Ухвала суду № 128462310, 23.06.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/24975/20

Провадження №: 6/752/106/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2025 року Голосіївський районний суд міста Києва,

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

секретаря - Бєляєвої К.Д.,

за участю сторін:

представника заявника - ОСОБА_2,

представника заінтересованої особи - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відстрочку виконання судового рішення по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «МАРС» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловою будівлею, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про відстрочку виконання судового рішення по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «МАРС» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловою будівлею.

Вказана заява мотивована тим, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07.02.2023 у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Марс» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловою будівлею - відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 06.06.2023 рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07.02.2023 скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. На даний час, на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердар М.М. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 752/24975/20, виданого 24.07.2024 Голосіївським районним судом м. Києва, яким зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні ПАТ «МАРС» права користування та розпорядження нежитловою будівлею літера «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 1722165980000) шляхом звільнення нежитлової будівлі, шляхів доступу (під?їзду) до неї (в тому числі огорож, парканів) та демонтажу замків, пломб на воротах гаражів на в?їзних воротах земельної ділянки ( АДРЕСА_1 , загальна площа 0,01843 га, кадастровий номер: 8000000000:79:013:0112). Представник заявника зазначає, що ОСОБА_1 не має можливості здійснити виконання вказаного виконавчого листа, оскільки вже тривалий час він не знаходиться на території України, що пов`язано з необхідністю постійного лікування за межами території України у зв`язку з серйозним тяжким захворюванням. Тобто, боржник, через обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, а саме тяжку хворобу, не має змоги особисто виконати рішення суду по справі №752/24975/20, в той час як таке рішення суду не передбачає й можливості його виконання третіми особами.

Враховуючи викладене, просить відстрочити виконання Постанови Київського апеляційного суду від 06.06.2023 по справі № 752/24975/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «МАРС» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні Приватного акціонерного товариства «МАРС» права користування та розпорядження нежитловою будівлеюлітера «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 1722165980000) шляхом звільнення нежитлової будівлі, шляхів доступу (під?їзду) до неї (в тому числі огорож, парканів) та демонтажу замків, пломб на воротах гаражів на в?їзних воротах земельної ділянки ( АДРЕСА_1 , загальна площа 0,01843 га, кадастровий номер: 8000000000:79:013:0112) строком на 1 (один) рік з дня ухвалення рішення про відстрочення.

06.02.2025 представник заінтересованої особи подав до суду заперечення проти заяви про відстрочення виконання рішення суду, в якому зазначив, що просить відмовити у задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення, з підстав викладених у запереченні.

Представник заявника в судовому засіданні просив заяву про відстрочку виконання судового рішення задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення.

Суд, заслухавши представника заявника та представника заінтересованої особи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вважає необхідним у задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07.02.2023 у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Марс» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловою будівлею - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 06.06.2023 рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07.02.2023 скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні ПАТ «МАРС» права користування та розпорядження нежитловою будівлею літера «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 1722165980000) шляхом звільнення нежитлової будівлі, шляхів доступу (під?їзду) до неї (в тому числі огорож, парканів) та демонтажу замків, пломб на воротах гаражів на в?їзних воротах земельної ділянки ( АДРЕСА_1 , загальна площа 0,01843 га, кадастровий номер: 8000000000:79:013:0112).

Постановою Касаційного цивільного суду від 14.05.2024 у справі № 752/24975/20 постанову Київського апеляційного суду від 06.06.2023 залишено без змін.

Наразі на виконанні Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердар Миколи Миколайовича перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 752/24975/20, виданого 24.07.2024 Голосіївським районним судом міста Києва, яким зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні Приватним акціонерним товариством "МАРС" права користування та розпорядження нежитловою будівлею літера "Л" (гаражі № НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 1722165980000) шляхом звільнення нежитлової будівлі, шляхів доступу (під`їзду) до неї (в тому числі огорож, парканів) та демонтажу замків, пломб на воротах гаражів на в`їзних воротах земельної ділянки ( АДРЕСА_1 , загальна площа 0,1843 га, кадастровий номер: 8000000000:79:013:0112).

Постановою приватного виконавця від 13.08.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 за невиконання рішення суд без поважних причин у встановлений виконавцем строк, накладено на боржника ОСОБА_1 штраф у розмірі 1700 грн.

Постановою приватного виконавця від 27.08.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 за повторне невиконання рішення суд без поважних причин у встановлений виконавцем строк, накладено на боржника ОСОБА_1 штраф у розмірі 3400 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відразу після ухвалення постанови Київського апеляційного суду від 06.06.2023 у справі № 752/24975/20 звертався до Київського апеляційного суду із заявою про роз`яснення судового рішення від 15.06.2023, в якій також викладено клопотання відстрочити виконання рішення, та до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про роз`яснення судового рішення від 19.07.2023, в якій також викладено клопотання відстрочити виконання рішення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11.07.2023 у справі № 752/24975/20 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення та відстрочення виконання постанови Київського апеляційного суду від 06.06.2023 відмовлено.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 752/24975/20 у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про роз`яснення та відстрочення судового рішення у справі за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «МАРС» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловою будівлею відмовлено.

Отже, відповідач (боржник) відразу після ухвалення постанови Київського апеляційного суду від 06.06.2023 у справі № 752/24975/20 звертався із заявами про її роз`яснення та відстрочення виконання до Київського апеляційного суду та Голосіївського районного суду міста Києва.

Проте, судами було відмовлено у задоволенні відповідних заяв відповідача (боржника).

Київським апеляційним судом та Голосіївським районним судом міста Києва у названих судових рішеннях щодо вимоги роз`яснити судове рішення, зокрема, зазначено, що виходячи із системного тлумачення положень статті 271 ЦПК України, механізм, визначений цією статтею, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення.

Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Крім того, як Київським апеляційним судом, так і Голосіївським районним судом міста Києва зауважено, що звертаючись до суду із заявою про роз`яснення постанови ОСОБА_1 в заяві не зазначив жодних обґрунтувань в чому полягає незрозумілість та/або неможливість виконання постанови від 06.06.2023.

Ураховуючи викладене, як Київський апеляційний суд, так і Голосіївський районний суд міста Києва прийшли до висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні заяви про роз`яснення постанови.

Отже, суди відмовили відповідачу (боржнику) у роз`ясненні постанови Київського апеляційного суду від 06.06.2023 у справі № 752/24975/20, оскільки у відповідних заявах він фактично порушив питання про зміну рішення та внесення до нього нових даних і не обґрунтував в чому полягає незрозумілість та/або неможливість виконання постанови.

При цьому, у заяві про відстрочення виконання рішення суду від 29.08.2024 поданій представником відповідача (боржника) ОСОБА_1 - адвокатом Рівним Є.О., відповідач (боржник) аналогічно до зазначеного у заявах про роз`яснення постанови вказує, що огорожі та паркани йому не належать, а його дії з демонтажу огорож та парканів будуть вважатися правопорушенням. Проте, таким доводам вже надана оцінка Київським апеляційним судом та Голосіївським районним судом міста Києва.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що відповідач (боржник) не оскаржував судові рішення, якими відмолено у задоволенні його заяв про роз`яснення постанови та не звертався до судів повторно із заявами про роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 06.06.2023 у справі № 752/24975/20.

Київським апеляційним судом та Голосіївським районним судом міста Києва у названих судових рішеннях щодо вимоги про відстрочення виконання судового рішення, зокрема, зазначено, що задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Підстави для відстрочки виконання рішення повинні бути чітко встановлені та підтверджені відповідними доказами.

Разом з тим, як Київським апеляційним судом, так і Голосіївським районним судом міста Києва зауважено, що як вбачається зі змісту заяви, ОСОБА_1 не зазначив жодного обґрунтування щодо підстав для відстрочення судового рішення, а лише в прохальній частині просив відстрочити виконання рішення до одного місяця з дати роз`яснення судового рішення.

З урахуванням наведеного, як Київський апеляційний суд, так і Голосіївський районний суд міста Києва прийшли до висновку, що в задоволенні заяви про відстрочення судового рішення необхідно відмовити.

Отже, суди відмовили відповідачу (боржнику) у відстроченні виконання постанови Київського апеляційного суду від 06.06.2023 у справі № 752/24975/20 до одного місяця, оскільки у відповідних заявах він не обґрунтував підстав для відстрочення виконання судового рішення.

Разом з тим слід звернути увагу на те, що відповідач (боржник) не оскаржував судові рішення, якими відмолено у задоволенні його заяв про відстрочку виконання постанови та не звертався до судів повторно із заявами про відстрочку виконання постанови Київського апеляційного суду від 06.06.2023 у справі № 752/24975/20.

Відповідно до частин 1, 3-5 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Тобто, можливість відстрочення виконання постанови Київського апеляційного суду від 06.06.2023 у справі № 752/24975/20 не може перевищувати 1 року з дня її ухвалення, тобто з 06.06.2023 по 07.06.2024.

Тоді як на момент призначення до розгляду 10.02.2025 заяви про відстрочення виконання рішення суду від 29.08.2024 минув 1 рік 8 місяців з дня ухвалення постанови Київського апеляційного суду від 06.06.2023 у справі № 752/24975/20.

Отже, наразі відстрочення виконання постанови Київського апеляційного суду від 06.06.2023 у справі № 752/24975/20 є неможливим.

Згідно з частиною четвертою ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, аналізуючи положення ст. 435 ЦПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 07.11.2024 у справі № 824/111/22 (провадження № 61-13176ав24), від 25.10.2024 у справі № 824/28/22 (провадження № 61-10677ав24), від 03.10.2024 у справі № 824/50/22 (провадження № 61-9221ав24) виклав правовий висновок про те, що за змістом вказаних норм права відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.

Водночас Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду викладено наступні висновки.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 824/111/22 (провадження № 61-13176ав24) зазначено, що «оскільки судове рішення, виконання якого просив відстрочити заявник, а саме ухвалу Київського апеляційного суду у справі № 824/111/22, постановлено 01 грудня 2022 року, а з відповідною заявою АТ «НАЕК «Енергоатом» звернулося до суду лише 11 липня 2024 року, тобто більше ніж через один рік з дня ухвалення судових рішень, то суд першої інстанції у цій справі дійшов правильного висновку про відмову в її задоволенні з мотивів того, що положення частини п`ятої статті 435 ЦПК України містить імперативну вимогу про неможливість відстрочення виконання судового рішення більше ніж на один рік з дня його ухвалення, яка не підлягає двоякому тлумаченню.

До подібних висновків дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 905/2912/15 та Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 824/50/22».

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.10.2024 у справі № 824/28/22 (провадження № 61-10677ав24) зазначено, що «встановивши обставини, що істотно ускладнюють виконання ухвали Київського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року, апеляційний суд, як суд першої інстанції, вважав можливим відстрочити виконання вказаного судового рішення, яким визнано і надано дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 30 грудня 2021 року у справі №155/2021 та видано виконавчий документ, на шість місяців».

При цьому, Київський апеляційний суд не вказав, з якої дати слід відраховувати шість місяців.

Верховний Суд, як суд апеляційної інстанції, не погоджується з таким судовим рішення суду першої інстанції, оскільки ним не враховано положення частини п`ятої статті 435 ЦПК України, яка містить імперативну вимогу про неможливість відстрочення виконання судового рішення більше ніж на один рік з дня його ухвалення.

До подібних висновків у пункті 56 постанови від 16 жовтня 2020 року дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2912/15 та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2024 року у справі № 824/50/22.

При цьому, підстави для відстрочення виконання судового рішення за наведених обставин значення не мають та Верховним Судом, як судом апеляційної інстанції, не досліджуються».

Отже, положення частини п`ятої статті 435 Цивільного процесуального кодексу України містить імперативну вимогу про неможливість відстрочення виконання судового рішення більше ніж на один рік з дня його ухвалення, яка не підлягає двоякому тлумаченню.

При цьому, підстави для відстрочення виконання судового рішення за обставин звернення із відповідною заявою більше ніж через один рік з дня ухвалення судового рішення значення не мають та судом не досліджуються.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 стверджує, що він тривалий час не знаходиться на території України, що підтверджується копією сторінок його закордонного паспорта з відмітками про перетин кордону (крайня відмітка - в`їзд на територію Евросоюзу 11.10.2023).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 12 Закону України «Про прикордонний контроль» відмітки про перетинання державного кордону не проставляються у паспортних документах громадян України, за винятком випадків їх особистого звернення з метою проставлення такої відмітки.

Отже, паспорт громадянина України для виїзду за кордон зазвичай не містить відміток про перетинання державного кордону України, а тому на підставі такого документу не можливо встановити: коли та скільки разів відповідач (боржник) перетинав державний кордон України.

У свою чергу, інформація про перетинання державного кордону України за певний період надається Державною прикордонною службою України за заявою фізичної особи щодо неї.

Проте, відповідачем (боржником) не надано суду інформацію про перетинання відповідачем (боржником) державного кордону України з 06.06.2023 (дата ухвалення та набрання чинності постанови Київського апеляційного суду, що перебуває на примусовому виконанні) по дату звернення із заявою про відстрочення виконання рішення суду від 29.08.2024.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем (боржником) надано суду не повну копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а лише копії лицьового боку сторінки даних та сторінок 21, 32 з відмітками.

Згідно зі Зразком бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 № 1001), паспорт громадянина України для виїзду за кордон містить всього 32 сторінки.

Відповідно до пунктів 11 та 12 Технічного опису бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152, сторінки друга - п`ята призначені для особливих відміток. У верхній частині цих сторінок паралельно коротшому краю бланка паспорта українською і англійською мовами через скісну риску надруковано слова «ОСОБЛИВІ ВІДМІТКИ/SPECIAL NOTES».

Сторінки шоста - тридцять друга призначені для проставлення віз на в`їзд до іноземних держав і відміток про перетинання державного кордону пред`явником паспорта. У верхній частині цих сторінок паралельно коротшому краю бланка паспорта українською і англійською мовами через скісну риску надруковано слова «ВІЗИ/VISAS».

Отже, копії інших ненаданих сторінок паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який належить відповідачу (боржнику), імовірно можуть містити відмітки про дати відвідування інших країн відповідачем (боржником), що суперечитиме викладеному у заяві про відстрочення виконання рішення суду від 29.08.2024 та у зв`язку з цим не надані відповідачем (боржником).

Більш того, відповідно до пункту 3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 № 1001), громадянин України не може мати більше двох паспортів для виїзду за кордон.

Отже, відповідач (боржник) потенційно може мати два паспорти громадянина України для виїзду за кордон. При цьому, не вказав у заяві про відстрочення виконання рішення суду від 29.08.2024 про те, що він не має інших паспортів громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідач (боржник) стверджує, що проходить довгострокове лікування у Медичному Центрі ANTONINE LACASSAGNE (м. Ніца, Франція) та його стан здоров`я не дозволяє здійснювати поїздок, що підтверджується медичною довідкою від 22.08.2024.

Перш за все, слід зауважити, що відповідачем (боржником) надано суду не оригінал медичної довідки, а її копію та переклад довідки з французької мови на українську мову, який містить напис нотаріуса, яким засвідчено лише справжність підпису перекладача.

Разом з тим, іноземні офіційні документи користуються доказовою силою офіційних документів на території України за умови їх засвідчення штампом «Апостиль», якщо вони складені на території держав-учасниць Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаага, 1961 рік).

Так, французькі офіційні документи, видані уповноваженими органами на території Франції, для їх подальшого використання в Україні та подання до офіційних установ України, у тому числі до Посольства України у Франції, підлягають засвідченню апостилем.

Апостиль проставляється в Апеляційному суді (Cour d'Appel) за територіальною приналежністю установи, що видала документ.

Отже, медична довідка надана відповідачем (боржником) суду мала б бути засвідчена штампом «Апостиль» в Апеляційному суді (Cour d'Appel) за територіальною приналежністю медичного центру ANTONINE LACASSAGNE (м. Ніца, Франція) для того щоб користуватися доказовою силою офіційного документу на території України, проте не містить відповідного засвідчення.

Більш того, відповідачем (боржником) надано суду не оригінал медичної довідки, а її копію.

Водночас, суд звертає увагу на те, що з наданого відповідачем (боржником) перекладу медичної довідки вбачається, що у ній стверджується, що ОСОБА_4 перебуває в Центрі Антуан-Лакасань з 19.05.2023, де проходить лікування від довготривалої хвороби. Тривалість курсу лікування - не визначена. Його стан здоров`я не дозволяє йому переміщатися на значні відстані.

Тобто, за твердженням відповідача (боржника), що він з 19.05.2023 мав би перебувати на лікуванні у медичному центрі в м. Ніца, Франція, а стан його здоров`я не дозволяв йому переміщатися на значні відстані.

Проте, лише зі сторінок 21, 32 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, вбачається, що відповідач (боржник) за короткий проміжок часу здійснював переміщення на дуже значні відстані декількома країнами (Австрія, Молдова, Україна) на різних видах транспорту, хоча за його твердженням він з 19.05.2023 мав би перебувати на лікуванні довготривалої хвороби у медичному центрі ANTONINE LACASSAGNE (м. Ніца, Франція), а його стан здоров`я не дозволяв йому перемішатися на значні відстані.

При цьому, як вже зазначалося вище відповідачем (боржником) не надано суду копій інших сторінок паспорта громадянина України для виїзду за кордон, які імовірно можуть містити відмітки про дати відвідування інших країн відповідачем (боржником), що суперечитиме викладеному у заяві про відстрочення виконання рішення суду від 29.08.2024.

Отже, відповідач (боржник) мав достатньо часу, щоб добровільно виконати постанову Київського апеляційного суду від 06.06.2023 у справі № 752/24975/20, проте не зробив цього.

З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що визначене ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; водночас ухиленням від виконання цього обов`язку є перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (§ 43 рішення у справі «Shmalko v. Ukraine» від 20.07.2004, § 84 рішення у справі «Fuklev v. Ukraine» від 07.06.2005, § 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, §§ 46, 51, 54 рішення у справі «Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine» від 15.10.2009).

Таким чином, заявником не надано жодних доказів, які б давали підстави дійти суду до висновку про можливість та необхідність відстрочення виконання рішення суду.

При цьому, суд повинен враховувати не тільки інтереси заявника, а й інтереси стягувача.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що заява про відстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 435 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відстрочку виконання судового рішення по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «МАРС» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловою будівлею - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю. Ю. Мазур