Рішення № 128338133, 24.06.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/6466/25

Провадження № 2/522/4906/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

24 червня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних в порядку ст.625 ЦПК України,-

ВСТАНОВИВ:

01квітня 2025року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних в порядку ст.625 ЦПК України, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 три відсотки річних у розмірі 5478 доларів США 60 центів, а також здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 05 травня 2025 року провадження у справі відкрито. Встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу надано 15-ти денний термін з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 05 травня 2025 було направлено на адресу відповідача листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, який повернувся до суду із відміткою: «закінчення встановленого терміну зберігання».

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не подавав, про відкриття провадження повідомлявся належним чином, а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст.. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

30 травня 2006 року між АК ІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11007671000, за яким банк зобов`язався надати клієнту грошову суму в кредит у розмірі 33000,00 доларів США, що станом да день укладання договору дорівнювало 166650,00 гривень на строк до 30.05.2016 року.

Факт виконання зобов`язання підтверджується копією меморіального ордеру від 30.05.2006 року №0600026400.

15 січня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Дмитром Геннадійовичем було вчинено виконавчий напис №14 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . У виконавчому написі вказано, що зазначена квартир на підставі іпотечного договору від 30.05.2006 року передана в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 30.05.2006 року №11007671000.

У виконавчому написі нотаріуса вказано за рахунок отриманих коштів, отриманих від реалізації вищезазначеної квартири пропонується задовольнити вимоги Акціонерного комерційного інноваційного банку «УКРСИББАНК» у розмірі 192691,40 гривень, а саме:

- заборгованість за простроченим кредитом 32272,24 Доларів США, що на 01.12.2007 року становило 162974,81 гривень;

- заборгованість по простроченим відсотка у розмірі 4966,36 Доларів США, що станом на 01.12.2007 року становило 25080,12 гривень;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 233,78 Долари США, що станом на 01.12.2007 року становило 1180,59 гривень;

- витрати за вчинення виконавчого напису у розмірі 2200,00 гривень.

На підставі виконавчого напису №14, що вчинений 15 січня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Дмитром Геннадійовичем, 22 квітня 2011 року було відкрито виконавче провадження №65260729.

На момент ухвалення рішення зазначене виконавче провадження відкрито, що підтверджується витягом з АСДС.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до статті 611ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Зазначений висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

Таким чином, з винесенням нотаріусом виконавчого напису про стягнення боргу у розмірі 59 843,00 грн у 2011 році зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за договором позики не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання 15 вересня 2016 року (дата погашення боргу). Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція викладена у постанові КЦС ВС від 19.11.2019 у справі № 357/8776/16-ц.

Тому, цивільно-правова відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України може також виникати на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.

Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов`язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17), а підстав для відступу від нього відсутні.

У постанові ВП ВС від 11.09.2024 у справі № 500/5194/16-ц зазначено, частини другої статті 533 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов`язання та обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження). Тому, формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Згідно наданого позивачем розрахунку трьох відсотків річних за невиконання виконавчого напису №14, що вчинений 15 січня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Дмитром Геннадійовичем, розмір заборгованості ОСОБА_1 за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року становить 5475,60 Доларів США.

Суд погоджується із зазначеним розрахунком та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 трьох процентів річних за невиконання виконавчого напису нотаріуса у розмірі 5475,60 Доларів США, гривневий еквівалент якої буде визначатися на день виконання рішення суду.

Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить здійснити розподіл судових витрат.

Згідно платіжної інструкції від 19.03.2025 року №0024159619, позивачем сплачено 3496,10 гривень в якості судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога позивача про стягнення суми сплаченого судового збору підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2,4,12,13,27,64,76,81,95,133,141, ч.4 ст.223, ч. 2 ст.247,258-259,263-265,268,280-282,354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних в порядку ст.625 ЦПК України задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на корить позивача Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», м. Київ, вул. Ореста Васкула, 21, к.313, ЄДРПОУ 09807750, три відсотки річних за невиконання виконавчого напису нотаріуса у розмірі 5475 (п`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) Доларів США 60 (шістдесят) центів.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на корить позивача Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», м. Київ, вул. Ореста Васкула, 21, к.313, ЄДРПОУ 09807750, суму сплаченого судового збору у розмірі 3496 (три тисячі чотириста дев`яносто шість) гривень 10 (десять) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Текст рішення складено та підписано 24 червня 2025 року.

Суддя Косіцина В.В.