Ухвала суду № 128278578, 19.06.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8574/25

1-кс/308/3658/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,за участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 ,підозрюваного ОСОБА_4 ,захисника ОСОБА_5 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуклопотання заступниканачальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_6 , погоджене заступником начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025070000000257, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.05.2025, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Широкий луг, Тячівського району, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської областінадійшло клопотаннязаступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_6 , погоджене заступником начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025070000000257, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.05.2025, відносно ОСОБА_4 .

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 27 травня 2025 року, близько 15.00 години, водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керуючи технічно-справним автомобілем марки «Ford» моделі «TranzitConnect» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул.Головнійв селещі Буштино зі сторони м.Тячів в напрямку м. Хуст та здійснив зупинку керованого ним автомобіля на правому узбіччі дороги біля будинку №206вказаної вище вулиці.

У цей же час, позаду автомобілем марки «Ford» моделі «TranzitConnect» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 у попутному напрямку правим краєм проїзної частини дороги зі швидкістю 22,3…26,1 км/год рухалась велосипедистка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка керувала електро-велосипедом марки «Аквамарин».

У свою чергу, водій ОСОБА_4 , який мав на меті вийти з транспортного засобу, не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, маючи об`єктивну можливість своїми односторонніми діями забезпечити безпеку дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку і не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху, не маючи для цього будь-яких перешкод технічного чи фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не переконавшись у безпеці виконуваних дій, відкрив водійські двері вказаного автомобіля, чим грубо порушив вимоги п.15.13. Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, згідно яких забороняється відчиняти двері транспортного засобу, залишати їх відчиненими і виходити з транспортного засобу, якщо це загрожує безпеці і створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху.

Вказаними діями водій ОСОБА_4 створив велосипедистці ОСОБА_8 аварійну дорожню ситуацію, при якій позбавив її технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керований нею електро-велосипед, унаслідок чого відбулося зіткнення електро-велосипеда з торцевою частиною відчинених водійських дверей автомобіля, що призвело до втрати велосипедистки ОСОБА_8 рівноваги, яка в резульаті чого допустила падіння на дорожнє покриття проїзної частини дороги, яка ІНФОРМАЦІЯ_3 померла в реанімаційному відділенні КНП «Тячівська РЛ»

За наслідками дорожньо-транспортної пригоди, велосипедистка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , колишня мешканка АДРЕСА_2 , отримала тілесні ушкодження у виді: закритої черепно-мозкової травми з крововилливом на внутрішній поверхні мяких тканин голови в лівій тім`яно-скроневій ділянці, перелом скроневої та тімяної кісток лівої половини черепа, переходящі на кістки основи черепа зліва, масивні двобвчні субдуральні крововиливи в обох середніх черепних ямках, субдуральний крововилив зліва в тім`яній долі та вогнища гемарогічного забою лівої скроневої долі; закритий перелом тіла нижньої щелепи зліва та кута справа; перелом носової перетинки; садини правої половини обличчя, синець носа.

Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, вони утворилися в умовах ДТП, а саме, тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми з пошкодженням кісток лівої половини черепа, підоболонковими крововиливами, важким забоєм головного мозку, крововиливом на внутрішній поверхні м`яких тканин голови в лівій тім`яно-скроневій ділянці спричинені внаслідок дії твердого тупого предмету з переважаючою поверхнею діїі виникли при ударі лівою половиною голови, а саме скроннево-тім`яною діляною у підлягаючу поверхню дорожнього покриття при падінні її з електро-велосипеду, яким керувала. Згідно Наказу №6 МОЗ України п.п.2.1.1. від 17 січня 1995 року вказані тілесні ушкодження відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, та являються небезпечними для життя потерпілої, які знаходяться в прямому причинному звязку зі смертю ОСОБА_8 .

Своїми діями ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 1.7, 2.3 (б) та15.13 Правил дорожнього руху України, якими визначено:

п. 1.5. ПДР - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 1.7. ПДР -водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності;

п.2.3.ПДР - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 15.13. ПДР -забороняється відчиняти двері транспортного засобу, залишати їх відчиненими і виходити з транспортного засобу, якщо це загрожує безпеці і створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху.

Невиконання водієм ОСОБА_4 вказаних вимог Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв`язку з наступившими наслідками, внаслідок яких потерпіла ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла.

Слідчий вказує, що таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

17червня 2025 року ОСОБА_4 , у встановленому ст.ст.276, 277 та 278 Кримінального процесуального кодексу України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286Кримінального кодексу України.

Допитаний як підозрюваний ОСОБА_4 свою провину визнав повністю та щиросердечно розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Стверджує, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 повністю, підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригодивід 27.05.2025 року та схемою до нього, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 , протоколами огляду траснпортними засобами, протоколом слідчого експерименту та іншими матеріалами кримінального провадження.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому в сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні відносно ОСОБА_4 найбільш суворий запобіжний захід у вигляді - тримання під вартою. Оскільки, Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 , а саме ч. 2 ст. 286 КК України є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, або без такого, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. А також, ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_9 та осіб, які володіють відомостями щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, таблизьких родичів померлого потерпілої,а враховуючи місце вчинення злочину та місце фактичного проживання підозрюваного, потерпілих в одному селищіБуштино, Тячівського району - то даний ризик є очевидним. А такж, вчинити інше кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Слідчий стверджує, що Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що підозрюваний ОСОБА_4 після вчинення перебуваючи на волі з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, може виїхати за межі України чим самим ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадження, скоїв тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьохдо восьмироків, а застосування більш м`яких запобіжних заходів особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, а тому, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з наведених у ньому підстав, просив таке задовольнити та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, окрім того зазначив, що підозрюваний із потерпілою стороною не примирився.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання слідчого. Вказав, що доводи клопотання нічим не обґрунтовані. Зазначив, що його підзахисний має на утриманні дитину-інваліда, працює по найму. З початку кримінального провадження від слідства та суду не ухиляється. Зазначив, що досудове розслідування вже практично закінчено, підозрюваний примирився з потерпілою стороною. Просив застосувати до підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Окрім того, просив врахувати, що догляд за дитиною-інвалідом здійснює саме підозрюваний, оскільки дружина працює.

У судовому засіданні підозрюваний підтримав висловлені позиції свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши та оцінивши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.

Як установлено з матеріалів клопотання, Головним управлінням Національної поліції у Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025070000000257 від 28.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

17.06.2025 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286, а саме: у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

Орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 яке обґрунтовується наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ризиків, визначених ст.177 КПК України, та недостатністю застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, та для досягнення завдань кримінального провадження.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У Кримінальному процесуальномукодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, а саме: протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 17.06.2025, протоколом проведення слідчого експерименту від 02.06.2025, висновком експерта №КСЕ-19/107-25/7737 від 13.06.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження.

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Основними ризикам, на які посилається сторона обвинувачення у даному клопотанні є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до тяжкого злочину. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).Таким чином суд приходить до висновку, що ризик передбачений п. п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який лежить в основі клопотання сторони обвинувачення знаходить своє підтвердження та не спростований стороною захисту.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1ст. 177 КПК України.

Однак, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення у якому підозрюється, слідчий суддя вважає необгрунтованим.

При цьому слідчий суддя виходить з того, що Кримінальний процесуальнийкодекс України не вимагає надання стороною обвинувачення доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Таким чином суд приходить до висновку, що ризики передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які лежать в основі клопотання сторони обвинувачення знаходять своє підтвердження та не спростовані стороною захисту. При цьому оцінка наявності існування ризиків проводиться у контексті чинників, перелічених у ч. 1 ст. 178 КПК. Така позиція суду базується на основі практики ЄСПЛ. Зокрема, у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява №9190/03 від 04.10.2005, зазначено: «Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню».

За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.

Відповідно до частин 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Відповідно до ч. 4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, закон покладає обов`язок доказування щодо наявності ризиків та недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам на прокурора.

Оцінюючи доводи сторони обвинувачення про необхідність застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя констатує, що стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя, на виконання вимог ст. 178 КПК України, врахував наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177, а також тяжкість покарання кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , давність розслідування кримінального провадження, характеризуючі дані підозрюваного, а саме те, що останній має постійне місце проживання, одружений, здійснює догляд за дитиною-інвалідом, має на утриманні двох дітей, раніше не судимий.

Виходячи з встановлених слідчим суддею обставин, з урахуванням даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що в силу характеру конкретного діяння, в якому підозрюється ОСОБА_4 та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, прокурором доведено обставини, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, зокрема, обґрунтованість підозри на даному етапі досудового розслідування та необхідність запобігання ризиків, передбачених статтею п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, але не доведено обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, а тому в задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під варту слід відмовити.

Разом з тим, беручи до уваги наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1ст.177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушеннях, які йому інкримінуються, слідчий суддя вважає за можливе застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня з покладенням на підозрюваного обов`язків, визначених ч. 5 ст.194 КПК України, без застосування електронних засобів контролю.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання вищевказаних обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

Керуючись ст.ст.176, 178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310, 376 КПК України, слідчий суддя-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_6 , погоджене заступником начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025070000000257, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.05.2025, відносно ОСОБА_4 , - відмовити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арештув нічнийчас доби з22год.00хв.до 06год.00хв. наступного дня в межах строку досудового розслідування, а саме до 16.08.2025 включно.

Покласти на ОСОБА_4 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, або суду за першою вимогою;

- не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.;

- повідомляти слідчого, який здійснює досудове розслідування, прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом до 16.08.2025року включно.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді доручити начальнику Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 20.06.2025 року о 16 год. 40 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1