Рішення № 12834366, 09.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.10 р.                     Справа № 14/285                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Скрап”, ЄДРПОУ 13487481,

м.Донецьк

до відповідача Дочірнього підприємства „Техноскрап” Товариства з обмеженою

відповідальністю „Скрап”, ЄДРПОУ 20364201, м.Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, ЄДРПОУ 03336670, м.Донецьк

про визнання права

Суддя Г.В. Левшина

Представники:

від позивача: Апонащенко С.С.-по дов.

від відповідача: Рожков Є.І.-по дов.

від третьої особи: Ковальова Н.С.-юрисконсульт

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Скрап”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Дочірнє підприємство „Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю „Скрап”, м.Донецьк, про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно нежитлового призначення, яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Югославська, 28, а саме: гараж металевий (літера Г,К), убиральня (літера Е), відсіки для зберігання лому (літери Н, О, П), склад жидкого палива (літера У), контрольно-пропускний пункт (літера Л), сторожка (літера М), навіси (літера З, Х).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність в нього права власності на спірне майно.

Відповідач в судовому засіданні 09.12.2010р. заперечень по суті позовних вимог не надав.

Ухвалою від 29.11.2010р. до участі у справі було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк.

Третя особа в судовому засіданні 09.12.2010р. звернула увагу суду на ті обставини, що вона є органом, який лише здійснює державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та, відповідно, не може визнавати чи не визнавати право власності осіб на певне майно. Одночасно, третя особа також стверджує про відсутність у позивача всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації права власності на спірне майно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, господарський суд встановив:

Рішенням від 24.01.2001р. №18/4 виконавчого комітету Донецької міської ради вирішено передати Колективному підприємству „Скрап” в оренду строком на 20 років земельну ділянку загальною площею 1,7063 га для реконструкції комплексу виробничої бази з розміщенням димової труби по вул.Югославській в Куйбишевському районі м.Донецька.

На підставі вказаного рішення, 11.03.2001р. між позивачем та виконавчим комітетом Донецької міської ради був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться на території Куйбишевського району м.Донецька по вул.Югославській площею 1,7063 га із земель загального користування.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладання вказаного вище договору) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Як встановлено судом, згідно договору оренди від 11.03.2001р. земельна ділянка передавалась позивачу в оренду для розміщення виробничої бази і димової труби.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем було реконструйовано виробничу базу та збудовано в якості допоміжних об’єктів спірне нерухоме майно, а саме: гараж металевий (літера Г,К), убиральня (літера Е), відсіки для зберігання лому (літери Н, О, П), склад жидкого палива (літера У), контрольно-пропускний пункт (літера Л), сторожка (літера М), навіси (літера З, Х).

Відповідно до ст.24 Закону України "Про планування та забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності або на праві користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів, зокрема міських рад, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Статтею 29 Закону України “Про планування та забудову територій”, встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Як встановлено судом, 21.06.2006р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м.Донецька позивачу виданий відповідний дозвіл на виконання будівельних робіт №06/184 щодо реконструкції та технічного переобладнання комплексу виробничої бази по вул.Югославській, 28 в Куйбишевському районі м.Донецька.

Згідно з вимогами ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Водночас право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України).

Тобто, законом передбачається можливість виникнення права власності на збудоване нерухоме майно у особи, яка його здійснила. Умовою визнання права власності за такою особою є рішення суду, яке має ґрунтуватись на можливості надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Така можливість може бути відсутня у зв’язку з правовим режимом категорії земель, з якої надається земельна ділянка під збудоване нерухоме майно, або з неможливістю переводу забудованої земельної ділянки із однієї категорії земель до другої, або з можливим порушенням прав інших осіб в разі надання земельної ділянки тощо.

Як вказувалось вище, згідно рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від від 24.01.2001р. №18/4, земельна ділянка, яка була надана позивачу в оренду, відносилась до земель загального користування.

Відповідних доказів припинення права користування позивачем земельною ділянкою по вул.Югославській, 28 в Куйбишевському районі м.Донецька до матеріалів справи не надано.

Частиною 5 ст.376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, вказаний пункт статті 376 Цивільного кодексу України також передбачає можливість визнання за особою права власності на самочинне будівництво.

При цьому, з урахуванням вимог вказаного пункту ст.376 Цивільного кодексу України, необхідними умовами для визнання права власності на самочинно збудоване майно у даному випадку є наявність у позивача права власності (користування) на земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно, а також встановлення того факту, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб.          

Як вказувалось вище, позивач є користувачем земельної ділянки, на якій вказане будівництво було розташоване.

Згідно з наданим до матеріалів справи експертно-технічним висновком №23/11-1 про стан основних будівельних конструкцій (літ.Г,К,Н,О,П,У,Х,З,Л,М,Е) по вул.Югославська, 28 в Куйбишевському районі м.Донецька, складеним Донецькою філією державного підприємства „Судовий будівельно-експертний центр” встановлено, що основні будівельні конструкції нежитлових будівель (літ.Г,К,Н,О,П,У,Х,З,Л,М,Е) по вул.Югославська, 28 в Куйбишевському районі м.Донецька знаходяться в задовільному технічному стані, відповідають вимогам санітарного законодавства, придатні до подальшої безпечної експлуатації за своїм функціональним призначенням.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що згідно з ліцензією Державному підприємству „Судовий будівельно-експертний центр” надане право здійснювати технічний огляд та оцінювання стану будівельних конструкцій, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ закінчення будівництва позивачем спірного майна та дотримання позивачем будівельних норм і правил при будівництві.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 та п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Позов про визнання права власності це недоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.

При цьому, нормами Цивільного кодексу України не визначено перелік осіб, до повноважень яких належить визнання чи невизнання прав за будь-якими юридичними чи фізичними особами. Особою, яка не визнає право, може бути будь-яка особа, а не лише особа, якій надано такі повноваження.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що спірний об’єкт збудований на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, а також відсутність будь-яких доказів порушення будівництвом спірного об’єкту прав інших осіб, позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно нежитлового призначення, яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Югославська, 28, а саме: гараж металевий (літера Г,К), убиральня (літера Е), відсіки для зберігання лому (літери Н, О, П), склад жидкого палива (літера У), контрольно-пропускний пункт (літера Л), сторожка (літера М), навіси (літера З, Х), є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Скрап”, м.Донецьк до Дочірнього підприємства „Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю „Скрап”, м.Донецьк задовольнити повністю.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Скрап”, м.Донецьк на нерухоме майно нежитлового призначення, яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Югославська, 28, а саме: гараж металевий (літера Г,К), убиральня (літера Е), відсіки для зберігання лому (літери Н, О, П), склад жидкого палива (літера У), контрольно-пропускний пункт (літера Л), сторожка (літера М), навіси (літера З, Х).

Стягнути з Дочірнього підприємства „Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю „Скрап”, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Скрап”, м.Донецьк витрати по сплаті державного мита в сумі 2243 грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 09.12.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя