Рішення № 128446658, 27.06.2025, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/621/25

Провадження № 2/177/571/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 червня 2025 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Кривому Розі,у порядкуспрощеного позовногопровадження зповідомленням сторін,цивільну справуза позовноюзаявою товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» Лановий Є.М., через систему «Електронний суд» звернувся 18.03.2025 до суду з указаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» заборгованість за кредитним договором від 06.04.2021 №103807163 у розмірі 22250,00 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог указав, що ОСОБА_1 06.04.2021 на сайті товариства зобмеженою відповідальністю«МІЛОАН» (далі по тексту ТОВ «МІЛОАН») подано заявку на отримання кредиту № 103807163, за умовами якого відповідачу перераховано кредитні кошти на картковий рахунок у розмірі 5000,00 грн. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання в частині погашення заборгованості. Між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 08.07.2021 укладено договір про відступлення прав вимоги № 04Т, яким ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором від 06.04.2021 № 103807163 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яке набуло право вимоги до відповідача. У свою чергу, між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» 24.01.2022 укладено договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно з додатком № 1, ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором від 06.04.2021 № 103807163. Таким чином, позивач набув права грошової вимоги до відповідача у загальному розмірі 22250,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн, заборгованість за відсотками 17250,00 грн. Оскільки відповідач не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представником відповідача ОСОБА_2 15.04.2025 подано клопотання про зупинення провадження в справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, у задоволенні якого ухвалою суду від 21.04.2025 відмовлено.

Ухвалами суду від 05.05.2025 та 19.05.2025 задоволено клопотання представників сторін про витребування доказів.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористалися.

Представником позивача ОСОБА_3 та представником відповідача ОСОБА_2 , кожним окремо, подано заяви про розгляд справи за їх відсутності. Представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідач просив відмовити у задоволенні вимог ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» у повному обсязі, протягом 5 днів після ухвалення рішення зобов`язався надати документи про понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний сторонами спосіб захисту, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності сторін, із урахуванням поданих ними заяв, що не суперечить закону та не порушує права і свободи інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази в справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.04.2021 ОСОБА_1 на сайті ТОВ «МІЛОАН» підписано анкету-заяву на кредит № 103807163 та укладено договір на споживчий кредит № 103807163, за умовами якого відповідачу надається кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 15 днів, тобто до 21.04.2021.

Умовами надання кредиту визначено складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 0 грн; проценти за користування кредитом 2250,00 грн, які нараховуються за ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Указаний договірпідписаний йогосторонами звикористанням електронногопідпису одноразовимідентифікатором, в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, що передбачено розділом 6 договору.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 06.04.2021 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір про споживчий кредит № 103807163, чим погодився із запропонованими умовами кредитного договору.

Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_1 , зокрема індивідуальний податковий номер, номер паспорта, адресу проживання, електронну адресу, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «МІЛОАН» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Відповідно до графіку платежів, що є додатком № 1 до договору від 06.04.2021 № 103807163, відповідач після отримання 06.04.2021 кредиту в розмірі 5000,00 грн, через 15 днів мав повернути заборгованість за договором у розмірі 5000,00 грн і нараховані відсотки у розмірі 2250,00 грн.

На підтвердження виконання ТОВ «МІЛОАН» зобов`язання за договором, суду надано платіжне доручення від 06.04.2021 № 26532453, відповідно до якого ОСОБА_1 на картку НОМЕР_1 (банк отримувача 535466) перераховано 5000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Пунктом 3.2.6договору від06.04.2021№ 103807163визначено,що товариствомає правовідступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Між ТОВ «МІЛОАН»та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 08.07.2021 укладено договір відступлення прав вимоги № 04Т, яким ТОВ «ДІДЖИФІНАНС»набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах боржників.

Відповідно до витягу з додатку до договору від 08.07.2021 № 04Т, право вимоги за договором від 06.04.2021 № 103807163, укладеним ТОВ «МІЛОАН»із ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». На момент відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості за даним договором складає 22250,00 грн, із яких заборгованість за кредитом 5000,00 грн, заборгованість за відсотками 17250,00 грн.

У свою чергу, між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» 24.01.2022 укладено договір факторингу № 1/15, яким ТОВ «ФК«ПІНГ-ПОНГ»набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах боржників.

Відповідно до витягу з додатку до договору від 24.01.2022 № 1/15, право вимоги за договором від 06.04.2021 № 103807163, укладеним ТОВ «МІЛОАН»з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ». На момент відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості за даним договором складає 22250,00 грн, із яких заборгованість за кредитом 5000,00 грн, заборгованість за відсотками 17250,00 грн.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «МІЛОАН», заборгованість ОСОБА_1 станом на дату відступлення прав вимоги за договором від 06.04.2021 № 103807163, складала у загальному розмірі 22250,00 грн, із яких заборгованість за кредитом 5000, 00 грн, заборгованість за відсотками 17250,00 грн.

На адресу відповідача направлялася досудова вимога щодо оплати заборгованості в розмірі 22250,00 грн, однак ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором не погашав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Заперечуючи отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, представником відповідача заявлялося клопотання про витребування доказів від позивача, яке ухвалою від 05.05.2025 задоволено.

У заяві на виконання ухвали суду від 05.05.2025, представник позивача зазначає, що здійснення переказу коштів не охоплюється ліцензією ТОВ «МІЛОАН», отже для видачі кредитів у безготівковій формі ТОВ «МІЛОАН» залучило надавача платіжних послуг, яким у даному випадку є ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС». Дане товариство перебувало у статусі платіжної установи, має ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, що висвітлено у платіжному дорученні від 06.04.2021 № 26532453. Із метою визначення банку-емітента платіжної картки, позивач скористався сервісом визначення банку за номером картки, та визначив, що карта НОМЕР_2 емітована в АБ «УКРГАЗБАНК».

Разом з тим, у відповіді АБ «УКРГАЗБАНК» від 30.05.2025 вказано, що картка № НОМЕР_2 не імітувалась та не належить АБ «УКРГАЗБАНК», а ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) не є клієнтом АБ «УКРГАЗБАНК».

У матеріалах справи відсутня виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 та інші первинні бухгалтерські документи,відповідно до яких можливо було б встановити, чи мала місце та коли видача відповідачеві кредитних коштів, в якому розмірі, чи здійснював відповідач їх фактичне використання, яким чином, а також обсяг виконаних зобов`язань.

Зазначене позбавляє суд можливості перевірити розрахунок заборгованості в частині нарахування боргу за тілом кредиту та дійти висновку про дійсність та доведеність заявленого розміру заборгованості, із урахуванням того, що факт отримання кредитних коштів відповідач не визнає.

Відтак, сам по собі розрахунок заборгованості за відсутності інших первинних документів не підтверджує отримання відповідачем кредиту, користування ним, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Інформація, зазначена у наданому суду розрахунку, із зазначенням конкретних розмірів заборгованості, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на стягненні якої наполягає позивач.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази видачі відповідачеві кредитних коштів, а через відсутність первинних бухгалтерських документів суд позбавлений можливості перевірити розрахунок заборгованості та дійти обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за тілом та відсотками за користування кредитом.

У заяві від 09.05.2025 представник позивача зазначив, що позивачем надано до суду всі наявні документи по кредитній справі за договором про споживчий кредит від 06.04.2021 № 103807163, які були передані від первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН».

Діюче законодавство встановлює обов`язковість наявності доказів прав нового кредитора у зобов`язанні та вимоги до оформлення первинних документів, що підтверджують їх передачу від первісного кредитора до нового кредитора. Так, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» №26864/03 від 26.06.2008 зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Як передбачено ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

У заяві представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв, правом на подання додаткових доказів не скористався, отже, на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного наданого доказу, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач поза розумним сумнівом не довів факт видачі відповідачеві кредиту та наявність, обґрунтованість і дійсність заявленого боргу за кожною зі складових загалом.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

За даних обставин суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України та з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивач та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенніпозовних вимогтовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 27.06.2025

Суддя: