Ухвала суду № 128471978, 23.06.2025, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/581/25

Провадження № 2/945/949/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2025року Миколаївський районнийсуд Миколаївськоїобласті ускладі головуючогосудді ВойнарівськогоМ.М.,за участюсекретаря судовогозасідання БудакК.Ю.,розглянувши у судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства«Універсал Банк»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості,-

встановив :

До Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов позов Акціонерного товариства«Універсал Банк» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена головуючому судді Войнарівському М.М.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07.05.2025року у вказаній цивільній справі відкрито провадження,постановлено дану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду.

До судунадійшла заявапредставника АТ«Універсал Банк»-Мєшніка К.І.про закриттяпровадження усправі,у зв`язкуз відмовоюпозивача відпозову,оскільки заборгованістьбула погашенавідповідачем післяподачі позовудо суду,а отжепозовні вимогибули задоволені. Також просить повернути сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час, дату, місце розгляду справи в суді повідомлялися належним чином.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності та враховуючи клопотання представника позивача, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з таких підстав.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони у справі на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами щодо предмета спору (частина третя статті 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, може лише сприяти учасникам судового процесу в реалізації таких прав, ураховуючи при цьому засади (принципи) верховенства права, рівності учасників процесу перед законом та судом.

Підстави для закриття провадження у справі визначені устатті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першоїстатті 255 ЦПК Українисуд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19), від 31 липня 2023 року (справа № 335/8285/22).

За змістом п.1 ч. 2ст.49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1, 3ст. 206 ЦПК Українипозивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно положень п. 4 ч.1ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно достатті 124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ч.1 та 2ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до змісту ч.2ст.256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи, що відмова від позову є безумовним правом позивача, заяву подано уповноваженим представником, якому відомі наслідки відмови від позову та закриття провадження у справі, підстав для неприйняття відмови від позову не встановлено і відмова від позову не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права сторін, суд приходить до висновку про можливість прийняття відмови від позовних вимог та закриття провадження у справі.

Відповідно до змісту ч.2ст.255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Крім того, представник позивача, посилаючись на положення ч.3ст.142 ЦПК України, просить повернути сплачений судовий збір.

Разом із тим, відповідно до ч. 3ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Отже, з аналізу положень ч. 3ст. 142 ЦПК Українивбачається, що у разі задоволення відповідачем вимоги позивача після пред`явлення позову, суд присуджує стягнення понесених останнім судових витрат з відповідача.

У свою чергу, у відповідності з вимогами ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності з вимогами ч. 1, 2ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2ст. 78 ЦПК Україниімперативно встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, позивачем не надано суду належних доказів того, коли саме відповідачем було погашено заборгованість, про стягнення якої було заявлено позовні вимоги в даній справі, що, у свою чергу, унеможливлює встановити, коли саме відповідачем було погашено заборгованість - до пред`явлення до суду даного позову чи після відкриття провадження, отже відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на підставі положень ч. 3ст. 142 ЦПК України. А повернення судового збору положеннями цієї частини статті не передбачено.

Разом із тим, відповідно до положень ч. 1ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 2ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом ч. 3ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладені вище вимоги чинного законодавства України та ту обставину, що позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 1 514,00 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. т.13,182,142,255,259,260 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Прийняти відмовупозивача Акціонерноготовариства «УніверсалБанк» відпозову.

Провадження у справі за позовом Акціонерного товариства«Універсал Банк»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості -закрити у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Зобов`язати фінансовий орган Управління Державної казначейської служби України у Миколаївському районі Миколаївської області повернути АТУніверсал Банк(МФО322001;ЄДРПОУ 21123352;м.Київ,вул..Автозаводська,54/19)50відсотків судовогозборуу розмірі 1514,00 грн., сплачену за платіжним дорученням №35149650466 від 03.03.2025 року, при подачі позовної заяви.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Суддя М.М.Войнарівський