Рішення № 128396175, 24.06.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2025 р. справа № 300/2163/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, також відповідач, Головне управління ПФУ в Тернопільській області, орган пенсійного фонду), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також третя особа, Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.03.2025 №092750008162 про відмову у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" з 05.03.2025, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, зарахувавши, при цьому, до загального страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 15.12.2004 в Надвірнянському НГВУ та періоди роботи на території російської федерації, а саме: з 18.08.1995 по 01.11.1998 в СП "Сибнефть" (з 25.03.1996 перейменовано на АОЗТ "Сибнефть"); з 02.05.2000 по 31.07.2000 у ТОВ "Урайнефтеотдача"; з 01.08.2000 по 20.03.2002 у ТОВ "Шаимская нефтесервисная компания"; з 17.12.2004 по 08.06.2006 у ТОВ "СК-Нефтеотдача"; з 10.06.2006 по 23.05.2007, з 02.06.2008 по 04.05.2009, з 31.08.2009 по 08.06.2011, з 19.07.2001 по 30.03.2012, з 21.08.2012 по 16.01.2013, з 23.01.2013 по 21.10.2013, з 30.10.2013 по 28.07.2014, з 21.08.2014 по 15.04.2015, з 16.04.2015 по 13.04.2016, з 15.04.2016 по 15.04.2017, з 17.04.2017 по 17.04.2018, з 18.04.2018 по 18.04.2019, з 19.04.2019 по 09.11.2021, з 10.11.2021 по 17.01.2022 в ТОВ "Недра"; з 25.05.2007 по 08.05.2008 в ЗАТ "Нижневартовский капитальний ремонт скважин", а також враховуючи відомості довідки про заробітну плату №4 від 22.04.2021, виданою ТОВ "Недра".

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності (2 група, загальне захворювання) відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі, також Закон №1058-IV). Як вказує позивач, останній працював на території російської федерації у періоди з 18.08.1995 по 01.11.1998 в СП "Сибнефть" (з 25.03.1996 перейменовано на АОЗТ "Сибнефть"); з 02.05.2000 по 31.07.2000 у ТОВ "Урайнефтеотдача"; з 01.08.2000 по 20.03.2002 у ТОВ "Шаимская нефтесервисная компания"; з 17.12.2004 по 08.06.2006 у ТОВ "СК-Нефтеотдача"; з 10.06.2006 по 23.05.2007, з 02.06.2008 по 04.05.2009, з 31.08.2009 по 08.06.2011, з 19.07.2001 по 30.03.2012, з 21.08.2012 по 16.01.2013, з 23.01.2013 по 21.10.2013, з 30.10.2013 по 28.07.2014, з 21.08.2014 по 15.04.2015, з 16.04.2015 по 13.04.2016, з 15.04.2016 по 15.04.2017, з 17.04.2017 по 17.04.2018, з 18.04.2018 по 18.04.2019, з 19.04.2019 по 09.11.2021, з 10.11.2021 по 17.01.2022 в ТОВ "Недра"; з 25.05.2007 по 08.05.2008 в ЗАТ "Нижневартовский капитальний ремонт скважин", а також у період роботи з 01.01.2004 по 15.12.2004 в Надвірнянському НГВУ. За доводами позивача в жовтні 2024 року, останній, з листа Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 21.11.2024 №9442-8043/М-02/8-0900/24, дізнався про те що означені періоди не були враховані при призначенні пенсії позивачу. ОСОБА_1 стверджує, що надалі, неодноразово звертався із заявою про перехід з пенсії по інвалідності, на пенсію за віком, однак працівники ПФУ кожного разу неправильно реєстрували такі заяви, або розглядали їх як звернення. Тільки 05.03.2025 позивачу вдалося звернутися із заявою до територіального органу ПФУ про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію по віку. Однак, рішенням Головного управління ПФУ в Тернопільській області від 12.03.2025 №092750008162 позивачу відмовлено в переході на пенсію за віком, з мотивів того, що стаж ОСОБА_1 становить 18 років 01 місяць 23 дні.

Водночас, позивач вважає, що такі дії відповідача є протиправними, оскільки на переконання ОСОБА_1 , загальний стаж останнього становить понад 38 років, що підтверджується всіма необхідними документами наявними в матеріалах пенсійної справи та трудовою книжкою НОМЕР_1 . ОСОБА_1 наголошує, що відповідно до статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (надалі, також Угода від 13.03.1992) для визначення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж набутий на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до введення в дію цієї Угоди, а обчислення пенсії проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. За приписами статті 11 Угоди від 13.03.1992 необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01 грудня 1991 року приймаються на території держав учасниць Співдружності без легалізації. Позивач звертає увагу, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" від 29.11.2022 №1328 (надалі, також Постанова №1328) прийнято рішення про вихід із Угоди від 13.03.1992. Однак, за доводами ОСОБА_1 . Угода від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття позивачем відповідного стажу.

Також, позивач вказує, що основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. ОСОБА_1 стверджує, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить усі необхідні записи та підтверджує стаж роботи останнього. Таким чином, позивач переконаний, що дії відповідача, щодо не зарахування спірних періодів роботи позивача є протиправними. Як наслідок, з огляду на переконання позивача, про те, що спірні періоди роботи мають бути зараховані до стажу роботи останнього, ОСОБА_1 вважає, що і обчислення пенсії має проводитися із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховано до такого стажу. Позивач наголошує, що розмір заробітної плати (доходу) за період, зокрема протягом 2012-2022 років підтверджується довідкою №4 від 22.04.2021, виданою ООО "Надра", наданою пенсійному органу та наявною в матеріалах пенсійної справи.

Таким чином, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.03.2025 №092750008162 про відмову у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.51-53).

Пунктом 6 резолютивної частини коментованої ухвали судом витребувано у позивача належним чином засвідчений переклад на державну мову всіх письмових доказів (довідок), оформлених на іноземній мові.

Пунктом 7 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області весь обсяг документів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення та вичерпне обґрунтування з посиланням на відповідні докази причин (підстав) відмови у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Також, пунктом 8 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , в тому числі довідку ОК-5 (дані щодо суми заробітку позивача для нарахування пенсії, страхового стажу, сплати страхових внесків).

Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області надіслало на адресу суду пояснення від 15.04.2025 №0900-0802-8/20955, які зареєстровані в суді 18.04.2025 (а.с.60-142). Третя особа зазначила, що вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вказує Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області, Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області розглянуто заяву позивача від 05.03.2025 за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №092750008162 від 12.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. Третя особа наголошує, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано: періоди роботи позивача на території російської федерації з 18.08.1995 по 01.11.1998 в СП "Сибнефть" (з 25.03.1996 перейменовано на АОЗТ "Сибнефть"); з 02.05.2000 по 31.07.2000 у ТОВ "Урайнефтеотдача"; з 01.08.2000 по 20.03.2002 у ТОВ "Шаимская нефтесервисная компания"; з 17.12.2004 по 08.06.2006 у ТОВ "СК-Нефтеотдача"; з 10.06.2006 по 23.05.2007, з 02.06.2008 по 04.05.2009, з 31.08.2009 по 08.06.2011, з 19.07.2001 по 30.03.2012, з 21.08.2012 по 16.01.2013, з 23.01.2013 по 21.10.2013, з 30.10.2013 по 28.07.2014, з 21.08.2014 по 15.04.2015, з 16.04.2015 по 13.04.2016, з 15.04.2016 по 15.04.2017, з 17.04.2017 по 17.04.2018, з 18.04.2018 по 18.04.2019, з 19.04.2019 по 09.11.2021, з 10.11.2021 по 17.01.2022 в ТОВ "Недра"; з 25.05.2007 по 08.05.2008 в ЗАТ "Нижневартовский капитальний ремонт скважин", оскільки, такий стаж набутий на території російської федерації, а з 01.01.2023 призупинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Окрім цього, Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області звертає увагу, що відповідно статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі, також Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи для призначення пенсії зараховується будь яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 12.05.2025 (а.с.144-149). Головне управління ПФУ в Тернопільській області вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Мотивуючи свою позицію Головне управління ПФУ в Тернопільській області зазначило, що відповідно до вимог Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Водночас відповідач наголошує, що страховий стаж позивача становить 18 років 01 місяць 23 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу не враховано періоди: з 18.01.1995 по 01.11.1998 в Ханти-Мансійський АО підприємство "Сибнефть"; з 02.05.2000 по 31.07.2000 ТОВ "Урайнефтеотдача"; з 01.08.2000 по 20.03.2002 ТОВ "Шаимская нефтесервисная компания" Ханти Мансійський АО; з 17.12.2004 по 08.06.2006 ТОВ "СК-Нефтеотдача"; з 10.06.2006 по 23.05.2007, з 02.06.2008 по 04.05.2009, з 31.08.2009 по 08.06.2011, з 19.07.2001 по 30.03.2012, з 21.08.2012 по 16.01.2013, з 23.01.2013 по 21.10.2013, з 30.10.2013 по 28.07.2014, з 21.08.2014 по 15.04.2015, з 16.04.2015 по 13.04.2016, з 15.04.2016 по 15.04.2017, з 17.04.2017 по 17.04.2018, з 18.04.2018 по 18.04.2019, з 19.04.2019 по 09.11.2021, з 10.11.2021 по 17.01.2022 ТОВ "Недра"; з 25.05.2007 по 08.05.2008 ЗАТ "Нижневартовский капитальний ремонт скважин". За доводами відповідача 01.01.2023 російська федерація одноосібно припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, у зв`язку з чим у позивача відсутнє право для зарахування стажу набутого на території російської федерації.

Окрім цього, відповідач зазначив, що здійснювати перевірку доданих позивачем документів (в тому числі довідки) неможливо, оскільки уточнюючі документи знаходяться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

З урахуванням зазначеного, Головне управління ПФУ в Тернопільській області вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Позивач 15.05.2025 подав до суду заяву про долучення доказів на виконання ухвали суду від 15.05.2025, якою останні долучив до матеріалів справи належним чином засвідчений переклад довідки №4 від 22.04.2021, виданої ООО "Недра"(а.с.150-156).

Також, ОСОБА_1 зазначив, що за переклад довідки №4 від 22.04.2021, виданої ООО "Недра" останній сплатив 940,00 гривень. Позивач наголошує, що для нього, як особи, яка відноситься до соціально незахищених верств населення (пенсіонер) така сума є досить великою. ОСОБА_1 покликається на приписи статті 132 КАС України, відповідно до якої до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати пов`язані із залученням перекладачів та пов`язані із вчинення інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Таким чином, позивач переконаний, що поніс витрати на оплату послуг перекладача в розмірі 970,00 гривень та клопотав суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати понесені на оплату перекладача в розмірі 940,00 гривень.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзиви на позов, пояснення, та докази наявні в матеріалах цієї адміністративної справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.

Як свідчать записи трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 22.07.1981 (а.с.8-21) позивач:

-у період з 18.08.1995 по 20.06.1996 працював машиністом підйомного агрегату на підземний і капітальний ремонт свердловин шостого розряду вахтово-експедиційним методом СП "Сибнефть" (з 25.03.1996 АТЗТ "Сибнефть");

-у період з 21.06.1996 по 01.11.1998 працював водієм третього класу на УАЗ-469 АТЗТ "Сибнефть" (з 30.05.1997 Відкрите акціонерне підприємство "Сибнефть");

-у період з 02.05.2000 по 31.07.2000 працював водієм транспортного цеху ТОВ "Урайнефтеотдача";

-у період з 01.08.2000 по 20.03.2002 працював водієм 1 класу вахтово-експедиційним методом транспортного цеху ТОВ "Шаимская нефтесервисная компания";

-у період з 28.04.2002 по 15.12.2004 працював машиністом підйомного агрегату на підземний і капітальний ремонт свердловин шостого розряду Надвірнянського НГВУ;

-у період з 17.12.2004 по 08.06.2006 працював водієм 1 класу в автотранспортному цеху ТОВ "СК-Нефтеоддача";

-у період з 10.06.2006 до 23.05.2007 працював водієм 1 класу в автотранспортному цеху ТОВ "Недра";

-у період з 25.05.2007 по 08.05.2008 працював водієм 1 класу вахтовим методом в автотранспортному цеху ЗАТ "Нижневартовский капитальний ремонт скважин;

-у період з 02.06.2008 по 04.05.2009 працював водієм атвтотранспортної ділянки ТОВ "Недра";

-у період з 31.08.2009 по 08.06.2011 працював майстром з ремонту в автотранспортній ділянці ТОВ "Недра";

-у період з 19.07.2011 по 30.03.2012 працював водієм автомобіля в автотранспортній ділянці вахтовим методом ТОВ "Недра";

-у період з 21.08.2012 по 16.01.2013 працював водієм автомобіля в автотранспортному цеху вахтовим методом роботи ТОВ "Недра";

-у період з 23.01.2013 по 21.10.2013 працював водієм автомобіля в автотранспортному цеху вахтовим методом роботи ТОВ "Недра";

-у період з 30.10.2013 по 28.07.2014 працював водієм автомобіля в автотранспортному цеху вахтовим методом роботи ТОВ "Недра";

-у період з 21.08.2014 по 15.04.2015 працював водієм автомобіля вахтовим методом роботи ТОВ "Недра";

-у період з 16.04.2015 по 13.04.2016 працював водієм автомобіля вахтовим методом роботи ТОВ "Недра";

-у період з 15.04.2016 по 15.04.2017 працював водієм автомобіля вахтовим методом роботи ТОВ "Недра";

-у період з 17.04.2017 по 17.04.2018 працював машиністом крана автомобільного в автотранспортному цеху вахтовим методом роботи в ТОВ "Недра";

-у період з 18.04.2018 по 18.04.2019 працював водієм автомобіля в автотранспортному цеху вахтовим методом роботи ТОВ "Недра";

-у період з 19.04.2019 по 09.11.2021 працював водієм автомобіля в автотранспортному цеху вахтовим методом роботи ТОВ "Недра";

-у період з 10.11.2021 по 17.01.2022 працював водієм автомобіля в автотранспортному цеху вахтовим методом роботи ТОВ "СК Недра".

ОСОБА_1 21.10.2024 звернувся до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із запитом про надання інформації, зокрема щодо стажу який зараховано/не зараховано до страхового стажу для призначення і обчислення пенсії та заробітної плати яка врахована при обчисленні розміру пенсії (а.с.22-зворотний бік а.с.22).

Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області листом №9442-8043/М-02/8-0900/24 від 21.11.2024 повідомило ОСОБА_1 , про те що останній отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV з урахування страхового стажу 18 років 01 місяць та заробітної плати за період з 01.11.1986 по 31.10.1991. До страхового стажу позивача не зараховано періоди: з 18.01.1995 по 01.11.1998, з 02.05.2000 по 31.07.2000, з 01.08.2000 по 20.03.2002, з 01.01.01.2004 по 15.12.2004, з 17.12.2004 по 08.06.2006, з 10.06.2006 по 23.05.2007, з 02.06.2008 по 04.05.2009, з 31.08.2009 по 08.06.2011, з 19.07.2001 по 30.03.2012, з 21.08.2012 по 16.01.2013, з 16.04.2015 по 13.04.2016, з 15.04.2016 по 15.04.2017, з 17.04.2017 по 17.04.2018, з 18.04.2018 по 18.04.2019, з 19.04.2019 по 09.11.2021, з 10.11.2021 по 17.01.2022 та з 25.05.2007 по 08.05.2008 (а.с.23-зворотний бік а.с.23).

В коментованому листі третя особа зазначила, що з 01.01.2023 російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді від 13.03.1992, у зв`язку з чим відсутнє право для зарахування стажу набутого на території російської федерації (зворотній бік а.с.23).

Надалі, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою 03.01.2025, в якій просив провести обчислення пенсії за віком з врахуванням довідки №40 від 22.04.2021 та стажу роботи останнього за періоди: з 18.01.1995 по 01.11.1998, з 02.05.2000 по 31.07.2000, з 01.08.2000 по 20.03.2003, з 17.12.2004 по 08.06.2006, з 10.06.2006 по 23.05.2007, з 02.06.2008 по 04.05.2009, з 31.08.2009 по 08.06.2011, з 19.07.2011 по 30.03.2012, з 21.08.2012 по 16.01.2013, з 23.01.2013 по 21.10.2013, з 30.10.2013 по 28.07.2014, з 21.08.2014 по 15.04.2015, з 16.04.2015 по 13.04.2016, з 15.04.2016 по 15.04.2017, з 17.04.2017 по 17.04.2018, з 18.04.2018 по 18.04.2019, з 19.04.2019 по 09.11.2021, з 10.11.2021 по 17.01.2022 та з 25.05.2007 по 08.05.2008, врахувати стаж роботи в районах Крайньої півночі один місяць роботи за півтора місяця роботи (а.с.34-зворотний бік а.с.34).

Позивач 20.01.2025 звернувся до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою ідентично за змістом до заяви від 03.01.2025 (а.с.38-зворотний бік а.с.38).

Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області листом від 28.01.2025 №756-133/М-02/8-0900/25 повідомило позивачу, що щодо зарахування періодів роботи на території російської федерації роз`яснення надано листом від 21.11.2024 №9442-8043/М-02/8-0900/24. Щодо перерахунку пенсії за довідкою №40 від 22.01.2021 позивачу потрібно звернутися у порядку визначеному законодавством із заявою встановленого зразка про призначення/ перерахунок пенсії із долученням всіх необхідних документів, а не із заявою у формі звернення (а.с.36 та зворотна сторона).

Листом від 17.02.2025 №0900-0204-8/9221 Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1 про те, що в результаті розгляду заяви від 10.02.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії №092750008162 від 13.02.2025 року у зв`язку з відсутністю правових підстав (а.с.41-42).

Листом від 17.02.2025 Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1 , що роз`яснення щодо питання зарахування періодів роботи, які не зараховані до страхового стажу останнього надано у листі №9442-8043/М-02/8-0900/24 від 21.11.2024.

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком від 05.03.2025, в якій просив перевести останнього на пенсію по віку, зарахувавши при цьому до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації: з 18.08.1995 по 01.11.1998, з 02.05.2000 по 31.07.2002, з 01.08.2004 по 15.12.2004, з 17.12.2004 по 08.06.2006, з 10.06.2006 по 23.05.2007, з 02.06.2008 по 04.05.2009, з 31.08.2009 по 08.06.2011, з 19.07.2001 по 30.03.2012, з 21.08.2012 по 16.01.2013, з 23.10.2013 по 21.10.2013, з 30.10.2013 по 28.07.2014, з 21.08.2014 по 15.04.2015, з 16.04.2015 по 13.04.2016, з 15.04.2016 по 15.04.2017, з 17.04.2017 по 17.04.2018, з 18.04.2018 по 18.04.2019, з 19.04.2019 по 09.11.2021, з 10.11.2021 по 17.01.2022, з 25.05.2007 по 08.05.2008 та враховуючи відомості про заробітну плату згідно з довідкою №4 від 22.04.2021, виданою ООО "Недра" (а.с.46).

Рішенням Головного управління ПФУ в Тернопільській області від 12.03.2025 №092750008162 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії. У коментованому рішенні відповідач зазначив, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу: з 01.01.2023 по 31.12.2023 не менше 30 років, згідно з матеріалами ЕПС ОСОБА_1 його страховий стаж станом на 05.03.2025 складає 18 років 01 місяць 23 дні (а.с.48).

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.03.2025 №092750008162 про відмову у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Приписами частини 1 статті 10 Закону №1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Також, частиною 2 цієї статті передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

Положеннями частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Абзацами 4 і 5 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

В силу правового регулювання підпункту 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі, також Порядок №22-1), для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Порядку №22-1).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 2.10 Порядку №22-1).

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі, також Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

При цьому, суд зауважує, що чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

Так, як свідчать записи трудової книжки ОСОБА_1 від 22.07.1981 серії НОМЕР_1 , позивач працював в Надвірнянському НГВУ у період роботи з 01.01.2004 по 15.12.2004 та території російської федерації, у періоди: з 18.08.1995 по 01.11.1998 в СП "Сибнефть" (з 25.03.1996 перейменовано на АОЗТ "Сибнефть"); з 02.05.2000 по 31.07.2000 у ТОВ "Урайнефтеотдача"; з 01.08.2000 по 20.03.2002 у ТОВ "Шаимская нефтесервисная компания"; з 17.12.2004 по 08.06.2006 у ТОВ "СК-Нефтеотдача"; з 10.06.2006 по 23.05.2007, з 02.06.2008 по 04.05.2009, з 31.08.2009 по 08.06.2011, з 19.07.2011 по 30.03.2012, з 21.08.2012 по 16.01.2013, з 23.01.2013 по 21.10.2013, з 30.10.2013 по 28.07.2014, з 21.08.2014 по 15.04.2015, з 16.04.2015 по 13.04.2016, з 15.04.2016 по 15.04.2017, з 17.04.2017 по 17.04.2018, з 18.04.2018 по 18.04.2019, з 19.04.2019 по 09.11.2021, з 10.11.2021 по 17.01.2022 в ТОВ "Недра"; з 25.05.2007 по 08.05.2008 в ЗАТ "Нижневартовский капитальний ремонт скважин".

Усі записи зроблені належним чином та не викликають жодних сумнівів щодо їх достовірності. Жодних доводів на спростування недійсності записів трудової книжки позивача відповідач не наводить.

При цьому, як вбачається зі змісту спірного рішення позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу: з 01.01.2023 по 31.12.2023 не менше 30 років, а згідно з матеріалами ЕПС ОСОБА_1 його страховий стаж станом на 05.03.2025 складає 18 років 01 місяць 23 дні (а.с.48).

Таким чином, із аналізу рішення Головного управління ПФУ в Тернопільській області від 12.03.2025 №092750008162 слідує, що єдиною правовою підставою, яка слугувала підставою для відмови позивачу у переведенні на пенсію за віком, є недостатній страховий стаж.

Водночас, суд зазначає, що в результаті комплексного аналізу Форми РС-право (а.с.68) та копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.07.1981 (а.с.8-21), судом встановлено, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 01.01.2004 по 15.12.2004 у Надвірнянському НГВУ та періоди роботи на території російської федерації: з 18.08.1995 по 01.11.1998 в СП "Сибнефть" (з 25.03.1996 перейменовано на АОЗТ "Сибнефть"); з 02.05.2000 по 31.07.2000 у ТОВ "Урайнефтеотдача"; з 01.08.2000 по 20.03.2002 у ТОВ "Шаимская нефтесервисная компания"; з 17.12.2004 по 08.06.2006 у ТОВ "СК-Нефтеотдача"; з 10.06.2006 по 23.05.2007, з 02.06.2008 по 04.05.2009, з 31.08.2009 по 08.06.2011, з 19.07.2011 по 30.03.2012, з 21.08.2012 по 16.01.2013, з 23.01.2013 по 21.10.2013, з 30.10.2013 по 28.07.2014, з 21.08.2014 по 15.04.2015, з 16.04.2015 по 13.04.2016, з 15.04.2016 по 15.04.2017, з 17.04.2017 по 17.04.2018, з 18.04.2018 по 18.04.2019, з 19.04.2019 по 09.11.2021, з 10.11.2021 по 17.01.2022 в ТОВ "Недра"; з 25.05.2007 по 08.05.2008 в ЗАТ "Нижневартовский капитальний ремонт скважин".

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Оцінюючи спірні правовідносини варто мати на увазі, що законодавство про пенсійне забезпечення в силу вимог частини 1 статті 4 Закону №1058-IV базується на Конституції України та складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом частина 2 статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року (надалі, також Угода від 14 січня 1993 року), трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Так, Законом України від 11.07.1995 №290/95-ВР ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15 квітня 1994 року (надалі, також Угода від 15 квітня 1994 року).

Відповідно до статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Вразі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.

Питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей, згідно статті 9 цієї Угоди, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та Російською Федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Приписами пунктів 2 і 3 статті 6 Угода від 13 березня 1992 року визначено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

За змістом статті 11 Угода від 13 березня 1992 року необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Так, частинами 1 і 2 статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року визначено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", прийнято рішення про:

- вихід з цієї Угоди, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві;

- доручено Міністерству закордонних справ України в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з цієї Угоди.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

З 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору слід дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не врахування при призначенні пенсії стажу роботи та заробітної плати (доходу) здобутого в період чинності міжнародної угоди, особам які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

Також судом враховано, що предметом цього спору, зокрема є правова оцінка рішення територіального пенсійного фонду України щодо відмови в зарахуванні періодів роботи позивача в російській федерації до трудового (страхового) стажу, що дає право на пенсію в Україні, набутого в період чинності такого міжнародного договору. Здійснюючи трудову діяльність у такі періоди позивач мав легітимні очікування щодо зарахування таких періодів до страхового стажу та належне пенсійне забезпечення.

Отже, суд вважає безпідставним посилання відповідача на вихід російської федерації та України з Угоди від 13.03.1992 як на підставу для незарахування позивачу стажу, набутого на території російської федерації в період дії такої угоди для всіх її учасників.

Записи трудової книжки позивача про спірні періоди роботи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Окрім цього, позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на отримання пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин державами-учасницями Угоди.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з пунктами 1, 5, 10 частини 1 статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами:

-законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

-рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

-державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.

У спірному випадку відповідачу слід зважати на те, що у період роби позивача в російській федерації, існував правовий механізм за допомогою якого, для встановлення права на пенсію (за віком, на пільгових умовах, за вислугу років), громадянам держав - учасниць Угоди від 13.03.1992 враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Згідно із приписами зазначеної Угоди обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 за №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", прийнято рішення про вихід України з Угоди від 13.03.1992. Україна вийшла із зазначеної Угоди 19.06.2023.

Зі змісту правового регулювання, передбаченого частиною 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 за №5207-VI дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Відтак, відмова органу пенсійного забезпечення у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації, вважатиметься недотриманням гарантованих державою Україною прав на рівний доступ застрахованих осіб щодо отримання соціального захисту, визначеного національним законодавством і ратифікованими державою Україна міжнародними договорами, та дискримінацією по відношенню до позивача.

У зв`язку з вищенаведеним, на переконання суду, неврахування відповідачем періодів роботи позивача на території російської федерації є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.

Такі дії є непропорційним втручанням держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у гарантовані конституційні права на пенсійне забезпечення громадянина України.

Водночас, суд звертає увагу, що позивач у позовній заяві просить суд зарахувати до його страхового стажу періоди роботи на території російської федерації, зокрема період роботи з 19.07.2001 по 30.03.2012 в ТОВ "Недра".

Натомість, суд констатує, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 22.07.1981 не містить запису з таким періодом роботи.

Водночас, згідно записів №№39-39 коментованої трудової книжки, позивач у період з 19.07.2011 по 30.03.2012 працював водієм автомобіля в автотранспортному цеху вахтовим методом ТОВ "Недра" (зворотній бік а.с.15).

Таким чином, суд вважає, що до загального страхового стажу ОСОБА_1 необхідно зарахувати період роботи на території російської федерації, а саме: з 18.08.1995 по 01.11.1998 в СП "Сибнефть" (з 25.03.1996 перейменовано на АОЗТ "Сибнефть"); з 02.05.2000 по 31.07.2000 у ТОВ "Урайнефтеотдача"; з 01.08.2000 по 20.03.2002 у ТОВ "Шаимская нефтесервисная компания"; з 17.12.2004 по 08.06.2006 у ТОВ "СК-Нефтеотдача"; з 10.06.2006 по 23.05.2007, з 02.06.2008 по 04.05.2009, з 31.08.2009 по 08.06.2011, з 19.07.2011 по 30.03.2012, з 21.08.2012 по 16.01.2013, з 23.01.2013 по 21.10.2013, з 30.10.2013 по 28.07.2014, з 21.08.2014 по 15.04.2015, з 16.04.2015 по 13.04.2016, з 15.04.2016 по 15.04.2017, з 17.04.2017 по 17.04.2018, з 18.04.2018 по 18.04.2019, з 19.04.2019 по 09.11.2021, з 10.11.2021 по 17.01.2022 в ТОВ "Недра"; з 25.05.2007 по 08.05.2008 в ЗАТ "Нижневартовский капитальний ремонт скважин".

Також, суд вкотре зазначає, що відповідно до пункту 3 статті 6 Угода від 13 березня 1992 року обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Таким чином, враховуючи висновки суду про зарахування до загального страхового стажу позивача періодів роботи на території російської федерації, суд вважає, що і обчислення пенсії має проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до такого стажу.

Суд звертає увагу, що позивач у заяві від 05.03.2025, в результаті розгляду якої прийнято оскаржуване рішення, просив перевести його із пенсії по інвалідності на пенсію за віком з врахуванням заробітної плати згідно з довідкою №4 від 22.04.2021, виданою ООО "Недра" (а.с.46).

Суд зазначає, що така довідка була видана до виходу Держави Україна та російської федерації з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року, а відтак така довідка повинна прийматися на території України без легалізації.

Окрім цього, за змістом пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав" від 04.02.2023 №107 під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Суд вказує, що довідка №4 від 22.04.2021, видана ТОВ "Недра" містить інформацію про дату її видачі, номер довідки, первинні документи на підставі яких видана така довідка, відомості про сплату внесків до пенсійного фонду російської федерації, підписана відповідальними особами ТОВ "Недра", на ній міститься відтиски печатки ТОВ "Недра".

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що довідка №4 від 22.04.2021, видана ТОВ "Недра" не викликає обґрунтованого сумніву з приводу сум нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати за період роботи з січня 2012 по березень 2021 року.

Водночас, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 у справі №583/392/17 вказав, що позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для призначення пенсії із урахуванням заробітної плати, вказаної у довідці. Те, що управління Пенсійного фонду України позбавлене можливості провести перевірку, не покладає надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідки видані належним органом та містять усі необхідні реквізити та відомості.

У постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії".

Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі №219/4550/17 суд дійшов наступного висновку: "посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні". Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03.06.2021 у справі №127/8001/17.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що довідка №4 від 22.04.2021, видана ТОВ "Недра" підлягає врахуванню при обчисленні розміру пенсії позивача.

Щодо зарахування до загального страхового стажу періоду роботи позивача з 01.01.2004 по 15.12.2004 в Надвірнянському НГВУ, суд зазначає таке.

У відповідності до записів №№26-27 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 22.07.1981, ОСОБА_1 у період з 28.04.2002 по 15.12.2004 працював машиністом підйомного агрегату на підземний і капітальний ремонт свердловин Надвірнянського НГВУ (зворотній бік а.с.12-а.с.13).

Суд зазначає, що такі записи належним чином оформлені, містять всі необхідні відомості про період роботи, документи на підставі яких зроблено такі записи, скріплені підписом відповідальної особи та відтиском печатки.

Таким чином, зазначені записи не викликаю жодного обґрунтованого сумніву щодо роботи позивача у період з 28.04.2002 по 15.12.2004 в Надвірнянському НГВУ.

Водночас, із аналізу змісту форми РС-право (а.с.68) та Алгоритму розрахунку: ПЕНСІЯ ПО ІНВАЛІДНОСТІ (а.с.69-71) слідує, що до страхового стажу позивача зараховано період з 28.04.2002 по 31.12.2003, а період з 01.01.2004 по 15.12.2004 не зараховано.

Суд констатує, що відповідач у оскаржуваному рішенні на відзиві на позовну заяву, жодним чином не аргументує, з яких підстав до страхового стажу позивача не зараховано період роботи останнього з 01.01.2004 по 15.12.2004.

Водночас, суд вважає за необхідне відміти наступне.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004, до цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до набрання чинності 01.01.2004 Законом №1058-IV, періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто відповідно до статті 3 та 56 Закону №1788-ХІІ на підставі трудової книжки, диплому про період стаціонарного навчання, військового квитка та інших документів, які підтверджують періоди роботи, а з 01.01.2004 - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку пропорційно до сплати страхових внесків.

Пунктами 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 за №794 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування" доручено пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 року впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 (надалі по тексту також - Порядок №637) регламентовано, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу правового регулювання, визначеного приписами пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Однак, суд зазначає, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, а перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-ІV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

За змістом статті 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VI (надалі, також Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (частина 5 та 6 статті 20 Закону №1058-IV).

Як слідує із приписів частини 12 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

При цьому, у частині 10 статті 20 Закону №1058-IV зазначено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що у випадку несплати підприємством страхових внесків до органу пенсійного фонду відповідальність за таку несплату несе саме підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа, оскільки саме на страхувальника покладено обов`язок здійснювати відрахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи та їх перерахунок до відповідного фонду, а відтак саме роботодавець є тією особою, яка згідно закону повинна сплачувати страхові внески.

Таким чином, беручи до уваги вищезазначене та відомості трудової книжки позивача, суд вважає, що період роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 15.12.2004 в Надвірнянському НГВУ підлягає зарахуванню до загального страхового стажу останнього.

Стосовно позовної вимоги, щодо призначення ОСОБА_1 , пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" з 05.03.2025, суд вважає за необхідне відмітити наступне.

За змістом абзацу 2 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Як свідчить пенсійне посвідчення позивача від 12.07.2023 Серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17).

Таким чином, позивач досягнув пенсійного віку передбаченого частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV (60 років) - 01.01.2023.

Як встановлено судом, з рішення Головного управління ПФУ в Тернопільській області від 12.03.2025 №092750008162 слідує, що єдиною правовою підставою для відмови позивачу у переведенні на пенсію за віком, є недостатній страховий стаж.

Водночас, суд зазначає, що з урахуванням висновків суду, про зарахування до загального страхового стажу позивача періоди роботи на території російської федерації, а саме: з 18.08.1995 по 01.11.1998 в СП "Сибнефть" (з 25.03.1996 перейменовано на АОЗТ "Сибнефть"); з 02.05.2000 по 31.07.2000 у ТОВ "Урайнефтеотдача"; з 01.08.2000 по 20.03.2002 у ТОВ "Шаимская нефтесервисная компания"; з 17.12.2004 по 08.06.2006 у ТОВ "СК-Нефтеотдача"; з 10.06.2006 по 23.05.2007, з 02.06.2008 по 04.05.2009, з 31.08.2009 по 08.06.2011, з 19.07.2011 по 30.03.2012, з 21.08.2012 по 16.01.2013, з 23.01.2013 по 21.10.2013, з 30.10.2013 по 28.07.2014, з 21.08.2014 по 15.04.2015, з 16.04.2015 по 13.04.2016, з 15.04.2016 по 15.04.2017, з 17.04.2017 по 17.04.2018, з 18.04.2018 по 18.04.2019, з 19.04.2019 по 09.11.2021, з 10.11.2021 по 17.01.2022 в ТОВ "Недра"; з 25.05.2007 по 08.05.2008 в ЗАТ "Нижневартовский капитальний ремонт скважин" та періоду роботи з 01.01.2004 по 15.12.2004 в Надвірнянському НГВУ, страховий стаж позивача становить понад 30 років.

У відповідності до абзацу 1 частини 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про переведення на пенсію за віком 05.03.2025, про що свідчать відомості оскаржуваного рішення (а.с.46 48), та не заперечується сторонами.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком (переведення на пенсію за віком) відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" з 05.03.2025.

В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач у позовній заяві просить суд, визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.03.2025 №092750008162 про відмову у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2

Однак, в заяві про призначення пенсії за віком від 05.03.2025, позивач просив перевести останнього на пенсію по віку, зарахувавши при цьому до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації: з 18.08.1995 по 01.11.1998, з 02.05.2000 по 31.07.2002, з 01.08.2004 по 15.12.2004, з 17.12.2004 по 08.06.2006, з 10.06.2006 по 23.05.2007, з 02.06.2008 по 04.05.2009, з 31.08.2009 по 08.06.2011, з 19.07.2001 по 30.03.2012, з 21.08.2012 по 16.01.2013, з 23.10.2013 по 21.10.2013, з 30.10.2013 по 28.07.2014, з 21.08.2014 по 15.04.2015, з 16.04.2015 по 13.04.2016, з 15.04.2016 по 15.04.2017, з 17.04.2017 по 17.04.2018, з 18.04.2018 по 18.04.2019, з 19.04.2019 по 09.11.2021, з 10.11.2021 по 17.01.2022, з 25.05.2007 по 08.05.2008 та враховуючи відомості про заробітну плату згідно з довідкою №4 від 22.04.2021, виданою ООО "Недра" (а.с.46).

Рішенням Головного управління ПФУ в Тернопільській області від 12.03.2025 №092750008162 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком (а.с.48).

А ні в заяві від 05.03.2025 про переведення на пенсію за віком, а ні в оскаржуваному рішенні не йдеться про переведення на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

У позовній заяві позивач жодним чином не мотивує, необхідність визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Тернопільській області від 12.03.2025 №092750008162, саме в частині відмови у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 .

Також, позивач у позовній заяві жодним чином не мотивує необхідність призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та просить призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування".

З огляду на викладене, суд критично оцінює такі позовні вимоги позивача, та вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.03.2025 №092750008162 про відмову у переведенні на пенсію за віком.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Водночас, при зверненні до суду з цим позовом, позивач судовий збір не сплачував, оскільки звільнений від такої сплати на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", підтвердженням чого є пенсійне посвідченням серії НОМЕР_2 від 12.07.2023 (а.с.7).

Стосовно клопотання позивача, про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, понесених на оплату послуг перекладача в розмірі 940,00 грн, суд керується наступним.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, пункт 3 частини 3 статті 132 КАС України, серед іншого, відносить витрати пов`язанні із залученням перекладача.

Спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків (частина 3 статті 137 Кодексу).

Згідно з частинами 6, 7 статті 137 КАС України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 1 частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Верховний Суд в постанові від 31.03.2020 за результатом розгляду справи №160/7049/19 зазначив:

"…Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо…".

Так, частиною 4 статті 161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Разом з цим, відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтею 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 статті 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Водночас подання учасником справи письмових доказів, викладених іноземною мовою без долучення належним чином оформленого перекладу таких документів не може вважатися поданням належних та достовірних доказів, оскільки суд не володіє мовою, якою складені такі документи, а тому не має можливості, встановити інформацію щодо предмета доказування та дійсні обставини справи.

Частина письмових доказів у цій справі викладена іноземною мовою (російською) без відсутності перекладу яких є неможливим встановлення обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд зазначає, що пунктом 6 резолютивної частини ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду витребувано у позивач належним чином засвідчений переклад на державну мову всіх письмових доказів (довідок), оформлених на іноземній мові (а.с.52).

На виконання ухвали суду позивачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідчений переклад довідки №40 від 22.04.2021, виданої ТОВ "Недра" (а.с.154-155).

Одночасно, позивач зазначив, що за послуги з перекладу довідки №4 від 22.04.2021 , виданої ТОВ "Недра" сплатив 940,00 грн.

На підтвердження зазначеної обставини позивач надав фіскальний чек "послуги перекладу" №4385969394 від 15.05.2025 на суму 940,00 грн (а.с.153).

Понесені позивачем витрати на оплату ОСОБА_1 послуг з перекладу довідки в розмірі 940,00 грн безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Таким чином, на переконання суду, розмір витрат на оплату послуг перекладача в сумі 940,00 грн є співмірним із складністю відповідних послуг, її обсягом та підтверджується відповідними документами.

Як наслідок, враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню витрати на послуги з перекладу документів у розмір 470,00 грн, що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, які підлягають розподілу за результатами розгляду цієї справи, матеріали справи не містять.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.03.2025 №092750008162 про відмову у переведенні на пенсію за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" з 05.03.2025, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, зарахувавши, при цьому, до загального страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 15.12.2004 в Надвірнянському НГВУ та періоди роботи на території російської федерації, а саме: з 18.08.1995 по 01.11.1998 в СП "Сибнефть" (з 25.03.1996 перейменовано на АОЗТ "Сибнефть"); з 02.05.2000 по 31.07.2000 у ТОВ "Урайнефтеотдача"; з 01.08.2000 по 20.03.2002 у ТОВ "Шаимская нефтесервисная компания"; з 17.12.2004 по 08.06.2006 у ТОВ "СК-Нефтеотдача"; з 10.06.2006 по 23.05.2007, з 02.06.2008 по 04.05.2009, з 31.08.2009 по 08.06.2011, з 19.07.2011 по 30.03.2012, з 21.08.2012 по 16.01.2013, з 23.01.2013 по 21.10.2013, з 30.10.2013 по 28.07.2014, з 21.08.2014 по 15.04.2015, з 16.04.2015 по 13.04.2016, з 15.04.2016 по 15.04.2017, з 17.04.2017 по 17.04.2018, з 18.04.2018 по 18.04.2019, з 19.04.2019 по 09.11.2021, з 10.11.2021 по 17.01.2022 в ТОВ "Недра"; з 25.05.2007 по 08.05.2008 в ЗАТ "Нижневартовский капитальний ремонт скважин", а також враховуючи відомості довідки про заробітну плату №4 від 22.04.2021, виданої ТОВ "Недра".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ - 14035769) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) судові витрати на послуги з перекладу документів в розмірі 470 (чотириста сімдесят) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, адреса: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769;

третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.