Рішення № 12834262, 09.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.10 р. Справа № 2/266

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково виробниче підприємство „Транс Лок”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс”, м. Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 8754,12грн.

За участю

представників сторін

від позивача: Кацалап А.А. за довір.

від відповідача: не зявився

У судовому засіданні було оголошено перерву до 10год. 00 хв. 09.12.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково виробниче підприємство „Транс Лок”, м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс”, м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 8754,12грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не сплачена в повному обсязі сума за поставлену продукцію в розмірі 8754,12грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, проти письмового пояснення по заявленим вимогам не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

25.02.2010р. згідно видаткової накладної № Р4-0000138 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 4236,12грн. з ПДВ. Згідно до довіреності № 416 від 25.05.2010р. товар був отриманий ОСОБА_1

11.03.2010р. згідно видаткової накладної № Р4-0000179 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 244518,00грнгрн. з ПДВ. Відповідно до довіреності № 432 від 10.03.2010р. товар був отриманий ОСОБА_1

Всього по вказаним накладним було поставлено товар на загальну суму 248754,12грн.

Відповідачем вартість поставленої продукції була сплачена часткова в сумі 240000,00грн., що підтверджується випискою банку від 09.03.2010р.

Таким чином на момент слухання справи за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 8754,12грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Відповідно до п. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 цього ж закону, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В силу зазначених норм Цивільного кодексу України, між сторонами на підставі усної угоди та відповідних дій сторін виникли зобовязальні відносини, що підпадають під ознаки купівлі-продажу та регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

09.11.2010р. позивачем була направлена претензія № 120 про оплату продукції в розмірі 8754,12грн., проте вказана вимога зі сторони відповідача залишена без відповіді та задоволення.

Згідно з викладеним строк оплати відповідачем продукції настав 16.11.2010р.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 8754,12грн. суду не надав, заявлені вимоги не спростував.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобовязань, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу в розмірі 8754,12грн. підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати покласти на відповідача відповідно ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 206, 509, 526, 530, 610, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково виробниче підприємство „Транс Лок”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс”, м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 8754,12грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 68а, р/р 26005900175252 в Маріупольській філії ПУМБ, МФО 335742, ЄДРПОУ 24155428) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Науково виробниче підприємство „Транс Лок” (03115, м. Київ, вул.. Котельникова, 45в, р/р 2600531443901 в філії АБ „Південний”, м. Київ, МФО 320917, ЄДРПОУ 33549031) заборгованість в розмірі 8754,12грн., судові витрати: державне мито в сумі 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя