Рішення № 128348231, 24.06.2025, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1007/25

Номер провадження 2/573/321/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Федорченко Г.В.,

розглянув заочноу відкритомусудовому засіданнів залісуду вм.Білопіллі цивільнусправу запозовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ТАЛІОНПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

29 травня 2025 року через систему «Електронний суд» ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» звернулося до суду із вказаним позовом, який мотивує тим, що 17 березня 2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №595413386, на підставі якого останній отримав кошти у розмірі 10600 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Згідно з укладеним 12 листопада 2024 року з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договором факторингу ТОВ «Таліон плюс» набуло право вимоги до боржників ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у тому числі й до ОСОБА_1 . Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 50066,07 грн, з яких: 10595,97 грн заборгованість по кредиту, 39470,10 грн заборгованість по процентам за користування кредитом. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості та судові витрати.

Ухвалою від 30 травня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 15).

Представник позивачаТОВ «ТАЛІОНПЛЮС» Томилко О.Б.у судове засідання не з`явилася, одночасно з поданням позову просила розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала (а. с. 10 зв, 16).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явився. За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання останній відсутній, інформації щодосвоєї адресисуду ненадав,а томувідповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається таким, якому судова повістка вручена належним чином (а. с. 18-19).

У зв`язку з тим, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву не подав, за згодою позивача було проведено заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 17 березня 2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 у режимі онлайн укладено договір кредитної лінії №595413386, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту 10600 грн на умовах строковості, зворотності, платності Останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Перший транш за договором у сумі 10600 грн надається 17 березня 2024 року, а другий протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим договором. Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії договору. Кредит надається з метою задоволення поточних як споживчих, так і не споживчих потреб позичальника.

Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого він може збільшувати суму кредиту в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення договору строк дисконтного періоду користування складав 30 днів від дати отримання першого траншу. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 1908 грн 00 коп.

Згідно з п. п. 7.1- 7.3 договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 16 квітня 2024 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору. Кінцевою датою повернення (виплати) кредиту є 16 квітня 2029 року.

Відповідно до п. 7.4 протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору; після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника договором не передбачено (п. 8.1 договору).

У цей же день ОСОБА_1 ознайомився з паспортом споживчого кредиту продукту «Смарт», який є додатком до договору (матеріали електронної справи).

На останній сторінці кредитного договору позичальником зазначений ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 і вказано, що договір підписаний ним 17 березня 2024 року о 20:02 год електронним підписом одноразовим ідентифікатором (матеріали електронної справи).

17 березня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 на платіжну картку НОМЕР_2 грн (матеріали електронної справи).

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» направило відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору у зв`язку із простроченням заборгованості по оплаті процентів за користування кредитом за договором (матеріали електронної справи).

12 листопада 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/8.

Відповідно до п. п. 2.1 2.2, 4.1 зазначеного договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити за плату, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняти права вимоги до позичальників, зазначених у реєстрах прав вимог.

Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання Реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

Згідно з п. 5.3.3 договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій розсуд, у тому числі відступати права вимоги на користь третіх осіб.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 12 листопада 2024 до договору факторингу №МВ-ТП/8 ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором №595413386 від 17 березня 2024 року у сумі 27549,57 грн, з яких: 10595,97 грн основна заборгованість, 16953,60 грн заборгованість за відсотками (матеріали електронної справи).

Згідно з матеріалами справи станом на 05 лютого 2025 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №595413386 від 17 березня 2024 року становить 50066,07 грн, із них: 10595,97 грн заборгованість за основною сумою боргу, 39470,10 грн заборгованість за відсотками (матеріали електронної справи).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч.ч. 1, 2 ч. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції, яка діяла на час укладення кредитного договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Враховуючи викладене, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» необхідно стягнути заборгованість по кредитному договору №595413386 від 17 березня 2024 року у сумі 50066,07 грн, із них: 10595,97 грн заборгованість за основною сумою боргу, 39470,10 грн заборгованість за відсотками.

Що стосується вимоги про стягнення 5000 грн витрат на правничу допомогу, то суд дійшов такого висновку.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч, 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 2000 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 4422 грн 40 коп понесених і документально підтверджених судових витрат пропорційно задоволеним вимогам, які складаються з судового збору (2422грн 40 коп.) та витрат, пов`язаних з розглядом справи (2000 грн) (матеріали електронної справи).

Керуючись статтями 258, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Таліон Плюс» (14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, код ЄДРПОУ:39700642) до ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Таліон Плюс» 50066 (п`ятдесят тисяч шістдесят шість) гривень 07 копійок заборгованості за кредитним договором, а також 4422 (чотири тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Білопільського районного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Суддя