Рішення № 128455581, 24.06.2025, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/11005/25

Провадження № 2/947/2542/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2025

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В. при секретарі Кондратенко Ю.Д., розглянувши в м.Одесі цивільну справу за позовом Першого заступника керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя Секретар Віталія Віталійовича, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року перший заступник керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, який діє в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області звернувся до суду з позовом до Філіппової про конфіскацію земельної ділянки, в якому просив конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області земельну ділянку з кадастровим номером 8536900000:03:017:0177 (загальна площа 0,0614га), яка знаходиться на території м.Севастополя, «Клубника» садівницьке товариство (Нахімовський район), земельна ділянка 75 та перебуває у власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

В обґрунтування вказаних вимог прокурор посилався на те, що під час виконання покладених на органи прокуратури завдань було встановлено, що Філіппова , яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-825, виданого 20.09.2013, набула право власності на вказану земельну ділянку.

Право власності відповідачки на частку зазначеної земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підтвердження чого до позову долучений відповідний витяг.

Відповідно до положеньст. 81 Земельного кодексу України, Філіппова була зобов`язана протягом року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення вчинити заходи щодо її відчуження, однак не зробив цього. У зв`язку з цим вказана земельна ділянка в порядкуст. 145 ЗК Українипідлягає конфіскації в дохід держави з подальшим її продажем на земельних торгах та передання виручки від цих торгів власнику.

Ухвалою суду від 31.03.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.05.2025 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, відзиву не подала, про причини неявки суду не повідомила. Крім того, про розгляд справи остання повідомлялася шляхом розміщення відповідних оголошень на офіційному веб-сайті суду, адже адреса його зареєстрованого та/або фактичного місця проживання станом на час розгляду справи є територія рф. Повідомлення про судові засідання розміщувалися в порядку, передбаченому п. 19Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України,ст. 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до ч. 4ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст. ст.247,280,281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, виходячи з вимог діючого законодавства, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачка, яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №1-825, виданого 20.09.2013 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8536900000:03:017:0177 (загальна площа 0,0614га), яка знаходиться на території м.Севастополя, «Клубника» садівницьке товариство (Нахімовський район), земельна ділянка 75 .

Право власності відповідачки на частку зазначеної земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Факт перебування відповідачки у статусі громадянина рф підтверджується інформацією з ГУ Служби безпеки України в Автономній республіці Криим та ГУ Національної поліції в Автономній республіці Крим та м.Севастополя.

Відповідачка перебува під громадянством рф на час набуття права власності на спірну земельну ділянку, про що були внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 8536900000:03:017:0177 наразі перебуває у власності громадянина рф ОСОБА_1 .

Положення статей13,14 Конституції Українивизначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормамирозділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннямиЦК УкраїнитаЗК України.

Відповідно до ч. 1ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 39 вищевказаного закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка, що належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, на неї поширюється дія законодавства України.

Суб`єктами права приватної власності на землю, згідно зіст. 80 ЗК України, визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2ст. 81 ЗК Українита інших нормЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства, відповідно до ч. 2ст. 81 ЗК України, можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно ч. 3ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 5ст. 22 ЗК України, набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимогстатті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно, за змістом ч. 4ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Аналіз вищевказаних нормЗК Українидає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом одного року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач був зобов`язаний протягом року після набуття права власності на спірну земельну ділянку вчинити заходи щодо її відчуження. Оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про інше, суд приходить до висновку, що відповідач вказаного обов`язку не виконав.

Відповідно до ч. ч. 1-2ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Частиною 4ст. 145 ЗК Українипередбачено, що позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Крім того, відповідно до п. 10 ч. 1ст. 346 ЦК України, конфіскація є однією з підстав припинення права власності.

Відповідно до ч. 1ст. 354 ЦК України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Невиконання відповідачем імперативних вимог ч. 3 ст.81, ч. 1 ст.145 ЗК Україниза правовою природою є правопорушенням у сфері земельного законодавства.

Суд також враховує, що згідно з п.п. 1 п. 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з п. 8 вказаного Положення, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, саме Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4ст. 145 ЗК України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Водночас суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності підстав для звернення до суду позовом в інтересах держави, оскільки доданими до позовної заяви доказами підтверджується, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області у відповідь на запит прокурора щодо вжиття заходів з усунення вказаного порушення земельного законодавства повідомило, що ним не вживалось заходів щодо конфіскації нерухомого майна відповідачка, зокрема, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8536900000:03:017:0177.

Таким чином, позовні вимоги є законними і обґрунтованими, заявлені належною особою, а обраний спосіб захисту відповідає характеру порушеного права.

Крім іншого, суд бере до уваги також доводи прокурора про те, що задоволення позову у цій справі не призведе до порушення прав позивача, передбачених статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке втручання у право позивача буде законним, буде переслідувати публічний інтерес та буде пропорційним до мети, з якою таке втручання відбудеться.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Судом не ставиться під сумнів законність втручання у право власності відповідача, зважаючи на існування загальновідомого, чітко визначеногоЗК Україниобов`язку іноземця чи особи без громадянства, відчужити в річний строк прийняту у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Таким чином, у суду немає підстав вважати, що у відповідача існували перешкоди самостійно чи за допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище нормами законодавства та зробити висновки щодо наявності обов`язку відчужити спірну земельну ділянку.

У справі, що розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, суд не вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Крім того, на підставіст. 141 ЦПК Українина користь Автономної Республіки Крим та міста Севастополя слід стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн.

Керуючись ст. ст.2,4,5,13,81,89,261,263-265,268,273,280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області земельну ділянку з кадастровим номером 8536900000:03:017:0177 (загальна площа 0,0614га), яка знаходиться на території м.Севастополя, «Клубника» садівницьке товариство (Нахімовський район), земельна ділянка 75 та перебуває у власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

Стягнути з власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (ЄДРПОУ 02911088) витрати по сплаті судового збору у сумі 3028 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його підписання.

Заочне рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Я. В. Бескровний