Рішення № 128335101, 10.06.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2025 Справа №607/4380/25 Провадження №2/607/2185/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Двикалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №103637944 від 12.01.2022 у розмірі 41500 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.01.2022 ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Мілоан» кредитний договір №103637944, відповідно до якого отримала кредит в сумі 20000,00 грн. Відповідач зобов`язалась погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. 16.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №16072024, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103637944 від 12.01.2022 у розмірі 41500,00 грн., з яких: 20000,00 грн. заборгованість за основним боргом, 19500,00 грн. заборгованість за відсотками; 2000,00 грн. заборгованість за комісією.

ОСОБА_1 не здійснює платежів в рахунок погашення заборгованості, чим порушує взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку, який просить задовольнити.

Ухвалою судді від 13.03.2025 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

17.04.2025 суд отримав відзив на позов, відповідно до якого представник відповідача адвокат Заплітна І.А. у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі. Вказує на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами переходу прав вимоги від ТОВ «Мілоан» до позивача за договором факторингу, оскільки витяг з реєстру боржників до договору факторингу не містить усієї необхідної інформації про суму заборгованості за кредитним договором, підписів уповноважених осіб та печаток клієнта та фактора, а сформований і підписаний лише представником позивача, який не наділений правом проводити будь-які розрахунки та формувати реєстри боржників. Крім того, у справі відсутнє повідомлення відповідача про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, що суперечить п. 1.3 договору факторингу.

Згідно з умовами договору факторингу ціна продажу це сума грошових коштів, що сплачуються фактором клієнту після підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру Боржників на умовах даного договору, розмір якої встановлюється згідно із п. 3.3 цього Договору. Проте, відповідачу надано копію договору факторингу не в повному обсязі, а лише ст.1-3 та останню сторінку. Також не надано копії додатків 1-4 до договору факторингу. Позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу. Окрім цього, відповідачка вважає, що позивачем не надано належних доказів, що на мобільний номер відповідачки надходив електронний підпис шляхом використання одноразового ідентифікатора. На електронну пошту відповідачки не надходив електронний варіант кредитного договору із додатками, в самому договорі її електронна пошта не вказана, відповідачка не ознайомилась з його умовами. Детальний розрахунок заборгованості за кредитом є неналежним доказом у справі, оскільки не містить усієї необхідної інформації. Нарахований позивачем борг за відсотками фактично дорівнює тілу кредиту, а у платіжному дорученні не вказано повного номера кредитного рахунку.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує, про що зазначив у прохальній частині позову.

Представник відповідача Заплітна І.А. в судовому засіданні 05.06.2025 щодо задоволення позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позов.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 12 год. 00 хв. 10.06.2025, в яке учасники справи не з`явились.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №103637944 у електронній формі, який (як зазначено на першій сторінці договору) підписаний ОСОБА_1 12.01.2022 о 23:02 одноразовим ідентифікатором Z84631.

Згідно з п.1.1 Договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п.1.2, п.1.3, п.1.4 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20000,00 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 12.01.2022 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 11.02.2022.

Комісія за надання кредиту: 2000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 Договору).

Проценти за користування кредитом: 7500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Номер картки/рахунку відповідача, на який повинні бути перераховані кредитні кошти, у Договорі не вказані.

Відповідно до п.2.2.1 Договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 договору.

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору. (п.2.2.2 Договору)

Позивачем надано суду платіжне доручення №38018564 від 12.01.2022, згідно із яким платник ТОВ «Мілоан» доручив АТ «Приватбанк» перерахувати кошти в розмірі 20000,00 грн. для отримувача ОСОБА_1 , кредитний рахунок: 516874*70, призначення платежу: кошти згідно договору 103637944. Проте, будь-якої відмітки банківської установи про виконання цього платіжного доручення (здійснення транзакції з переказу коштів) на платіжному дорученні немає.

16.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №16072024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Мілоан» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Мілоан» відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Перехід від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. Договору факторингу).

Однак, позивачем надано суду лише 1, 2, 3 та 9 сторінки договору. Також не надано додатків №1-№5, які, як зазначено у п. 9.8. договору, є невід`ємною частиною цього договору.

Тому, встановити усі умови Договору факторингу №16072024 суд немає можливості.

16.07.2024 представники ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписали акт прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №16072024 від 16.07.2024.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 16.07.2024 до Договору факторингу №16072024 від 16.07.2024, грошова вимога до ОСОБА_1 за договором №103637944 в сумі 41500 грн, з яких: 20000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19500,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 2000,00 грн - заборгованість за комісією, є в переданому реєстрі боржників.

Також, позивачем додано до позовної заяви відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору 103637944 за період з 12.01.2022 по 16.07.2024.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статтями 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 639ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного КодексівУкраїни може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною шостою статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до статті 12Закону України«Про електроннукомерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа; правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1048ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (Стаття 513 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст.77ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст.78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ» вказує на невиконання відповідачем умов кредитного договору №103637944 від 12.01.2022, та наявність у неї заборгованості у розмірі 41500,00 грн.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано копію договору про споживчий кредит №103637944 від 12.01.2022, копію паспорту споживчого кредиту №103637944, копію 1, 2, 3, 9 сторінок договору факторингу №16072024 від 16.07.2024, копію акта прийому-передачі реєстру боржників від 16.07.2024, витяг з Реєстру боржників, а також відомість про щоденні нарахування та погашення.

Однак, вказані документи не підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів та, як наслідок, наявність у нього заборгованості перед позивачем у визначеному розмірі.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою ПравлінняНаціонального банкуУкраїни від04липня 2018року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Пунктом 2.1 кредитного договору №103637944 від 12.01.2022 передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Як стверджує позивач, платіжним дорученням № 38018564 кошти в розмірі 20000,00 грн. були перераховані на кредитний рахунок № НОМЕР_1 .

Платіжне доручення або ж платіжна інструкція це розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції (п.54 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги», п.п. 15 п. 6 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою правління НБУ №163 від 29.07.2022 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 27 Інструкції, надавач платіжнихпослуг платникав платіжнійінструкції,оформленій ініціаторому паперовійформі: 1)заповнює реквізити"Датаприйняття довиконання"і "Датавиконання"та засвідчуєїх власноручнимпідписом уповноваженогопрацівника надавачаплатіжних послугплатника; 2)проставляє відмітку"Вечірня",якщо платіжнаінструкція надійшладо виконанняпісля закінченняопераційного часу; 3) робить на її зворотному боці напис про причину відмови у виконанні та зазначає дату її повернення (це засвідчується власноручним підписом уповноваженого працівника).

Проте, надане позивачем платіжне доручення не містить жодних відміток про його виконання банківською установою, тому суд не бере його до уваги в якості належного доказу перерахування коштів відповідачу.

Про витребування інших доказів від банківських (фінансових) установ про отримання відповідачем кредитних коштів позивач до суду не звертався.

Відомості про щоденні нарахування та погашення, яка за своєю суттю є розрахунком заборгованості, що знаходиться в матеріалах справи, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Вказаний розрахунок є документом, що створений самим позивачем, а відтак, зазначена в ньому інформація, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.

Таким чином, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами позивачем не доведено отримання відповідачем від первісного кредитора кредитних коштів (20000 грн.), а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача (нового кредитора) заборгованості за кредитним договором у розмірі 41500 грн. відсутні.

Так як у задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження вул. С. Петлюри, 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Рішення складено та проголошено 10.06.2025.

Головуючий суддяП. Я. Стельмащук