Рішення № 12834812, 06.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/28806.12.10 За позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі:

1)Фонду державного майна України,

2)Міністерства охорони здоровя України,

3)Державного закладу “Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоровя України”

До 1)Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот”

2)Головного управління комунальної власності міста Києва

Треті особи

Без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1.Приватне акціонерне товариство “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут”,

2.Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Гарант-Система”,

3.Приватне підприємство “Бриз”,

4.Приватний підприємець ОСОБА_1

5.Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2,

6.Дочірнє підприємство “Кентавр ВТХ”,

7.Класифікаційне товариство “Регістр судноплавства України”,

8.Фізична особа підприємець ОСОБА_3,

9.ОСОБА_4,

10.Товариство з обмеженою відповідальністю “Будинок моди “Ріто”,

11.ОСОБА_5

Провизнання права власності, визнання недійсними свідоцтв про право власності

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивача-1Кіхтенко О.С. представник за довіреністю від 30.07.2010 р. № 318

Від позивача-2 Волік Я.В. представник за довіреністю від 20.07.2010 р.

Від позивача-3Бучацька О.М. представник за довіреністю від 22.06.2010 р. № 7/532, Пранік С.А. головний лікар (керівник)

Від відповідача-1 Кішинський Д.Г. представник за довіреністю від 29.11.2007 р. № 23-03/99, Полковська Д.Е. представник за довіреністю від 16.08.2010 р.

Від відповідача-2 Онисимчук О.О. представник за довіреністю від 07.04.2010 р. № 042/13/1-2266

Від третьої особи-1Гніда Ю.Ю. представник за довіреністю від 11.10.2010 р.

Від третьої особи-2Петлицький Я.А. представник за довіреністю від 25.01.2010 р.

Від третьої особи-3Ускова О.І. представник за довіреністю від 02.10.2010 р.

Від третьої особи-4ОСОБА_16 представник за довіреністю від 02.10.2010 р. № 3182

Від третьої особи-5не зявився

Від третьої особи-6Міщенко І.С. представник за довіреністю від 26.10.2009 р.

Від третьої особи-7Євтушенко О.Г. представник за довіреністю від 09.11.2009 р.

Від третьої особи-8ОСОБА_19 представник за довіреністю

Від третьої особи-9ОСОБА_20 представник за довіреністю від 24.11.2010 р.

Від третьої особи-10не зявився

Від третьої особи-11не зявився

Від прокуратуриЦюкало Ю.В.

Присутня особаПетрова Т.П. представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 06.12.2010 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 46/288 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоровя України, Державного закладу “Київська центральна басейнова клінічна лікарня Міністерства охорони здоровя України” до Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот” і Головного управління комунальної власності міста Києва та за участю 11-ти третіх осіб про визнання за державною права власності на нежитлові будівлі, розташовані у м. Києві по вул. Сагайдачного/Ігорівській, 10/5 (будівлю літери “А”, загальною площею 1409,3 кв.м та будівлю літери “Б”, загальною площею 522,80 кв.) та про визнання недійсними свідоцтв про право власності, що були видані Акціонерній судноплавній компанії “Укррічфлот” Головним управлінням комунальної власності міста Києва від 14.10.2002 р. серії НБ №010005673 та серії НБ №010005674 на зазначене нерухоме майно.

Заявами заступника прокурора міста Києва від 06.10.2010 р. № 05/2-7577-10 та Державного закладу “Республіканська центральна басейнова клінічна лікарня Міністерства охорони здоровя України” від 14.10.2010 р. № 8//35 позовні вимоги були уточнені (заяви в матеріалах справи).

Зокрема, у заяві заступника прокурора були перелічені та описані приміщення, за якими він просить визнати право власності держави у двох будівлях (літера “А” та літера “Б”) за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 з деталізацією по поверхах.

У заяві позивача-3 позовні вимоги заступника прокурора підтримуються та уточнюється розмір спірного майна, яке займає Державний заклад “Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоровя України” і розміщується поліклінічне відділення та лабораторія. Так, позивач-3 стверджує, що у користуванні лікарні станом на час розгляду справи перебуває нерухоме майно загальною площею 1844,6 кв.м. (1321,8 кв.м. у будівлі літери “А” на 3-х поверхах і у підвалі та 522,8 кв.м. у будівлі літери “Б” на двох поверхах і у підвалі).

06.12.2010 р. в судовому засіданні до початку розгляду справи по суті спору судом було отримано від присутніх в засіданні представників пояснення по справі з додатками від позивача, клопотання про призначення колегіального розгляду справи від відповідача-1 та додаткові докази по справі, клопотання про залучення доказів до матеріалів справи від третьої особи-1, клопотання про припинення провадження у справі та про витребування доказів від третьої особи-6,пояснення по справі з додатками від третьої особи-7.

Подані представниками учасників процесу додаткові документи по справі були залучені судом до її матеріалів для їх вивчення на стадії дослідження доказів.

За наслідками розгляду клопотання відповідача-1 про призначення колегіального розгляду справи, його було відхилено судом з мотивів, викладених в ухвалі від 06.12.2010 р. (в матеріалах справи).

У клопотанні про витребування доказів третя особа-6 просить суд витребувати від Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна” до матеріалів справи інвентаризаційну справу щодо нежитлового приміщення будівлі за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 літера “А” для того, щоб встановити, які саме приміщення є предметом вимог прокуратури міста Києва.

Розглянувши зазначене клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2010 р. за клопотанням відповідача-1 судом вже було витребувано від Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна” додаткові докази по справі, а саме: відомості про осіб, за якими на даний час зареєстровано право власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 (будівлю за літерою “А” та літерою “Б”) та отримано відповідь на судовий запит, у звязку з чим повторне звернення до вказаного органу видається недоцільним. Крім того, суд враховує, що у заві про уточнення позовних вимог від 06.10.2010 р. № 05/2-7577-10 заступник прокурора міста Києва остаточно визначився з позовними вимогами та виклав перелік приміщень, щодо яких просить визнати право власності держави. Також, суд зважає на те, що ніхто з учасників провадження у справі не заперечував стосовно того, що перелічені заступником прокурора приміщення є лише тими приміщеннями, де фізично розміщувався Державний заклад “Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоровя України”.

Відповідно до клопотання про припинення провадження у справі третя особа-6 стверджує, що з огляду на залучення судом до участі у справі ОСОБА_4 заявлений заступником прокурора міста Києва спір не підлягає вирішенню в господарському суді. Тобто, мотивами заявлення вказаної вимоги є порушення господарським судом субєктного складу учасників провадження у справі, якими можуть бути фізичні особи лише у спеціально визначених законодавством випадках, до яких предмет спору у справі № 46/288 не відноситься.

У п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Виходячи з норм ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами судового процесу, щодо яких законодавцем встановлені обмеження субєктного складу у ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, є позивач і відповідач.

Оскільки залучений судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянин ОСОБА_4 не є стороною у справі № 46/288, твердження третьої особи-6 про те, що заявлений прокурором спір не підлягає вирішенню у господарських судах є хибними, у звязку з чим заявлене клопотання підлягає відхиленню. Інших достатніх підстав вважати, що спір не підлягає вирішенню господарським судом третя особа-6 не навела.

Під час розгляду спору по суті прокурор та представники позивачів-2 і 3 підтримали заявлені вимоги та просили суд визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на приміщення, які використовуються Державним закладом “Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоровя України” в нежитлових будівлях літери “А” та “Б” по вул. Сагайдачного/Ігорівський, 10/5 у м. Києві, а також визначити недійсними свідоцтва Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот” про право власності на зазначені приміщення, що видані Головним управлінням комунальної власності міста Києва 14.10.2002 р. В обґрунтування заявлених вимог прокурор та позивач посилалися на те, що в процесі набуття відповідачем-1 права власності на спірні приміщення шляхом приватизації майна підприємств відповідної галузі, до складу його статутного фонду увійшло нерухоме майно спірні нежитлові приміщення, в яких розташований Державний заклад “Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоровя України”, тобто заклад охорони здоровя, щодо якого діяла законодавча заборона приватизації.

Представник позивача-1 заперечень проти позову не навів.

Представник відповідача-1 проти позову заперечував повістю, вважаючи заявлені прокурором вимоги безпідставними. Письмових пояснень щодо правової позиції відповідача-1 по суті судом отримано не було.

При цьому, слід зазначити, що у поданому суд у 16.08.2010 р. відзиві на позовну заяву відповідач-1 просить припинити провадження у справі, оскільки вона не підлягає розгляду господарським судом через необхідність залучення до участі у справі ОСОБА_4 як третьої особи, що тягне за собою непідвідомчість спору господарському суду.

На думку суду вказані вимоги відповідача-1 є безпідставними та не підлягають задоволенню з мотивів, описаних вище.

Крім того, суд враховує, що 16.08.2010 р. відповідачем-1 було подано заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності, відповідно до якої відповідач просить суд повністю відмовити у задоволенні позову, оскільки строк для звернення до суду з зазначеними вимогами минув ще 14.10.2005 р.

Представник відповідача-2 під час виступу по суті позовних вимог заперечував проти позову вважаючи недостатніми визначені прокурором підстави для визнання недійсними свідоцтв про право власності від 14.10.2002 р., просив у позові відмовити повністю.

Представник третьої особи-6 заперечував проти позову, вважаючи, що його задоволення може зачепити інтереси Дочірнього підприємства “Кентавр ВТХ”, які стосуються права власності на майно, розташоване у спірних будівлях.

Інші присутні в судовому засіданні представники третіх осіб не заперечували проти позову, оскільки стверджували, що їх право власності на нерухоме майно не стосується спірних приміщень і можливе задоволення позову не порушить прав власності їх довірителів.

Представники третіх осіб-2 і 3, які 15.10.2010 р. в судовому засіданні клопотали перед судом про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 04.10.2010 р. у справі № 46/288 в частині залучення їх довірителів до участі у справі, просили суд не розглядати вказані вимоги.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року Міністерство охорони здоровя України звернулося до Генеральної прокуратури України з проханням проведення перевірки приватизації майна, що належить Акціонерній судноплавній компанії “Укррічфлот”. Звернення було зумовлене значним збільшенням Акціонерною судноплавною компанією “Укррічфлот” орендної плати для Державного закладу “Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоровя України” щодо оренди приміщень першого та другого поверхів будівель літер “А” і “Б” по вул. Сагайдачного/Ігорівській, 10/5 у м. Києві, який розташовувався в таких приміщеннях понад 45 років.

Згідно з установленою підвідомчістю відповідна прокурорська перевірка проводилася Прокуратурою міста Києва у 2009 2010 роках. За наслідками проведеної перевірки були встановлені факти того, що за наслідками приватизації Українського міжгалузевого державного обєднання річкового флоту “Укррічфлот” та отримання у 2002 році Акціонерною судноплавною компанією “Укррічфлот” свідоцтв про право власності на частину переданого їй до статутного фонду майна, були допущені порушення інтересів держави, оскільки відповідачем-1 у приватну власність були отримані нежитлові приміщення, в яких розташовувався заклад охорони здоровя, діяльність якого спрямована, зокрема, на виконання соціальних функцій держави.

З метою захисту інтересів держави у липні заступником прокурора міста Києва було подано до суду позов про визнання права власності держави на приміщення, що належать Акціонерній судноплавній компанії “Укррічфлот”, в яких розташовується заклад охорони здоровя.

Акціонерна судноплавна компанія “Укррічфлот” вважає, що прокурором пропущено строк на звернення до суду з указаним позовом, а тому просить відмовити у його задоволенні.

Розглядаючи зазначену вимогу відповідача-1, суд враховує наступне.

Виходячи зі ст. 121 Конституції України представництво громадян або держави в суді покладено на органи прокуратури, які самостійно визначають у чому порушені інтереси держави.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про прокуратуру” прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про прокуратуру” діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань: закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень; гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Конституційним судом України у рішенні від 08.04.1999 р. у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді встановлено, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, а тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно їх визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхдіяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки поданий позов було подано за результатами проведення прокурорської перевірки, яка стосувалася приватизованого державного майна і яка була ініційована з метою недопущення унеможливлення реалізації соціальних функцій держави щодо охорони здоровя громадян, при вирішенні питання строків позовної давності у даному конкретному питанні слід виходити з моменту закінчення прокурорської перевірки. Як встановлено судом з матеріалів справи (листування, прокурорські запити), така перевірка проводилася у 2009-2010 роках, що не дає підстав вважати строк позовної давності пропущеним. При цьому, слід враховувати особливості завдань і специфіку діяльності прокуратури, органи якої не вправі прямо втручатися в приватизаційні процеси, що реалізовуються спеціально уповноваженими органами держави. Таким чином, подання зазначеного позову заступником прокурора міста Києва у 2010 році відповідає меті проведеної перевірки та процесуальному законодавству, а також першочерговим інтересам держави та народу України.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для застосування до поданого прокурором позову наслідків пропуску строків позовної давності.

Вивчивши всі суттєві моменти спірних правовідносин, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до договору оренди від 01.08.2007 р. № 31-07/379 Державний заклад “Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоровя України” є орендарем, а Акціонерна судноплавна компанія “Укррічфлот” орендодавцем приміщень першого та другого поверхів будівель літер “А” та “Б” по вул. Сагайдачного/Ігорівській, 10/5 у м. Києві.

Як слідує з матеріалів справи, поліклінічне відділення та лабораторія вказаної лікарні працює понад 50 років та розташовується у приміщеннях, що станом на час розгляду спору належать відповідачу-1 на праві власності, здійснює медичне обслуговування як заклад охорони здоровя працівників річкового транспорту, членів їх сімей, учнів та студентів, які навчаються у навчальних закладах, що готують спеціалістів для роботи на водному транспорті, пенсіонерів з числа працівників річкового транспорту, ветеранів війни, учасників і ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Ухвалою від 22.11.2010 р. у справі № 46/288 судом було зобовязано прокурора та позивачів надати суду докази на підтвердження правових підстав перебування лікарні у спірних приміщеннях з 1948 року (правочини на право користування, накази, розпорядження про передачу в управління, на баланс тощо).

На виконання вказаних вимог суду позивачем було подано до матеріалів справи архівні копії наказів, пояснювальних записок, планів будівельних робіт, актів приймання-передачі та ін., що складалися Дніпровським річковим пароплавством та його відділами і управліннями, Дніпровським водздороввідділом, Київською клінічною лікарнею з обслуговування водників тощо.

Суд враховує, що прокурором і позивачами не було подано єдиного документу, який визначав би право позивача-3 на розміщення з кінця 40-х років минулого століття приміщеннями, щодо яких виник спір, але зважаючи на наявні в матеріалах справи письмові докази та пояснення учасників провадження у справі, листи народних депутатів та Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, профспілок, союзу ветеранів, Міністерства охорони здоровя України, тощо користування позивачем-3 спірними приміщеннями слід вважати загальновідомою обставиною в порядку ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, досліджуючи питання обставин, за яких поліклінічне відділення Державний заклад “Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоровя України” розпочало користуватися спірними приміщеннямиоз , суд приймає до уваги наявну в матеріалах справи історичну довідку позивача-3 за підписом керівника (головного лікаря), в якій вказується, що будівництво лікарні було розпочато у 1913 році після того як Київська дума виділила землю німецькій лютеранській громаді та було закінчено у 1914 році. Заклад отримав назву Євангелічна лікарня.

До 1918 року (під час першої світової війни) в лікарні було розгорнуто військовий шпиталь. Після війни лікарню, яка налічувала 60 ліжок, знову було передано лютеранській громаді.

В 1921 році лікарню було переобладнано на 100 ліжок та передано відділу охорони здоровя Південно-Західної залізниці та пароплавству Дніпровського басейну. Першим головним лікарем був ОСОБА_25, якого змінив ОСОБА_26 На той час в лікарні надавалась медична допомога цивільному населенню міста Києва, залізничникам та водникам.

З 1933 року після розділення лікувальних закладів залізничного та водного транспорту лікарня для обслуговування водників функціонувала самостійно. Головним лікарем лікарні був ОСОБА_27

З 1934 року лікарня стала базою кафедри факультетської терапії № 2 Київського медичного інституту, якою завідував професор ОСОБА_28

У 1938 році було закінчено будівництво двоповерхової будівлі лікарні .

У 1941 році з початком Великої Вітчизняної війни колектив лікарні та кафедри було евакуйовано. В роки німецько-фашистської окупації міста Києва лікарню було пограбовано, будівлю пошкоджено.

У 1943 році після звільнення міста Києва в лікарні розміщувався шпиталь першого Українського фронту.

В 1946 році лікарню було передано Дніпровському водздороввідділу.

У 1948 році лікарню обєднано з поліклінікою згідно з наказом Дніпровського водздороввідділу № 27 від 15.02.1948 р. і лікарня мала назву Київська клінічна басейнова лікарня Дніпровського водздороввідділу.

В 1956 році лікарня перейшла в підпорядкування Міністерства охорони здоровя й одержала назву “Київська клінічна лікарня по обслуговуванню водників МОЗ УРСР” та стала базою Академії медичних наук СРСР (згідно з наказом МОЗ УРСР№ 493 від 02.03.1956 р ).

В 1962 році закінчилося будівництво триповерхової добудови головного корпусу (з аудиторією). В лікарні було розгорнуто 250 ліжок.

У 1962 році терапевтичній клініці лікарні Постановою Ради Міністрів УРСР № 212 від 28.02.1962 р. присвоєно імя академіка Академії наук УРСР та Академії медичних наук СРСР заслуженого діяча науки України ОСОБА_28, який очолював кафедру і клініку Київського медичного інституту на базі лікарні.

У 1971 році було закінчено будівництво дев'ятиповерхового корпусу, в кому розмістились урологічне та неврологічне відділення лікарні. Кількість ліжок в лікарні зросла до 440.

У 1975 році урологічний корпус було вилучено з відання лікарні і передано Науково-дослідному інституту урології та нефрології МОЗ УРСР.

З 1974 року по 1977 рік на базі лікарні функціонував Республіканський алергологічний центр.

В 1984 році “Київська клінічна лікарня по обслуговуванню водників МОЗ УРСР” перейменована в “Київську центральну басейнову клінічну лікарню МОЗ УРСР” згідно з наказом МОЗ УРСР № 86 від 17.02.1984 р.

З 2004 року відповідно до нової редакції статуту назва лікарні - Державний заклад “Київська центральна басейнова клінічна лікарня Міністерства охорони здоровя України”, а станом на час розгляду справи Державний заклад “Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоровя України”.

Також, з поданих до матеріалів справи письмових доказів судом встановлено, що у 1978 та 1981 роках керівником Київської клінічної лікарні з обслуговування водників (головний лікар ОСОБА_29) були затверджені завдання на проектування капітального ремонту поліклінічного відділення, яке розташовувалося у м. Києві по вул. Жданова, 10 (на даний час вулиця імені П. Сагайдачного).

З метою виконання вказаних завдань на проектування, позивач-3 замовив техно- робочі проекти з капітального ремонту поліклінічного відділення, які були виконані Державним інститутом проектування підприємств річного транспорту “Укргіпрорічтранс”, підпорядкованим Головному управлінню річного флоту при Раді Міністрів УСР.

Відповідно до вказаних проектів та проведених будівельно-ремонтних робіт в адміністративній будівлі здійснено переобладнання житлових приміщень (квартир) 3-го поверху на медичні кабінети та переплановано 1-й, 2-й поверхи, в приміщеннях корпусу 2 проведено будівельно-ремонтні роботи та переобладнано приміщення 1-го і 2-го поверхів з урахування цільового призначення приміщень як медичного закладу.

Згідно з обмірними кресленнями, складеними Державним інститутом проектування підприємств річного транспорту “Укргіпрорічтранс” протягом 1979-1983 років, площа нежитлових приміщень, які стала займати лікарня, складала 1409,30 кв.м. у трьохповерховій будівлі під літерою “А”, де розміщено поліклінічне відділення та 522,80 кв.м. у двоповерховій будівлі під літерою “Б”, де розміщено лабораторне відділення за вищевказаною адресою.

За твердженнями позивача-3, не запереченими відповідачем-1, наразі лікарня займає спірні приміщення загальною площею 1844,6 кв.м., а саме: у будівлі під літерою “А”, де розташоване поліклінічне відділення - 90,57 кв.м. у підвалі, 182,3 кв.м. на першому поверсі, 606,40 кв.м. на другому поверсі та 442,53 кв.м. на третьому поверсі, а також у будівлі під літерою “Б”, де розташований лабораторний корпус - 22,10 кв.м. у підвалі, 269,3 к.в.м на першому поверсі та 231,4 кв.м. на другому поверсі.

Отже, з поданих документів вбачається, що поліклінічне відділення лікарні та її лабораторний корпус, яка станом на час розгляду справи внаслідок правонаступництва і змін назви іменується Державний заклад “Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоровя України”, працювало вже з 40-х років минулого століття та займало спеціально переобладнані, добудовані, реконструйовані і в подальшому неодноразово ремонтовані приміщення, які пізніше увійшли до статутного фонду Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот”. Так, у 1991 році розпорядженням Кабінету Міністрів України № 399-р від 14.12.1991 р. до переліку підприємств, по яких розпочинається підготовча роботи по роздержавленню і приватизації було включено Міжгалузеве державне обєднання річкового флоту “Укррічфлот”.

Виходячи з розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.12.1991 р. № 399-р, заяви на приватизацію та протоколу конференції трудового колективу Українського міжгалузевого державного обєднання річкового флоту та інформації про основні показники виробничо-господарської діяльності вказаного об'єднання видано спільний наказ Міністерства України у справах роздержавлення власності та демонополізації виробництва і Фонду державного майна України № 81 від 20.03.1992 р. та створено приватизаційну комісію, у склад якої входили представники галузевих підприємств “Укррічфлот”, а також представник Фонду державного майна України.

У травні 1992 року Фондом державного майна України та Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва погоджено концепцію перетворення Українського міжгалузевого державного обєднання річкового флоту “Укррічфлот” у процесі приватизації”, про що складено відповідний протокол, підписаний від обох сторін.

Відповідно до вказаної концепції на Фонд державного майна України покладено завдання щодо утворення на базі транзитного/магістрального флоту і головного підприємства - Українського міжгалузевого державного обєднання річкового флоту “Укррічфлот” Державної акціонерної компанії, на основі майна суднобудівних і судноремонтних заводів, ремонтно-експлуатаційних баз флоту, річкових портів та нинішніх підприємств акціонерних товариств, на базі підприємств і структурних одиниць, які безпосередньо обслуговують судноплавство і роботу транзитного флоту дочірніх підприємств. При цьому, п. 4 погодженої концепції зазначено, що підприємства шляхового господарства/технічні частини гідроспоруд, шлюзи / Держфлотнагляд України та організації охорони здоровя зберігають свій статус державних.

Як слідує з матеріалів справи, в інвентаризаційну відомість переліку майна, що передане засновником - Фондом державного майна України у власність Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот” при формуванні її статутного фонду станом на 10.02.1992 р. під інвентарним № 36 НП увійшли, серед іншого, будівля адміністративного корпусу № 2 за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 10, вартістю 3513,5 тис. крб. та під інвентарним № 37 НП будівля виробничого корпусу за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 10/5, вартістю 108,5 тис. крб.

Наказом Фонду державного майна України від 10.11.1992 р. № 477 “Про перетворення підприємств і організацій українського міжгалузевого державного обєднання річкового флоту “Укррічфлот” в акціонерні товариства” на базі державного майна транзитного / магістрального флоту, головного підприємства, 20-ти підприємств та структурних одиниць “Укррічфлот” створено Державну акціонерну судноплавну компанію “Укррічфлот” шляхом випуску акцій на повну вартість її майна.

26.02.1993 р. Фондом Державного майна України видано наказ № 105, яким затверджено план продажу / розміщення акцій ДАСК “Укррічфлот” згідно з протоколом рішення про випуск акцій від 30.12.1992 р.

За твердженнями прокурора, не запереченими представником відповідача-1, Міністерством фінансів України видано свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів № 11/1/93 від 15.01.1993 р., відповідно до якого здійснено випуск акцій на суму 6 714 476 000 крб. Протягом 1994-1996 років сто відсотків випущених акцій були реалізовані державою.

14.10.2002 р. Головним управлінням комунальної власності міста Києва видано відповідачу-1 свідоцтво серії НБ № 010005673 про право колективної власності на нежилий будинок площею 3930,40 кв.м., розташований у місті Києві за адресою: вул. Сагайдачного / Ігорівська, 10/5, літера “А” , а також свідоцтво серії НБ № 010005674 на право колективної власності на нежилий будинок площею 522,80 кв.м., розташований у м. Києві за адресою: вул. Сагайдачного / Ігорівська, 10/5, літера “Б”.

Тобто, як стверджується з поданих у справу доказів, у 2002 році відповідачем-1 отримано правовстановлюючі документи на обєкти нерухомості, якими користувався позивач-3.

Як стверджує відповідач-2 у доповненнях до відзиву на позовну заяву, видача відповідачеві-1 вказаних свідоцтв відбувалася на підставі поданого до Головного управління комунальної власності міста Києва витягу з інвентаризаційної відомості переліку майна, що передане засновником у власність Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот” станом на 10.11.1992 р.

Відповідно до рішення Київської міської ради “Про затвердження Положень про головні управління та інші структурні підрозділи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)” від 10.07.2003 р. № 584/744 одним з завдань Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є здійснення в установленому порядку оформлення права власності на обєкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності.

Реалізація зазначених повноважень відповідача-2 станом на час видачі оспорюваних свідоцтв регламентувалася Положенням про порядок оформлення права власності на обєкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 р. № 1820, що зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 31.08.2001 р. за № 62/364.

Відповідно до п. 9 Положення про порядок оформлення права власності на обєкти нерухомого майна для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна (групу обєктів) до відповідного органу подається заява по кожній адресі за зразком згідно з додатком 4 до цього Положення, а також матеріали поточної технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, оформлені БТІ. У разі необхідності орган, який здійснює оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності, може запросити у замовника додаткові документи щодо обєкта нерухомого майна, або його власника крім тих, що передбачені цим Положенням. Адреса обєкта нерухомого майна у всіх поданих документах має бути зазначена однаково. У випадку наявності в поданих документах розбіжностей в частині поштової адреси, або у випадку оформлення права власності на новозбудований об'єкт, в свідоцтвах про право власності зазначається поштова адреса обєкта, присвоєна відповідним розпорядженням районної у м. Києві державної адміністрації.

Аналіз приписів зазначеного Положення дає підставу вести мову проте, що до повноважень Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації не віднесено визнання чи невизнання права власності на нежитлові приміщення за будь-якими юридичними чи фізичними особами. Вказаний орган уповноважений на видачу свідоцтв про право власності, які прямо не встановлюють право власності на обєкт нерухомості або ж не надають таке право, а лише посвідчують факт його виникнення.

Згідно зі ст. 19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Прокурором та позивачами, які підтримали позовні вимоги прокурора, не визначено яку норму законодавства було порушено відповідачем-2 при реалізації повноважень, встановлених рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 584/744 та Положенням про порядок оформлення права власності на обєкти нерухомого майна, а також не вказано, які права та охоронювані законом інтереси позивачів порушено саме відповідачем-2, у звязку з чим заявлені позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право власності від 14.10.2002 р. № 010005673 та № 010005674 задоволенню не підлягають. Крім того, суд враховує, що оспорюванні свідоцтва не являють собою юридичну форму рішення відповідного органу, не є офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки або ж спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин та має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Поряд з викладеним, позовні вимоги в частині визнання за державою права власності на приміщення, якими користується позивач-3 є обґрунтованими та задовольняються судом, оскільки з матеріалів справи слідує, що до переліку обєктів, які підлягають приватизації у процесі перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного обєднання річкового флоту “Укррічфлот” не повинні були включатися спірні нежитлові приміщення, в яких тривалий час розташовувалося поліклінічне відділення та лабораторія Державного закладу “Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоровя України”.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” під приватизацією державного майна слід розуміти відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Як вище вказувалося, у підпорядкування Міністерства охорони здоровя лікарня перейшла з 50-х років минулого століття і на даний час знаходиться в управлінні вказаного центрального органу виконавчої влади, а станом на час розгляду справи набула статусу медичного закладу республіканського значення. З наведеного слідує, що фінансування лікарні відбувалося та має місце за рахунок бюджетних коштів. Крім того, в процесі розгляду даної справи судом встановлено, що обєкти нерухомості, в яких на даний час знаходиться поліклінічне відділення та лабораторні приміщення лікарні були спеціально переобладнані, добудовані, реконструйовані для розміщення в них установи з особливими соціальними функціями та призначенням закладу охорони здоровя.

Зазначеними фактичними даними стверджуються обставини перебування лікарні в сфері управління Міністерства охорони здоровя України, а спірних приміщень, в яких знаходилося її поліклінічне відділення та лабораторія, у державній власності.

Як встановлено судом, станом на час проведення перетворення Українського міжгалузевого державного обєднання річкового флоту “Укррічфлот” у процесі приватизації діяла постанова Верховної ради України “Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням” від 03.03.1995 р. № 88/95-ВР. Даним нормативним актом встановлено, що обєктом, який не підлягає приватизації, серед інших, є Київська центральна басейнова клінічна лікарня (ідентифікаційний код 01981856), органом управління якої є Міністерство охорони здоровя України.

Крім того, як вже зазначалося вище, Концепцією перетворення Українського міжгалузевого державного обєднання річкового флоту “Укррічфлот” у процесі приватизації встановлено, що правовий статус організацій охорони здоровя не змінюється і такі заклади зберігають свій державний статус.

Отже, обмеження на приватизацію спірних приміщень на момент її проведення були встановлені як погодженою уповноваженою органами Концепцією перетворення Українського міжгалузевого державного обєднання річкового флоту “Укррічфлот” у процесі приватизації, так і нормативним актом органу законодавчої влади.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одними із способів захисту прав та інтересів у суді є ,зокрема, визнання права.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В ході розгляду спору по суті відповідач-1 не спростовував обставини, які покладені прокурором і позивачами в основу підстав для задоволення позову, але заперечував право власності держави на спірне майно та не визнавав заявлені вимоги.

Таким чином, заявлений прокурором в інтересах держави позов відповідає встановленими законодавством способам захисту, а обставини, покладені в основу заявлених вимог відповідають фактичному стану правовідносин сторін, у звязку з чим позовні вимоги в частині визнання за державною в особі Фонду державного майна України права власності на спірні приміщення, який формує Єдиний реєстр об'єктів державної власності автоматизовану систему збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно (Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 р. № 467).

Задовольняючи частково заявлений позов, суд вважає за доцільне зауважити, що залучені до участі справі треті особи не повідомили суд про наявність у них спірних інтересів на нерухоме майно, яке є предметом спору або ж фактів порушення позивачем-3 їх прав власників на таке майно, не заявили в установленому порядку самостійні вимоги на предмет спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта доданих до матеріалів справи доказів до уваги судом не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення справи.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача-1.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 00032915) на приміщення, які використовуються Державним закладом “Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоровя України” в нежитлових будівлях літери “А” та літери “Б” за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного / Ігорівськв, 10/5, а саме:

-приміщення поліклінічного відділення в будівлі під літерою “А”, загальною площею 1321,8 кв.м., що розташовуються на 3-х поверхах та складаються з

·підвальних приміщень загальною площею 90,57 кв.м.;

·приміщення 1 поверху площею 182,3 кв.м., в тому числі тамбур - 14,8 кв.м., реєстратура -49,9 кв.м., сходинковий проліт - 12,9 кв.м., процедурна рентгенологічного кабінету - 35,3 кв.м., приймальня рентгенологічного кабінету - 16,8 кв.м., фотолабораторія - 10,6 кв.м., зала очікування - 7,9 кв.м., тамбур - 2,6 кв.м., коридор - 12,0 кв.м., сходинковий проліт - 19,5 кв. м.;

·приміщень 2-го поверху площею 606,40 кв.м., у тому числі: коридор - 25,9 кв.м., кабінет завідуючої жіночої консультації - 17,3 кв.м., процедурний кабінет - 10,0 кв.м., процедурний кабінет - 8,7 кв.м., кабінет лікаря - 14,4 кв.м., підсобне приміщення - 5,3 кв.м., санвузол - 3,5 кв.м., фізіотерапевтичний кабінет - 35,5 кв.м., фізіотерапевтичний кабінет - 23,4 кв.м., підсобне приміщення - 11,4 кв.м., фізіотерапевтичний кабінет - 41,1 кв.м., кабінет лікаря - 10,1 кв.м., терапевтичний кабінет - 10,5 кв.м., терапевтичний кабінет - 10,7 кв.м., терапевтичний кабінет - 10,8 кв.м., терапевтичний кабінет - 10,9 кв.м., підсобне приміщення - 8,6 кв.м., підсобне приміщення - 7,3 кв.м., кабінет лікаря хірурга - 14,6 кв.м., операційна перев'язувальна кімната - 15,9 кв.м., кабінет персоналу - 13,1 кв.м., коридор очікування - 55,6 кв.м., коридор очікування - 15,8 кв.м., кабінет лікаря невропатолога - 16,7 кв.м., кабінет лікаря невропатолога - 12,5 кв.м., підсобне приміщення - 6,7 кв.м., тамбур - 1,8 кв.м., санвузол - 3,6 кв.м., зала очікування - 27,9 кв.м., маніпуляційний кабінет - 20,0 кв.м., кабінет видачі лікарняних листків - 9,0 кв.м., кабінет завідуючого терапевтичним відділенням - 11,0 кв.м., кабінет старшого терапевта - 9,5 кв.м., кабінет лікаря кардіолога - 11,2 кв.м., кабінет лікаря функціональної діагностики -6,7 кв.м., комірчина для апаратури - 3,5 кв.м., кабінет функціональної діагностики - 16,3 кв.м., кабіна - 3,6 кв.м., кімната сестри-господині - 6,9 кв.м., ендокринологічний кабінет - 11,2 кв.м., кабінет профілактичних та медичних оглядів - 15,9 кв.м., коридор очікування - 32,0 кв.м.;

·приміщень 3-го поверху площею 442,53 кв.м., у тому числі коридор - 12,1 кв.м., кабінет фізіотерапевта - 9,0 кв.м., кабінет завідуючого відділенням реабілітації - 10,6 кв.м., кабінет рефлексотерапії - 28,2 кв.м., кабінет психотерапії - 15,9 кв.м., коридор - 1,9 кв.м., комірчина - 1,0 кв.м., тамбур - 1,0 кв.м., санвузол - 2,4 кв.м., коридор - 18,9 кв.м., зала лікувальної фізкультури - 36,4 кв.м., кабінет масажу - 22,6 кв.м., денний стаціонар 18,5 кв.м., денний стаціонар - 16,4 кв.м., підсобне приміщення - 2,6 кв.м., тамбур - 2,2 кв.м., кабінет заступника головного лікаря - 22,7 кв.м., приймальня - 16,4 кв.м., кабінет лікаря консультанта - 19,3 кв.м., кабінет завідуючого цехової служби - 12,6 кв.м.,кабінет лікаря з плавскладу - 11,8 кв.м., отоларингологічний кабінет - 20,2 кв.м., терапевтичний кабінет - 19,6 кв.м., офтальмологічний кабінет - 28,2 кв.м., коридор - 33,4 кв.м., санвузол 1,7 кв. м., комірчина - 1,53 кв.м., підсобне приміщення - 15,1 кв.м., сурдологічний кабінет - 9,0 кв.м., кабінет статистики - 6,9 кв.м., кабінет старшої медичної сестри - 10,3 кв.м., коридор - 14,1 кв.м.;

-приміщень лабораторного корпусу в будівлі під літерою “Б”, загальною площею 522,8 кв.м., які розташовуються на 2-х поверхах і складаються з

·підвальних приміщень площею 22,10 кв.м.;

·приміщень 1 поверху площею 269,3 кв.м., у тому числі приміщення центрального стерилізаційного відділення - 7,5 кв.м., автоклавна - 14,4 кв.м., вестибюль - 22,3 кв.м., відділення водолікування - 20,8 кв.м., коридор -5,8 кв.м., ванна кімната - 36,8 кв.м., кабінет підводного душового масажу -11,2 кв.м., душова кімната - 16,9 кв.м., кабіна - 1,6 кв.м., санвузол - 3,0 кв.м., кабінет для інгаляцій - 13,5 кв.м., кабінет теплового лікування - 18,9 кв.м., стерилізаційний кабінет - 11,7 кв.м., зала очікування флюорографії - 15,6 кв.м., кабінет завідуючого господарством - 4,8 кв.м., флюорографічний кабінет - 15,5 кв.м., кабінет лікаря - 10,5 кв.м., санвузол - 3,6 кв.м., сходинковий проліт № 1 - 14,2 кв.м., сходинковий проліт № 2 - 12,8 кв.м., тамбур - 4,1 кв.м., тамбур - 3,8 кв.м.;

·приміщень 2 поверху площею 231,4 кв.м., у тому числі зала очікування кабінету фтизіопульмонолога - 35,7 кв.м., кабінет лікаря 15,2 кв.м., кабінет професійних та медичних оглядів - 17,9 кв.м., кабінет медичної сестри - 9,5 кв.м., коридор - 7,4 кв.м., архів - 3,0 кв.м., санвузол - 3,9 кв.м., зала очікування дерматовенерологічного кабінету - 16,2 кв.м., кабінет лікаря - 13,6 кв.м., кабінет лікаря - 10,1 кв.м., санвузол - 1,4 кв.м., зала очікування лабораторії - 16,6 кв.м., біохімічний кабінет - 7,5 кв.м., біохімічний кабінет - 6,5 кв.м., кабінет для миття - 13,7 кв.м., лікувальний кабінет - 11,3 кв.м., лабораторна кімната - 18,0 кв.м., лабораторна кімната -10,8 кв.м., коридор - 10,7 кв.м., санвузол - 2,4 кв.м.;

3.В іншій частині позову відмовити повністю.

4.Стягнути з Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот” (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 51, ідентифікаційний код 00017733) в доход Державного бюджету України 25585 (двадцять пять тисяч пятсот вісімдесят пять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 13.12.2010 р.