Рішення № 128304074, 23.06.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10009/23

Провадження № 2/369/770/25

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2025 м. Київ

Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» з позовом про стягнення сплачених грошових коштів у розмірі 94652,00 (дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок, три відсотки річних у розмірі 3 664,20 (три тисячі шістсот шістдесят чотири) гривні 20 копійок, інфляційні витрати у розмірі 26 146,43 (двадцять шість тисяч сто сорок шість) гривень 43 копійки, на відшкодування моральної шкоди 5000,00 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, сплачений судовий збір у розмірі 1 294, 36 (одна тисяча двісті дев`яносто чотири) гривні 36 копійок, витрати на професійну правничу допомогу 15000,00 (п`ятнадцять тисяч гривень).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 25.11.2019 року між ОСОБА_1 (далі Позивач) та ТОВ «Компанія управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» (далі Відповідач) був укладений договір купівлі-продажу деривативу на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

25.11.2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «НОВІ ЖУЛЯНИ» (далі Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору) був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на зазначену квартиру.

Строк прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію 02 квартал 2021 року (пункт 2.4. договору).

На виконання форвардного контракту позивачем сплачено грошові кошти в сумі 94625,00 (дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок.

Оскільки строк будівництва, який був визначений договором до 02 кварталу 2021 року було порушено, між позивачем та відповідачем 10.09.2021 року підписано додаткову уогоду щодо розірвання договору купівлі-продажу деривативу від 25.11.2019.

Пунктом 2, 3 додаткової угоди передбачено, що сторони дійшли взаємної згоди про повернення грошових коштів Покупцю ОСОБА_1 в розмірі 94625,00 (дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок протягом 180 днів з моменту підписання додаткової угоди, тобто у строк до 10.03.2022 року.

Однак, ТОВ «Компанія управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» порушило умови додаткової угоди та не повернуло кошти у визначений додатковою угодою термін, так і до часу подання цього позову до суду.

Одночасно, 10.09.2021 підписано додаткову угоду щодо розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25.11.2019. Пунктом 2 додаткової угоди сторони підтверджують, що на момент розірвання дії Договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов`язань, в т.ч. по оплаті зобов`язань.

Так як ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» у погоджений термін - 180 календарних днів, тобто у строк до 10.03.2022 року, грошові кошти в розмірі 94652,00 (дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок не повернули, порушене право позивача на повернення коштів за будь-яких умов підлягає захисту шляхом їх стягнення з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано три відсотки річних у розмірі 3 664,20 (три тисячі шістсот шістдесят чотири) гривні 20 копійок, інфляційні витрати у розмірі 26 146,43 (двадцять шість тисяч сто сорок шість) гривень 43 копійки.

Крім того, відповідач грубо порушив свої зобов`язання, у зв`язку з чим завдав моральної шкоди позивачу, що полягає у стресі, переживаннях та постійному очікуванні будівництва житла. Не менш важливим є також переживання позивача щодо повернення своїх сплачених коштів за додатковою угодою про розірвання договору деривативу, тому що позивач послугу у вигляді житла так і не отримав, і сплачені кошти також повернуті відповідачем не були.

Тому, позивач вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає шкода в розмірі 5 000 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.07.2023 року (суддя Волчко А.Я.) відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.10.2023 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні.

На підставі розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи від 30.09.2024 року справу № 369/10009/23 передано до розгляду судді Янченку А.В.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.10.2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Янченко А.В., призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання 15.01.2025 року учасники справи не з`явилися, позивач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання 15.01.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику)учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити із таких підстав.

Як зазначає позивач та встановлено судом, 25.11.2019 року між ОСОБА_1 (далі Позивач) та ТОВ «Компанія управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» (далі Відповідач) був укладений договір купівлі-продажу деривативу на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

25.11.2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «НОВІ ЖУЛЯНИ» (далі Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору) був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на зазначену квартиру.

Строк прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію 02 квартал 2021 року (пункт 2.4. договору).

На виконання форвардного контракту позивачем сплачено грошові кошти в сумі 94625,00 (дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок.

Оскільки строк будівництва, який був визначений договором до 02 кварталу 2021 року було порушено, між позивачем та відповідачем 10.09.2021 року підписано додаткову уогоду щодо розірвання договору купівлі-продажу деривативу від 25.11.2019.

Пунктом 2, 3 додаткової угоди передбачено, що сторони дійшли взаємної згоди про повернення грошових коштів Покупцю ОСОБА_1 в розмірі 94625,00 (дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок протягом 180 днів з моменту підписання додаткової угоди, тобто у строк до 10.03.2022 року.

Однак, ТОВ «Компанія управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» порушило умови додаткової угоди та не повернуло кошти у визначений додатковою угодою термін, так і до часу подання цього позову до суду.

Одночасно, 10.09.2021 підписано додаткову угоду щодо розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25.11.2019. Пунктом 2 додаткової угоди сторони підтверджують, що на момент розірвання дії Договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов`язань, в т.ч. по оплаті зобов`язань.

ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» у погоджений термін - 180 календарних днів, тобто у строк до 10.03.2022 року, грошові кошти в розмірі 94652,00 (дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок позивачу не повернув.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 536 ЦПК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дост.530ЦК Україниякщо узобов`язаннівстановлений строк(термін)його виконання,то вонопідлягає виконаннюу цейстрок (термін).

Суд встановив, що відповідач в порушення додаткової угоди від 10.09.2021 року до договору купівлі-продажу деривативу від 25.11.2019 грошові кошти позивачу у розмірі 94 625 грн не повернув, що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення 94 652 грн основного боргу підтверджується наявними матеріалами справи, є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3664,20 грн 3 % річних за період з 10.03.2022 року по 23.06.2023 року та 26 146,43 грн інфляційних втрат за період з 10.03.2022 по 31.05.2023 року.

Згідно ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з повернення грошових коштів кредитору.

Крім того, обов`язок відповідача повернути позивачу грошові кошти випливає також з положення частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов`язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

На підставі належним чином оцінених доказів поданих позивачем, встановивши наявність у відповідача перед позивачем боргу у розмірі 94 625,00 грн, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 664,20 грн 3 % річних та 26 146,43 грн інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5000 грн моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, в установлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 3постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

У п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Укладаючи договір купівлі-продажу деривативу, позивач своєчасно сплатив кошти та розраховував отримати майно у власність, використовувати його за призначенням. Жодних підтверджень подальшого здійснення будівництва, встановлення інших дат завершення будівництва від відповідача не надходило. На зв`язок він також не виходить.

Відповідач грубо порушив свої зобов`язання, у зв`язку з чим завдав моральної шкоди позивачу, що полягає у стресі, переживаннях та постійному очікуванні будівництва житла. Не менш важливим є також переживання позивача щодо повернення своїх сплачених коштів за додатковою угодою про розірвання договору деривативу, тому що позивач послугу у вигляді житла так і не отримав, і сплачені кошти також повернуті відповідачем не були.

Тому, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення моральна шкода в розмірі 5 000 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ч. 1ст. 141 ЦПК України, тобто з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» про стягнення грошових коштів задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 2В, оф. 31; ідентифікаційний код 36003268) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 94652,00 (дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок основного боргу, три відсотки річних у розмірі 3 664,20 (три тисячі шістсот шістдесят чотири) гривні 20 копійок, інфляційні витрати у розмірі 26 146,43 (двадцять шість тисяч сто сорок шість) гривень 43 копійки, 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок відшкодування моральної шкоди та сплачений судовий збір у розмірі 1 294,36 (одна тисяча двісті дев`яносто чотири) гривні 36 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 23.06.2025 року.

Суддя А.В. Янченко