Ухвала суду № 128321332, 23.06.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31545/14-ц

Провадження № 4-с/761/38/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 , стягувач: ТОВ «ФК Фінтайм Капітал», особа, дії якої оскаржуються: Печерський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на бездіяльність державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою в якій просить зобов`язати державного виконавця зняти арешт з майна, що належить боржнику, накладений державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, зобов`язати державного виконавця зняти арешт з грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках, що належать боржнику. В обґрунтування вимог посилався на те, що у Печерському відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите на підставі виконавчого листа № 761/31545/14-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 1 199 305,28 грн. на користь ПАТ КБ «Даніель». В межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 постановами державного виконавця 28.09.2017 накладено арешт на все майно боржника. Постановою державного виконавця від 17.12.2018 виконавче провадження було закінчено, виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Скаржник зазначає, що із змісту листа стягувача, останній 11.09.2019 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку задоволення вимог іпотекодержателя, що забезпечував виконання перед ПАТ КБ «Даніель» боргових зобов`язань ОСОБА_1 . Жодних претензій стягувавч ні до скаржника ні до іпотекодавцяне має та мати не буде, що в свою чергу свідчить про неможливість повторного пред`явлення до ВДВС чи приватному виконавцю виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва в справі № 761/31545/14-ц/14-ц. Зазначене є підставою для скассування арешту.

Скаржник в судове засідання не з`явився. Надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

ТОВ «ФК Фінтайм Капітал» повідомлявся належним чином про час та дату розгляду скарги, свого представника не направив, клопотань, заяв в адресу суду не надходило.

Державний виконавець у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про день та час розгляду скарги, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 447, 448 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Даніель» боргу за кредитним договором № Т-953-04-КЗНв розмірі 1 199 305,28 грн.

Шевченківським районним суд м. Києва 01.10.2015 видано виконавчий лист на примусове виконання рішення, яке набрало чинності.

Постановою державного виконавця Печерський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 761/31545/14-ц.

В межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 постановами державного виконавця від 28.09.2017 накладено арешт на все майно боржника.

17 грудня 2018 року постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) виконавчий лист № 761/31545/14-ц виданий 01.10.2015 на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу.

Як вбачається з матеріалів справи, між стягувачем та ТОВ «ФК Фінтайм Капітал» укладено договір № 135 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 01.02.2019 та договір договір про відсуплення прав вимоги від 01.02.2019 згідно з якими Товариство отримало право вимоги за кредитним договором № Т-953-04-КЗН та іпотечним договором , укладеним між банком та ОСОБА_3 .

11.09.2019 ТОВ «ФК Фінтайм Капітал» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_2 , в порядку задоволення вимог іпотекодержателя.

Повідомлення ТОВ «ФК Фінтайм Капітал», копія якого наявна в матеріалах справи, свідчить про те, що будь - яких майнових вимог чи претензій, що випливають з виконання кредиттного договору № Т-953-04-КЗП від 07.03.2007 тв іпотечним договором, яким забезпечено виконання кредитного договору немає.

На адвокатський запит, поданий в інтересах ОСОБА_4 , начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м. Київ) 07.03.2024 надав інформацію про те, що будь - які правові підстави для знаття арешту з майна ОСОБА_1 , передбаченіч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 2 частини першої ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з частиною другою ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції № 512/5 у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

З огляду на норми Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

Чинний Закон України «Про виконавче провадження» також передбачає право стягувача, у разі повернення йому виконавчого документу, повторно пред`явити виконавчий документ до виконання (частина п`ята статті 37 Закону ).

Судом встановлено, що 17.12.2018 року державний виконавець повернув виконавчий документ відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу у разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, у державного виконавця при поверненні виконавчого листа були відсутні підстави для зняття арешту, не має для цього підстав і на даний час, оскільки повернення виконавчого документа стягувачу без виконання не є підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту.

Разом з тим, як вже зазначалось, матеріали справи містить повідомлення ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» по відсутність будь-яких майнових вимог чи претензій, що випливають з виконання кредитного договору № Т-953-04-КЗН від 07.03.2007 та Іпотечним договором від 16.03.2007.

У постанові Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 817/928/17 визначено, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

В свою чергу наявність нескасованого арешту на майно боржника , за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь - яких відомостей стосовно ріішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим вутручанням у право особи на мирнее володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 2-356/12, від 03.11.2021 у справі № 161/14034/20, від 22.12.2021 у справі № 645/6694/15.

Верховний Су у складі Об`єднаної палати Касаційного суду у постанові від 24.05.2021 (справа № 712/12136/18) дійшов висновку, що позивач, який є боржником у виконавчому провадженні, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту , а саме оскарження боржником дій, бездіяльності державного виконавчця в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України.

Враховуючи ті обставини, що виконавчий документ повернутий стягувачу, підстави вважати, що зазначений документ повторно надходив на примусове виконання відсутні, можна дійти висновку щодо наявності протиправної бездіяльності органу державної виконавчої службиим порушено право скаржника.

За таких обставин суд приходить до висновку, що скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 447, 450, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м. Київ щодо не зняття арештів з майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та грошових коштів.

Зобов`язати Печерський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м. Києві зняти арешт з майна ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладений у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 01.10.2025 в справі № 761/31545/14-ц.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України.

Суддя: