Ухвала суду № 128415355, 05.06.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24894/25-к

У Х В А Л А

05 червня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369, ст. 368-5 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369, ст. 368-5 КК України, перебуває на розгляді суду на підготовчій стадії судового провадження.

Від захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 надійшла скарга на рішення прокурора про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування. В обгрунтування вказаної скарги захисник вказує, що вказане процесуальне рішення прийнято першим заступником Генерального проурора ОСОБА_7 з істотним порушенням вимог КПК України.

Так захисник посилається на те, що при винесенні постанови від 03.09.2024 про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_7 не було враховано, що матеріали кримінального провадження № 22024000000000563 надійшли до Державного бюро розслідувань 30.08.2024 та перебували там лише один робочий день, що не є об`єктивною підставою стверджувати про неефективність здійснення досудового розслідування Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань.

Крім того, прокурором у судовому засіданні було заявлено клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обгрунтування вказаного клопотання прокурор вказує, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, зокрема, ризик переховування, оскільки за вчинення інкримінованих ОСОБА_6 діянь передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, а також ризик впливу на свідків, оскільки свідки ще не допитувались судом.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу, оскільки вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування вказаного запобіжного заходу не зменшились, а інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, враховуючи вказані ризики. Щодо поданої стороною захисту скарги вказав, що вона є необгрунтованою та безпідставною, просив відмовити у її задоволенні. Крім того, прокурор вважав за необхідне призначити провадження до судового розгляду.

У судовому засіданні захисники обвинуваченого підтримали подану скаргу, просили її задовольнити та скасувати постанову першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_7 від 03.09.2024 про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування.

Щодо призначення провадження до судового розгляду не заперечували. Однак заперечували проти клопотання прокурора про продовдення строку тримання ОСОБА_6 під вартою, зазначивши, що підозра необгрунтована, ризики прокурором не доведені, обвинувачений є військовослужбовцем, має стійкі соціальні зв`язки, має хронічні захворювання. Крім того вказали, що прокурором не наведено жодних доказів впливу на свідків, а ризик вчинити інше правопорушення є надуманим, просили відмовити у задоволення клопотання прокурора та застосувати більш м`який запобіжний захід або зменшити розмір застави.

Обвинувачений підтримав думку захисників.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали, приходить наступних висновків.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України і поверненню прокурору не підлягає.

Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду.

Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження немає.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_6 у судове засідання.

Зазначене судове засідання з урахуванням положення п. 2 ч. 2 ст. 27 КПК України слід проводити у відкритому режимі.

Провадження слід розглядати одноособово.

Коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді, є наступним: прокурор, захисники обвинуваченого та обвинувачений.

Щодо заявленої захисником обвинуваченого скарги на рішення прокурора, суд виходив з наступного.

Так, згідно з ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Частинами 1, 2 ст. 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 КПК України, генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки), керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійсненням ним досудового розслідування в умовах воєнного стану.

Обов`язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК України, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування. Наявність відповідних відомостей, які стосуються конкретного кримінального провадження, щодо його неефективності відповідним прокурором може бути встановлено на будь-якому етапі досудового розслідування та бути підставами для прийняття рішення в порядку і відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК України.

Тобто, передумовою реалізації прокурором передбачених ч. 5 ст. 36 КПК України повноважень, має бути здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні та встановлення за наслідками такого розслідування його неефективності.

Однак, норми КПК не визначають, що слід розуміти під терміном «неефективне досудове розслідування».

Європейський суд з прав людини у низці своїх рішень не раз акцентував увагу на необхідності дотримання стандартів ефективності досудового розслідування, наводячи як перелік мінімальних критеріїв цього, як приклад: незалежність, безсторонність, громадський контроль, зразкова ретельність та оперативність (п.44 рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», п.80 рішення у справі «Гордієнко проти України»), так і виокремлюючи цілу систему критеріїв ефективності досудового розслідування, зокрема, зазначаючи, що метою проведення досудового розслідування завжди має бути досягнення завдань кримінального провадження (спрямованість на досягнення завдань кримінального провадження), а також наголошував на вимогах розумної швидкості досудового розслідування, що передбачає здійснення процесуальних дій на цьому етапі судочинства без зайвих затримок, їх своєчасність, відсутність необґрунтованого зупинення кримінального провадження тощо (розумна швидкість).

Отже, при оцінці ефективності досудового розслідування слід виходити з того, що ефективність досудового розслідування є співвідношенням процесуальних дій, процесуальних рішень, реалізованих учасниками кримінального провадження, а також їх результатів із положеннями КПК, що визначають підстави, умови і порядок їх проведення чи прийняття, з урахуванням оптимальних затрат часу та зусиль на це.

Тобто, для констатації неефективності досудового розслідування необхідна оцінка досудового розслідування для того, щоб прийняти рішення про доручення здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування.

Зокрема, першим заступником Генерального прокурора у мотивах постанови про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування від 03.09.2024 зазначено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань не запезпечено швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та не вжито заходів щодо встановлення всіх його обставин, зокрема, не призначено слідчого, не проведено жодної слідчої дії, що свідчить про неефективність досудового розслідування.

Окрім цього, суд вважає відсутні повноваження суду, які визначені нормами КПК України, на скасування постанови першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_7 , оскільки положенння ст. 6 Конституції України визначає, що, зокрема суд, здійснює свої повноваження у межах, встановлених Конституцією та відповідно до законів України.

Згідно ч. 3 ст. 26 КПК України, суд вирішує лише ті питання, що винесенні на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вказана скарга, подана в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України, не підлягає задоволенню.

Крім цього, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, суд виходить з наступного.

Обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні, зокрема, тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі.

Так суд враховує доводи прокурора, що інкриміновані ОСОБА_6 діяння є тяжкими і передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, зокрема, і з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Крім того, прокурор зазначає, що зазначений ризик може бути реалізовано і тим, що інші співучасники інкримінованих діянь, особи яких не встановлено, можуть переховувати ОСОБА_6 та вчиняти інші дії за його вказівкою спрямовані на протидію кримінальному провадженню.

Також, прокурором доведено, що обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, оскільки обвинувачений тривалий час займав керівні посади у військових органах, має зв?язки з командирами військових підрозділів, та, з метою уникнення відповідальності, може використати зазначені можливості для незаконного тиску на свідків (заявників), на інших учасників кримінального провадження шляхом їх підкупу, примушування чи іншого тиску чи впливу з метою схилити їх до відмови від надання показань або ненадання правдивих показань.

Таким чином, суд вважає доведеною ту обставину, що ризики, визначені ухвалою про застосування запобіжного заходу, наразі лишаються дійсними та триваючими. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду, оскільки за вчинення інкримінованих діянь передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки свідки наразі не допитувались у судовому засіданні.

Також, суд вважає, що наразі інші більш м?які запобіжні заходи не забезпечать усунення існуючих наразі ризиків.

Статтею 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зазначається, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.

Відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинене кримінальне правопорушення, тобто, чим більш сувора санкція передбачена за кримінальне правопорушення, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.

Також, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув?язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв?язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Виходячи з цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, беручи до уваги особливу суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 , враховуючи, що заявлені ризики, а саме: ризики переховування від суду та впливу на свідків, передбачені ст. 177 КПК України, наразі існують, суд вважає необхідним продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до 01.08.2025.

Також суд вважає, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості ще не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості інкримінованих діянь, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленням від суду, стан його здоров`я наразі не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченими обов`язків, передбачених КПК України.

Отже, задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне зменшити обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави, визначивши її у розмірі - 1450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 390 600 (чотири мільйони триста дев`яносто тисяч шістсот) гривень.

При визначені розміру застави, суд враховує конкретні обставини інкримінованих діянь, тяжкість кримінальних правопорушень, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, відомості, які характеризують особу обвинуваченого та вважає, що вказаний розмір застави зможе забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків.

Застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідатиме особі обвинуваченого ОСОБА_6 , характеру та тяжкості злочину, позбавить можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, стан його здоров`я на даний час не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення.

Таким чином, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 31, 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 205, 303, 314, 376, 392 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 на рішення прокурора про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування - відмовити.

Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт стосовно вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369, ст. 368-5 КК України, на 22 липня 2025 року, 14 годину 30 хвилин.

Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, захисників обвинуваченого та обвинуваченого.

Клопотання прокурора - задовольнити.

Міру запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк дії цього запобіжного заходу до 01.08.2025 включно.

Визначити заставу у розмірі 1450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 390 600 (чотири мільйони триста дев`яносто тисяч шістсот) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

р/р UA128201720355259002001012089;

МФО (код банку) 820172;

Одержувач ТУ ДСАУ в м. Києві;

ЄДРПОУ банку: 26268059;

Банк одержувача Державна казначейська служба України м. Київ.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи Державного департаменту України з питань виконання покарань у місті Києві та Київській області.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи Державного департаменту України з питань виконання покарань у місті Києві та Київській області негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити про це усно і письмово слідчого, прокурора та суддю Печерського районного суду м. Києва.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1