Рішення № 128300420, 19.06.2025, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/361/25

Провадження № 2/513/560/25

Саратський районний суд Одеської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу №513/361/25 за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Працевитого Геннадія Олександровича до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, приватний виконавець виконавчого округу Одеськоі області Шевченко Тетяна Сергіївна, про захист прав споживача та стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Працевитого Г.О. звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариств «Сенс Банк» (далі АТ «Сенс Банк») про захист прав споживача шляхом стягнення безпідставно набутих коштів, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, приватний виконавець виконавчого округу Одеськоі області Шевченко Тетяна Сергіївна.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 09 квітня 2020 року ним та Акціонерним товариством «Альфа банк» було укладено кредитний договір № 491022971,за умовами якого позивачу було надано кредит. З сайту «Автоматизована система виконавчого провадження» позивачу стало відомо про внесення до реєстру божників інформації щодо нього,у зв`язку із виконавчим провадженням № 65101220, яке було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Н.С. Харою за № 7120 від 18 лютого 2021 року про стягнення на користь Акціонерного товариства «Альфа банк» з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №491022971 від 09 квітня 2020 року в розмірі 28 365,89 грн. Згодом на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрито і виконавче провадження, накладено арешт на всі рахунки божника та звернуто стягнення на заробітну плату. Вже 13 грудня 2022 року постановою приватного виконавця Одеської області Шевченко Т.С. в межах виконавчого провадження № 65101220 було змінено найменування стягувача, а саме з Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Рішенням Саратького районного суду Одеської області від 12 листопада 2024 року, у справі № 513/67/24 було визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №7120 від 18 лютого 2021 року, вичинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Н.С. Харою, про стягнення на корить стягувача Акціонерного товариства «Альфа Банк» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №491022971 від 09 квітня 2020 року в розмірі 28 365,89 грн.

Однак в межах виконавчого провадження №65101220 при примусовому виконанні виконавчого напису №7120 від 18 лютого 2021 року, з боржника ОСОБА_1 на користь Акціонерне товариство «Сенс Банк» було стягнуто кошти в загальному розмірі 15 000,00 грн. Зважаючи на те, що виконавчий напис, визнано судом таким, що не підлягає виконанню позивач просить стягнути з Акціонерне товариство «Сенс Банк» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 15 000 грн., а також судові витрати.

Ухвалою суду від 11 березня 2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач будучи належним чином повідомленим про дату час, та місце розгляду справи № 513/361/25, у судове засідання не з`явився. Представником позивача адвокатом Працевитим Г.О. подано до суду заяву в якій просить справу розглядати без його та позивача участі, а також у позовній заяві зазначає, що не заперечує проти винесення заочного рішення (Вх. № 2729/25-Вх від 28.04.2025 р.).

Відповідач, Акціонерне товариство «Сенс Банк», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням за адресою: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, яке повернулось до суду з відміткою про отримання судової повістки. В судове засідання представник відповідача не з`явився. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив не надав, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.

Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Н.С. Хара, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судового засідання, шляхом надсилання судової повістки рекомендованим листом з повідомленням на адресу: вул.. Січових стрільців, буд. 37-41, офіс 215, м. Київ, яке повернулось з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», до суду не з`явилась, клопотань та заяв до суду не подала.

Третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., також будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судового засідання, направленням судової повістки в підсистему Електронний суд, до суду не з`явилась, клопотань та заяв від останньої не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Зі згоди представника позивача, який заявою не заперечував проти винесення заочного рішення, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до п.п. 3, 4 п. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

Судом встановлено, що 18 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. видано виконавчий напис за реєстрованим №7120 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа Банк» заборгованості за кредитним договором № 491022971 від 09 квітня 2020 року, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Альфа Банк» у розмірі 28 365,89 грн та 650,00 грн за вчинення виконавчого напису.

Вказаний виконавчий напис перебував на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. (ВП №65101220).

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 від 06 березня 2025 року, з останнього стягнуто 15 000,00 на користь Акціонерне товариство «Сенс Банк»

Заочним рішенням Саратського районного суду Одеської області від 12 листопада 2024 року виконавчий напис, вчинений 18 лютого 2021 року та зареєстрований в реєстрі за №7120 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., визнано таким, що не підлягає виконанню. Рішення набрало законної сили 13 грудня 2024 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) дійшла висновку, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК Українизвужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК Україниможе застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норма глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц (провадження № 61-1133св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц щодо застосування норм ст. 1212 К України вказала на те, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи: в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Враховуючи, що підставою отримання відповідачем коштів у розмірі 15 000,00 грн було стягнення з позивача на підставі виконавчого напису, який рішенням суду від 12 листопада 2024 року визнано таким, що не підлягає виконанню, вищевказана сума вважається такою, що підлягає поверненню, оскільки правова підстава її набуття відповідачем відпала.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідач не спростував відсутності підстав для подальшого утримання належних позивачеві коштів у розмірі 15 000,00 грн.

За такого, з Акціонерне товариство «Сенс Банк» на користь позивача слід стягнути грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн, які були утримані із доходів позивача в рахунок погашення заборгованості за виконавчим написом № 7120, який було вчинено 18 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, то суд прийшов до такого.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Таким чином, за нормами ст.141 ЦПК України, суд ухвалює про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат із сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн за подання позову.

Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 259, 263-265, 268, 280, 282, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Працевитого Геннадія Олександровича до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна, про захист прав споживача та стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ 23494714, адреса: вул. Велика Василівська, буд. 100, м. Київ, 03150, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 к.)

Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ 23494714, адреса: вул. Велика Василівська, буд. 100, м. Київ, 03150, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 к.).

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручене у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду або через Саратський районний суд Одеської області, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 23 червня 2025 року.

Суддя В. С. Миргород