Рішення № 128256487, 19.06.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2025 року № 520/7145/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і не виплатити збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні ОСОБА_1 в закладі охорони здоров`я за період з 01.07.2024 по 05.08.2024;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000 грн. додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладі охорони здоров`я за період з 01.07.2024 по 05.08.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 27.11.2023 при виконанні бойового завдання отримав тяжку травму. У зв`язку з отриманою травмою неодноразово перебував на лікуванні у різних закладах охорони здоров`я. 22.06.2024 був зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 , де проходив військову службу по 24.09.2024.

Як зазначає позивач, під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , внаслідок отриманого 27.11.2023 поранення, перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «ООКМЦ ООР» з 01.07.2024 по 05.08.2024. Позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., за період перебування на стаціонарному лікуванні. Однак, відповідач відмовив у нарахуванні такої винагороди, обґрунтовуючи тим, що перебування позивача на медичному обстеженні ВЛК не може вважатись перебування на стаціонарному лікуванні. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою судді від 21.04.2025 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти позову. Відповідач зазначив, що позивач, під час проходження військової служби у Військовій частина НОМЕР_1 , участі у бойових діях не приймав, поранень та травм пов`язаних із захистом Батьківщини не отримував.

Звертає увагу, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 , позивач, з 01.07.2024, вибув у Військово-медичний клінічний центр Південного регіону, м. Одеса, з метою визначення ступеню придатності до військової служби у ЗСУ. Військово-лікарська експертиза є окремим лікувально-профілактичним заходом диспансеризація, а тому перебування на медичному обстеженні ВЛК не може бути перебуванням на стаціонарному лікуванні, оскільки останнє являє собою інший комплекс лікувально-профілактичних заходів. Будь-яких медичних документів про направлення на стаціонарне лікування позивача, військова частина НОМЕР_1 не отримувала.

Вказує, що позивачем не надано належного документу, що є підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Враховуючи, що Військовою частиною НОМЕР_1 не приймалось рішень про направлення позивача на стаціонарне лікування, у зв`язку з пораненням, а перебування останнього на медичному обстеженні ВЛК не може вважатись стаціонарним лікуванням, підстави для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. відсутні. Просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що позивачем подано до суду всі належні медичні документи, які підтверджують перебування саме на стаціонарному лікуванні, а тому наявні підстави для виплати у спірний період додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. Просить задовольнити позов в повному обсязі.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , під час якої, 27.11.2023 одержав мінно-вибухову травму, акубаротравму з перфорацією барабанної перетинки, вогнепальне осколкове сліпе поранення правої гомілки та ступні, шо підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 03.08.2024, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 . (а.с.10)

В подальшому, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_3 , з 22.06.2024 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2024 №174.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2024 №183, вважати таким, що вибув у Військово-медичний клінічний центр Підвенного регіону, м. Одеса з 01.07.2024 ОСОБА_1 для проходження ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби у ЗСУ. Підстава: направлення начальника медичної служби начальника медичного пункту №75 від 29.06.2024.

29.07.2024 Військово-лікарська комісія КНП «Одеського обласного клінічного медичного центру» ООР», за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 №1759 від 29.06.2024 провела медичний огляд для визначення ступеню придатності до військової служби ОСОБА_1 . Зазначено, що 28.11.2023 отримав ВТ, ВОСП правої стопи. Акубаротравма. Цефалгічний синдром. Тінітус. Довідка про обставини травми не надана. З 09.12.2023 знаходився на лікуванні в КНП «Міська Клінічна Лікарня №3» Запорізької МР». З 12.12.2023 знаходився на лікуванні в КНП «Кіровоградська обласна лікарня» Кіровоградської ОР». З 11.01.2024 знаходився на лікуванні в ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України». Пройшов ВЛК. Встановлено тяжку травму. Травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. 03.04.2024 пройшов ЛВК в НВ-МКЦ «Головний Військовий Клінічний Госпіталь» МОУ, встановлено тяжку травму. Травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. З 02.05.2024 знаходився на лікуванні в КНП «ЦМЛ». З 29.06.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 скерований на ВЛК, з 01.07.2024 по теперішній час стаціонарне обстеження в КНП «ООКМЦ» ООР», що підтверджується свідоцтвом про хворобу №409, виданим 18 Регіональною військово-лікарською комісією. (а.с.18-20)

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4490 КНП «ООКМЦ» ООР», ОСОБА_1 направлено в стаціонар 01.07.2024, виписано 05.08.2024. Проведено лікування: ВЛК. Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Виписується з відділенням під нагляд сімейного лікаря. (а.с.23-24)

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2024 №219, вважати таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків з КНП «ООКМЦ» ООР» з 06.08.2024 ОСОБА_1 . Підстава: рапорт ОСОБА_1 , виписка із медичної карти стаціонарного хворого №4490 від 05.08.2024.

24 вересня 2024 року ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення (за станом здоров`я на підставі висновку ВЛК), що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2024 №267. (а.с.27)

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 01.11.2024, в якій просив здійснити перерахунок додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні з 01.07.2024 по 05.08.2024 у розмірі 100000 грн. у відповідності до постанови КМ України від 28.02.2022 №168. (а.с.13-14)

Відповідач, листом від 04.02.2025 повідомив позивача, що до компетенції командування Військової частини НОМЕР_1 не належать повноваження на виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за час перебування на медичному огляду ВЛК КНП «ООКМЦ», згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2024 №183, в період з 01.07.2024 по 05.08.2024, оскільки його перебування на медичному обстеженні ВЛК не може бути перебуванням на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. (а.с.29-30)

Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн за період з 01.07.2024 по 05.08.2024, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, спірним у даній справі є питання щодо наявності чи відсутності права в позивача на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн. за спірний період, з 01.07.2024 по 05.08.2024.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2,3 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз.2 пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України 28.02.2022 року прийняв Постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану № 168" (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції від 20.06.2024 станом на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 1-1 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Згідно пункту 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Із аналізу наведених норм Постанови № 168 вбачається, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, необхідні дві умови для виплати такої винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Так, судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 , 27.11.2023, під час виконання бойового завдання у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, виконуючи бойовий наказ командира військової частини НОМЕР_2 , одержав мінно-вибухову травму, акубаротравму з перфорацією барабанної перетинки, вогнепальне осколкове сліпе поранення правої гомілки та ступні, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 03.08.2024 №3191/пп. (а.с.10)

З витягу з протоколу засідання ВЛК Центральної ВЛК ЗСУ від 26.11.2024 №8463 (а.с.22) вбачається наявність у позивача мінно-вибухової травми, акубаротравм, вогнепальні осколкові сліпі поранення правої гомілки та ступні (27.11.2023), що підтверджується довідкою про обставини травми від 03.08.2024 №3191/пп, що в подальшому призвели до «Наслідки мінно-вибухової травми(27.11.2023), акубаротравматичного ураження обох вух … Вогнепальне сліпе осколкове поранення правої гомілки та ступні, ліковане оперативно», що підтверджується медичними документами ТРАВМА, ПОРАНЕННЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

Травма: «Наслідки ЗЧМТ, струсу головного мозку (27.11.2023) …», що підтверджується медичними документами ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

У спірний період, з 01.07.2024 по 05.08.2024 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_1 №174 від 22.06.2024, №267 від 23.09.2024.

З наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2024 №183 вбачається, що ОСОБА_1 з 01.07.2024 вибув у Військово-медичний клінічний центр Південного регіону, м. Одеса для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеню придатності до військової служби у ЗСУ.

Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі Положення №402), визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.

Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 1.2. глави 1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно абзаців 7, 9 пункту 1.3. глави 1 розділу І Положення № 402, основними завданнями військово-лікарської експертизи є:

визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;

визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу II Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності:

до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);

військовослужбовців до військової служби;

Пунктом 6.8 глави 6 розділу II Положення №402 встановлено, що на осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого.

Враховуючи приписи Положення № 402, суд зазначає, що проходження військовослужбовцем військово-лікарської експертизи проводиться ВЛК у вигляді медичного огляду, з проходженням медичних обстежень та досліджень, з метою визначення придатності до військової служби. При цьому, медичний огляд може проводитись як амбулаторно так і стаціонарно.

ОСОБА_1 01.07.2024 по 05.08.2024 перебував в стаціонарі КНП «ООКМЦ» ООР» м. Одеса, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4490. (а.с. 23-24)

Як вбачається з свідоцтва про хворобу №409 від 29.07.2024 (а.с.18-20), виготовленого ВЛК КНП «ООКМЦ» ООР» (закладом охорони здоров`я в якому стаціонарно перебував позивач у спірний період), за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 проведено медичний огляд для визначення ступеню придатності до військової служби.

Як зазначено в самому свідоцтві про хворобу №409, позивач з 01.07.2024 по теперішній час проходив стаціонарне обстеження в КНП «ООКМЦ» ООР».

Окрім цього, згідно виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4490 (а.с.23-24), зазначено, що позивачу проведено лікування: ВЛК.

Жодних інших записів про проведене лікування ні свідоцтво про хворобу №409, ні виписка №4490 не містять.

Таким чином, суд доходить висновку, що у спірний період, з 01.07.2024 по 05.08.2024, ОСОБА_1 стаціонарно перебував у КНП «ООКМЦ» ООР» для проходження медичного огляду, для визначення ступеню придатності до військової служби. Саме з цією метою, командир військової частини НОМЕР_1 направив позивача до закладу охорони здоров`я.

Окрім того, поранення позивачем отримано у 2023 році під час проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_2 . Після лікування та перебування у відпустці у зв`язку з лікуванням позивач був переведений до військової частини НОМЕР_3 , про що вказує позивач у позовній заяві. В подальшому, позивача було переведено до військової частини НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , останній поранень, травм, пов`язаних із захистом Батьківщини не отримував.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що проходження такого медичного огляду не може вважатись стаціонарним лікуванням в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з яким Постанова КМ України від 28.02.2022 №168, пов`язує виникнення правових підстав для отримання військовослужбовцем додаткової винагороди у розмірі 100000 грн.

Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт проходження позивачем, у спірний період, саме стаціонарного лікування у зв`язку з отриманням поранення, що б свідчило про наявність у позивача права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди.

Враховуючи, що позивач, у спірний період, не проходив зазначеного стаціонарного лікування, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачем у позовній заяві вказані лише загальні доводи щодо бездіяльності відповідача, що виразилася у невиплаті позивачу спірної додаткової винагороди за спірний період, однак жодних обставин та відповідних доказів, з яких суд міг би встановити наявність у позивача права на отримання спірної додаткової винагороди матеріали справи не містять.

Таким чином доводи позивача, викладені в позовній заяві щодо наявності протиправної бездіяльності з боку позивача та щодо наявності в нього права на отримання спірної додаткової винагороди за спірний період, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, на підставі наявних доказів.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, позивачем не надано до суду належних доказів щодо вчинення відповідачем протиправної бездіяльності або щодо наявності порушеного права позивача. Судом таких обставин також не встановлено.

Дослідивши обставини справи та подані сторонами документи, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог позивача без задоволення.

Керуючись ст.ст. 19, 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН