Постанова № 12835610, 01.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2010                                                                                           № 37/401

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Півень Д.О. – дов. №Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010р.,

від відповідача - Єсик Т.О. – дов. №1110-01 від 11.11.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.10.2010

у справі № 37/401 ( .....)

за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 190958,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 04.10.2010р. у справі №37/401 позовні вимоги АЕК “Київенерго” в особі СВП “Енергозбут Київенерго” задоволенні частково. Стягнуто з ТОВ “ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ” на користь позивача 153017,95 грн. основного боргу, 89,70 грн. пені; 8616,59 грн. - 3 % річних, 25363,66 грн. інфляційних збитків, 1870,88 грн. державного мита і 231,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, АЕК “Київенерго” в особі СВП “Енергозбут Київенерго” подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити в частині стягнутої суми інфляційних збитків та прийняти нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ “ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині задоволеної суми позовних вимог та прийняти нове, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів відхиляє клопотання ТОВ “ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ” про зупинення провадження у справі від 26.11.2010р. і про призначення судової експертизи від 26.11.2010р. як необґрунтовані.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга ТОВ “ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ” не підлягає задоволенню, а скаргу АЕК “Київенерго” в особі СВП “Енергозбут Київенерго” слід задовольнити з наступних підстав.

01.10.2003р. між АЕК “Київенерго” в особі СВП “Енергозбут Київенерго” (енергопостачальна організація) та ТОВ “ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ” (абонент) був укладений договір №8373148 про постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація постачає теплову енергію у вигляді гарячої пари на потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору (далі – договір (а.с.14-15)).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.3.1 договору передбачено, що споживач зобов’язується додержуватися кількості спожитої теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до пункту 4 додатку № 1 (а.с.17) до вищевказаного договору, дата зняття абонентом показників приладів обліку – по 30 (31) число поточного місяця; надання звіту в МВРТ № 7 – не пізніше двох робочих днів. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Згідно з п 5.1. договору визначення кількості спожитої енергії проводиться по приладах обліку.

В додатку 4 (а.с.19) до договору визначено порядок розрахунків за теплову енергію.

Пунктом 5 додатку 4 передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену, ця кількість перевищення самостійно оплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконував зобов’язання за договором № 8353066 від 01.10.2003 р., тоді як відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.12.2008р. до 01.08.2010р. у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 153589,41 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, табуляграмами споживання та відомостями обліку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З довідки про надходження коштів за спожиту від АЕК “Київенерго” теплову енергію від ТОВ “ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ” вбачається, що відповідач 13.08.2010 р. частково погасив основний борг у розмірі 571,46 грн. Оскільки даний борг було погашено до моменту подання АЕК “Київенерго” в особі СВП “Енергозбут Київенерго” позову до господарського суду міста Києва, тому місцевий суду правильно відмовив в частині стягнення 571,46 грн. основного боргу.

Також суд першої інстанції законно і обґрунтовано частково стягнув з ТОВ “ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ” на користь позивача 153017,95 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7 додатку 4 до договору № 8373148 від 01.10.2003 р. передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів на початок кожного розрахункового періоду нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11. 1996р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Тому суд першої інстанції законно стягнув з ТОВ “ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ” 89,70 грн. пені.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана норма закріплює за кредитором право вимагати від боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, то він самостійно визначає періоди, за які він бажає здійснити розрахунок. Жодним нормативно-правовим актом не зобов’язано кредитора розраховувати інфляційну складову боргу з урахуванням інфляційних показників, які менше одиниці.

Приписи ст. 625 ЦК України не обмежують кредитора вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції певними періодами часу. Судом першої інстанції залишено поза увагою, що такі періоди кредитор вільний визначати самостійно, без обмежень, тому безпідставно відмовлено в стягненні 3300,10 грн. інфляційних збитків.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, достягнувши з ТОВ “ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ” на користь позивача 3300,10 грн. інфляційних збитків і пропорційно відшкодувавши стягнуті судові витрати.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ “ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ” і задовольняє апеляційну скаргу АЕК “Київенерго” в особі СВП “Енергозбут Київенерго” в частині стягнення 3300,10 грн. інфляційних збитків.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ “ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ” залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу АЕК “Київенерго” в особі СВП “Енергозбут Київенерго” задовольнити.

Рішення господарського суду від 04.10.2010р. у справі №37/401 змінити, достягнувши з ТОВ “ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ” (04205, м. Київ, вул. Тимошенка, 29-Б, ідентифікаційний код 32380022) на користь АЕК “Київенерго” (пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі СВП “Енергозбут Київенерго” (вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187763) 3300,10 грн. інфляційних збитків.

Стягнути з ТОВ “ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ” (04205, м. Київ, вул. Тимошенка, 29-Б, ідентифікаційний код 32380022) на користь АЕК “Київенерго” (пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі СВП “Енергозбут Київенерго” (вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187763) 51 грн. за подання і розгляд апеляційної скарги.

В решті оскаржуване рішення залишити без змін.

Справу №37/401 повернути до господарського суду м.Києва, який зобов’язати видати накази з урахуванням вказаних змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

06.12.10 (відправлено)