Рішення № 128382087, 25.06.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2025 р. м. Київ

Справа № 911/1208/25

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення 69 167,41грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі позивач, АТ «ПУМБ») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення 69 167,41грн, з яких: 51 277,80грн строкова заборгованість за кредитом; 9 861,10грн прострочена заборгованість за кредитом; 8 028,51грн заборгованість по сплаті комісії за період з 03.10.2024 по 24.02.2025.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором від 03.04.2024 №79808822298 «кредит «всеБІЗНЕС» в частині повернення кредиту та сплати комісії у встановлений договором строк (а.с.1-4).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2025: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.56-57).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 10.04.2025 о 01:29, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.59).

Копія ухвали від 08.04.2025 направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0601133312084, яке повернуто з довідкою від 25.04.2025 відділенням поштового зв`язку м. Ірпінь, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.60-63). Адреса, за якою відповідачу направлено копію вказаної ухвали, відповідає адресі відповідача з Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до відповіді від 04.04.2025 №1266978 (а.с.55).

Окрім того, ухвала від 08.04.2025 направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 08.04.2025, зареєстрована у реєстрі 08.04.2025 за №126428858 та оприлюднена 09.04.2025.

До прийняття рішення у даній справі відзиву на позов від відповідача суд не отримав.

Граничний строк розгляду відповідної справи, визначений ч.1 ст.248 ГПК України, сплив.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

03.04.2024 між АТ «ПУМБ» (далі - банк) та фізичною особою-підприємцем Магаляс В.В. (далі - позичальник) укладено кредитний договір №79808822298 «кредит «всеБІЗНЕС», який підписаний сторонами в електронній формі 03.04.2024, про що свідчить протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 28.03.2025 (далі договір; а.с.12-16).

Відповідно до ст.1 договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та Типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного: сума кредиту 71 000грн (пп.1.1.1); строк кредитування до 03.04.2027 (пп.1.1.3); комісійна винагорода за надання кредиту 1%, що розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту, комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів (пп.1.1.4.1); комісійна винагорода за обслуговування кредиту 2% за один місяць користування кредитом, що розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п.6.3.2 Типових умов, та сплачується щомісячно згідно графіку платежів, наведеного в п.1.4 договору (пп.1.1.4.2); процентна ставка за користування кредитом 0,00001% річних, які нараховуються відповідно до п.6.2 Типових умов та сплачується згідно графіку платежів, наведеного в п.1.4 договору (пп.1.1.4.3); цільове використання кредиту на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, сплату комісійної винагороди (пп.1.1.7).

Відповідно до умов договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені у графіку платежів, визначеному п.1.4 договору, а саме: у період з 03.05.2024 по 03.03.2027 щомісячно 3 числа місяця сплачувати платіж за кредитом у розмірі 3 392,22грн (з яких: на погашення основної суми кредиту 1 972,22грн; сплату комісійної винагороди 1 420грн), а 03.04.2027 3 392,30грн (з яких: на погашення основної суми кредиту - 1 972,30грн; сплату комісійної винагороди 1 420грн). Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником за договором складає 122 120грн, з яких: 71 000грн - на погашення основної суми кредиту; 51 120грн на сплату комісії.

В силу п.2.1 договору: підписанням договору позичальник звертається до банку за наданням кредиту в сумі, зазначеній в пп.1.1.1 договору, та підтверджує, що кредитні кошти будуть використані за цільовим призначенням відповідно до договору; умови цього пункту договору є заявою (клопотанням) позичальника про надання кредиту.

Банк надає кредит протягом трьох банківських днів з дня укладення договору; кредит надається разово однією сумою в розмірі, зазначеному в пп.1.1.1 договору; банк приймає рішення про надання кредиту на власний розсуд та відповідно до своїх внутрішніх положень, тобто зобов`язання банку щодо надання кредиту за договором є відкличними; ненадання кредиту в зазначений строк вважається відмовою банку в наданні кредиту та договір вважається таким, що припинив свою дію (п.2.2 договору).

Як визначено п.3.4 договору, банк має право на договірне списання коштів з рахунків позичальника в розмірі, необхідному для виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до п.5.1 договору: цей договір складається з договору та Типових умов; з моменту укладення договору Типові умови стають його невід`ємною частиною; банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами; підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та Типовими умовами, умови договору та типових умов позичальнику відомі та зрозумілі; укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку.

У всіх випадках, не передбачених договором, сторони керуються положеннями Типових умов та законодавством; в разі наявності будь-яких протиріч та/або невідповідностей між Типовими умовами та положеннями договору, такі положення договору мають пріоритет (п.5.2 договору).

Згідно з п.п.5.3,5.4 договору: сторони домовились, що договір укладається сторонами в формі електронного документа за допомогою системи «ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ»; договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку та КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника); договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно договору в повному обсязі.

Як визначено п.2.1 Типових умов, кредитування, в рамках кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», укладеного в системі інтернет-банкінг ПУМБ Digital Business (далі Типові умови, а.с.23-26): ці типові умови регулюють відносини між банком та позичальниками, з якими укладено договори, щодо надання, використання та повернення кредиту, здійснення плати за кредит; типові умови затверджуються банком, підписуються від імені банку уповноваженою особою та містять типові умови надання кредиту в рамках кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС».

Погодження позичальником цих Типових умов здійснюється шляхом укладення договору за встановленою банком формою; належним чином підписаний позичальником договір розглядається сторонами як акцепт позичальника; підписаний позичальником договір разом з цими Типовими умовами, які викладені на сайті банку, складає укладений між банком та позичальником договір, що підтверджується підписом позичальника у договорі (п.2.2 Типових умов).

Відповідно до п.3.5 Типових умов надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів в сумі, зазначеній в пп.1.1.1 договору, із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в пп.1.1.5 договору, в строки, зазначені в п.2.2 договору, враховуючи умови п.2.3 договору.

Пунктом 4.1 Типових умов передбачено, що кожна з перелічених подій повинна тлумачитись як несприятлива подія, зокрема такою подією за в силу відповідного пункту є несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з договором/Типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов`язків за договором та/або за іншими договорами, укладеними між сторонами (п.1).

У випадку виникнення будь-якої несприятливої події, як визначено п.4.2 Типових умов, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення пп.1.1.3, п.1.4 договору, пп.5.1.1 Типових умов, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з договором, в строк не пізніше 7 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги; у разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку, встановленому договором та Типовими умовами, для погашення боргових зобов`язань позичальника.

Підпунктом 6.3.2 п.6.3 Типових умов визначено, що: позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування кредиту; розмір зазначеної комісійної винагороди розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди за обслуговування кредиту, зазначеного в пп.1.1.4.2 договору, на розмір суми кредиту, визначеної п.1.1.1 договору; комісійна винагорода за обслуговування кредиту сплачується щомісячно згідно графіку платежів, зазначеному в п.1.4 договору, за відповідний розрахунковий період повний місяць; під повним місяцем у цьому пункті Типових умов розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з графіком платежів, зазначеним в п.1.4. договору, під першим повним місяцем розуміється період з дати надання кредиту до дати першого платежу згідно з графіком платежів; у разі дострокового повного погашення заборгованості за кредитом, позичальник зобов`язаний погасити комісійну винагороду за обслуговування кредиту за повний місяць в якому відбувається дострокове повне погашення заборгованості.

З виписки з рахунку відповідача вбачається, що 03.04.2024 позивачем перераховано відповідачу 71 000грн в рахунок виконання зобов`язань за договором в частині надання кредиту. При цьому, з відповідної суми кошти у розмірі 70290грн зараховані на поточний рахунок кредитних коштів за договором №79808822298 від 03.04.2024, що підтверджується інформацією з графи «призначення платежу» платіжної інструкції від 03.04.2024 №TR.78418362.73830.29514 (а.с.28), а 710грн - направлені на оплату комісії, про що свідчить платіжна інструкція від 03.04.2024 №TR.78418362.73829.29514 (а.с.27).

За твердженнями позивача, відповідач виконав зобов`язання за договором лише частково, про що також свідчить виписка з особового рахунку за період з 03.04.2024 по 24.02.2025, а саме перерахував: 9 861,10грн - в рахунок повернення кредиту, 7287,11грн в рахунок сплати комісії за обслуговування кредиту (а.с.29-30).

У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань відповідачем щодо повернення кредитних коштів відповідно до графіку, сплати комісії, позивач направив на зареєстровану адресу відповідачу вимогу від 13.02.2025 за вих.№104 про погашення простроченої заборгованості, у якій вимагав від відповідача погасити прострочену заборгованість згідно з графіком погашення платежів за укладеним кредитним договором №79808822298 у розмірі 68 558,89грн (а.с.31-32).

В якості доказів направлення зазначеної вимоги надано: опис вкладення до відправлення; список згрупованих поштових відправлень №20250211; фіскальний чек від 14.02.2025 щодо оплати послуг пересилання відправлень (а.с.33-37).

Вказане відправлення 01.03.2025 повернуто за зворотною адресою, у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується відомостями з вебсайту АТ «Укрпошта» станом на 28.03.2025 (а.с.38-39).

Посилаючись на те, що відповідач вимогу не виконав, отримані кредитні кошти не повернув, комісію за обслуговування кредиту не сплатив, позивач звернувся до суду з відповідним позовом щодо дострокового стягнення всієї суми кредиту та сплати комісії, вказуючи, що станом на момент звернення до суду борг відповідача становить: 51 277,80грн строковий борг за кредитом; 9 861,10грн - прострочений борг за кредитом; 8 028,51грн борг по сплаті комісії.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку повернути кредит, сплатити комісію, нараховану за обслуговування кредиту.

Заявлені вимоги є мотивованими з наступних підстав.

Як визначено ст.207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України): правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами; у разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У відповідності з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»: електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно п.15 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Як установлено ч.ч.1,3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис; накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору, в силу ч.1 якої, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених ЦК України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію, визначену ч.2 вказаної норми про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Положеннями ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину.

Згідно ч.6 ст.18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Отже, електронний договір, укладений шляхом підписання його у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, що вбачається також із змісту ч.3 ст.207 ЦК України. Оригінал електронного документу з накладеним на нього підписів, визначених ст.12 вказаного Закону, є договором, що сторони також визначили п.5.3 договору.

Таким чином, відповідний договір укладено із дотриманням встановленої форми.

Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст укладеного позивачем та відповідачем договору свідчить про те, що такий правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Так, згідно ч.2 ст.345 ГК України: кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Зокрема, як установлено ч.1 ст.347 ГК України, у сфері господарювання може використовуватись банківська форма кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як визначено ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України: позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Водночас приписами ч.2 ст.1050 ЦК України унормовано, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, враховуючи умови укладеного сторонами договору кредиту, відповідач мав виконати зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати комісії за обслуговування кредиту у строки, встановлені п.1.4 договору, тому вимоги щодо повернення кредиту та сплати комісії за обслуговування кредиту є мотивованими.

При цьому, враховуючи вимогу банку від 13.02.2025 №104 щодо сплати боргу за договором, що не виконана відповідачем, порушення ОСОБА_1 положень п.1.4 договору в частині повернення кредиту, сплати комісії у встановлені графіком строки, позивач, у відповідності до положень п.4.2 Типових умов та ч.2 ст.1050 ЦК України набув права вимагати від відповідача дострокового повернення всієї суми кредиту.

Частиною 1 ст.612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, не виконавши зобов`язання в частині повернення кредиту, сплати комісії у встановлені графіком строки, відповідач допустив порушення зобов`язань за договором.

Перевіривши правильність розрахунку боргу за кредитом, комісією, суд встановив, що такий розрахунок відповідає умовам договору з урахуванням Типових положень та є арифметично вірним.

Отже, вимоги в частині стягнення строкової заборгованості за кредитом у розмірі 51 277,80грн, простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 9 861,10грн, а також заборгованості по сплаті комісії за період з 03.10.2024 по 24.02.2025 у розмірі 8 028,51грн є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що заявлені вимоги задоволені повністю, позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати у розмірі 2 422,40грн, понесені на оплату позову судовим збором.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ідентифікаційний код 14282829; 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) 9 861,10грн простроченої заборгованості за кредитом, 51 277,80грн строкової заборгованості за кредитом, 8 028,51грн заборгованості по сплаті комісії, а також 2 422,40грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова