Постанова № 128228843, 18.06.2025, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4920/25

Провадження № 3/175/2112/25

Постанова

Іменем України

18червня 2025 року с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Войтуха О.М.,

за участю секретаря Радонського М.М.,

захисника Ігнатова Є.Є.,

розглянувши в матеріали, що надійшли з Батальйону патрульноїполіції в містах Краматорськта Слов`янськуправління патрульноїполіції в Донецькійобласті Департаменту патрульноїполіції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

27 січня 2025 року о 21 год. 25 хв. у м. Краматорськ по вул. Паркова біля будинку 75 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen transporter» номерний знак НОМЕР_1 з ознакамиалкогольного сп`яніння(запахалкоголю зпорожнини рота,почервоніння шкіриобличчя,порушення мовлення).Водій ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Захисник Яблончука С.В. - адвокат за ордером на надання правової допомоги Ігнатов Є.Є. у судовому засіданні надав пояснення, згідно яких просив суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також захисником подано клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем. Крім того, адвокатом заявлено клопотання про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації, в якому представник просить суд застосувати до ОСОБА_1 норми ст. 69 КК України та обмежитись мірою покарання без позбавлення права керування транспортними засобами.

Клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП мотивоване тим, що відеозапис події не є безперервним та здійснювався в тому числі на мобільний телефон. Також захисником зазначено щодо порушення порядку огляду водія транспортного засобу, а саме в матеріалах справи відсутні акт огляду водія на стан сп`яніння та направлення на огляд водія транспортного засобу, а також огляд проведено працівником поліції, а не представником ВСП. До того ж захисник зазначив, що постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2025 року у справі №175/4219/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 172-20 КУпАП по факту перебування ОСОБА_1 під час виконання обов`язків військової служби 27 січня 2025 року об 22-00 год. в стані алкогольного сп`яніння, а отже останній в силу положень ст. 61 Конституції України не може бути двічі притягнутий до адміністративної відповідальності.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 1статті 130КУпАП передбачаєвідповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Єдиною правовою нормою чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено зупинення провадження по адміністративному процесу є ч. 4 ст. 277 КУпАП.

Згідно з ч. 4 ст. 277 КУпАП, строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Натомість, ч. 1 ст. 130 КУпАП не відноситься до категорії корупційних правопорушень, а тому підстави для зупинення провадження, пов`язаного із розглядом правопорушень у сфері дорожнього руху, відсутні.

Суд вважає за необхідне зауважити, що у заяві не вказано, у чому саме полягає неможливість розгляду зазначеної справи у період знаходження ОСОБА_1 на військовій службі, враховуючи, що він не позбавлений можливості здійснювати реалізацію наданих йому чинним законодавством прав через свого представника, а також надати письмові пояснення та долучити письмові докази, шляхом направлення до суду поштовою кореспонденцією.

За таких обставин та оскільки у КУпАП міститься норма, яка регулює питання щодо зупинення провадження у окремій категорії справ, в даному випадку застосовувати аналогію закону із ст. 335 КПК України, яка регулює зупинення судового провадження, є неприпустимим.

Відповідно до статті 6 ЄКПЛ кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

Порядок огляду для встановлення стану сп`яніння встановлено ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року, №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я №1452/735 від 09.11.2015 року, згідно з якими огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА №010444 від 27 січня 2025 року, диском з відеозаписом подій 27 січня 2025 року та рапортом Астахова В.

Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд вважає, що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

Крім того, суд звертає увагу, що для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, достатньо лише наявності відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а наявність чи відсутність ознак не входять до питання визначення наявності чи відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Тобто, для визнання винним особи у вчиненні цього адміністративного правопорушення достатньо доведення самого факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і не потребується доведення того, що особа дійсно перебувала у такому стані.

Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою, зрозумілою та зафіксована відповідним відеозаписом, будь-яких зауважень у процесі такої відмови ОСОБА_1 не зробив.

Також необгрунтованими є доводи адвоката щодо порушення порядку огляду водія транспортного засобу, а саме стосовно того, що огляд проводився працівниками поліції, а не представниками органів ВСП, як того вимагає ст. 266-1 КУпАП, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Аналіз положень ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом, застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, який проводять працівники Національної поліції.

Згідно приписів ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.

Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

В розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов`язок з використанням цивільного автомобіля».

В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.

З відомостей доданого до протоколу вбачається, що хоча ОСОБА_1 будучи зупиненим на автомобілі і повідомив про те, що він є військовослужбовцем, однак про виконання ним бойового завдання, а також про виконання ним безпосередніх посадових обов`язків поза межами військової частини працівників поліції не повідомив, будь-яких відомостей з цього приводу матеріали справи не містять.

За таких обставин, враховуючи вимоги ст.ст. 266, 266-1 КУпАП та Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Закону України «Про дорожній рух» у їх невід`ємному зв`язку, а також те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 в час вчинення правопорушення виконував бойове завдання або безпосередні посадові обов`язки поза межами військової частини з використанням цивільного транспортного засобу, суд приходить до висновку про належне та правильне дотримання працівниками поліції вимог чинного КУпАП та вважає їх дії щодо складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 законними.

Щодо клопотання захисника про застосування положень ст. 69 КК України за аналогією закону, та його доводів про наявність підстав не накладати на ОСОБА_1 додаткове адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, то необхідно зазначити таке.

З приводу вказаних доводів, суд зазначає, що аналогія закону застосовується виключно, якщо відповідні суспільні відносини нормативно не врегульовані, тобто існує прогалина у законодавстві.

У чинному КУпАП дійсно наявні деякі такі прогалини, які за аналогією закону можуть регулюватися іншими актами законодавства, як то інститут відводу судді, проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення тощо.

Однак, питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульована главою 4 КУпАП, і будь-якої прогалини в даному випадку не існує, як і підстав застосувати аналогію закону.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Отже, санкції ч. 1 ст.130 КУпАП є безальтернативною в частині накладення на водіїв стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, що позбавляє суд можливості накласти стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, положеннями КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового.

Наведений вище підхід відповідає п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання, закріпленого в КУпАП, визначено, що судам за правилами КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати в межах санкцій відповідних норм.

Більш того, законодавчо заборонено, починаючи з 17.03.2021, визнання таких правопорушення малозначним та передачу матеріалів справи на розгляд трудовому колективу чи громадській організації, військовій частині (ч. 1 ст. 21 та примітка до ст. 22 КУпАП).

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за статтею 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, а тому тяжкість відповідного стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями, і тому є пропорційним таким, що забезпечує баланс між публічними інтересами та приватними правами особи.

У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Щодо зауважень захисника ОСОБА_1 адвоката Ігнатова Є.Є. стосовно неможливості притягнення ОСОБА_1 до відповідальності з огляду на наявність постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2025 року у справі №175/4219/25, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, суд зазначає наступне.

Згідно ст.61Конституції Україниніхто неможе бутидвічі притягненийдо юридичноївідповідальності одноговиду заодне йте самеправопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Однак відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачено відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в умовах особливого періоду, а отже ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за інше правопорушення.

За таких обставин, оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП, та доведеність його вини.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.

При обранні міри адміністративного стягнення, враховуючи обставини вчиненого правопорушення, особу порушника, а саме те, що він є працездатним, ступінь його вини, майновий стан, суд приходить до переконання про можливість накладення адміністративного стягнення у межах санкції ч.1 ст.130КУпАП, а саме штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (у сумі 17000 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1(один) рік. Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом (ст. 40-1 КУпАП).

Ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

При цьому, з урахуванням суті справи, що є предметом судового розгляду, а також висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.02.2022 по справі №560/4971/21, від 11.12.2023 по справі №320/14700/21, від 05.09.2023 по справі №380/1139/23 та інших, військовослужбовець ОСОБА_1 не підлягає звільненню від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 23, 40-1, ч. 1 ст. 130, 268, 276, 277, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», -

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (РЕКВІЗИТИ для оплати адміністративного штрафуу сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: ЄДРПОУ 37988155; Банк одержувача Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку (IBAN) UA758999980313020149000004001; КЕКД 21081300).

Відповідно до статті 307КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до статті 308КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накористь держависудовий збірв розмірі605грн.60коп. (реквізити: Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача - UА908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складення постанови.

Суддя О.М. Войтух