Рішення № 128348500, 24.06.2025, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1285/25

2/583/936/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка у загальному позовному провадженні без виклику сторін справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

26.03.2025 АТ «СЕНС БАНК» звернулося з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 285985,00 грн, а також понесені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 3431,82 грн та 23049,82 грн витрат на правничу допомогу. Позовні вимоги мотивує тим, що 10.11.2021 ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк», яке в подальшому було перейменовано на АТ «СЕНС БАНК», шляхом підписання оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501388592, акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501388592, уклади кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 151000,00 грн, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання відповідачці кредиту. Відповідачка своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 285985,00 грн, з яких: 146117,84 грн заборгованість за кредитом; 139867,16 грн заборгованість по відсотках, що і стало підставою для звернення до суду.

Процесуальні дії у справі.

Заочним рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.04.2025 року позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором №501388592 від 10 листопада 2021 року в розмірі 285 985 грн та 5431,82 грн судових витрат, а всього 291 416,82 грн.

12.05.2025 року від представника відповідачки адвоката Савочки А.М. надійшла заява про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 21.05.2025 року заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.04.2025 року скасоване, призначене підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 18.06.2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідачки адвоката Савочка А.М. в судову засіданні зазначив про часткове визнання позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, в частині стягнення відсотків просив відмовити.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви суду.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Установлено, що 10.11.2021 АТ «Альфа-Банк», яке в послідуючому змінило своє найменування на АТ «СЕНС БАНК», та ОСОБА_1 було підписано оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту №50138892 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501388592 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, паспорт споживчого кредиту, відповідно до яких: сума/ліміт кредиту 151 000 грн, процентна ставка за користування кредитною лінією - 35% річних, тип процентної ставки фіксована, строк кредитування 60 місяців, дата повернення кредиту 10.11.2026 (а.с. 7-12).

Отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером від 10.11.2021 №690929878 (а.с. 15).

З виписки по особовому рахунку з 10.11.2021 по 05.11.2024 вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами та вносила кошти на погашення заборгованості (а.с. 16-31).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом, наданим позивачем станом на 05.11.2024 заборгованість становить 285 985 грн, з них: 146 117,84 грн заборгованість за тілом кредиту, 139 867,16 грн заборгованість по відсотках (а.с. 6).

Частиною 1 ст.1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст.638 ЦК Українидоговір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.26 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.1050 ЦК Українипередбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст.1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положеньстатті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно положень оферти на обслуговування угоди про надання споживчого кредиту № 501388592 позичальник підтверджує, що до підписання цього договору ознайомився з усіма його умовами та нормами ЗУ «Про споживче кредитування», ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що розміщені на веб-сайті Товариства www.alfabank.ua та є невід`ємною частиною цього договору.

Однак, суд констатує, що всупереч вимогам ст.12ЗУ «Проелектронну комерцію» паспорт споживчого кредиту, оферта на укладення угоди не містять підпису ні власноручного, ні електронного підпису в розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Враховуючи положення ч. 3 ст.12ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається в обгрунтування своїх позовних вимог. Всупереч положень наведеної норми позивачем не надано доказів, що саме цю редакцію договору, яка надана до позовної заяви, підписувала відповідачка, оскільки договір та паспорт споживчого кредиту не містить підпису відповідачки.

На підтвердження укладення договору та підписання його відповідачем позивач надав довідку ідентифікацію клієнта (а.с. 14), відповідно до змісту якої клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа- Банк», укладеного між банком та клієнтом, ідентифікований АТ «Альфа-Банк».

З матеріалів справи вбачається, що відповідачці банком було перераховано суму грошових коштів 151000,00 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру від 10.11.2021 року (а.с.15).

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка внесла кошти на погашення заборгованості в загальній сумі 4882,16 грн, а саме 10.11.2021 року внесено 1580,83 грн, 10.12.2021 року внесено 1626,94 грн та 10.01.2022 року внесено 1674,39 грн (а.с.6).

Залишок заборгованості за тілом кредиту складає 146 117,84 грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуті, а також вимоги частини другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Тому суд вбачає підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту.

АТ «Сенс Банк», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.

Суд зазначає, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою), має інформативний характер для споживача, тому суд критично оцінює можливість доведення факту належного повідомлення відповідача про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків, шляхом підписання паспорта споживчого кредиту.

Окрім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вбачав наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови кредитного договору, зокрема і про сплату відсотків за користування кредитними коштами за несвоєчасне погашення кредиту, а відтак, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовій формі ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим безпідставним є нарахування банком відсотків за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за процентами потрібно відмовити.

Тому здійснити захист прав кредитора можливо шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Факт отримання відповідачем суми кредитних коштів у межах встановленого кредитного ліміту підтверджується випискою по рахунку та меморіальним ордером. Суд враховує, що заборгованість за тілом кредиту складає 146117, 84 грн, яка підлягає стягненню, заборгованість за відсотками в розмірі 139867,16 грн стягненню не підлягає з вищезазначених підстав.

Висновок суду.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюю зібрані у справі докази в цілому, так і кожний доказ окремо, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд дійшов висновку, що в даному випадку позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, з відповідачки підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.

Так положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання послуг від 28.01.2025 №1006 про надання правничої допомоги Адвокатським бюро «СмартЛекс», відповідно до п. 3.1 якого за надання послуг, що полягають у вчиненні виконавцем дій, передбачених п. 1.1.1 та п. 1.1.2 договору, замовник сплачує на користь виконавця винагороду у наступному розмірі: підготовка та подання заяви до суду - 375,00 грн; - за отримання рішення суду - 225,00 грн; - комісійна винагорода від стягнутих коштів - 7,85% (а.с. 41-44).

У позовній заяві позивач зазначає про те, що загальний обсяг витрат на професійну правничу допомогу склав 23049,82 грн (із розрахунку: 375,00 грн + 225,00 грн + 285985,00 грн х 7,85%).

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з наступного.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 23049,82 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст.137ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2000 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 3431,82 грн (а.с. 49). Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (146117,84 грн/ 285985 грн * 100% = 51% ), сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідачки складає 1750,23 грн.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідачки в рахунок відшкодування судових витрат 3750,23 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 5, 7, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 272, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь АКЦІОНЕРНОГОТОВАРИСТВА «СЕНСБАНК» заборгованістьза кредитнимдоговором №501388592від 10листопада 2021року врозмірі 146117,84 грнта 3750,23 грн судових витрат, а всього 149868,06 грн (сто сорок дев`ять тисяч вісімсот шістдесят вісім грн 06 коп), відмовивши в решті вимог за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 24.06.2025 року.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК», місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 23494714.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т.О. Ярошенко