Рішення № 128270234, 20.06.2025, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/94/25

38

2/339/103/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2025 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Латик В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

представник позивача М.Ткаченко звернувся з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 87371.05 грн за кредитними договорами № 77264682 від 17 жовтня 2021 року та №5007580 від 09 жовтня 2021 року.

Вимоги мотивує тим, що 17 жовтня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір №77264682, відповідно до умов якого сума позики становить 10050 грн, процентна ставка - 1,99%, яка нараховується за кожен день користування позикою.

22 лютого 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір факторингу № 22/02/2022, в якому ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь нового кредитора ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором №77264682 від 17 жовтня 2021 року, який був укладений між первісним кредитором та відповідачем.

09 жовтня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір №5007580, в якому передбачено проценти за користування кредитом: 3000 грн., які нараховуються за ставкою 2,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та згідно п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

13 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 13-01/2022-79, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан», відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором від 09 жовтня 2021 року №5007580.

В подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і позивачем укладений договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал», як первісний кредитор, відступило на користь нового кредитора ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором №77264682 від 17 жовтня 2021 року, №5007580 від 09 жовтня 2021 року стороною за яким є відповідач.

Таким чином, позивач наділений правом вимоги до відповідача за вказаними договорами.

Заборгованість відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, що й стало підставою для звернення до суду.

01 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

02 квітня 2025 року відповідач подав відзив про відмову в задоволенні позову, оскільки з моменту останнього платежу минуло більше 3 років, тобто сплив 3 річний строк позовної давності. ВКазує про те, що позивачем використовується недобросовісна практика стягнення боргу, який через третіх осіб здійснюює дзвінки з погрозами та моральним тиском; відсутні належні докази існування заборгованості (а.с.82-83).

10квітня 2025року представникпозивача подаввідповідь навідзив,в якомупросить відмовити узадоволенні клопотання прозастосування строкупозовної давності,оскільки перебіг таких строків зупинено у зв`язку з введеням карантину з 12 березня 2020 року по 01 липня 2023 року, а в подальшому воєнного стану з 24 лютого 2022 року .

На виконання умов укладених договорів у № 5007580, № 77264682 позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 8 000 грн. та 10050 грн.

Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає.

З приводу нарахування відсотків, то у розрахунку заборгованості (розрахунку як первісного кредитора, так і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована (а.с.86-91).

30 квітня 2025 року відповідачем подано відзив, де зазначено про те, що у випадку відсутності належних доказів в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю або частково.

Щодо кредитних договорів №77264682 та №5007580, то не заперечує можливість їх укладення у 2021 році, однак жодного спілкування з ТОВ "Коллект Центр" не мав. Йому невідомо, на яких підставах саме ця компанія заявляє про наявність боргу, так як докази правонаступництва або прав на стягнення коштів позивачем не надані.

Суму в розмірі 87 371,05 грн вважає явно завищеною через відсутність документів про точні розрахунки, графіки платежів, процентну ставку, штрафи тощо. Вважає, що без підтвердження фактичного отримання коштів на його платіжну картку (Monobank), стягнення боргу є передчасним (а.с.108-109).

13 травня 2025 року представник відповідача подав заперечення щодо долучення відзиву, в якому звертає увагу на те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" до ТОВ «Вердикт Капітал», а також перехід від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «Вердикт Капітал» та в свою чергу, від ТОВ «Вердикт Капітал» до позивача прав вимоги кредитними договорами, укладеними з відповідачем.

Дані договори не оскаржуються в судовому порядку як

сторонами договору, так і будь-якими іншими особами, є дійсними, відповідають волі

сторін та чинному законодавству. Тому ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділений правом

грошової вимогидо відповідача.

Щодо належного повідомлення відповідача про заміну кредитора, то позивач не володіє документальними підтвердженнями про те, чи був відповідач належним чином повідомлений про відступлення прав вимоги від первісного кредитора, оскільки саме первісний кредитор зобов`язаний здійснити таке повідомлення у встановленому законодавством порядку.

Проте відсутність такого документального підтвердження не впливає на законність та обґрунтованість позовних вимог позивача як правонаступника, адже його вимоги набули чинності у відповідності до умов договорів, що регулюють порядок відступлення прав вимоги. Таким чином, не повідомлення відповідача не є підставою для відхилення позовних вимог, оскільки позивач діє виключно в межах своїх прав, передбачених відповідними договорами та чинним законодавством.

З приводу правомірності нарахованих сум, слід вказати, що 17.10.2021 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та відповідачем укладено Договір № 77264682.

Подані позивачем розрахунки є детальними, чіткими і таким, що відповідають умовам кредитного договору, у тому числі в частині визначення строку користування кредитом в межах якого нараховувалися проценти.

Таким чином, сторони погодили, що позичальник сплачує Товариству проценти за користування позикою, а у разі прострочення повернення позики нарахування процентів триває до 90 днів; позичальник має право на пролонгацію на умовах Договору та Правил, а відповідно до ст. 204 ЦК України, договір є правомірним і підлягає виконанню.

Нараховані відсотки після спливу строку кредитування повинні бути стягнуті на рахунок позивача і вони здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погоджених сторонами договорів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі (а.с.113-121).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, вислухавши в режимі відеоконференціїї пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Встановлено, що предметом спору є стягнення заборгованості на підставі виконання зобов"язань за кредитними договорами №5007580, №77264682, укладених з відповідачем у 2021 році.

При цьому, відповідачем у поданому відзиві не заперечується можливість їх укладення.

Так, відповідно до статті 6ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом частини першої статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно достатті 628,638 ЦКУкраїни зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №5007580 від 09 жовтня 2021 року шляхом подання відповідачем в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» анкети-заяви на отримання кредиту №5007580, що також підтверджується копією анкети-заяви (а.с.18-29).

За змістом п.6.1, п.7.1 договору, він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені - з моменту отримання кредиту.

Відповідно до п.1.2 договору, визначено суму кредиту в розмірі 8000 грн у валюті: українські гривні. Кредит надавався строком на 15 днів з 09 жовтня 2021.

Згідно п.1.4 договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) до 24 жовтня 2021 року.

Як зазначено в п.1.5.1. кредитного договору, комісія за надання кредиту становить 1520 грн, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово.

Пунктом 1.5.2. кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом: 3000 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п.1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 1.7 договору передбачено, що тип процентної ставки за цим Договором, фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору (пп 2.4.1).

Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору №5007580 від 09 жовтня 2021 року «Графік платежі» заборгованість відповідача за вказаним договором мала бути сплачена 24 жовтня 2021 року в розмірі 12520 грн з яких: 8000 грн - кредит, 3000 грн - проценти, 1520 грн - комісія за надання кредиту (а.с.22).

На виконання умов укладеного договору, 09 жовтня 2021 року ТОВ «Мілоан» було перераховано відповідачу на його банківську картку 8000 грн (а.с. 37-38).

Відповідно до умов цього договору, кредитодавець надав позичальнику кредиту в розмірі 8000 грн на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Наведеним підтверджується, що сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

13 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 13-01/2022-79, відповідно умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до відповідача за договором про споживчий кредит №5007580 від 09 жовтня 2021 року на загальну суму заборгованості за кредитом 36520 грн, з них: 8000 грн - кредит, 27000 грн - проценти, 1520 грн - комісія за надання кредиту (а.с.38, 46-51, 58).

Після відступлення ТОВ «Вердикт Капітал» нараховано відсотки з 13 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 16800 грн (а.с.44).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Цент» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників, в тому числі за вищевказаним Договором про споживчий кредит, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, що підтверджується Договором про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги № 10-01/2023, реєстром боржників до Договору, актом прийому-передачі реєстру боржників (а.с.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512Цивільного кодексуУкраїни кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.513-517ЦК, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, необгрунтованим є доводи відповідача про те, що ТОВ «Коллект Центр» не набуло право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит.

Загальна заборгованість відповідача перед ТОВ «Коллект Центр» згідно поданого ним розрахунку складає 53320 грн з них: 8000 грн - кредит, 27000 грн відсотки, 16800 грн - відсотки з 13 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року, 1520 грн - комісія за надання кредиту (а.с.60-68,45), з чим суд погоджується частково.

Щодо нарахованої заборгованості по комісії в розмірі 1520 грн та відсотків 16800 грн., то як вбачається з наданого розрахунку таке нарахування проводилося з 13 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року .

За вказаним договором, зокрема, п.1.5.1 кредитного договору про споживчий кредит №5007580 від 09 жовтня 2021 року передбачено комісію за надання кредиту: 1520 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України N 3795-VI від 22 вересня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким частину четверту статті 11Закону України«Про захистправ споживачів» доповнено нормою наступного змісту: кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Рішенням КонституційногоСуду Українивід 10листопада 2011року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22Закону України«Про захистправ споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11Закону України«Про захистправ споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Частиною четвертою статті 42Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55Закону України«Про банкиі банківськудіяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правлінняНаціонального банкуУкраїни від10травня 2007року №168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Згідно частини третьої статті 13ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Частиною першою, другою статті 228ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Отже, суд приходить до висновку, що положення п.1.5.1 вищевказаного кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст.228 ЦК України, а відтак є необгрунтованим нарахування комісії в розмірі 1520 грн.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другоюстатті 625 ЦК України.

У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16).

Верховним Судом у постанові від 19.09.2020 року у справі № 686/18977/17 зазначено, що «положеннями частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, положеннямиЦК Українипередбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного проценту за кожен день прострочення.

Після відступлення ТОВ «Вердикт Капітал» нараховано відсотки з 13 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 16800 грн (а.с.44).

Як видно із розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10 січня 2023 року за відповідачем значилась заборгованість по тілу кредиту 8000 грн, по відсоткам станом на дату відступлення права вимоги в розмірі 27000 грн, нараховані відсотки за період з 13 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 16800 грн, комісія 1520 грн загальна сума 53320 грн (а.с.44).

Разом з тим, відповідно до п.1.2, 1.4 договору кредит надавався строком на 15 днів з 09 жовтня 2021 та кінцевим термін (датою)повернення кредитуі сплатикомісії занадання кредитута процентівза користуваннякредитом (датаплатежу) є 24 жовтня 2021 року п. 23.1.2 ( а.с.18).

Після відступлення ТОВ «Вердикт Капітал» нараховано відсотки з 13 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 16800 грн (а.с.44).

У зв`язку зі спливом строку кредитування ( припинилося право ТОВ «Вердикт Капітал» нараховувати відсотки за кредитом, а тому ТОВ «Вердикт Капітал» не мав права нараховувати відповідачу відсотки за період з 13 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 16800 грн. Така вимога позивача не підлягає задоволенню за необґрунтованістю.

А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 8000 грн заборгованості за тілом кредиту та 27000 грн заборгованості по процентах, а загалом 35000 грн заборгованості за договором №5007580 від 09 жовтня 2021 року, оскільки вони обгрунтовані, підтверджені належними доказами та доведені позивачем.

Крім того, 17 жовтня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір №77264682.

Сума позики становить 10050 грн, процентна ставка - 1,99%, яка нараховується за кожен день користування позикою, строк позики 30 днів.

Зарахування кредитних коштів відповідачу підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова Компанія «Фінекспрес», де зазначено про підтвердження прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про переказ коштів та завершення наступної платіжної операції здійсненої 17 жовтня 2021 року в сумі 10050 грн на картку НОМЕР_1 (а.с.39).

Номер вказаної картки співпадає з номером картки зазначеної відповідачем у договорі позики №77264682 від 17 жовтня 2021 року (а.с.39).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 22 лютого 2022 року, борг складає: 10050 грн тіло кредиту; 23999.40 грн.заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (а.с.41-42).

Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» 22 лютого 2022 року укладено Договір факторингу №22/02/2022, відповідно умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як первісний кредитор, відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики №77264682 від 17 жовтня 2021, який укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем, що підтверджується реєстром боржників, Актом приймання-передавання реєстру боржників за Договором факторингу №22/02/2022від 22 лютого 2022 року, Актом приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за Договором факторингу №22/02/2022від 22 лютого 2022 року (а.с.52-57, 59).

Після відступлення ТОВ «Вердикт Капітал» правомірно нараховано 3% згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 1.65 грн (а.с.44).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Цент» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників, в тому числі за вищевказаним Договором про споживчий кредит, що укладений між «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем, що підтверджується Договором про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги № 10-01/2023, реєстром боржників до Договору, актом прийому-передачі реєстру боржників (а.с.60-67).

Загальна заборгованість складає 34051 грн, з них: 10050 грн тіло кредиту; 23999.40 грн.заборгованість за відсотками, 1.65 грн згідно ст. 625 ЦК України (а.с.9), яка підягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог відповідача про застосування строку позовної давності, то слід зазначити про те, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п`ята статті 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, що звернені позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Згідно кредитного договору №5007580 від 09 жовтня 2021 року передбачено, що термін (дата) повернення кредиту (дата платежу) 24 жовтня 2021 року, а за кредитним договором №77264682 від 17 жовтня 2021 року дата повернення позики 16 листопада 2021 року.

А тому, відповідно до положень статті 261ЦК України, позовна давність щодо стягнення заборгованості за договором №5007580 від 09 жовтня 2021 року почала свій перебіг 24 жовтня 2021 року, а за кредитним договором №77264682 від 17 жовтня 2021 року - 16 листопада 2021 року.

Водночас, 17 березня 2022 року набув чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану», яким було внесені зміни до ЦК України, а саме розділ «Прикінцевіта перехідніположення» ЦКУкраїни доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму.

Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

24 лютого 2022 року УказомПрезидента України№ 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено.

Отже, оскільки з 24 лютого 2022 року та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви (28 березня 2025 року) про стягнення заборгованості діяв правовий режим воєнного стану, то відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцевіта перехідніположення» ЦКУкраїни позивачем не було пропущено строк позовної давності, визначеної статтею 257 ЦК України.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 69051.05 грн, з них за кредитними договором №5007580 від 09 жовтня 2021 року в розмірі 34051,05 грн та за кредитним договором №77264682 від 17 жовтня 2021 року - 35000 грн.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 79.03% (69051.05 : 87371.05 х 100), з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме судовий збір 1914.42 грн (2422.40 х 79.03 %) та витрати на правову допомогу в розмірі 12644.80 грн (16000 х 79.03 %).

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" заборгованість 69051 (шістдесят дев`ять тисяч п`ятдесят одну) грн 05 коп, з них за кредитними договором №5007580 від 09 жовтня 2021 року в розмірі 34051,05 грн: 10050 грн - тіло кредиту; 23999.40 грн.заборгованість за відсотками, 1.65 грн згідно ст. 625 ЦК України та за кредитним договором №77264682 від 17 жовтня 2021 року 35000 грн заборгованості: 8000 грн заборгованості за тілом кредиту та 27000 грн заборгованості по процентах та 12644 (дванадцять тисяч шістсот сорок чотири) грн 80 коп судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог на суму 18320 грнвідмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" місцезнаходження вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306 м.Київ, код ЄДРПОУ 44276926.

ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Суддя Головенко О.С.