Постанова № 12832683, 06.12.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.12.2010 р. Справа № 2а-7578/10/1470

м.Миколаїв

10:00

Миколаївський оружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н.А.

представника позивача: не зявився,

представника відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомЗаводський районний центр зайнятості, вул. 6-та Поперечна, 32,Миколаїв,54010 доОСОБА_1, АДРЕСА_1 простягнення заборгованості в сумі 1068,16 грн, в с т а н о в и в: Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача незаконно отриманої матеріальної допомоги по безробіттю за період з 07.06.2010 по 02.07.2010 в сумі 1068,16 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем була прихована інформація про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, якою є інформація про зайняття підприємницькою діяльністю.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином відповідно до ч.5 ст.107 КАС України, за юридичною адресою (арк.спр.19), але своїх заперечень проти позову та відповідних доказів, запропонованих в ухвалі суду від 01.11.2010, не надав, представник в судове засідання не зявився, причин неявки не повідомив.

У судовому засіданні 06.12.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

У відповідності з ст.8 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 №803-XII громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, особистого селянського господарства, фермерського господарства, іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості.

Згідно припису ст.18 Закону України «Про зайнятість населення»для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці і соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Одним з обовязків Державної служби зайнятості є надання допомоги громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників; організація при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання та перенавчання; надання послуг по працевлаштуванню та професійній орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи, вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню (ст.19 вказаного Закону).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

31.05.2010 до Заводського районного центру зайнятості в пошуках роботи звернувся громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м.Миколаєва з заявою про надання статусу безробітного (арк.спр.5).

Згідно з наказом Заводського районного центру зайнятості ОСОБА_1 був наданий статус безробітного, з 07.06.2010 призначена допомога по безробіттю на підставі п. 1, 3, 4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

15.07.2010 відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення та згідно з п.5 ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»позивачем було проведено перевірку, в ході якої виявлено, що ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в Заводському РЦЗН, маючи статус безробітного та отримуючи матеріальну допомогу по безробіттю, з 20.10.2003 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію відповідача (арк.спр.6), чим порушив вимоги Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»в частині зобовязання своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців. Таким чином, підприємці, навіть якщо вони за результатами своєї діяльності не отримують доходи, не мають бути зареєстровані в службі зайнятості як безробітні, оскільки належать до зайнятого населення. Останні матимуть право на надання статусу безробітного тільки за умови внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення їх підприємницької діяльності, про що державним реєстратором згідно з п.17 ст.47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» робиться відмітка на копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Тобто, у період з 07.06.2010 по 02.07.2010 відповідач був працевлаштований і в той же час був зареєстрований як безробітний, і отримував матеріальне забезпечення та соціальні послуги від служби зайнятості, що передбачені ст.7 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме: допомогу по безробіттю, тому, згідно з ст.36. зазначеного Закону, та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, який затверджений наказом Міністерства праці та соціального захисту населення №307 від 20.11.2000 (п.5.5, 6.14), не мав права на зазначене матеріальне забезпечення та соціальні послуги.

Між тим, відповідач за період з 07.06.2010 по 02.07.2010 отримав матеріальне забезпечення та соціальні послуги від позивача (допомогу по безробіттю) на суму 1068,16 грн., про що свідчить довідка позивача від 15.07.2010 (арк.спр.8).

У відповідності з ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг.

19.07.2010, на підставі наказу позивача №31 від 15.07.2010 про відшкодування коштів (арк.спр.7), відповідачу направлено претензію №06-1093/09 з вимогою відшкодувати отримані кошти в сумі 1068,16 грн. до 19.08.2010 (арк.спр.9), на який відповідач не відреагував.

Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед Заводським районним центром зайнятості склала 1068,16 грн.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості, станом на час розгляду справи, не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.71, ч.4 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (відомості про банківські реквізити відсутні, ідент.код НОМЕР_1) на користь Заводського районного центру зайнятості, вул.6-та Поперечна, 32, м.Миколаїв, 54010 (р/р 37172001000439 в ГУДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, одержувач Заводський РЦЗН, МФО 826013, код ЄДРПОУ 22440337) незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 07.06.2010 по 02.07.2010 в сумі 1068,16 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 13 грудня 2010 року