Рішення № 12834255, 17.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.10 р.                     Справа № 9/201                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

При секретарі судового засідання Толкунової Л.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Варс”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Європродукт”, м.Костянтинівка

про стягнення заборгованості в розмірі 3692грн.01коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Поліщук Г.Ю. – директор (за рішенням засновника підприємства №1-09 від 30.09.2005р.);

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Варс”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Європродукт”, м.Костянтинівка про стягнення заборгованості в розмірі 3692грн.01коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 2816грн.40коп. та пені в розмірі 875грн.61коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №1 від 01.01.2007р., претензію №3 від 08.12.2009р., листи б/н та дати, б/н від 28.11.2008р., 12.08.2009р., вих.№1-28/04 від 28.04.2009р., акт звірки станом на 12.06.2008р., рахунки на оплату №71 від 26.01.2007р., №90 від 01.02.2007р., №103 від 08.02.2007р., №496 від 13.07.2007р., №532 від 30.07.2007р., №665 від 19.09.2007р., №675 від 21.09.2007р., №711 від 09.10.2007р., №720 від 12.10.2007р., №821 від 21.11.2007р., №891 від 19.12.2007р., №29 від 18.01.2008р., видаткову накладну №27 від 22.01.2008р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОФ №012232 від 21.01.2008р., банківські виписки за 30.01.2007р., 07.02.2007р., 12.02.2007р., 16.07.2007р., 31.07.2007р., 05.10.2007р., 17.10.2007р., 20.11.2007р., 30.11.2007р., 20.12.2007р., 10.01.2008р.

Позивачем 11.11.2010р. надані додаткові пояснення від 10.11.2010р., відповідно до яких останній підтримує свої позовні вимоги.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 12.10.2010р. та 26.10.2010р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з’явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №7308721, №7465974 Товариство з обмеженою відповідальністю „Європродукт”, м.Костянтинівка станом на 19.10.2010р. та 01.11.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

01.01.2007р. між Приватним підприємством „Варс”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Європродукт”, м.Костянтинівка укладений договір поставки №1, відповідно до п.п. 1, 2 якого в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність покупця (відповідача) товари, визначені в п.1.2 даного договору, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар, згідно накладних, які є невід’ємною частиною даного договору. Асортимент та ціни товару визначаються прайсами.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №1 від 01.01.2007р.

Відповідно до п.4.1 договору, товар відпускається покупцю не пізніше 3 днів з моменту подачі заявки.

В розпорядженні суду відсутні наведені вище заявки до договору, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної кваліфікації факту поставки.

За твердженням позивача, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 2816грн.40коп., що підтверджується видатковою накладною №27 від 22.01.2008р. та податковою накладною №29 від 22.01.2008р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Наразі наведена вище видаткова накладна не містить безпосереднього посилання на договір поставки №1 від 01.01.2007р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаної вище поставки є саме договір поставки №1 від 01.01.2007р., оскільки: у письмових поясненнях від 10.11.2010р. позивач зазначив, що договір поставки №1 від 01.01.2007р. є єдиним укладеним договором між позивачем та відповідачем; як зазначено вище, відповідно до п. 1 договору, в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність покупця (відповідача) товари, визначені в п.1.2 даного договору, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар, згідно накладних, які є невід’ємною частиною даного договору; найменування, кількість та ціна продукції, яка отримана відповідачем за спірною видатковою накладною співпадає з найменуванням, кількістю та ціною продукції зазначеної у податковій накладній №29 від 22.01.2008р., яка виписувалась на підставі договору поставки №1 від 01.01.2007р.

Також, для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалою від 26.10.2010р. на підставі п.4 ч.1 ст.65 Господарського процесуального кодексу України зобов’язав Державну податкову інспекцію в м.Костянтинівка надати відомості щодо знаходження у податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю „Європродукт” (вул.Шмідта, 48, м.Костянтинівка, Донецька область, 85110, код ЄДРПОУ 23610497) податкової накладної №29 від 22.01.2008р., виписаної Приватним підприємством „Варс”, м.Донецьк.

На виконання ухвали господарського суду 17.11.2010р. Костянтинівська об’єднана державна податкова інспекція через канцелярію суду надала копію податкової накладної №29 від 22.01.2008р., виписаної Приватним підприємством „Варс”, м.Донецьк, у зв’язку з чим суд робить висновок, що наведена податкова накладна знаходиться у податковому обліку відповідача. Тобто операції щодо правовідносин між сторонами внесені до податкового обліку.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній №27 від 22.01.2008р. підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначеній накладних, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОФ №012232 від 21.01.2008р., а отже прийнята відповідачем без заперечень.

На сплату отриманої за видатковою накладною №27 від 22.01.2008р. продукції позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок №29 від 18.01.2008р., копія якого наявна у матеріалах справи.

Докази направлення вказаного рахунку на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що відповідачем отриманий наведений рахунок, оскільки довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОФ №012232 від 21.01.2008р. виписувалась відповідачем на підставі рахунку №29 від 18.01.2008р.

Пунктом 5.1 договору визначено, що розрахунки за даним договором між постачальником та покупцем здійснюються шляхом перерахування грошових коштів покупця на рахунок постачальника не пізніше 10 банківських днів з моменту отримання товару.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати продукції за видатковою накладною №27 від 22.01.2008р. є 05.02.2008р.

За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 2816грн.40коп., що також підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки станом на 12.06.2008р., який містить підписаний та печатки сторін.

У зв’язку з чим, позивач направив на адресу відповідача претензію №3 від 08.12.2009р. про сплату заборгованості, яка, за твердженням позивача, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 2816грн.40коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 2816грн.40коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства „Варс”, м.Донецьк в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2816грн.40коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 875грн.61коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п.6.5. договору сторони передбачили, що при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 875грн.61коп. за період прострочення з 06.02.2008р. по 26.08.2010р.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовано Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

Наразі, заявлений позивачем розмір пені не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, проте, позивачем помилково нарахована пеня за більший період, що не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.232 Господарського кодексу України.

Виходячи з наведеного вище, належний до стягнення розмір пені становить 256грн.29коп. за період з 06.02.2008р. по 06.08.2008р.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 875грн.61коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 256грн.29коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „Варс”, м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Європродукт”, м.Костянтинівка про стягнення заборгованості в розмірі 3692грн.01коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 2816грн.40коп. та пені в розмірі 875грн.61коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Європродукт” (за адресою: вул.Шмидта, б.48, м.Костянтинівка, Донецька область, 88104, код ЄДРПОУ 23610497) на користь Приватного підприємства „Варс” (за адресою: вул.Професорів Богославських, 2А, м.Донецьк, 83045, р/р 26003301750679 в БО „Юзівське” ГУ ПІБ, МФО 334635, код ЄДРПОУ 31427302) суму основного боргу в розмірі 2816грн.40коп., пеню в розмірі 256грн.29коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 84грн.89коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 196грн.41коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання законної сили рішення господарського суду позивачу видати довідку для повернення з державного бюджету витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 98грн.50коп., перерахованих згідно платіжного доручення №715 від 30.08.2010р., в зв’язку із внесенням витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 17.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повне рішення складено 22.11.2010р.