Рішення № 128322126, 23.06.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 рокуСправа №160/11511/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

22.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.03.2025 №047050024617 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 13.11.2017 по 02.08.2021 за Списком №1 з врахуванням заробітної плати за періоди липня 2000 року - жовтень 2008 року згідно довідок нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 07.11.2023 №23/08-23, №24/08-23 та призначити пенсію 20.12.2023 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, рішенням від 12.03.2025 року №047050024617 Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області було відмовлено позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку на пільгових умовах за Списком №1. Підставою для відмови було недостатньо пільгового стажу. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від ГУ ПФУ в Харківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування своїх доводів зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 по справі № 160/5403/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити ді - задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №0470580024617 від 22.12.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2023 року про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу період проходження військової служби з 01.07.2000 по 15.10.2008 та з урахуванням висновків суду. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 по справі №4 60/5403/24 відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 20.12.2023 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу період проходження військової служби з 01.07.2000 по 15.10.2008 з урахуванням висновків суду. Загальний страховий стаж зараховано повністю з урахуванням рішення суду та інформації в індивідуальних відомостях про застраховану особу становить 39 років 07 місяців 04 днів, з урахуванням додаткових років роботи по Списку № 1.

Підтверджений стаж роботи за Списком №1 -9 років 04 місяці 20 днів, з урахуванням військової служби - 1 рік 8 місяців 14 днів.

Враховуючи зазначене, рішенням №047050024617 від 12.03.2025 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, передбаченого гі.1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 20.12.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на пільгових умовах за Списку№1

За принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомив про неможливість призначення пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботу.

Також, до страхового стажу не зараховано періоди проходження служби з 01.07.2000 по 15.10.2008 так як відсутня інформація про сплату страхових внесків, а довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 07.11.2023 №23/08-23-№24/08-23 не відповідають за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 04.02.2021.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі №160/5403/24 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2023 року про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу період проходження військової служби з 01.07.2000 по 15.10.2008 та з урахуванням висновків суду.

Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.03.2025 №047050024617 було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно достатті 114 Закону № 1058у зв`язку з відсутністю необхідного пенсійного віку. Додатково зазначено, що страховий стаж позивача становить 39 років 07 місяців, 04 дні, пільговий стаж9 років 04 місяці 20 днів з урахуванням військової служби 1 рік 9 місяців 14 днів.

Позивач оскаржує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.03.2025 №047050024617, як таке, що прийнято необґрунтовано та яке порушує його право на належне пенсійне забезпечення.

Додатково зазначено, не зараховано до стажу роботи за Списком № 1 періоди роботи з 13.11.2017 року по 02.08.2021 роки працював на посадах в ПАТ « Дніпропетровський металургійний комбінат».

Позивач не погодився з вказаним рішенням відповідача, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV визначено право громадян України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

За визначенням, наданим в абзаці 22 статті 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 2 Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно достатті 27та з урахуванням нормстатті 28цього Закону.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Як встановлено судом, позивачу відмовлено в призначені пільгової пенсії з підстав відсутності необхідного пільгового стажу, при цьому пільговий стаж за Списком №1 не підтверджений. Не враховано до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи 13.11.2017 року по 02.08.2021 роки працював на посадах в ПАТ « Дніпропетровський металургійний комбінат».

Суд такі доводи відповідача вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Спірний пільговий стаж роботи позивача з 13.11.2017 року по 02.08.2021р. підтверджено записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.04.1992р..

Записи трудової книжки не оспорювались та в судовому порядку недійсними не визнавались.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах № 383 (далі - Порядок №383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1 або Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Отже, роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Таким чином, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за не проведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 або Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1 або Списком №2.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а.

З матеріалів справи судом встановлено, що з 13.11.2017 по 02.08.2021 рік ОСОБА_1 працював в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат».

Незмінність важких та шкідливих умов праці за професією «машиніст крана металургійного виробництв » з повним робочим днем згідно зі Списком № підтверджено кожною черговою атестацією робочих місць за умовами праці, шо проводились у періоди роботи за даною професією на підприємстві (постанови «Про атестацію робочих місць за умовами праці» від 26.12.2017, та №20 від 31.08.2020.)

Таким чином, надана позивачем трудова книжка ОСОБА_1 містить записи про періоди її роботи із зазначенням професій, номерів та дат наказів про прийняття, переведення та звільнення з роботи, підписи уповноважених осіб. Автентичність записів у трудовій книжці відповідачем не оспорюється.

Виходячи з наведених вище норм Порядку №637 та Порядку №383, лише у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Щодо врахуванням заробітної плати за періоди липня 2000 року - жовтень 2008 року згідно довідок нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 07.11.2023 №23/08-23, №24/08-23, суд зазначає наступне.

Довідки про заробітну плату позивача від 07.11.2023 №23/08-23, №24/08-23, містять відомості про заробітну плату позивача. Зазначені довідки мають вихідні реквізити (дату, номер), підписані відповідальними посадовими особами та містять відповідні печатки. Отже, за формою та змістом надані довідки відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідачем не надано суду належних доказів того, що відомості, які зазначені у вказаних довідках, містять неправдиві або недостовірні дані щодо розрахунків та нарахування заробітної плати. Водночас, надані позивачем документи не можуть не враховуватись з підстав відсутності первинних документів та відсутності результатів перевірки.

Посилання відповідача на певні недоліки у оформленні вказаних довідок не можуть бути підставою для позбавлення особи права на належну їй пенсію, якщо із інших даних, зокрема трудової книжки та архівних документів, д

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 13.11.2017 по 02.08.2021 за Списком №1 з врахуванням заробітної плати за періоди липня 2000 року - жовтень 2008 року згідно довідок нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 07.11.2023 №23/08-23, №24/08-23.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_2 пенсію з 20.12.2023 року відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає, що відповідач, виконуючи зазначене рішення суду, повинен буде здійснити розрахунок пільгового стажу позивача.

Суд звертає увагу, що у рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо здійснення розрахунку пільгового стажу позивача а також вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов`язувати його призначати пенсію, у зв`язку з чим вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Суд у відповідності до вимог ч.2 ст. 9 КАС України виходить за меж1 заявлених позовних вимог та зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2023 року про призначення пенсії за ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, оскільки це є необхідним для повного захисту прав та законних інтересів позивача.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області понесені судові витрати у розмірі 969,00 грн.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344), про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.03.2025 №047050024617 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 13.11.2017 по 02.08.2021 за Списком №1 з врахуванням заробітної плати за періоди липня 2000 року - жовтень 2008 року згідно довідок нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 07.11.2023 №23/08-23, №24/08-23.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2023 року про призначення пенсії за ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 484,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін