Ухвала суду № 128323415, 23.06.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

в частині заявлених позовних вимог

"23" червня 2025 р. справа № 300/4053/25

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Ради адвокатів Запорізької області про встановлення відсутності повноважень, скасування рішення № 10/1 від 08.05.2025, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, визнання загальновідомими обставини, визнання протиправними та скасування пунктів 2.17, 2.18, 2.19, 2.20 Положення, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 09.06.2025 звернувся до Івано-Франківського окружного адімінстративного суду з позовом до Ради адвокатів Запорізької області, в якому просить суд:

- визнати рішенням суду відсутність повноважень (компетенції) у відповідача в розумінні статті 2 КАС України з 2022 року;

- скасувати як незаконне рішення відповідача № 10/1 від 08.05.2025;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача і невиконання вказівки рішення № 4 Ради адвокатів України в п.2.10.4 самостійно перевірити статус ВПО і матеріальний стан адвоката з ТОТ; зобов`язати відповідача виконати рішення № 4 РАУ 2017 року зі змінами, перевірити статус ВПО позивача і його матеріальний стан;

- визнати рішенням суду загальновідомими наступні обставини: адвокат Доненко В.О. в період 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, 2025 рік адвокатську діяльність не здійснює; адвокат Доненко В.О. є ВПО з територій окупації ворогом і знаходиться в Єдиній системі України внутрішньопереміщених осіб, взятий на облік таким ЦНАП; робоче місце адвоката Доненка В.О. на території окупації ворогом в Камянсько-Дніпровському районі Запорізької області; адвокат Доненко В.О. доходів не має, хворіє від інсульта; все майно, житло адвоката Доненка В.О. в окупації на ТОТ «націоналізовано», розграбованого ворогом;

- визнати протиправними і скасувати пункти 2.17, 2.18, 2.19, 2.20 Положення, затвердженого рішенням РАУ № 4 зі змінами;

- стягнути з відповідача моральну шкоду на користь позивача в сумі 35000 Євро.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 для розгляду справи № 300/4053/25 визначено суддю Панікара І.В.

Ухвалою від 16.06.2025 задовлено заяву про самовідвід судді Панікара І.В. у справі № 300/4053/25 та відведено суддю Панікара І.В. від розгляду адміністративної справи № № 300/4053/25.

17.06.2025 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 300/4053/25, за результатами якого для розгляду адміністративної справи № № 300/4053/25 визначено суддю Боршовського Т.І.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Згідно з частиною третьою статті 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Щодо позовної вимоги про визнання рішенням суду відсутність повноважень (компетенції) у відповідача в розумінні статті 2 КАС України з 2022 року, то суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.03.2019 за результатом розгляду справи № 820/3713/17 дійшла таких висновків:

«… 22. За змістом наведених правових норм, компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

23. У справі, яка переглядається, позивач не є суб`єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача…

… 26. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо вказаних позовних вимог слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в жодній юрисдикції…».

В спірному випадку, ОСОБА_1 не є суб`єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову про відсутність повноважень (компетенції) у Ради адвокатів Запорізької області.

З огляду на вищевказану позицію Великої Палати Верховного Суду, позов ОСОБА_1 до Ради адвокатів Запорізької області в частині вимог про визнання рішенням суду відсутність повноважень (компетенції) у відповідача в розумінні статті 2 КАС України з 2022 року не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Щодо позову в частині вимог про визнання рішенням суду загальновідомими наступні обставини: адвокат Доненко В.О. в період 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, 2025 рік адвокатську діяльність не здійснює; адвокат Доненко В.О. є ВПО з територій окупації ворогом і знаходиться в Єдиній системі України внутрішньопереміщених осіб, взятий на облік таким ЦНАП; робоче місце адвоката Доненка В.О. на території окупації ворогом в Камянсько-Дніпровському районі Запорізької області; адвокат Доненко В.О. доходів не має, хворіє від інсульта; все майно, житло адвоката Доненка В.О. в окупації на ТОТ «націоналізовано», розграбованого ворогом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Так, чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

В спірному випадку, позов ОСОБА_1 в цій частині позовних вимог стосується встановлення фактів, що мають юридичне значення, а тому судом, встановленим законом, який розглядає такі справи, є суд цивільної юрисдикції.

Окрім цього, певні факти можуть бути встановлені адміністративним судом під час розгляду адміністративної справи щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Тобто такі факти підлягають дослідженню судом під час розгляду справи в межах згаданих позовних вимог, і не можуть бути предметом судового розгляду за окремою позовною вимогою, відокремленою від позовної вимоги щодо правомірності таких рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень

Отже, суд вважає, що такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Що стосується позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача і невиконання вказівки рішення № 4 Ради адвокатів України в п.2.10.4 самостійно перевірити статус ВПО і матеріальний стан адвоката з ТОТ, зобов`язання відповідача виконати рішення № 4 РАУ 2017 року зі змінами, перевірити статус ВПО позивача і його матеріальний стан.

За результатами розгляду адміністративної справи, в разі задоволення позову, суд приймає рішення про захист порушеного права чи інтересу особи у спосіб, що передбачений статтями 5, 245 КАС України.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно частини першої статті 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Так, частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В спірному випадку ОСОБА_1 визначив такий спосіб захисту свого права як визнання протиправною бездіяльності відповідача і невиконання вказівки рішення № 4 Ради адвокатів України в п.2.10.4 самостійно перевірити статус ВПО і матеріальний стан адвоката з ТОТ, зобов`язання відповідача виконати рішення № 4 РАУ 2017 року зі змінами, перевірити статус ВПО позивача і його матеріальний стан.

Суд звертає увагу на те, що такий спосіб захисту не відновить порушених прав позивача, оскільки в разі прийняття Радою адвокатів Запорізької області рішення без з`ясування певних обставин щодо ОСОБА_1 і без виконання рішень Ради адвокатів України, належним способом захисту є оскарження саме такого рішення, і лише спір щодо оскарження цього рішення носитиме правовий характер.

В спірному випадку позивачем не наведено факту наявності такого рішення ради адвокатів Запорізької області, при прийнятті якого допущено щодо ОСОБА_1 невиконання рішення Ради адвокатів України № 4, п.2.10.4 щодо самостійної перевірки статусу ВПО і матеріального стану адвоката з ТОТ, і як наслідок порушення прав позивача таким рішенням, тобто порушення його прав та наявності спору між сторонами, що носить правовий характер. При цьому законом передбачена можливість оскарження рішень відповідних рад адвокатів, у даному випадку ради адвокатів Запорізької області, прийнятих відносно адвоката Доненка В.О.

Таким чином позивачем обрано неправовий «штучний» спосіб захисту, який не свідчить про наявність спору між сторонами, не спрямований на його вирішення, тобто на відновлення реальних («не віртуальних») порушених прав ОСОБА_1 .

Отже, такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (п. 24 рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України) суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад, ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства в частині вимог про: визнання рішенням суду відсутність повноважень (компетенції) у відповідача в розумінні статті 2 КАС України з 2022 року; визнання протиправною бездіяльності відповідача і невиконання вказівки рішення № 4 Ради адвокатів України в п.2.10.4 самостійно перевірити статус ВПО і матеріальний стан адвоката з ТОТ; зобов`язання відповідача виконати рішення № 4 РАУ 2017 року зі змінами, перевірити статус ВПО позивача і його матеріальний стан; визнання рішенням суду загальновідомими наступні обставини: адвокат Доненко В.О. в період 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, 2025 рік адвокатську діяльність не здійснює; адвокат Доненко В.О. є ВПО з територій окупації ворогом і знаходиться в Єдиній системі України внутрішньопереміщених осіб, взятий на облік таким ЦНАП; робоче місце адвоката Доненка В.О. на території окупації ворогом в Камянсько-Дніпровському районі Запорізької області; адвокат Доненко В.О. доходів не має, хворіє від інсульта; все майно, житло адвоката Доненка В.О. в окупації на ТОТ «націоналізовано», розграбованого ворогом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Запорізької області про встановлення відсутності повноважень, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, про визнання загальновідомими обставин.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 171, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Запорізької області в частині вимог про визнання рішенням суду відсутність повноважень (компетенції) у відповідача в розумінні статті 2 КАС України з 2022 року; визнання протиправною бездіяльності відповідача і невиконання вказівки рішення № 4 Ради адвокатів України в п.2.10.4 самостійно перевірити статус ВПО і матеріальний стан адвоката з ТОТ; зобов`язання відповідача виконати рішення № 4 РАУ 2017 року зі змінами, перевірити статус ВПО позивача і його матеріальний стан; визнання рішенням суду загальновідомими наступні обставини: адвокат Доненко В.О. в період 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, 2025 рік адвокатську діяльність не здійснює; адвокат Доненко В.О. є ВПО з територій окупації ворогом і знаходиться в Єдиній системі України внутрішньопереміщених осіб, взятий на облік таким ЦНАП; робоче місце адвоката Доненка В.О. на території окупації ворогом в Камянсько-Дніпровському районі Запорізької області; адвокат Доненко В.О. доходів не має, хворіє від інсульта; все майно, житло адвоката Доненка В.О. в окупації на ТОТ «націоналізовано», розграбованого ворогом.

З врахуванням приписів частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснити Доненку В.О., що позов в частині вимог про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвалу суду може бути оскаржено в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.