Постанова № 12849669, 06.12.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-6625/10/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Носач В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Житомирцукор" <Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі <Текст >

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ВАТ "Житомирцукор" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 25749,00 грн. (основний платіж - 17166,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 8583,00 грн.) . В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами позапланової виїзної перевірки, що викладені в акті від 21.07.2010 р. № 4760/23-1/00372339/0100, державною податковою інспекцією в м.Житомирі винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 28.07.2010 р. № 0002252301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 38987,00 грн., в тому числі основний платіж - 25991,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 12996,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу та вважає, що податковий кредит сформовано із сум податку, нарахованого (сплаченого) позивачем за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” на підставі права, що виникло у зв’язку з отриманням податкових накладних, за фактом придбання товарів позивачем. При визначенні сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню, позивачем дотримані умови отримання права на бюджетне відшкодування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у запереченнях наданих суду. Пояснив, що у позивача відсутнє право на отримання відшкодування так як є не підтвердженою надмірна сплата податку на додану вартість, оскільки не доведено факт використання придбаних товарів та послуг в господарській діяльності .

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ДПІ в м. Житомирі була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ "Житомирцукор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009р., валютного та іншого законодавства за період 01.01.2008 р. по 31.12.2009р.. Актом виїзної позапланової перевірки № 4760/23-1/00372339/0100 від 21.07.2010р.. встановлено порушення позивачем пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” , а саме віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за придбання послуг по яких не доведено фактів використання та пов'язаності з господарською діяльністю. На підставі зазначеного акту ДПІ у м. Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення від 28.07.2010 р. № 0002252301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 38987,00 грн., в тому числі основний платіж - 25991,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 12996,00 грн..

Суд вважає зазначене рішення податкового органу в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 25749,00 грн. (основний платіж - 17166,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 8583,00 грн.) підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Встановлено, що в перевіреному періоді ТОВ "Будремпроект-Новація" повинно було поставило позивачу товарно-матеріальні цінності - камінь бут в кількості 60 м3 на суму 37000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6166,00 грн.), та виконати послуги по будівництву системи водопостачання за адресою: Житомирський район, с.Іванівка, вул.Санаторна, 2 на суму 66000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 11000,00 грн.).

У відповідності до пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону встановлює, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, як виплаває з акту перевірки, є не доведення факту використання та пов'язаності з господарською діяльністю придбаних послуг.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відтак, правове значення для вирішення даного спору по суті є встановлення факту сплати позивачем податку на додану вартість за встановленою ставкою та подальше використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Суд вважає що віднесення до складу податкового кредит суму податку на додану вартість в розмірі 6166,00 грн. за придбання каменю буту в кількості 60 м3 є незаконним так як факт отримання каменю є недоведеним.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568. товарно-транспортна накладна визначена, як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, п.п.11.1 передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, п.п. 11.4. визначено, що оформлення перевезень вантажів товаро-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля., п.п. 11.5. зазначено, що товаро-транспортна накладна на перевезення вантажів автомобільним транспортом Вантажовідправник засвідчує всі екземпляри товаро-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Господарським Кодексом України від 16.01.2003р №436-ІУ (зі змінами та доповненнями) главою 32 визначено правове регулювання перевезення вантажів. У відповідності до ст. 306 зазначеної глави ГК суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Пунктом 5 ст. 306 глави 32 ГК зазначено, що загальні умови перевезення вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно п. 2 ст. 307 глави 32 перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників та вантажоодержувачів бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

ВАТ "Житомирцукор" не надано товарно-транспортної накладної, яка б підтверджувала факт отримання каменю буту.

За таких обставин суд вважає, що позивач не мав права на віднесення до складу податкового кредит суму податку на додану вартість в розмірі 6166,00 грн. за придбання каменю буту в кількості 60 м3 .

Факт отримання послуги по будівництву системи водопостачання за адресою: Житомирський район, с.Іванівка, вул.Санаторна, 2 на суму 66000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 11000,00 грн.) суд вважає доведеним належним чином. Він підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008 року, довідкою про вартість виконаних робіт за червень 2008 року, зведеним кошторисом розрахунку вартості будівництва, договірною ціною та договором на будівництво системи водопостачання від 03 червня 2008 року.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Чинне законодавство України, зокрема Закон України „Про податок на додану вартість”, не встановлюють обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

У відповідності до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” платники податку особисто, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, несплата податку продавцем або іншою особою в ланцюгу постачання (у тому числі в разі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Відповідно до пп. „а” пп. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Суд вважає, оскільки факт отримання послуги по будівництву системи водопостачання є належним чином доведений то позивач мав право на віднесення до складу податкового кредит суму податку на додану вартість в розмірі 11000 грн. за тримання послуги по будівництву системи водопостачання.

За таких обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 28.07.2010 року № 0002252301/0 , винесене Державною податковою інспекцією у м. Житомирі в частині донарахування 11000 грн. ПДВ та 5500 грн. фінансової санкції, а всього 16500 грн. підлягає скасуванні.

Решта позовних вимог є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.-ст.158-163 КАС України, адміністративний суд ,-

постановив:

Позовні вимоги задоволити частковою

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.07.2010 року № 0002252301/0 , винесене Державною податковою інспекцією у м. Житомирі в частині донарахування 11000 грн. ПДВ та 5500 грн. фінансових санкцій, а всього 16500 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

          Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 10 грудня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.