Рішення № 128324661, 23.06.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2025 р. № 400/5082/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,

провизнання протиправнимита скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2025 №14476-2410-1408, №14477-2410-1408,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2025 №14476-2410-1408, №14477-2410-1408-UA48080130000028458.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що він був власником нерухомого майна - комплексу нежитлових будівель (киснево-наповнювальної станції), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане майно належало йому на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідченого нотаріусом 27.06.2006 за реєстровим номером №1559. Дана нерухомість знаходилася на земельній ділянці державної власності, площею 0,4863га з кадастровим номером 4825480800:01:000:0004, яка перебувала в користуванні відповідача на підставі договору оренди, укладеного з Миколаївською обласною державною адміністрацією від 24.07.2013р. Дане майно використовувалося відповідачем в його підприємницькій діяльності. 26.12.2018р. було зареєстроване припинення статусу відповідача як фізичної особи-підприємця, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який було долучено до позовної заяви. Відповідно до Договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель кисневонаповнювальної станції від 23.05.2019р. ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 зазначений комплекс будівель, і право власності на нього перейшло до ОСОБА_2 . Воно було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі вказаного договору 23.05.2019р.

З огляду на зазначене позивач вважає, що підстав для нарахування податкового зобов`язання згідно податкових повідомлень-рішень від 13.03.2025 №14476-2410-1408, №14477-2410-1408, оскільки станом на 2020 рік та на 2021 рік ОСОБА_1 не був користувачем будь-якого майна, в тому числі і земельних ділянок, на які могла нараховуватися орендна плата.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що до Первомайської ДПІ ГУ ДПС у Миколаївській області Городецьким В.М. була подана заява для проведення звірки від 29.07.2024 (вх. №44921/6). Позивач зазначив, що згідно наданих до заяви документів встановлено, що до договору оренди внесено зміни, а саме: враховуючи договір купівлі-продажу від 23.05.2019 №2099, на підставі рішення міської ради від 27.06.2024 №35 «Про заміну сторони договору оренди землі та заміну його істотних умов», сторони уклали додаткову угоду від 15.07.2024 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4825480800:01:000:0004) площею 0,4863 га для обслуговування комплексу нежитлових будівель кисновонаповнювальної станції по АДРЕСА_2 , укладений між Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області та фізичною особою ОСОБА_1 . Договір викладено в новій редакції орендар фізична особа ОСОБА_2 . Угода набуває чинності з моменту підписання, з 15.07.2024. Таким чином, враховуючи що зміни орендаря відбулися з 15.07.2024, а договір оренди землі від 24.07.2013, номер запису про інше речове право 1873470 є актуальним, контролюючий орган посилався на те, що не має підстав для скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 20.05.2025 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 був власником нерухомого майна комплексу нежитлових будівель (киснево-наповнювальної станції), розташованого за адресою: в АДРЕСА_2 . Вказане майно належало йому на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідченого нотаріусом 27.06.2006 за реєстровим номером №1559.

Дана нерухомість знаходилася на земельній ділянці державної власності, площею 0,4863га з кадастровим номером 4825480800:01:000:0004, яка перебувала в користуванні відповідача на підставі договору оренди, укладеного з Миколаївською обласною державною адміністрацією від 24.07.2013р. Дане майно використовувалося відповідачем в його підприємницькій діяльності. 26.12.2018р. було зареєстроване припинення статусу відповідача як фізичної особи підприємця, що підтверджується Витягом з Єдиногодержавногореєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який було долучено позивачем до позовної заяви (міститься в матеріалах справи).

Відповідно до Договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель киснево наповнювальної станції від 23.05.2019р. ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 зазначений комплекс будівель, і право власності на нього перейшло до ОСОБА_2 . Воно було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі вказаного договору 23.05.2019р.

Так, станом на 2020 та 2021 рік ОСОБА_1 не був користувачем будь-якого майна, в тому числі і земельних ділянок, на які могла нараховуватися орендна плата. В тому числі він не був користувачем земельної ділянки під комплексом будівель по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 4825480800:01:000:0004, так як він продав комплекс будівель 23.05.2019року ОСОБА_3 .

Позивач вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення протиправним, у зв`язку з тим, що наявний договір купівлі-продажу, тому звернувся до суду із позовом про його скасування.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до статті 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Стаття 285 ПК України визначає, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України зазначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Також відповідно до пункту 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Крім того, згідно із пунктом 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

З аналізу вищезазначених правових норм висновується, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відтак, з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно у ОСОБА_2 , як його власника, виник обов`язок зі сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані відповідні об`єкти нерухомості.

Таким чином, хоча право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, що належить ОСОБА_2 на праві власності, належним чином не було оформлене станом на 2020 та 2021 роки, зазначене не може бути підставою для обмеження права ОСОБА_2 , як власника нерухомого майна, на користування зазначеним майном та, відповідно, земельною ділянкою на якій воно розташоване, оскільки, як зазначалося вище, користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не зобов`язаний сплачувати орендну плату за земельну ділянку, якою він припинив користуватися, у зв`язку із чим приходить до висновку про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 13.03.2025 №14476-2410-1408, №14477-2410-1408 по орендній платі з фізичних осіб, за 2020 у розмірі 30354,90 грн. та за 2021рік у розмірі 30354,90 грн.Таким чином, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, код ЄДРПОУ 44104027) - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 13.03.2025 №14476-2410-1408, №14477-2410-1408-UA48080130000028458.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, код ЄДРПОУ 44104027).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар