Рішення № 12835313, 10.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.10                                                                                           Справа№ 14/158

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс», м. Городок, Львівська область

про стягнення 125646,86 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар: Хороз І.Б

Представники:

від позивача: не з»явився

від відповідача: не з”явився

Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін, які брали участь у судових засіданнях, роз”ясювались. Заяви про відвід судді від сторін не поступали.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс», м. Городок, Львівська область, про стягнення 125646,86 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № L 3096-10/08 від 15.10.2008 року.

Провадження у справі порушено ухвалою від 30.09.2010 року та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 13.10.2010 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в зазначеній ухвалі.

З підстав, зазначених в ухвала суду від 13.10.10 р, від 27.10.2010 року, від 23.11.2010 року, від 29.11.2010 року розгляд справи відкладався. Окрім того, ухвалою від 29.11.1010 року за письмовим зверненням представника позивача строки вирішення спору продовжувались терміном на 15 днів.

Сторонами, зокрема, подано до справи через канцелярію суду:

26.10.10 р позивач подав супровідний лист від 22.10.10 р про долучення до матеріалів справи документів, згідно переліку в зазначеному листі;

26.10.10 р відповідач подав відзив від 18.10.10 р на позовну заяву ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», у якому , зокрема, повідомляв, що вказаний у позовній заяві розмір заборгованості (125646,86 грн) визнає у повному обсязі та пояснює причини несвоєчасної оплати рахунків –складне фінансове становище підприємства.

22.11.10 р відповідачем подано відзив (доповнення) на позовну заяву ТзОВ «Райффайзен Лвзинг Аваль», в якому повідомляє що вказаний у позовній заяві розмір заборгованості (125646,86 грн) визнається частково, оскільки заборгованість по лізингових платежах за травень 2010 року в розмірі 736516,87 грн товариством оплачені повністю, а за червень 2010 року –частково у розмірі 360000,00 грн. Відповідач у доповненні до відзиву також пояснює, що за травень 2010 року ТзОВ «Танк Транс»повністю сплатило кошти у вересні-жовтні 2010 року, за червень 2010 року оплати здійснювались у жовтні 2010 року. Всього за цей період було сплачено 1096516,87 грн. Стверджує, що актом звіряння взаєморозрахунків від 17 листопада 2010 року, що був направлений позивачем електронною поштою відповідачу, ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»було визначено, що за червень-вересень 2010 року по договору № L 3096-10/08 від 15.10.2008 року за ТзОВ «Танк Транс»рахується заборгованість в розмірі 114245,04 грн; повідомляє, що вказану суму заборгованості ТзОВ «Танк Транс»визнає.

06.12.10 р позивачем подано клопотання у якому підтверджує, що вимога про стягнення 125646,86 грн. заборгованості заявлена за наступними рахунками :№. L 3096-10/08/18 від 05.05.2010 року; №. L 3096-10/08/19-002 від 01.06.2010 року; №. L 3096-10/08/20-004 від 01.07.2010 року; №. L 3096-10/08/21-005 від 02.08.2010 року; №. L 3096-10/08/22-007 від 01.09.2010 року. (копії рахунків додаються). Повідомляє, що рахунок

№. L 3096-10/08/18 від 05.05.2010 року було оплачено відповідачем 10.09.2010 року (довідка додається). Відтак, враховуючи викладене, відповідно до ст.ст.22,49 ГПК України просить суд : припинити провадження у справі в частині стягнення з ТОВ «Танк Транс» заборгованості в розмірі 28813,51 грн; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 114245,04 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

В судове засідання 10.12.2010 року сторони не забезпечили явку повноважних представників. Від відповідача заяви, клопотання , тощо до суду не надходили.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено.

Справа розглядається за правилами ГПК України, оскільки за даним спором, Позивач та Відповідач, які є юридичними особами, виступають як суб‘єкти господарювання, правовідносини, які між ними виникли із Договору фінансового лізингу № L3096-10/08 від 15.10.2008 року, який сторони уклали вільно, відповідно до норм Цивільного кодексу України, під час укладення цього договору його сторони вільно домовлялися про зміст та обсяг прав та обов‘язків за договором, зазначений договір є цивільним (господарським), а кожний суб‘єкт цього договору виступає як рівний один одного.

          Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

15.10.2008 р. між Позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”) та Відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю “Танк Транс”) був укладений договір фінансового лізингу № L3096-10/08 (Договір), згідно з п. 1.1 якого Лізингодавець (Позивач) зобов»язувався придбати на підставі договору купівлі-продажу (поставки) у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічних опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються у Специфікації (Додаток №2 до цього Договору) (надалі –«Предмет лізингу»), а Лізингоодержувач зобов»язувався прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору

Відповідно до Специфікації (додатку №2) предметом лізингу є сідельний тягач MAN TGX 18.400 4х2 BLS 2008 рік в кількості 1 одиниця , ціна з ПДВ -577727,00 грн.

На виконання умов вищезазначеного Договору, Позивач (Лізингодавець) придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння Відповідачу (Лізингоодержувачу), що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу.

Проте, Відповідач в порушення умов Договору, зокрема, п.п. 5.1-5.5, п. 8.1.4 Загальних умов фінансового лізингу - Додаток № 4 до Договору (надалі - Загальні умови), належним чином не виконував свої зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.6 Договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця. До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода Лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання Предмета лізингу за Договором купівлі-продажу та витрати Лізингодавця, які виникли в період дії цього Договору та пов'язані з ним.

Такі умови Договору повністю відповідають ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”.

          У відповідності до п. 3 ч.2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”, п.п. 5.1, 8.1 Загальних умов фінансового лізингу, Лізингоодержувач зобов‘язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

          Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт укладення 15.10.2008 року договору фінансового лізингу № L3096-10/08, передачі позивачем і отримання відповідачем предмету лізингу, наявність заборгованості

сторони не заперечують. Сторони визнають, що станом на даний час заборгованість становить 114245,04 грн. Обидві сторони підтвердили, що мало місце часткове погашення заборгованості, в сумі 28813,51 грн. Відповідач у Відзиві (доповненні) ствердив, що заборгованість за травень 2010 року ним ( по всіх договорах за загальним рахунком на сплату) ним сплачено у вересні-жовтні 2010 року. Позивач у клопотанні , яке поступило 06.12.10 р , доданій до неї довідці підтвердив, що кошти в сумі 28813,51 грн. сплачені відповідачем 10.09.2010 року.

Відповідно до положень Інструкції з діловодства в господарських судах України день одержання позовної заяви до господарського суду засвідчується проставленням на першому аркуші позовної заяви реєстраційного штампа, дати надходження до суду, реєстраційного номера. Як вбачається із матеріалів справи, реєстраційного штампу канцелярії суду на титульній сторінці позовної заяви,дати надходження позовної заяви до суду, реєстраційного номера, позовна заява позивача про стягнення з відповідача 125646,86 грн заборгованості поступила до суду 27.09.10 року і зареєстрована в канцелярії суду за вхідним номером 5967.

Водночас, за змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України: до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Однак, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Як вбачається із обставин, наведених судом вище порушення права чи законного інтересу позивача в частині вимоги про стягнення 28813,51 грн заборгованості або спір щодо них не існували станом на момент звернення позивача до суду (27.09.10 р). Оскільки виявлено, що порушення в цій частині вимог , станом на 27.09.10 р відсутнє, то в частині вимоги про стягнення 28813,51 грн. заборгованості позов заявлено позивачем безпідставно, а відтак позивачу слід відмовити в задоволенні вимоги про стягнення 28813,51 грн.заборгованості, а не припинити провадження у справі, як це просить позивач у клопотанні .

Заборгованість відповідача перед позивачем по лізинговим платежам за Договором № L3096-10/08 від 15.10.2008 року в решті суми (114245,04 грн) підтверджена матеріалами справи та позивачем, визнається відповідачем.

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.4-3,32,33,34,43 ГПК України, відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, на яких грунтуються заявлені позивачем вимоги в частині стягнення 114245,04 грн, а відтак в цій частині вимоги позивача підлягають до задоволення.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по справі, а саме :1 142,45 грн держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

Вирішив :

1.          Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Танк Транс”( 81500, Львівська обл.. м. Городок, вул. Івасюка,2г, ЄДРПОУ 32115067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”( 04073, м. Київ, просп. Московський,9 корп. 5, ЄДРПОУ 34480657) заборгованість за Договором фінансового лізингу № L3096-10/08 від 15.10.2008 року в сумі 114245,04 грн., 1142,45 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4.          В частині вимоги про стягнення 28813,51 грн. заборгованості позивачу відмовити.

Повний текст рішення складено 14.12.10р.

Суддя