Рішення № 128335102, 12.06.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2025 Справа №594/139/25 Провадження №2/607/2134/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Двикалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ ««Факторинг Партнерс», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 3674770 від 29.08.2021 у розмірі 15597,69 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 29.08.2021 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Мілоан» договір №3674770, відповідно до якого отримав кредит в сумі 14500,00 грн. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі встановленому договором. 26.07.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір №26-07/2024, відповідно до якого до ТОВ «Факторинг Партнерс», зокрема, перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №3674770. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. Загальний розмір заборгованості за договором № 3674770 від 29.08.2021, станом на день формування позовної заяви, складає 15597,69 грн., з яких: 5574,20 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 10023,49 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Ухвалою судді від 04.03.2025 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

18.03.2025 до суду надійшов відзив на позов, згідно із яким позовні вимоги відповідач визнає частково в розмірі 2554,00 грн. З урахуванням того, що орієнтовна загальна вартість кредиту за договором складає 19343,00 грн. та відповідачем здійснені оплати в загальному розмірі 16789,00 грн, зобов`язання є невиконаним лише в розмірі 2554,00 грн. (19343,00 - 16789,00). Крім того, строк кредитування становив 30 календарних днів та дія договору закінчилась 28.09.2021. Однак кредитором нараховувались відсотки за користування кредитом за межами дії договору. Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному в позовній заяві. В матеріалах справи відсутні докази наявності боргу, а саме первинні документи надання та перерахування кредитних коштів (заява на видачу готівки, меморіальні документи), та документи бухгалтерського обліку (виписки), які відображають облік здійснених операцій за певний період за договором. Кредитодавець не виконав вимоги, щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит, так як у справі відсутні паспорт кредиту, з яким його мали ознайомити до укладення договору та графік платежів.

27.03.2025 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якій на спростування доводів відповідача зазначено таке. У розрахунку заборгованості (як первісного кредитора, так і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об`єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Щодо доводів відповідача про нарахування відсотків поза межами строку дії договору вказує на те, що сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, і таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Сторони договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач неодноразово продовжував строк кредитування на підставі п. 2.3.2 а) договору шляхом сплати відповідних сум, а також, що строк кредитування автоматично продовжувався, у зв`язку із наявною заборгованістю на підставі п. 2.3.2 б) договору. При цьому, договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавались недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

У судовому засіданні 05.06.2025 представник позивача Чубенко М.С. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 12.00 год. 12.06.2025, на яке учасники справи не з`явились.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3674770.

Відповідно до п.1.1 договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 14500,00 грн. (п.1.2 договору).

Кредит надається строком на 30 днів з 29.08.2021 (строк кредитування) (п.1.3 договору).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 28.09.2021 (п.1.4 договору).

Відповідно до п.1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4843,00 грн. в грошовому виразі та 3,232.00 відсотків річних у процентному значені (орієнтовна реальна річна процентна ставка) і включає в себе складові, визначені в п.п. 1.5.101.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 19343,00 грн. загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредитування, розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Комісія за надання кредиту: 1015,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом: 3828,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору).

Відповідно до п.2.1 договору кредитні кошти надаються шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно з п. 2.2.1 позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених у п.1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний у п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний у п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 договору.

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору (п.2.2.2 договору).

Відповідно до п.2.3.1 договору продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах наступним чином:

п.2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 договору.

п.2.3.1.2 Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутність заборгованості перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах , такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства (п.6.1 договору).

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , який уклав договір 3674770 від 29.08.2021, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор U18175, дата відправки ідентифікатора 29.08.2021, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор +380973730456.

Згідно довідки ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» кошти згідно договору № 3674770 в розмірі 14500,00 грн. зараховані 29.08.2021 на картку НОМЕР_1 .

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення, виготовленої ТОВ «Мілоан», заборгованість за кредитним договором №3674770 за період з 29.08.2021 по 04.03.2022 складає 15597,69 грн., з яких: 5574,20 грн. заборгованість за кредитом (залишок по кредиту), 10023,49 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.

26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладений Договір факторингу №26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає за плату своє право грошової вимоги до боржників, строк виконання зобов`язань за якою настав, або яке виникне у майбутньому, а ТОВ «Факторинг Партнерс», здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить ТОВ «Мілоан», і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між ТОВ «Мілоан» та боржниками (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.7.1 договору сторони домовились, що розмір фінансування за цим договором згідно реєстру боржників складає 3310935,81 грн.

Згідно платіжної інструкції № 448090005 від 26.07.2024 ТОВ «Факторинг Партнерс» перерахувало TOB «Мілоан» оплату в розмірі 3310395,81 грн. за відступлення права вимоги по договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024

Представником позивача надано суду витяг з реєстру боржників до договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024, згідно із яким ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3674770 від 29.08.2021. Загальна сума заборгованості за кредитом 15597,69 грн., з яких: 5574,20 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту (залишок), 10023,49 грн. - заборгованість за відсотками.

Згідно із розрахунком позивача заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3674770 від 29.08.2021 станом на 20.01.2025 (за період з 26.07.2024 по 20.01.2025) становить 15597,69 грн., з яких: 5574,20 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10023,49 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статтями 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638ЦКУкраїни встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 639ЦКУкраїни договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного КодексівУкраїни може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною шостою статті 11ЗаконуУкраїни«Про електроннукомерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до статті 12ЗаконуУкраїни«Про електроннукомерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа; правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статей 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1054ЦКУкраїни встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст.76ЦПКУкраїни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст.77ЦПКУкраїни передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст.78ЦПКУкраїни обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.89ЦПКУкраїни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 29.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3674770 шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором, який надіслано товариством на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем у п.10 Договору (реквізити сторін).

Зазначений договір не визнаний судом недійсним, тому в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач частково повертав кредит кредитодавцю, що також вказує на факт укладення договору та користування коштами.

Як вказано в постанові ВС від 03.06.2020 у справі №295/1204/17 закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Умовами договору про споживчий кредит, а саме пунктом 1.4, визначено, що датою повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом є 28.09.2021.

Водночас, п.2.3 договору передбачає його пролонгацію як на пільгових, так і стандартних умовах.

Зокрема, пунктом 2.3.1.1 визначено, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 договору.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до п.2.4.1 договору, позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п.1.4 (у даному випадку 28.09.2021), а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п.1.4 договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно з п.1.3 та п.2.3 цього договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 договору (п.2.4.2 цього договору).

Водночас, п.4.2 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Проценти у розмірі 10023,49 грн. розраховані за період з 29.08.2021 по 04.03.2022.

Однак суд звертає увагу позивача на те, що проценти, передбачені ч. 2 статті 625 ЦК України не є процентами в розумінні статті 1054 ЦК України, як плата за користування кредитними коштами. Ці проценти, як і інфляційні втрати, є додатковою мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, та не можуть собою підміняти проценти, передбачені умовами кредитного договору як плата за користування кредитними коштами.

Також, згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 3674770 від 29.08.2021 року, проценти за користуванням кредитом, в межах строку кредитування з 29.08.2021 по 28.09.2021, були нараховані відповідно до п.п. 1.5.2 (0,88 % від фактичного залишку кредиту).

Обґрунтовуючи правомірність нарахування процентів за користування кредитом з 29.09.2021 по 04.03.2022, ТОВ «Факторинг Партнерс» посилається на п.2.3.1.1 договору, яким визначено пролонгацію договору, у разі сплати позичальником частки заборгованості, відповідно до положень розділу 6 Правил надання фінансових кредитів.

Суд відхиляє ці доводи позивача, з огляду на умови пункту 2.3.2 Кредитного договору, за змістом якого Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст.212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у:

а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п.2.3.1.1Договору та розділу 6 Правил;

б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п.1.3, п.2.3.1.1, п.2.3.1.2. Договору.

Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п.1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п.1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1,2 та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені оновленим графіком.

Всупереч наведеним умовам оновлений графік платежів суду не наданий, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами понад обумовлений Договором про споживчий кредит №3674770 від 29.08.2021 строк кредитування.

Також, нараховуючи проценти після закінчення строку кредитування ТОВ «Мілоан» у розрахунку заборгованості посилається на п. 1.5.3. Договору, який у Договорі відсутній.

Таким чином, суд не бере до уваги суму відсотків нарахованих відповідно до п.2.3.1.1 після закінчення строку кредитування, та суму відсотків, нарахованих відповідно до п. 1.5.3. договору, так як такий пункт у договорі відсутній.

Тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки нараховані лише за період з 29.08.2021 по 28.09.2021.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення відповідач повинен був сплатити за вказаний вище період відсотки в розмірі 2288,64 грн. (з урахуванням оплат).

За період з 29.08.2021 по 04.03.2022 відповідач сплатив відсотки в загальному розмірі 4906,00 грн.

Тому, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом відсутня і в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 10023,49 грн. заборгованості за нарахованими процентами слід відмовити.

Щодо тіла кредиту, то впродовж дії кредитного договору та в подальшому відповідачем сплачено в рахунок погашення тіла кредиту 11858,80 грн. із загальної суми 14500,00 грн. Тому вимога позивача щодо стягнення тіла кредиту підлягає частковому задоволенню в сумі 2641,20 грн. (14500,00 грн. 11858,80 грн. = 2641,20 грн).

Також відповідач вказує на те, що загальні витрати позичальника за кредитним договором згідно його умов складають 19343,00 грн, а тому враховуючи всі здійсненні ним оплати в розмірі 16789,00 грн., стягненню підлягає лише різниця між вказаними сумами, а саме 2554,00 грн.

З приводу зазначеного суд зазначає таке.

Так, у п.1.5 договору сторонами погоджено орієнтовну загальну вартість наданого ОСОБА_1 кредиту, яка становить 19343,00 грн. Вказана сума складається з загального розміру кредиту (14500,00 грн.) та загальних витрат позичальника (4843,00 грн.), таких як проценти за користування кредитом в розмірі 3028,00 грн. та комісія в розмірі 1015,00 грн. Наведені у цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Під час розрахунку суми боргу, позивачем було враховано сплачені відповідачем суми на погашення тіла, процентів та комісії.

Водночас, відповідач не погоджуючись з розміром заборгованості не надав власного розрахунку на спростування суми заборгованості за вказаним кредитним договором.

Заперечуючи наявність боргу відповідач посилається на ненадання позивачем первинних документів, які відображають операції за договором за певний період.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що відповідач маючи доступ до свого рахунку, на який було здійснено переказ кредитних коштів, і можливість надати суду виписку по його особовому рахунку в підтвердження відсутності боргу за кредитним договором, таким правом не скористався.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредитному договору в розмірі 2641,20 грн. (тіло кредиту).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст.133ЦПКУкраїни до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, аналіз статті 137 ЦПК України вказує на те, що учаснику справи можуть бути відшкодовані витрати на правничу допомогу, яка виконана саме адвокатом, а не іншим фахівцем в галузі права.

Представник позивача просить стягнути з відповідача 9000,00 грн. витрат на правову допомогу.

У відзиві на позов відповідач заперечує проти стягнення вищевказаних витрат, оскільки такі є завищеними та необґрунтованими.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, надано: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал Ассістанс»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений загальними зборами 01.11.2023; заявка на надання юридичної допомоги №172 від 14.08.2024; витяг з акту про надання юридичної допомоги №58 від 02.12.2024, відповідно до якого загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 9000 грн.

Проте, надані позивачем докази не вказують на те, яким саме адвокатом виконана робота (надані послуги), чи є у нього (неї) відповідний статус.

Відповідно до п. 2.8. Договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, надання правової допомоги Клієнту здійснюється партнерами, адвокатами, співробітниками Адвокатського Об`єднання.

За таких обставин, у суду відсутні достеменні відомості про те, що витрати, які просить стягнути позивач із відповідача, пов`язані саме із правничою допомогою адвоката. Тому у задоволенні вимоги позивача про стягнення цих витрат суд відмовляє.

За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов задоволений частково, а саме на 16,93% (2641,20 грн. / 15597,69 грн. х 100%), з відповідача на користь позивача слід стягнути 410,11 грн. (16,93% від 2422,40 грн.) судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №3674770 від 29.08.2021 у розмірі 2641,20 грн. (тіло кредиту).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 410,11 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Рішення складено та проголошено 12.06.2025.

Головуючий суддяП. Я. Стельмащук