Рішення № 12834844, 26.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/47126.11.10 За позовомДержавного підприємства «Науково –дослідний інститут «Квант»

доДержавного підприємства «Науково –дослідний інститут радіоелектронних систем «Квант –Радіоелектроніка»

простягнення 66000,00 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Савенчук І.О. –дов. № б/н від 19.01.2010 року;

від відповідача: Ольховик В.Є. –дов № 250-10 від 29.10.2010 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Науково –дослідний інститут «Квант» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Науково –дослідний інститут радіоелектронних систем «Квант –Радіоелектроніка»про стягнення 60000,00 грн. –основної заборгованості, 6000,00 грн. –пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов’язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору 3/2008 на виготовлення і поставку ЗИПа групового від 18.03.2008 року не оплатив в повному обсязі виготовлений та наданий в користування товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 60000,00 грн.

Ухвалою від 13.10.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 01.11.2010 року.

В судовому засіданні 01.11.2010 року представник позивача подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.11.2010 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відкласти розгляд справи та надав усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 01.11.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 26.11.2010 року.

В судовому засіданні 26.11.2010 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.11.2010 року проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 26.11.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2008 року між Державним підприємством «Науково –дослідний інститут «Квант»(далі –виконавець, позивач) та Державним підприємством «Науково –дослідний інститут радіоелектронних систем «Квант –Радіоелектроніка»(далі – замовник, відповідач) було укладено договір № 3/2008 на виготовлення та поставку ЗИПа групового (далі-Договір), пунктом 1.1 якого сторони передбачили, що виконавець зобов’язався виготовити і поставити, а замовник оплатити та прийняти ЗИП груповий (далі –продукція) згідно відомості постачання (Додаток № 2).

Відповідно до пункту 2.1 Договору за продукцію згідно з цим Договором замовник перераховує виконавцеві у відповідності до протоколу про договірну ціну (Додаток № 1): 100000,00 грн. Крім того, ПДВ –20%: 200000,00 грн. Всього: 120000,00 грн.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Договору платежі за продукцію, що поставляється за цим Договором будуть проводитися замовником у грошовій формі у національній валюті шляхом оплати продукції згідно рахунків виконавця. Для забезпечення виконання робіт замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 50% вартості робіт.

Пунктом 4.3 Договору сторони узгодили, що рахунки за поставлену продукцію сплачуються на протязі 55 днів після отримання продукції.

Додатковими угодами сторони неодноразово продовжували строк дії Договору.

Протоколом розбіжностей сторони погодили, що остаточний розрахунок, решта 50% замовник зобов’язаний оплатити на протязі 15-ти банківських днів з моменту отримання продукції.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 120000,00 грн., що засвідчується видатковою накладною 01 АК № 184296 на відпуск товарно –матеріальних цінностей від 18 грудня 2009 року, в свою чергу відповідач сплатив лише передплату в розмірі 60 00,00 грн., решта заборгованості в сумі 60000,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача сплачена не була, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 60 000,00 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 60000,00 грн.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд здійснивши перерахунок суми позову приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 60000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5.1 Договору у разі оплати за поставлену продукцію замовник сплачує виконавцеві пеню, яка буде нараховуватись з першого дня прострочення; на протязі перших 30 днів у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день; у подальшому 1% від суми простроченого платежу за кожний день. Загальна сума пені не повинна перевищувати 10% від суми простроченої оплати.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 5.1 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 6000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 22 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пункту 5.1 Договору, Протоколу розбіжностей, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, дати поставки, а також з урахуванням норм чинного законодавства, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 6000,00 грн., відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Науково –дослідний інститут радіоелектронних систем «Квант –Радіоелектроніка»(місцезнаходження: 03150, м. Київ, Печерський р –н, вул. Димитрова, буд. 5, код ЄДРПОУ 24727971) на користь Державного підприємства «Науково –дослідний інститут «Квант»(місцезнаходження: 03150, м. Київ, Печерський р –н, вул. Димитрова, буд. 5, код ЄДРПОУ 14308138) 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. –основного боргу, 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. –пені, 660 (шістсот шістдесят) грн. 00 коп. – державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

13.12.2010 року