвалив продовжити розгляд справи без його участі.

ДП «Львівська зерноторгова компанія»явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, хоча належним чином було повідомлене про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомило, а тому, суд ухвалив розглядати справу без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши подані документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, з наступних підстав.

Контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів, відповідно до п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», покладено на податкову інспекцію.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у межах своєї компетенції та у встановленому законами порядку мають право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідач ПП «Солітон»зареєстроване 24.03.1994 року виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа, місцезнаходження: 79049, м. Львів, вул. Трильовського, буд. 18, ідентифікаційний номер 20804385, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 375367 та взяте на облік в ДПІ у Сихівському районі м. Львова як платник податків.

Відповідач ДП «Львівська зерноторгова компанія»зареєстроване 07.07.2005 року виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа, місцезнаходження: 79049, м. Львів, вул. Трильовського, буд. 18, ідентифікаційний номер 32568341. Судом встановлено, що 21.04.2008 року державним реєстратором зареєстровано внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не повязані зі змінами в установчих документах, а саме місцезнаходження, яким, станом на 23.10.2008 року, є: 62125, Одеська область, м. Одеса, Приморськийрайон, вул. Канатна, буд. 61, та 08.05.2008 року взяте на облік у виконавчому комітеті Одеської міської ради, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 425537.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Львівська зерноторгова компанія»з питань правильності декларування податкового кредиту та податкового зобовязання з податку на додану вартість за березень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06.08.2008 року № 304/23-209/35268341.

За результатами проведеної перевірки, позивачем встановлено розбіжність між задекларованими показниками сум податкових зобовязань та податкового кредиту за березень 2008 року при проведені взаєморозрахунків між ДП «Львівська зерноторгова компанія»та ПП «Солітон». При цьому, в ході проведеної виїзної планової перевірки ПП «Солітон»з питань правових відносин з ДП «Львівська зерноторгова компанія»за березень 2008 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова встановлено, що ПП «Солітон»отримано ТМЦ відповідно до податкових накладних в сумі 44591643 грн. 36 коп., в тому числі ПДВ в сумі 7431940 грн. 56 коп., що підтверджується податковими накладними: № 78 від 28.03.2008 року на загальну суму 1500000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 250000 грн. 00 коп.; № 83 від 28.03.2008 року на загальну суму 17886261 грн. 16 коп., в тому числі ПДВ 2981043 грн. 53 коп.; № 84 від 28.03.2008 року на загальну суму 2832771 грн. 02 коп., в тому числі ПДВ 472128 грн. 50 коп.; № 85 від 28.03.2008 року на загальну суму 20847414 грн. 11 коп., в тому числі ПДВ 3474569 грн. 02 коп. та № 89 від 28.03.2008 року на загальну суму 1525197 грн. 05 коп., в тому числі ПДВ 254199 грн. 51 коп., а також реєстром отриманих та виданих податкових накладних ПП «Солітон».

Вказаний вище факт підтверджується також підтверджується довідкою від 25.07.2008 року № 254/23-009, складеної ДПІ у Сихівському районі м. Львова за результатами виїзної позапланової перевірки ПП «Солітон»з питань правових відносин з ДП «Львівська зерноторгова компанія»за період з 01.01.2008 року по 31.05.2008 року.

Відповідно до даних автоматизованої інформаційної системи ІАС ДПІ у Сихівському районі м. Львова та АІС ОР ДПА у Львівській області встановлено, що ДП «Львівська зерноторгова компанія»не подано звітності з ПДВ за березень 2008 року. Відповідно, ДП «Львівська зерноторгова компанія»не включено до складу податкових зобовязань за березень 2008 року ПДВ в сумі 7431940 грн. 56 коп.

Таким чином, в порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, ДП «Львівська зерноторгова компанія»за березень 2008 року занижено суму податку на додану вартість у розмірі 7431940 грн. 56 коп.

Крім того, з 17.12.2008 року по 26.01.2009 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Солітон»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 02.02.2009 року № 161/23-209/20804385.

Під час розгляду справи судом встановлено, що за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року ПП «Солітон»здійснювало придбання сільськогосподарської продукції в ДП «Львівська зерноторгова компанія». При цьому, ПП «Солітон»та ДП «Львівська зерноторгова компанія»уклали в усній формі договір купівлі-продажу на придбання сільськогосподарської продукції.

На виконання вказаного правочину ДП «Львівська зерноторгова компанія»24.03.2008 року відвантажила ПП «Солітон»соняшник в кількості 1145т на загальну суму 2576250 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 429375 грн. 00 коп., що підтверджується накладною № 10 від 24.03.2008 року. ПП «Солітон»28.03.2008 року здійснено оплату за соняшник в сумі 2832771 грн. 02 коп., що підтверджується податковою накладною № 84 від 28.03.2008 року на загальну суму 2832771 грн. 02 коп., в тому числі ПДВ на суму 472128 грн. 50 коп.

ПП «Солітон»28.03.2008 року здійснено авансову оплату за сою на суму 17886261 грн. 16 коп., що підтверджується податковою накладною № 83 від 28.03.2008 року на загальну суму 17886261 грн. 16 коп., в тому числі ПДВ на суму 2981043 грн. 53 коп. При цьому, як правильно встановлено позивачем, отримання товару в рахунок авансової оплати не відбувалося.

ДП «Львівська зерноторгова компанія»28.03.2008 року відвантажила ПП «Солітон»ячмінь в кількості 981,29т, що підтверджується накладною № 14 від 28.03.2008 року на загальну суму 1525197 грн. 05 коп., в тому числі ПДВ на суму 254199 грн. 51 коп., що підтверджується податковою накладною № 89 від 28.03.2008 року.

Крім того, проведеною перевіркою ДПІ у Сихівському районі м. Львова встановлено, що ДП «Львівська зерноторгова компанія»26.03.2008 року відвантажила ПП «Солітон», згідно з накладною № 11 від 26.03.2008 року, ріпак в кількості 1203,33т на загальну суму 1802107 грн. 01 коп., в тому числі ПДВ на суму 300351 грн. 17 коп. та, згідно з накладною № 13 від 28.03.2008 року, ріпак в кількості 2373,4т на суму 3554403 грн. 84 коп., в тому числі ПДВ на суму 592400 грн. 64 коп. ПП «Солітон» здійснено оплату за придбаний товар у розмірі 20847414 грн. 11 коп., що підтверджується податковою накладною № 85 від 28.03.2008 року на загальну суму 20847414 грн. 11 коп., в тому числі ПДВ на суму 3474569 грн. 02 коп.

Також, ДП «Львівська зерноторгова компанія»28.03.2008 року відвантажила ПП «Солітон»згідно з накладною № 12 від 28.03.2008 року олію соняшникову в кількості 336т на суму 1411200 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 235200 грн. 00 коп. ПП «Солітон» здійснило оплату за отриманий товар в сумі 1500000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 250000 грн. 00 коп., що підтверджується податковою накладною № 78 від 28.03.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.10.2008 року на ПП «Солітон»по бухгалтерському рахунку 631 рахується дебіторська заборгованість по взаєморозрахунках з ДП «Львівська зерноторгова компанія»у розмірі 32197288 грн. 39 коп. При цьому, ДП «Львівська зерноторгова компанія»з березня 2008 року не звітує до органів державної податкової служби.

Крім того, згідно з додатком № 2 до акту перевірки від 16.12.2008 року № 996/23-209-34307177, ПП «Солітон»володіло корпоративними правами в статутному фонді ДП «Львівська зерноторгова компанія»у розмірі 100% статутного фонду, що становить 207073 грн. 00 коп. Станом на 30.09.2008 року ПП «Солітон»філій чи інших структурних підрозділів не має.

Станом на 01.07.2007 року загальна чисельність працюючих на ПП «Солітон»складала 2 (дві) особи, а станом на 01.10.2008 року 1 (одна) особа.

За період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року ПП «Солітон»використовувало у своїй діяльності лише орендоване офісне приміщення за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, буд. 8, площею 12 кв.м., орендодавцем приміщення виступало ТзОВ «Тайм»(код ЄДРПОУ - 19338351).

На підставі ухвали суду про витребування доказів від 01.04.2010 року від ПП «Солітон»витребовувалися: договір складського зберігання товару; товарно-транспортні накладні на перевезення товару, отриманого у ДП «Львівська зерноторгова компанія»; відомості про наявність у ПП «Солітон»технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також докази подальшої реалізації товару, отриманого у ДП «Львівська зерноторгова компанія»за договором від 28.03.2008 року.

