Рішення № 12834839, 09.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/47809.12.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

До Приватного підприємства «Сіг»

Про стягнення 970752, 23 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Предчук Т.В. - представник (за дов. від 25.01.2010);

Від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 970752,23 грн., а також про відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 було порушено провадження в справі № 47/478 та призначено до розгляду на 27.10.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2010, у зв»язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи було відкладено на 17.11.2010.

У судовому засіданні 17.11.2010 представник позивача надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 1207878,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2010, у зв»язку з необхідністю у витребуванні від сторін додаткових доказів у справі, розгляд справи було відкладено на 25.11.2010, а 25.11.2010 на 09.12.2010.

В судовому засіданні 09.12.2010 представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов кредитного договору № 198/К-07 від 13.06.2007 не була здійснена сплата щомісячних платежів по кредиту та нарахованих процентів за користування наданим кредитом, внаслідок чого позивачем за порушення відповідачем зазначених зобов’язань нараховано 63042,32 Євро –простроченої заборгованості за кредитом, 22697,49 Євро –простроченої заборгованості по нарахованим процентам, 24001,32 Євро –пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, а всього 109741,13 Євро, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 27.10.2010 складає 1207878,70 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання не направив, відзив та витребувані судом документи не надав. Через канцелярію Господарського суду м. Києва заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою юридичного місцезнаходження, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зокрема зазначено в ухвалах суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.12.2010 представнику позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2007 між позивачем, як кредитодавцем, та Приватним підприємством «Сіг», як позичальником, було укладено договір № 198/К-07 від 13.06.2007 (далі –кредитний договір).

Умовами кредитного договору сторони погодили, що позивач надає відповідачу кредит у розмірі 550000,00 грн., а відповідач зобов’язується, в порядку передбаченому кредитним договором, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 18,5% річних, протягом строку кредитної лінії –з 13.06.2007 по 11.06.2010 (п.1.1), відповідач мав здійснювати повернення кредиту шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок позивача, у відповідності до графіка зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до договору) (п. 4.1); проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці (п.4.2); нарахування процентів позивачем здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту (п.4.3), у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту позичальник зобов’язався сплатити проценти з розрахунку 20,5% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення (п.4.6.), у разі прострочення платежів основного боргу та процентів, відповідач має сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період прострочення, від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення (п. 8.1).

09.07.2007 між позивачем, як кредитодавцем, та Приватним підприємством «Сіг», як позичальником, було укладено Додатковий договір №1 до кредитного договору №198/К-07 від 13.06.2007.

Умовами додаткового договору №1 до кредитного договору сторони погодили, що позивач відкриває відповідачу відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти у розмірі 81500,00 Євро, а відповідач зобов’язується, в порядку передбаченому додатковим договором №1, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 12,5% річних , протягом строку кредитної лінії: з 13.06.2007 по 11.06.2010 (п.1.1), відповідач мав здійснювати повернення кредиту шляхом перерахування коштів із своїх поточних рахунків на позичкові рахунки позивача, у відповідності до графіка зменшення ліміту кредитування (додаток № 2 до договору) (п. 4.1.); проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці (п.4.2.); нарахування процентів позивачем здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту (п.4.3.); у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту позичальник зобов’язався сплатити проценти з розрахунку 14,5% річних у Євро та 20,5% річних у гривні, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення (п. 4.6.), позивач має право зупинити подальше кредитування позичальника, та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим договором внаслідок не виконання або неналежного виконання позичальником умов даного договору, а позичальник зобов’язаний протягом 10 календарних днів з дати надсилання позивачем відповідної вимоги повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі, та штрафні санкції (п.9.2.).

Відповідно до Додаткового договору №2 від 16.04.2008 до кредитного договору №198/К-07 на відкриття відновлювальної лінії (в національній валюті) від 13.06.2007 (далі додатковий договір №2), сторони погодили, що у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту позичальник зобов’язався сплатити проценти з розрахунку 16,5% річних у Євро та 22,5% у гривні, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення (п. 4.6)

Згідно меморіального ордеру №211095 від 10.07.2007, копія якого долучена до матеріалів справи, а оригінал оглянуто у судовому засіданні, позивач на виконання умов кредитного договору та додаткового договору №1 надав відповідачу кредит загалом у розмірі 81500,00 Євро, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 560606,31 грн.

15.07.2008 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів № 12039, в якому позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору № 198/К-07 від 13.06.2007 та умов додаткового договору №1 від 09.07.2007 щодо сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, заявив вимогу про дострокове розірвання кредитного договору і повернення кредитних коштів.

Позивачем на виконання вимог суду надано порівняльний графік дат та сум нарахування та погашення кредиту, згідно якого відповідачем було здійснено виплату наданих кредитних коштів по договорам в сумі 18457,68 Євро, але відповідачем були порушені умови кредитного договору в частині своєчасної та повної сплати кредитних платежів та процентів за його користування, на підтвердження чого позивачем надано виписку банку про рух коштів по особовому рахунку позичальника (відповідача), копія якої наявна в матеріалах справи.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Вимогами статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 232 ч.6 Господарського кодексу України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору № 198/К-07 від 13.06.2007 з усіма відповідними змінами та доповненнями до нього, позивачем було надано відповідачу кредит в сумі 81 500,00 Євро, термін кредитної лінії з 13.06.2007 по 11.06.2010 із сплатою відсотків, отримання якого відповідачем підтверджується меморіальним ордером № 211095 від 10.07.2007.

Однак, відповідачем в порушення умов кредитного договору № 198/К-07 від 13.06.2007 з усіма відповідними змінами та доповненнями до нього та ст. 526, 530, 553, 554, 1049, 1054 Цивільного кодексу України протягом дії наведеного договору було порушено зобов’язання по поверненню кредиту та процентів за його користування, а саме: ним було прострочено сплату заборгованості за кредитом в сумі 63042,32 Євро, сплату заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 22697,49 Євро, що також підтверджено наданим позивачем порівняльним графіком дат та сум погашення кредиту.

Суд, перевіривши розрахунок позивача залишку кредиту та розрахунок простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в частині сум, строків та ставок нарахування, погоджується з наведеним позивачем у заяві про збільшення позовних вимог розрахунком та задовольняє вимоги позивача згідно його розрахунку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 63042,32 Євро простроченої заборгованості за кредитом, 22697,49 Євро простроченої заборгованості по нарахованим процентам по кредитному договору № 198/К-07 від 13.06.2007 з усіма відповідними змінами та доповненнями до нього –є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Також, позивачем було заявлено до стягнення 24001,32 Євро –пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів.

Судом встановлено, що п.8.1 кредитного договору передбачено, що за порушення строків сплати відсотків банк має право нарахувати та стягувати, а позичальник зобов’язаний сплатити на вимогу банку пеню, на прострочену суму зазначених платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої за кожен день прострочення платежу.

Суд, враховуючи те, що відповідачем в порушення умов кредитного договору з усіма змінами та доповненнями до нього, та ст. 526, 530, 553, 554, 1049, 1054 Цивільного кодексу України після настання строку виконання зобов’язання по поверненню кредиту та процентів за його користування, не було сплачено на користь позивача кредит, нараховані відсотки за користування кредитом, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів є законною, обґрунтованою.

Згідно розрахунку суду, належна до стягнення з відповідача на користь позивача сума пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за період прострочення відповідачем виконання зобов»язання по сплаті кредиту та процентів, а саме: з 01.05.2008 (дата початку прострочення відповідачем виконання зобов»язання по кредиту) по 31.10.2010 (піврічний термін відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України) складає 1052,26 Євро та з 01.08.2008 (дата початку прострочення відповідачем виконання зобов»язання по сплаті процентів) по 31.01.2010 (піврічний термін відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України) складає 173,03 Євро, що разом складає: 1225,29 Євро.

Враховуючи наведене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають: 63042,32 Євро простроченої заборгованості за кредитом, 22697,49 Євро простроченої заборгованості по нарахованим процентам та 1225,29 Євро пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, а всього: 86965,10 Євро, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 27.10.2010 складає 957190,07 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню на користь позивача –9571,90 грн. витрат по сплаті державного мита та 187,02 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський уд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Сіг” (код ЄДРПОУ 21701592, місцезнаходження: 02140, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 44, кв. 204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (код ЄДРПОУ 19357325, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26) 957 190 (дев»ятсот п»ятдесят сім тисяч сто дев»яносто) грн. 07 коп. заборгованості, а також витрати по сплаті державного мита –9 571 (дев»ять тисяч п»ятсот сімдесят одна) грн. 90 коп. та 187 (сто вісімдесят сім) грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В задоволенні позовних вимог в іншій частині –відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                         С.Р. Станік

дата складання повного тексту рішення –14.12.2010