Постанова № 12835640, 07.12.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2010 р.

Справа № 18/200/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Єршова С.В. (довіреність № 2-18 від 17.12.2009 року)

від відповідача: Семещенко М.О. (довіреність № 17-9358 від 06.10.2010 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:

- Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”;

- Державного підприємства „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря-Машпроект”

на рішення господарського суду Миколаївської області від „20” жовтня 2010 року

по справі № 18/200/09

за позовом Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до Державного підприємства „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря-Машпроект”, м. Миколаїв

про стягнення 1 497 812,13 грн.

В С Т А Н О В И В :

Дочірня компанія „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі по тексту –позивач) звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Державного підприємства „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря-Машпроект” (далі по тексту – відповідач) про стягнення 4 383 259,72 грн. заборгованості, з яких: 2 448 130,20 грн. основного боргу за поставлений у червні 2006 року природний газ, 208 661,18 грн. пені, 1 329 334,68 грн. збитків від інфляції, 225 764,55 грн. 3 % річних, 171 369,11 грн. 7 % штрафу. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення укладеного між сторонами договору свої зобов'язання щодо проведення оплати за отриманий в червні 2006 року газ не виконав, залишивши і до цього часу непогашену суму заборгованості, на яку і нараховані відповідні штрафні санкції.

03.12.2009 року до суду відповідачем подано заяву № 12806/12-005 від 22.10.2009 року про припинення зобов’язань заліком зустрічної однорідної вимоги, яку позивач адресував відповідачу і якою позивач у своєму бухгалтерському обліку зменшив дебіторську заборгованість відповідача перед позивачем за постачання природного газу в 2006 році, що виникла на підставі договору на постачання природного газу № 115-06-ЭУ від 30.01.2006 року на суму 3 771 504,33 грн., в яку входить, в тому числі і сума основного боргу відповідача перед позивачем за передачу газу в червні 2006 року. Згідно з клопотанням позивача, поданим до суду 09.03.2010 року, він підтвердив факти, викладені у зазначеній заяві відповідача.

20.10.2010 року позивачем подано до суду заяву б/н від 15.10.2010 року про уточнення позовних вимог в частині нарахування суми інфляційних збитків, 3 % річних та неустойки (штрафу, пені), а саме: стягнення з ДП „НВКГ „Зоря-Машпроект” на користь ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” суму пені у розмірі 161 506,11 грн., суму на яку збільшилась сума боргу внаслідок інфляційних процесів, у розмірі 1 028 920,07 грн., суму 3 % річних в розмірі 174 744,32 грн. та суму 7 % штрафу, що становить 132 641,63 грн. та витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.10.2010 року по справі № 18/200/09 (суддя Давченко Т.М.) позовні вимоги ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” задоволені частково. Стягнуто з ДП „НВКГ „Зоря-Машпроект” на користь позивача 1 028 920,07 грн. збитків від інфляції, 25 500 грн. державного мита, 315 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що правомірними і обґрунтованими є лише вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат за період з липня 2006 року по травень 2009 року у сумі 1 028 920,07 грн. з посиланням на ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 161506,11 грн. та суми 7% штрафу, що становить 132641,63 грн., суд застосовував правила ч.2 ст. 258 ЦК України, яка передбачає застосування до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовної давності в один рік. У задоволенні вимог про стягнення суми 3 % річних в розмірі 174 744,32 грн. суд відмовив позивачу, оскільки акт прийому-передачі природного газу від 30.06.2006 року позивачем був підписаний лише 30.06.2009 року, тому вина відповідача відсутня.

На виконання даного рішення господарським судом Миколаївської області 02.11.2010 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення пені у розмірі 161 506,11 грн., 3 % річних в розмірі 174 744,32 грн. та 7 % штрафу в розмірі 132 641,63 грн. та постановити в цій частині нове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам і виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону, а також порушив та невірно застосував норми матеріального і процесуального права.

За твердженням скаржника, положення ст.625 ЦК України передбачають стягнення суми, на яку збільшилась сума боргу внаслідок інфляційних процесів, та 3% річних здійснюється одночасно у випадку прострочення виконання боржником грошового зобов'язання. Отже, неможливо стягувати суму інфляційних збитків без 3% річних чи навпаки. Такої ж позиції дотримується і Вищий господарський суд України. Також в положеннях ЦК України відсутні норми, які б свідчили про наявність випадків звільнення боржника від сплати 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

На думку скаржника, у суду були всі правові підстави для задоволення вимог щодо стягнення пені та 7 % штрафу в силу того, строк позовної давності щодо стягнення вказаних сум переривався в свій час згідно ст.264 ЦК України і він не був пропущений позивачем при звернення до суду з вимогами вказаного змісту.

Згідно доповнення до апеляційної скарги ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України”, скаржник просив:

- скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 1 894 880,44 грн., пені у розмірі 161 506,11 грн., 3 % річних в розмірі 174 744,32 грн. та 7 % штрафу в розмірі 132 641,63 грн.;

- в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 161 506,11 грн., 3 % річних в розмірі 174 744,32 грн. та 7 % штрафу в розмірі 132 641,63 грн.;

- припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 894 880,44 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України;

- в іншій частині рішення залишити без змін.

У доповненнях до скарги скаржник посилається на те, що суд невірно відмовив в задоволенні вимог про стягнення основного боргу, оскільки повинен був в цій частині припинити провадження у справі в силу відсутності предмету спору. Відповідачем не доведено факт відсутності вини щодо невиконання зобов'язання по оплаті переданого позивачем в червні 2006 року природного газу в обсязі 2825,009 тис.куб.м. на суму 1 894 880,44 грн. Причина нездійснення відповідачем своєчасної оплати газу, на яку посилається відповідач, не є об’єктивною і не звільняє його від відповідальності за порушення виконання такого зобов’язання, на момент виникнення якого були всі правові підстави для його виконання.

ДП „НВКГ „Зоря-Машпроект” також не погодилось з рішенням місцевого господарського суду та звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” відмовити в повному обсязі.

На думку скаржника, строк позовної давності, згідно ст.257 ЦК України, по стягненню заборгованості становить 3 роки і обчислюється з 21.07.2006 року по 20.07.2009 року, оскільки розрахунки за отриманий у червні 2006 року газ, згідно Договору № 115-06-ЭУ та Додаткової угоди до нього, повинні були проведені по 20.07.2006 року. Позовна ж заява подана до суду лише 23.07.2009 року, що підтверджується відповідним штампом суду. Отже, строк позовної давності сплинув, при чому сплинув як до основної вимоги (основний борг) так і до додаткових вимог (усі штрафні санкції), що є підставою для відмови в позові в повному обсязі.

За твердження скаржника, він не є боржником, що прострочив виконання зобов'язання зі своєї вини, оскільки Акт приймання-передачі газу за червень 2006 року підписано постачальником лише 30.06.2009 року та повернуто покупцю 06.08.2009 року, що суперечить пунктам 2, 3 Договору, за якими акти приймання-передачі повинні складатися уповноваженими представниками сторін до 5-го числа наступного за звітним місяця та є підставою для розрахунків.

Також скаржник посилається на те, що необґрунтованим та взагалі незрозумілим є визначений позивачем період прострочення зобов'язання з 31.07.2006 року по 31.05.2009 року, так як відповідно до пунктів 2, 3 Договору № 115-06-ЭУ зобов'язання у покупця сплатити борг виникає тільки на підставі акту приймання-передачі природного газу поставленого в червні 2006 року, який повинен бути підписаний обома сторонами, але як було зазначено, Акт приймання-передачі газу за червень 2006 року підписано постачальником лише 30.06.2009 року та повернуто покупцю 06.08.2009 року.

ДП „НВКГ „Зоря-Машпроект” надало до суду відзив на апеляційну скаргу ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” та доповнення до своєї скарги, в якому та його представник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” залишити без задоволення, апеляційну скаргу ДП „НВКГ „Зоря-Машпроект” задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” відмовити в повному обсязі.

ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” надала до суду відзив на апеляційну скаргу ДП „НВКГ „Зоря-Машпроект”, в якому просить в задоволенні такої скарги відмовити.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційні скарги з доповненнями до них та відзиви на апеляційні скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2006 року між ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” (Постачальник) та ДП „НВКГ „Зоря-Машпроект” (Покупець) укладено договір № 115-06-ЭУ на постачання природного газу, відповідно до умов якого (пункт 1.1) Постачальник зобов'язався передати в 2006 році природний газ у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти газ та сплатити за нього певну грошову суму (т.1 а.с.25-28).

Даний договір поширює свою дію на відносини сторін, що склалися з 1 січня 2006 року і діє до 31 грудня 2006 року. Договір може бути пролонгований, про що сторони укладають додаткову угоду (пункти 10.1-10.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору, Постачальник передає Покупцеві в січні 2006 року газ в обсязі 5176,774 тис.куб.м.

Ціна газу за 1000 кубічних метрів газу в січні 2006 року, без врахування тарифів на транспортування газу по території України, складає 506,52 грн., в тому числі ПДВ –84,42 грн. (пункт 4.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору, приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці, оформлюється шляхом підписання сторонами місячного акту приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу уповноважені представники сторін складають до 5-го числа, наступного за звітним місяця. Акти приймання-передачі газу є підставою для розрахунків.

Розділом 5 Договору сторонами встановлено порядок та умови проведення розрахунків. Так, оплата за газ, що постачається згідно пункту 2.1 даного договору в січні 2006 року, здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів в сумі 2 622 139,57 грн., в тому числі ПДВ –437 023,26 грн., на рахунок Постачальника в термін до 25.02.2006 року. Звірка розрахунків здійснюється Постачальником і Покупцем на підставі документів, що підтверджують фактичну оплату вартості газу Покупцем і актів приймання-передачі газу, протягом 10-ти днів з моменту вимоги однієї із сторін (пункти 5.1-5.2 Договору).

Згідно із пунктом 6.1 Договору, сторони у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по даному договору несуть взаємну відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України.

В разі неоплати або несвоєчасної оплати за газ у строк, зазначений в пункті 5.1 даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі 0,5 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення оплати понад тридцяти днів з Покупця додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від суми заборгованості (пункт 6.2 Договору).

Додатковими угодами № 1 від 20.03.2006 року, та № 2 від 02.06.2006 року, №3 від 18.07.2006 року внесені зміни у Договір № 115-06-ЭУ від 30.01.2006 року щодо встановлення об'єму газу, що поставляється, ціни природного газу та порядку розрахунків за отриманий/спожитий газ (т.1 а.с.29-31).

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 18.07.2006 року до Договору, п.2.1 розділу 2 Договору доповнено абзацом 4, відповідно до якого позивач у червні 2006 року зобов’язався передати відповідачу природний газ в обсязі 2 825 тис.куб.м. в загальному потоці на пунктах прийому-передачі газу в газотранспортну систему позивача, що підтверджується актом виконання послуг з транспортування газу, підписаним позивачем та відповідачем.

На виконання умов договору № 115-06-ЭУ від 30.01.2006 року ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” у червні 2006 року поставила ДП „НВКГ „Зоря-Машпроект” природний газ в об'ємі 2 825,009 тис.куб.м. на загальну суму 1 894 880,44 грн., про що складено сторонами відповідні Акт виконання послуг з транспортування газу (т.1 а.с.32) та Акт прийому-передачі природного газу (т.1 а.с.72, 107).

Судова колегія не погоджується з позовними вимогами ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” та висновками місцевого господарського суду про їх задоволення, вважає їх неправомірними, безпідставними та необґрунтованими, які не відповідають вимогам діючого законодавства та матеріалам справи, а тому рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, апеляційна скарга ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” –залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ДП „НВКГ „Зоря-Машпроект” –задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктами 2,3 Договору № 115-06-ЭУ від 30.01.2006 року, а саме п.п.2.1, 2.2 і 3.3 врегульовано постачання природного газу в січні 2006 року, а також було обумовлено порядок оформлення передавання газу у разі здійснення постачання в наступних місяцях, додатковими угодами до договору, та підписанням актів приймання-передачі.

Акти приймання-передачі повинні були складатися уповноваженими представниками сторін до 5-го числа, наступного за звітним місяця. Відповідно до п.3.3 Договору, акти приймання-передачі газу є підставою для розрахунків. Додатковою угодою № 3 від 18.07.2006 року до Договору врегульовано постачання природного газу у червні та внесено зміни у п.п.2.1 та п.п.5.1 договору щодо підстав та порядку оплати за поставлений газ. У п.п.3.3 Договору зміни не вносились.

Відповідно з положеннями змінених пунктів договору та п.3.3 договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у травні-червні 2006 року, оформлюється шляхом підписання акту приймання-передачі газу протягом двох днів з моменту укладення даної додаткової угоди. Оплата за газ здійснюється на підставі акту приймання-передачі природного газу (п.3.3 Договору), шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом двох днів з моменту укладення додаткової угоди.

Таким чином, Постачальник повинен був оформити акт приймання-передачі, надати його на підписання Покупцю одразу ж після укладення додаткової угоди, так як на підписання його сторонами було надано тільки 2 дні. Але ж Акт приймання-передачі газу за червень 2006 року підписано Постачальником лише 30.06.2009 року та повернуто Покупцеві 06.08.2009 року (т.1 а.с.72, 107).

Отже, цей Акт був оформлений Постачальником з порушенням умов Договору та Додаткової угоди, а тому Покупець не міг виконати свої зобов'язання по договору щодо оплати, так як була відсутня підстава для платежу (акт приймання-передачі).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки ДП „НВКГ „Зоря-Машпроект” отримало від ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” акт приймання-передачі газу за червень 2006 року лише 06.08.2009 року, то і право вимоги про стягнення відповідної суми коштів за газ виникло у постачальника, згідно із ст.530 ЦК України, лише після 06.08.2009 року, а право звернення до суду з відповідним позовом виникло б у ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” тільки через сім днів після 06.08.2009 року, тобто 13.08.2009 року, якщо б ДП „НВКГ „Зоря-Машпроект” не виконало пред’явлені до нього вимоги.

Між тим, позивач звертається з позовною заявою про стягнення боргу із відповідача до суду першої інстанції 23.07.2009 року, тобто ще до виникнення у відповідача обов’язку на виконання зобов’язання за договором по оплаті за поставлений у червні 2006 року газ.

Відповідно до пункту 4 статті 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Пунктом 2 статті 613 ЦК України встановлено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно із статтею 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи наведене, ДП „НВКГ „Зоря-Машпроект” не виконало свій обов’язок по сплаті вартості отриманого від ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” у червні 2006 року природного газу через несвоєчасне підписання Постачальником акту приймання-передачі газу, а тому вина Покупця в цьому відсутня.

Таким чином, ДП „НВКГ „Зоря-Машпроект” не є боржником, що прострочив виконання зобов'язання зі своєї вини, а тому заявлення ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” як вимог про стягнення основного боргу, так і усіх штрафних санкцій суперечить та не відповідає не нормам чинного законодавства ні матеріалам справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність і необґрунтованість заявлених та уточнених позовних вимог ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” та невірність і помилковість висновків місцевого господарського суду про їх задоволення.

ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надала, а тому зазначені вище факти під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які позивач посилався як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 20.10.2010 року по справі № 18/200/09 не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню, апеляційна скарга ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” –залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ДП „НВКГ „Зоря-Машпроект” –задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, апеляційних скарг та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря-Машпроект” задовольнити.

3. Рішення господарського суду Миколаївської області від „20” жовтня 2010 року по справі № 18/200/09 скасувати.

4. В позові Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” відмовити.

5. Стягнути з Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (01021, м. Київ, Кловський узвіз,9/1, код 30019801) на користь Державного підприємства „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря-Машпроект” (54018, м. Миколаїв, пр. Жовтневий,42-а, код 31821381) 12 750 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу наказу за постановою та в порядку статті 122 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Повний текст постанови

складено „09” грудня 2010 року.