Крім того, ухвалами суду про витребування доказів від 01.04.2010 року та від 14.07.2010 року зобовязано ДП «Львівська зерноторгова компанія»надати суду відомості про наявність у ДП «Львівська зерноторгова компанія»технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. При цьому, судом відповіді не отримано, вказані вище ухвали суду про витребування доказів відповідачем не виконано.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 01.04.2010 року представником відповідача ПП «Солітон»надано суду лише накладні про передачу товару, податкові накладні, реєстр отриманих податкових накладних, журнал-ордер та відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за березень 2008 року, журнал проводок за березень 2008 року. Щодо інших документів представник ПП «Солітон»зазначив, що він позбавлений можливості надати такі, у звязку з тим, що документи ПП «Солітон»за 2008 рік вилучені прокуратурою Львівської області в ході проведення обшуку у офісних та підсобних приміщеннях ПП «Солітон», на підтвердження чого надав протокол обшуку від 10.07.2009 року. Хоча, з наданого представником відповідача копії протоколу обшуку від 10.07.2009 року, не вбачається вилучення у ПП «Солітон»витребовуваних судом документів.

Ухвалою суду про витребування доказів від 22.04.2010 року зобовязано прокуратуру Львівської області надати суду документи, що були вилучені при проведенні обшуку 10.07.2009 року, на підставі постанови про проведення обшуку від 25.06.2009 року, в офісних та підсобних приміщеннях ПП «Солітон», розміщених у м. Львові, пл. Міцкевича, буд. 8, а саме: договір складського зберігання товару ПП «Солітон»; товарно-транспортні накладні ПП «Солітон»на перевезення товару, отриманого у ДП «Львівська зерноторгова компанія»; відомості про наявність у ПП «Солітон»технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; докази подальшої реалізації товару отриманого ПП «Солітон»у ДП «Львівська зерноторгова компанія»за договором від 28.03.2008 року.

Згідно з листом прокуратури Львівської області від 24.06.2010 року № 05/1-391 вих-10 та листа слідчого відділу управління прокуратури Львівської області від 04.06.2010 року № 06/3-1641-09 вбачається, що документи, які витребовувались на підставі ухвали суду від 22.04.2010 року, не вилучались і до матеріалів кримінальної справи № 179-0318 не долучались.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що факт укладання правочину та виконання його умов на загальну суму 44591643 грн. 34 підтверджується лише податковими та видатковими накладними. Наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

При цьому, з матеріалів справи вбачається неможливість реального виконання оспорюваної господарської операції відповідачами з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для зберігання, транспортування товару тощо, відсутність у ПП «Солітон»необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції, зокрема, актів виконаних робіт, доказів транспортування та доставки товару, витрат покупця у звязку з цим та їх облік в регістрах бухгалтерського обліку і в документах податкової звітності, складського обліку товару та врахування його вартості у визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів на кінець звітного податкового періоду тощо. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання оспорюваної господарської операції.

З приводу подальшої реалізації товару ПП «Солітон»суд зазначає наступне. Визначальним фактором реального виконання господарського зобовязання платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку. Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Оскільки, судом встановлено, що ПП «Солітон»не придбавало товар від ДП «Львівська зерноторгова компанія»за господарським зобовязанням від 28.03.2008 року, а тому, відповідно, не могло реалізувати його своїм контрагентам ТзОВ «Тайм-експорт», ТзОВ ВКФ «Обабіч»та ТзОВ НВФ «Відкриті компютерні системи».

За наведених вище обставин суд дійшов висновку, що господарське зобовязання (правочин) носить фіктивний характер, відповідачі не мали на меті отримання прибутку від такої операції та сплати до бюджету відповідних податків, що є беззаперечними доказами спрямованості умислу обох відповідачів на вчинення господарського зобовязання з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а відтак господарське зобовязання між ПП «Солітон» та ДП «Львівська зерноторгова компанія»є недійсним.

Суд зазначає, що у разі визнання господарського зобовязання недійсним настає адміністративно-господарська відповідальність, передбачена ст.ст. 238, 239 ГК України у вигляді господарських санкцій, встановлених ч. 1 ст. 208 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України. При цьому, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України санкції застосовує лише суд.

Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. При цьому, строк застосування адміністративно-господарських санкцій, визначений ст. 250 ГК України, не минув.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідачів не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Солітон»(місцезнаходження: 79000, м. Львів, пл. Міцкевича, буд. 8, код ЄДРПОУ - 20804385) на користь Державного бюджету все одержане за господарським зобовязанням від Дочірнього підприємства «Львівська зерноторгова компанія»на загальну суму 44591643 грн. 34 коп.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівська зерноторгова компанія»(місцезнаходження: 62125, Одеська область, м. Одеса, Приморськийрайон, вул. Канатна, буд. 61, код ЄДРПОУ - 32568341) на користь Державного бюджету все одержане за господарським зобовязанням від Приватного підприємства «Солітон»на загальну суму 44591643 грн. 34 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 жовтня 2010 року.

Головуючий суддя (підпис) А.Г. Гулик

суддя (підпис) В.А. Потабенко

суддя (підпис) В.М. Сакалош

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.