Постанова № 128377790, 25.06.2025, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/1864/25

Провадження № 3/526/520/2025

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 червня 2025 року суддя Гадяцького районного суду Полтавської області Черков В.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління ДПС у Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , керівника КП «Інформаційний центр «Регіон» Петрівсько-Роменської сільської ради (код ЄДРПОУ 37937865), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1

- за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 4044/16-31-04-08-12 від 08.04.2025, ОСОБА_1 , керівник КП «Інформаційний центр «Регіон» Петрівсько-Роменської сільської ради, вчинила порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, передбачені п. 49.2, підпунктом 49.18.6 пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік з граничним терміном подання 03.03.2025 (фактично подано 13.03.2025), що зафіксовано в акті від 24.03.2025 № 3692/16-31-04-08/11/37937865, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, прийшов до наступного.

За змістом статей 245, 280, 283 КУпАП для прийняття законного та обґрунтованого рішення слід забезпечувати всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення.

Згідност. 38 КУпАПякщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цьогоКодексучи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.

Як вбачається з правових висновків,викладених вп. 17,18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018року (справа № 487/2854/17)КУпАПне містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

В постанові КАС ВС від 18.06.2020 року (справа № 682/2447/16-а) роз`яснено, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов`язані з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, припиняються виконанням регламентованих обов`язків, якщо ці обов`язки ще можливо виконати.

Так, зі складеного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 , керівник КП «Інформаційний центр «Регіон» Петрівсько-Роменської сільської ради, вчинила порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, передбачені п. 49.2, підпунктом 49.18.6 пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік з граничним терміном подання 03.03.2025 (фактично подано 13.03.2025), що зафіксовано в акті від 24.03.2025 № 3692/16-31-04-08/11/37937865.

За ч. 1ст. 163-1 КУпАП, відповідальність настає за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Стаття 12 КУпАП визначає загального суб`єкта адміністративного правопорушення. Відповідно до норм цієї статті загальним суб`єктом адміністративного правопорушення, тобто особою, яка підлягає адміністративній відповідальності за цим Кодексом за стандартних умов, є фізична осудна особа, яка на момент вчинення адміністративного правопорушення досягла шістнадцятирічного віку.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

КУпАПне передбачено продовження строків накладення адміністративних стягнень, у разі їх закінчення провадження у справі підлягає безумовному закриттю (без накладення адміністративного стягнення) попри встановлення судом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. У цьому випадку правопорушник не несе за свою протиправну поведінку установленої законом міри відповідальності, яка застосовується, в тому числі, з метою його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, а отже, не виконуються завдання цьогоКодексу, у тому числі через незадовільну роботу державних інституцій.

В той же час, правовий аналіз положеньКУпАПдає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбаченихстаттею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

Так, з положеньстатті 38 КУпАПвбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в порушенні провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першоїстатті 247 КУпАПчерез відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченихКУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.

Виходячи зі змістустатті 38 КУпАП«Строки накладення адміністративного стягнення», таке стягнення накладається лише на винну особу. Відповідно, ця норма (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинна застосовуватись лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення.

Тим більше, за своєю правовою природою звільнення від відповідальності у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою обставиною.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 квітня 2020 року (справа № 686/4557/18) підтверджує цю правову позицію, згідно з якою «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченихстаттею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення».

З точки зору матеріального (сутнісного) підходу реабілітуючими визнаються обставини, за яких особа вважається непричетною до адміністративного правопорушення (у зв`язку із чим відновлюються її добре ім`я, репутація), а нереабілітуючимиобставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.

Поділ підстав закриття провадження на реабілітуючи і нереабілітуючі має, насамперед, практичне значення щодо наслідків такої форми закінчення провадження у справі. Визнання обставини реабілітуючою/нереабілітуючою впливає на права та інтереси особи, яка є потерпілою від адміністративного правопорушення. Крім того,стаття 280 КУпАПвстановлює обов`язок при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати низку обставин, в тому числі чи винна особа в його вчиненні.

Із матеріалів справи було встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, допустила несвоєчасне подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік з граничним терміном подання 03.03.2025 (фактично подано 13.03.2025). Тобто порушення було усунуто самостійно.

Справа про адміністративне правопорушення надійшла до суду тільки 16.06.2025, тобто поза межами строків, визначених ст. 38 КУпАП, а тому особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, слід визнати винною у вчиненні інкримінованого правопорушення, але провадження у справі закрити у зв`язку з закінченням строків, визначених ст. 38 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 38, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП- закрити, у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Скарга на постанову суду до Полтавського апеляційного суду може бути подано через Гадяцький районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя: В. Г. Черков