Рішення № 128281994, 18.06.2025, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1081/25

Провадження № 2/601/392/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2025 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі головуючого Позняка В.М., за участю секретаря Домінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором АВН0СТ155101711973502221 від 01.04.2024 у розмірі 61249.14 грн станом на 09.04.2025, яка складається із 31900 грн - заборгованість за тілом кредиту; 26591.56 грн - заборгованість за процентами, 2757.58 грн - пеня.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». Будучи клієнтом банку, 01.04.2024 позичальник уклав кредитний договір АВН0СТ155101711973502221, щодо надання кредиту в розмірі 31900 грн строком на 36 місяців (тобто до 31.03.2027) зі сплатою процентів у розмірі 85 % щорічно (Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту).

Ухвалою судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 11.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Зважаючи на неявку відповідача, відсутність відзиву та відсутність заперечень позивача, суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 01.04.2024 підписав анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (далі - анкета-заява).

Відповідно до заяви про надання послуги «Швидка готівка» від 01.04.2024 АВН0СТ155101711973502221, яка підписана відповідачем 01.04.2024 15:12:52, Кравчук Ю.Ю. просив про надання кредиту у розмірі 31900 грн строком на 36 місяців (тобто до 31.03.2027) зі сплатою процентів у розмірі 85.00 щорічно.

Сторони уклали кредитний договір, який складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту та підписаний електронним цифровим підписом 01.04.2024 18:05:12.

Відповідно до таблиці загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, зазначено графік платежів, їх розмір та проценти за користування кредитом на період із 01.04.2024 до 31.03.2027.

Як видно із меморіального ордера від 01.04.2024, позивач оплатив 31900 грн онлайн кеш-кредит.

Позивачем надано розрахунок заборгованості та виписку по кредиту , із яких вбачається, що станом 09.04.2025 заборгованість відповідача становить 61249.14 грн, яка складається із 31900 грн - заборгованість за тілом кредиту; 26591.56 грн - заборгованість за процентами, 2757.58 грн - пеня.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із такого.

Відповідно до частини першоїстатті 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідностатті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другоїстатті 615 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно із частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першоюстатті 1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першоїстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідностатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів Україниможе мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно із частини першоїстатті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина другастатті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другоюстатті 1054 ЦК Українидо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідностатті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно достатті 1047 ЦК Українидоговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першоїстатті 1049 ЦК Українивизначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Встановлено, що сторони 01.04.2024 в електронній формі уклали кредитний договір АВН0СТ155101711973502221 щодо надання кредиту в розмірі 31900.00 грн строком на 36 місяців (тобто до 31.03.2027) зі сплатою процентів у розмірі 85.00 щорічно.

Факт отримання кредиту підтверджується меморіальним ордером та випискою.

Згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третястатті 1054 ЦК України).

У частині другійстатті 627 ЦК Українизакріплено, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

10 червня 2017 року набрав чинностіЗакон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування»(далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.Закон № 1023-XIIзастосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону № 1734-VIII(стаття 11 Закону № 1023-XIIу редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону № 1734-VIII, споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, у цій справі регулювання правовідносин АТ «Акцепт банк» із споживачем ОСОБА_1 щодо кредитування для споживчих потреб відбувалося з урахуванням приписівЗакону № 1734-VIII.

Згідно із частиною четвертоюстатті 16 Закону № 1734-VIII, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказанимЗакономпорядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятоїстатті 11 Закону № 1023-XII(у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цимЗакономстановище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13 (провадження № 14-600цс18), вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, частини десятоїстатті 11 Закону № 1023-XII(у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), в якій був установлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

У справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Звертаючись до суду із цим позовом АТ «Акцепт банк» посилався на те, що відповідач прострочив виконання зобов`язання за черговими платежами, тому існують правові підстави для дострокового повернення всієї суми кредиту.

Як видно з умов договору, сторонами погоджено строк кредитування та графік платежів до 31.03.2027, який ще не сплинув.

Звертаючись до суду із цим позовом, АТ «Акцепт Банк» не надав доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання ним вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої банк мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.

Тому, в суду відсутні підстави стягувати суму боргу, строк повернення якої ще не настав.

Разом із тим, виходячи із розрахунку заборгованості (а.с. 28), зважаючи на наявність у відповідача станом на 09.04.2025 простроченої заборгованості, а саме: 27485,53 грн - за тілом кредиту та 24174,83 грн - за процентами, враховуючи приписи статтей530,610 ЦК України, в цій частині позов підлягає до задоволення.

Враховуючи вищенаведені вимогизаконута встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що мають місце порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення із ОСОБА_1 у користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» простроченої заборгованості за кредитним договором АВН0СТ155101711973502221 від 01.04.2024 у розмірі 27485,53 грн - за тілом кредиту та 24174,83 грн - за процентами, разом 51660 гривень 36 копійок.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2757,58 грн суд зазначає, щопунктом 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українивстановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українисвідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другоюстатті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на те, що з 24.02.2022 і по даний час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п.18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення, позивачем безпідставно нараховано відповідачу пеню у розмірі 2757,58 грн, яка стягненню не підлягає, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що позов задоволено частково - на суму 51660,36 гривень із 61249,14 грн, що становить 84,34 %, в силустатті 141 ЦПК Україниіз відповідача в користь позивача слід стягнути 2043,16 (84,34 % від 2422,40) грн сплаченого судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись статтями4,12,81,259,263,265,268,273,280,281,282,288,289,352,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» прострочену заборгованість за кредитним договором АВН0СТ155101711973502221 від 01.04.2024 у розмірі 51660 гривень 36 копійок та судовий збір у розмірі 2043 грн 16 коп.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360080.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 18 червня 2025 року.

Головуючий