Рішення № 12834307, 07.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.10 р.                     Справа № 44/151пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Мартюхіної Н.О., Лейби М.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Спеціалізованого державного підприємства „Укрспец’юст”, м. Київ, ідентифікаційний код 30551713

про: розірвання договору оренди №3406/2007 від 11.12.2007р. та зобов’язання повернути орендоване майно до державної власності

із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орендного підприємства „Донбасбудмпроект” Науково-виробничого об’єднання „Будматеріали”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00294332

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Вощенко В.О. (за довіреністю №89 від 20.09.2010р.);

від Відповідача – не з’явився;

від Третьої особи – Нечитайленко О.В. (за довіреністю №01/11-01 від 01.11.2010р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 07.07.2009р. на 28.07.2009р., з 28.07.2009р. на 18.08.2009р., з 18.08.2009р. на 31.08.2009р., з 31.08.2009р. на 24.09.2009р., з 24.09.2009р. на 19.10.2009р., з 19.10.2009р. на 02.11.2009р., 02.11.2009р. на підставі ст. 79 ГПК України провадження у справі зупинено та поновлено 02.11.2010р. з призначенням до розгляду на 22.11.2010р. Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 22.11.2010р. на 07.12.2010р.

У засіданні 07.12.2010р. судова колегія виходила до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Спеціалізованого державного підприємства „Укрспец’юст”, м. Київ (далі – Відповідач) про розірвання договору оренди №3406/2007 від 11.12.2007р. та зобов’язання повернути орендоване майно до державної власності.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем умов договору оренди в частині грошових зобов’язань зі сплати орендних платежів за період з червня 2008р. по квітень 2009р., що призвело до утворення заборгованості у сумі 493647,22грн.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №3406/2007 від 11.12.2007р. з додатками, розгорнутий розрахунок заборгованості з орендної плати, лист №06-03-7126 від 27.08.2008р. з доказами отримання Відповідачем.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 530, 611, 629, 630, 651 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав письмові пояснення від 29.10.2009р. (а.с.а.с. 45, 46) по суті спору відносно невиконання Відповідачем умов договору оренди в частині грошових зобов’язань зі сплати орендних платежів, а у наданих 06.12.2010р. поясненнях визначив особу, на користь якої безпосередньо має бути повернуто спірне майно.

Крім того, Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.47-49, 77-80, 105-111).

Відповідач у судові засідання не з’являвся, витребуваних судом документів не надав та своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довів, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, встановленого за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.97), достовірність яких презюмується ст. 18 Закону України „Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, незважаючи на повернення кореспонденції, що надсилалася судом на адресу Відповідача.

Ухвалою суду від 19.10.2009р. до участі у справу залучено у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орендне підприємство „Донбасбудмпроект” Науково-виробничого об’єднання „Будматеріали”, м. Донецьк.

Третя особа письмових пояснень не надала, однак її представник у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримав свою позицію, викладену письмово.

Склад суду неодноразово змінювався, востаннє – розпорядженням від 01.06.2010р. сформовано колегію у складі суддів: головуючий - Попков Д.О., члени колегії – Мартюхіна Н.О. і Лейба М.О.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі не надані Відповідачем і Третьою особою документи та неодноразова неявка без пояснення причин належним чином повідомленого представника Відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи, оскільки судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності).

Наразі, встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права, тим більше, що подальше зволікання із вирішенням спору у світлі загальної тривалості розгляду справи (порушена ще 29.05.2009р.) є несумісним із гарантованим ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини правом на вирішення спору впродовж розумного строку.

Вислухавши у судовому засіданні 07.12.2010р. представника Позивача і Третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2007р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №3406/2007 (а.с.а.с.6-11), згідно умов п.п. 1.1., 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно – нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею 1557,2кв.м. у т.ч. підвальне приміщення площею 93,9кв.м., приміщення першого поверху площею 141,7кв.м., приміщення третього, четвертого поверхів площею 815,3кв.м., приміщення п’ятого поверху площею 506,3кв.м., які розташовані за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, 33а, що знаходяться на балансі ОП „Донбасбудмпроект” НВО „Будматеріали” (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.05.2007р. і становить за незалежною оцінкою 3131719,00грн., строком на три роки – з 11.12.2007р. по 06.12.2010р., для розміщення під офіс.

Пунктом 2.1. договору оренди (далі – спірний договір) визначено, що Орендар вступає у строкове платне користування Підприємством у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту прийому-передачі майна. При цьому, згідно п. 2.2 спірного договору визначено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - листопад 2007р. – становить 43844,07грн. без ПДВ), оплата за перший місяць оренди грудень 2007р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за грудень 2007р., що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції за наступний місяць і сплаті до державного бюджету у розмірі 100% щомісяця не пізніше 15 числа.

Відповідно до розділу 5 договору оренди, на Відповідача, серед інших, були покладені зобов’язання із своєчасного та в повному обсягу сплачувати орендну плату до державного бюджету (п.5.4); у разі припинення або розірвання договору повернути Балансоутримувачу орендоване майно Підприємства у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення або втрати (повної або його частини) орендованого майна підприємства з вини Орендаря (п.5.12.).

У пункті 10.6. спірного договору сторони визначили підстави для припинення його чинності, серед яких – достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду та у разі банкрутства Орендаря, а п. 10.9. встановили, що у разі припинення або розірвання договору повернення майна Балансоутримувачу має здійснюватися Орендарем протягом 3 робочих днів, при цьому обов’язок із складання акту приймання-передачі у такому випадку п. 10.10. покладений саме на Орендаря.

11.12.2007р. об’єкт оренди згідно із п. 2.1. договору був переданий Відповідачеві, про що сторони склали відповідний акт приймання-передачі (а.с.13).

Листом №06-03-7126 від 27.08.2008р. (а.с. 14), отриманим Відповідачем 05.09.2008р. (а.с.15) Позивач звернувся до Відповідача з вимогою термінового погашення заборгованості перед державним бюджетом.

Як вбачається із розгорнутого розрахунку заборгованості боргу та пені, нарахування несплачена орендна плати (а.с.а.с.16-17) за період з грудня 2007р. і по квітень 2009р., з орендної плати становить 493647,22грн. та пені в розмірі 41742,40грн. Виходячи із складеного Позивачем та надісланого (а.с.а.с.105, 109) на вимогу суду акту звірення розрахунків, від підписання якого (з зауваженнями або без) Відповідач ухилився, станом на 30.11.2010р. заборгованість з орендної плати не тільки не була, погашена, але й збільшилась.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.05.2010р. у справі №14/349пд (а.с.а.с.67-69), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.2010р. (а.с.а.с.77-80) відмовлено у задоволені позовних вимог Орендного підприємства „Донбасбудмпромпроект” Науково-виробничого об’єднання „Будматеріали” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області і Науково-виробничого об’єднання „Будматеріали” по визнання за Орендним підприємством „Донбасбудмпроект” права спільної власності на нежитлове приміщення (будівля), розташоване за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, 33а, яке становить 94,4%, що складає 1414кв.м., а держави 5,6% - 83,93кв.м. Вказаним судовим актом встановлено відсутність доказів про приналежність Заявникові права власності відносно відповідної частки будівлі, в якій розташовано спірний об’єкт оренди.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволенні заявленого позову.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Із наданого на запитання суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.97) вбачається, що Відповідач перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, а за змістом представленої Позивачем ухвали Господарського суду м. Києва від 09.08.2010р. по справі №23/127б встановлено, що постановою цього суду від ще від 04.08.2009р. Відповідача визнано банкрутом і відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, яка ще триває.

Представник Третя особа у судовому засіданні 07.12.2010р. усно підтримав позовні вимоги.

Стосовно заявлених Позивачем вимог суд вважає за необхідне наголосити, що їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги пов’язані наданими доказами та підставами виникнення, їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Крім того, позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовних вимог сутність розглядуваного спору полягає у застосуванні наслідків порушення зобов’язань за договором оренди у вигляді його розірвання та повернення об’єкту оренди до державної власності.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, іншими актами законодавства та умовами укладеного договору оренди №3406/2007 від 11.12.2007р.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу. За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, що кореспондується із ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як на наслідку істотного порушення умов договору з боку Відповідача відповідно до ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 10 та ч.3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у вигляді (порушення) невиконання обов’язку щодо оплати орендної плати.

Суд зауважує, що у світлі положень ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України розірвання має наслідком і опосередковує припинення зобов’язань сторін, а отже вимагає наявності відповідних правовідносин (чинності договору) на момент такого розірвання.

Спеціальні положення щодо оренди державного майна ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, які підлягають переважному застосуванні у даному випадку, однієї з підстави припинення договору оренди визначають банкрутство орендаря, що у повній мірі кореспондується із ч. 1 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” за змістом якої наслідком відкриття ліквідаційної процедури і визнання боржника банкрутом є завершення його підприємницької діяльності, тоді як насамперед на забезпечення її здійснення Орендарем спрямовані орендні правовідносин згідно ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. При цьому, означена підстава припинення чинності цього договору поряд із його розірванням у судовому порядку безпосередньо визначена сторонами в п. 10.6. спірного договору.

Як було встановлено судом, Відповідача вже після порушення провадження у розглядуваній справі постановою Господарського суду м. Києва від 04.08.2009р. було визнано банкрутом в межах справи №23/127б, що у світлі приведених норм, зумовило автоматичне припинення спірного договору і унеможливило його існування у якості предмету спору в розглядуваній справі. З урахуванням цього суд припиняє провадження у справі в частині вимог про розірвання спірного договору на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та щодо можливості задоволення інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі – рішенні.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов’язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов’язків його учасників, припинення зобов’язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема – для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Пунктами 5.12., 10.9. і 10.10. спірного договору оренди встановлений обов’язок Орендаря у разі припинення договору повернути протягом 3-х робочих днів об’єкт оренди в стані, не гіршим, ніж на момент прийняття в оренду, з урахування фізичного зносу за актом приймання-передачі Балансоутримувачу (Третій особі). Відповідний наслідок припинення договору через банкрутство Орендаря встановлений і ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”

Відтак, позовні вимоги про зобов’язання Відповідача повернути орендоване майно підлягають задоволенню у повному обсягу.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов’язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку – повернути об’єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи, що такий строк сторонами був визначений в п. 10.9 спірного договору, суд дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій тривалістю саме 3 робочі дні з моменту набрання рішенням законної сили.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача повністю та стягуються в доход державного бюджету, оскільки Позивач у встановленому порядку звільнений від сплати таких витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Спеціалізованого державного підприємства „Укрспец’юст”, м. Київ (ідентифікаційний код 30551713) про розірвання договору оренди №3406/2007 від 11.12.2007р. та зобов’язання повернути орендоване майно до державної власності задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3406/2007 від 11.12.2007р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України і Спеціалізованим державним підприємством „Укрспец’юст”.

3. Зобов’язати Спеціалізоване державне підприємство „Укрспец’юст”, м. Київ (ідентифікаційний код 30551713) протягом трьох робочих днів з моменту набрання рішенням суду законної сили повернути до державної власності шляхом передачі за актом приймання-передачі Орендному підприємству „Донбасбудмпроект” Науково-виробничого об’єднання „Будматеріали”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00294332) нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею 1557,2кв.м. у т.ч. підвальне приміщення площею 93,9кв.м., приміщення першого поверху площею 141,7кв.м., приміщення третього, четвертого поверхів площею 815,3кв.м., приміщення п’ятого поверху площею 506,3кв.м., які розташовані за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, 33а

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Спеціалізованого державного підприємства „Укрспец’юст”, м. Київ (ідентифікаційний код 30551713) в доход державного бюджету державне мит в сумі 85грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 312,5грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 07.12.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2010р.

Головуючий суддя                               

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя М.Ю. Лейба